Ухвала суду № 94432438, 26.01.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5095/20

Провадження № 2/206/184/21

У Х В А Л А

26 січня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчук Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду та закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Дніпровська міська рада, виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, державний реєстратор комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР Кравець Олег Григорович про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі – продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,

за участю :

представника позивача – адвоката Бардаченко Д.В.,

представників відповідача ОСОБА_1 – адвокатів Шваб О.В., Володченкова Є.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зазначивши третіми особами Дніпровську міську раду, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Департамент житлового господарства ДМР, КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР, ПН Дніпровського МНО Мазуренка С.В., ПН Дніпровського МНО Лозенко В.В., ПН Дніпровського МНО Повєткіну Н.М., державного реєстратора КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР Кравця О.Г., в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності від 30 січня 2003 року видане на ім`я ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. 06 листопада 2018 року; визнати за позивачем право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за позивачем право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати від ОСОБА_1 на користь позивача квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати записи про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 : номер запису про право власності 28382737 від 10 жовтня 2018 року внесеного державним реєстратором Кравцем Олегом Григоровичем; номер запису про право власності 28770715 від 06 листопада 2018 року внесеного державним реєстратором, приватним нотаріусом Мазуренком Сергієм Вячеславовичем; номер запису про право власності 29707305 від 28 грудня 2018 року внесеного державним реєстратором, приватним нотаріусом Лозенко Валентиною Володимирівною.

Ухвалою суду від 16 грудня 2020 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Так, в підготовчому судовому засіданні 26 січня 2020 року представники відповідача надали суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та про закриття провадження у справі, просили їх задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо задоволення визначених клопотань у зв`язку з їх необґрунтованістю.

На підставі п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Таким чином, в обґрунтування клопотання про залишення позовної заяви без розгляду покладено насамперед те, що позовна заява не відповідає вимогам п. 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме остання не містить відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поні і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Крім того, у клопотанні звертається увага на невиконання належним чином позивачем вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, адже на підставі п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна, проте в зазначеній ціні позову, за умови того, що останній дійсно підлягає грошовій оцінці, позивачем покладено насамперед відомості, встановлені на підставі відповіді ТОВ «Оціночна компанія «Стандарт» (ЄДРПОУ – 43131421), згідно з якої, орієнтована середня ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73 квадратних метри, житловою площею 38,7 квадратних метри, станом на 10 листопада 2020 року складає – 270 000 гривень, щодо об`єктивності якої у відповідача виникли сумніви у зв`язку з тим, що до останньої в матеріалах справи не долучено копію ліцензії та копію свідоцтва, що унеможливлює надати оцінку наданій відповіді.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

На підставі ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд звертає увагу відповідача та його представників, на те, що на офіційному сайті Фонду державного майна України (ЄДРПОУ – 00032945) розміщено наказ щодо включення інформації про суб`єктів оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності №924 від 13 вересня 2019 року, яким визначено включити до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності інформацію про суб`єктів оціночної діяльності – суб`єктів господарювання згідно з додатком, до переліку яких зокрема входе ТОВ «Оціночна компанія «Стандарт» (ЄДРПОУ – 43131421) сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 02 вересня 2019 року №693/19. Визначена інформація знаходиться у вільному доступі.

Зважаючи на це, суд вважає, що письмовий доказ у вигляді відповіді ТОВ «Оціночна компанія «Стандарт» (ЄДРПОУ – 43131421) на предмет визначення вартості спірного майна дійсно є належним, допустимим та достовірним доказом, незважаючи на те, що до останнього в матеріалах справи не долучено копію ліцензії та копію свідоцтва.

Оскільки у відповідності до абз. 2 п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому сплачений позивачем судовий збір за визначену позовну вимогу є правильним, оскільки 1 відсоток від вартості спірного майна складає саме 2 700 гривень.

Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі покладено відомості зокрема про те, що відповідач та його представники вважають, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїм прав та інтересів, натомість належним способом захисту порушених прав позивача слід було б вважати звернення до суду з позовною заявою до компетентних державних органів про відшкодування шкоди, завданою недоглядом, а не позов направлений проти належного набувача – ОСОБА_1 , оскільки остання особисто жодним чином права позивача не порушувала. Звернуто увагу суду на те, що факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, що підтверджується також сталою практикою Верховного суду, відображеною зокрема у постановах по справі №645/4220/16-ц від 13 листопада 2019 року; №521/8368/15 від 20 березня 2019 року; №204/198/16-ц від 27 березня 2019 року; №2-4352/11 від 26 вересня 2019 року.

Водночас із цим, суд звертає увагу відповідача та його представників на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Звернувшись до суду з відповідною позовною заявою, позивач фактично розпорядився своїми павами щодо предмету спору та самостійно визначив спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Натомість ст. 255 ЦПК України визначає вичерпний перелік підстав для закриття провадження, однак жодну з них позивач об`єктивно не зазначив.

Надання ж правової оцінки на предмет заявлених позовних вимог, обраного способу захисту порушених прав та інтересів позивача тощо:

-по-перше виходе за межі здійснюваного підготовчого провадження та не відповідає його завданню;

-по-друге має здійснюватися за наслідком розгляду справи по суті, як те передбачено положеннями глави 6 розділу ІІІ ЦПК України, що знаходитиме своє відображення у відповідному ухваленому судовому рішенні за наслідком розгляду справи.

Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі слід також відмовити.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 200, 256 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду – відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження по даній цивільній справі – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук