Ухвала суду № 94432155, 27.01.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8798/20

Провадження № 2-з/204/13/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа – Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа – Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним.

26 січня 2021 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа – Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним. В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що 30 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено через Третю Дніпровську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області договір дарування номер 2-716 від 30.10.2017 року відносно квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даного договору дарування, за даними витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 30 жовтня 2017 року відповідач ОСОБА_2 стала володіти 3/4 частинами предмету дарування, замість 1/4 частини станом на 08 червня 2012 року. Натомість відповідач ОСОБА_1 , що мала станом на 21 серпня 2012 року 3/4 частини предмету дарування, стала 30 жовтня 2017 року володіти лише 1/4 частини предмету дарування. Варто зазначити, що відповідачі є між собою родичами, а саме відповідач ОСОБА_2 є донькою відповідача ОСОБА_1 . Натомість, 07 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_1 отримала повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за ст. ст. 42, 276, 277, 278, 279 КПК України в рамках Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015040650001043 від 28.02.2015 року, де зокрема відповідач ОСОБА_1 є обвинуваченою особою, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» є потерпілою особою, яка зазнала майнової шкоди від дій відповідача ОСОБА_1 на суму 254 530,96 грн. Наразі за вищевказаною підозрою в Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська слухається справа № 201/14219/17, провадження № 1-кп/204/72/20. З огляду на нанесення відповідачем ОСОБА_1 позивачу матеріальних збитків, то в рамках судової справи було подано позивачем позовну заяву на суму 254 530,96 грн. Відповідні дії відповідачів вказують на те, що сторони намагаються уникнути подальшої цивільно-правової відповідальності за компенсацію позивачу, з огляду на те, що шляхом проведення дарування частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 від матері до дочки під час залучення відповідача ОСОБА_1 як підозрюваної особи, здійснювалось не з метою проведення цивільно-правових відносин, а з метою неможливості подальшого виконання як рішення суду у справі № 201/14219/17, що слухається суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Білик І.А., так і даного позову про визнання договору дарування недійсним, бо повторна передача нерухомого майна третім особам або накладення арештів за іншими цивільно-правовими відносинами відповідачів перед третіми особами унеможливлять будь-які дії з вищевказаною нерухомістю. Також, варто зазначити, що відповідна квартира є єдиним нерухомим майном у відповідача ОСОБА_1 , а отже виконання цивільно-правових обов`язків перед третіми особам, крім даної квартири, не представляється можливим. Позивач подає відповідну заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту саме на ѕ частин вищезазначеної квартири з огляду на те, що до моменту дарування відповідач ОСОБА_1 володіла саме ѕ частинами цієї квартири, а перерозподіл часток став наслідком удаваного правочину дарування. У зв`язку з викладеним просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на відчуження ѕ частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які наразі належать ОСОБА_2 .

Ознайомившись зі змістом заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 230480497 від 30 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 30 жовтня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2-716, належать ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , номер запису про право власності – 23086650.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно роз`яснень наведених у п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п. 20 Постанови пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» просить накласти арешт та заборону на відчуження ѕ частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які наразі належать ОСОБА_2 .

Однак, заявником не доведено наявності безпосереднього зв`язку між предметом даного позову, що поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про визнання договору дарування недійсним, та видом забезпечення позову, який просить застосувати заявник.

Заявником не доведено, що існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/8798/20 у випадку задоволення позову. Так само заявником не доведено перед судом та не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, яке буде ухвалено за результатами розгляду даної цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» про визнання договору дарування недійсним, яка є позовною заявою немайнового характеру.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Проаналізувавши доводи заявника вбачається, що дана заява про забезпечення позову по суті направлена на забезпечення позову у іншій справі - № 201/14219/17 у кримінальному провадженні № 12015040650001043 від 28 лютого 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, що на теперішній час розглядається Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, оскільки саме у вказаній справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні в порядку ст. 128 КПК України про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 254 530,96 грн., і саме необхідністю забезпечення можливості стягнення завданої шкоди у розмірі 254 530,96 грн. обґрунтовуються необхідність забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Отже, підстав для накладення арешту та заборони на відчуження ѕ частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які наразі належать ОСОБА_2 , у цивільній справі № 204/8798/20, предметом якої є визнання договору дарування недійсним, суд не вбачає. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову є неспівмірним заявленим позовним вимогам.

Суд зазначає, що навіть у випадку задоволення позову та визнання оспорюваної позивачем угоди недійсної фактичне виконання рішення суду відбудеться у вигляді настання наслідків недійсності правочину, тобто приведення сторін у стан, що існував до укладення оспорюваної угоди, а не у вигляді звернення стягнення на майно відповідачів та задоволення за його рахунок майнових вимог позивача, оскільки у даній цивільній справі майнових вимог не заявлено.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Підсумовуючи наведене та враховуючи те, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська саме у справі № 204/8798/20, суд вважає, що на теперішній час у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомашкомплект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа – Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Д.Л. Черкез