Рішення № 94429155, 22.01.2021, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/944/20

Провадження № 2-а/550/2/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Антонова А.А., за участю секретаря судових засідань Бондаренко Т.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Коваля В.Ф., відповідача Коваль М.І. , представників відповідача Управління державної міграційної служби України в Полтавській області Зубарєвої С.В. та Срібної Є.С., перекладача Наливко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов`язки завідувача Чутівського районного сектора Управління державної міграційної служби України в Полтавській області Коваль Марини Ігорівни та Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення № 3 від 21 липня 2020 р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до тимчасово виконуючого обов`язки завідувача Чутівського районного сектора Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (далі - Т.в.о. завідувача ЧРС УДМС) Коваль М.І. та Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (далі - УДМС) про визнання протиправним та скасування рішення № 3 від 21.07.2020 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_1 (далі - рішення № 3 від 21.07.2020), за яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина РФ ОСОБА_1 та зобов`язати його покинути територію України у термін до 20.08.2020.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він у 1992 р. у віці 12 років разом з матір`ю переїхав з Росії на постійне проживання в Україну та з 1992 р. по час звернення з позовом до суду він постійно проживає в Україні, де має родину. Відповідно до постанови завідувача ЧРС УДМС Коваленко О.Є. від 16.07.2020 він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 555 грн. (далі - постанова від 16.07.2020). На підставі постанови від 16.07.2020 головним спеціалістом ЧРС УДМС Бездітко Г.А. прийняла рішення № 3 від 21.07.2020, яке було затверджено Т.в.о. завідувача ЧРС УДМС Коваль М.І. Вважає, остання не мала підстав для затвердження цього рішення, т.я. на час його прийняття постанова від 16.07.2020 ще не набрала законної сили. Він не мав можливості виїхати з України, т.я. за вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 24.06.2019 був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік та перебував на обліку у уповноваженого органу з питань пробації, а відповідно до ст. 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" особі іноземцю, який засуджений вироком суду, не дозволявся виїзд з України до відбування покарання або звільнення від покарання, а з обліку він був знятий 16.07.2020. Посадові особи ЧРС УДМС під час прийняття рішенні № 3 від 21.07.2020 порушили порядок дій посадових осіб органу ДМС про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни - позивачу було відмовлено в послугах перекладача, з вимогами ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" його не ознайомлено та саме рішення йому вручено не було. Крім того, він має право на отримання дозволу на імміграцію в межах квоти, як особа, яка є повнорідним братом громадянина України; при прийняті та затвердженні рішення № 3 від 21.07.2020 не були вивчені обставини заборони його примусового повернення, передбачені ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; прийняте рішення № 3 від 21.07.2020 суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідач УДМС до суду подав відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, обґрунтовуючи свій відзив тим, що позивач порушив правила перебування іноземців в Україні - приїхавши у 1992 р. в Україну ухиляється від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушує вимоги законодавства України, а тому 16.07.2020 відносно ОСОБА_1 був складений протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 203 КУпАП, який в цей же день розглянула завідувач ЧРС УДМС Коваленко О.Є., та винесла постанову від 16.07.2020, якою наклала на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2 550 грн. Підставою прийняття рішення № 3 від 21.07.2020 є порушення ОСОБА_1 , який є громадянином РФ, встановленого законодавством України порядку перебування іноземців на території Україні, а не постанова від 16.07.2020. При прийнятті рішення № 3 від 21.07.2020 позивач мав можливість користуватись послугами перекладача, але клопотання про це не заявляв. Законодавством України передбачено, що іноземцям, які на законних підставах перебувають на території Україні, може бути продовжений строк перебування на території України, але позивач із заявою про продовження строку перебування на території України до УДМС не звертався. Рішення № 3 від 21.07.2020 винесено уповноваженими на те посадовими особами на підставі, в межах компетенції та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідачі - Т.в.о. ЧРС УДМС Коваль М.І. та представники УДМС, у судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог. Представник УДМС в судовому засіданні повідомив, що підставою для прийняття рішення № 3 від 21.07.2020 було порушення ОСОБА_1 , як іноземцем, порядку перебування на території Україні, у зв`язку з чим відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП від 16.07.2020, на підставі якого постановою від 16.07.2020 він був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачів Коваль М.І. та представників УДМС, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та позиція відповідачів, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кадуй Вологодської області РФ.

З 1992 р. позивач проживає на території України в смт. Чутове Полтавської області.

ОСОБА_1 не отримував громадянство України та не мав громадянства інших держав, а був особою без громадянства, проти чого не заперечують сторони.

За вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 24.06.2019 ОСОБА_1 засуджений за ст.ст. 185 ч. 2, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з 01.08.2019 перебував на обліку у Чутівському районному секторі філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України (далі - Чутівський РС ДУ "Центр пробації").

10.07.2019 ОСОБА_1 в посольстві РФ в Україні отримав паспорт громадянина РФ.

16.10.2019 завідувачем ЧРС УДМС Коваленко О.Є. була постановлена постанова ПН МПТ № 000089, за якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 879 грн., який ОСОБА_1 сплачений.

07.03.2020 завідувачем ЧРС УДМС Коваленко О.Є. була постановлена постанова ПН МПТ № 000557, за якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 040 грн., який позивачем сплачений.

16.07.2020 ОСОБА_1 , на підставі ухвали Чутівського районного суду Полтавської області від 30.06.2020, знятий з обліку у Чутівському РС ДУ "Центр пробації" по закінченню іспитового строку.

16.07.2020 завідувачем ЧРС УДМС Коваленко О.Є. була постановлена постанова ПН МПТ № 000677, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 555 грн. Дана постанова оскаржена ОСОБА_1 в судовому порядку.

21.07.2020 головним спеціалістом ЧРС УДМС Бездітко Г.А. було прийняте рішення № 3 від 21.07.2020 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина РФ ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 16.07.2020 в смт. Чутове виявлено факт порушення правил перебування в Україні щодо громадянина РФ ОСОБА_1 , який є уродженцем РФ, останній раз прибув в Україну малолітнім у 1992 р. разом з матір`ю та братом. 10.07.2019 документований паспортом громадянина РФ. Порушивши терміни перебування в Україні, передбачені п.п. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, громадянин РФ ОСОБА_1 не виїхав за межі України в установлений законодавством строк, перевищивши терміни тимчасового перебування та ухиляється від виїзду. 24.06.2019 засуджений вироком Чутівського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік. 16.07.2020 ОСОБА_1 знятий з обліку уповноваженого органу з питань пробації за ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 30.06.2020 по закінченню іспитового строку. 16.07.2020 завідувачем ЧРС УДМС Коваленко О.Є. винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 550 грн. В ході спілкування з ОСОБА_1 встановлено, що він проживає в смт. Чутове Полтавської області, на даний час не працює та підстав для перебування в Україні не має; до органів ДМС України із заявою про продовження строку перебування в Україні та про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався, документального підтвердження підстав для подальшого перебування в Україні та документів на право проживання в Україні не надав; обставини, які б заборонили примусове повернення його з України, визначені ст.ст. 26 ч. 8, 31 ч. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та п. 8 розділу 1 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС України, Адміністрації ДПС України та СБУ від 23.04.2012 № 353/271/150 "Про затвердження Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства" (далі - Інструкція від 23.04.2012) , відсутні.

Рішення № 3 від 21.07.2020 в цей же день було затверджено Т.в.о. завідувача ЧРС УДМС Коваль М.І .

Стосовно належного відповідача у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції від 23.04.2012 рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства готує у 2 примірниках посадова особа органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ і затверджує начальник (заступник начальника) відповідного органу/підрозділу або особа, яка виконує його обов`язки, за наявності підстав, зазначених у п. 5 розділу І цієї Інструкції, з подальшим повідомленням щодо рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства упродовж 24 годин прокурора за територіальністю про підстави прийняття такого рішення.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства готує посадова особа органу ДМС і затверджує начальник (заступник начальника) відповідного органу/підрозділу або особа, яка виконує його обов`язки.

Зазначені посадова особа органу ДМС - особа, яка готує рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, та начальник (заступник начальника) відповідного органу/підрозділу або особа, яка виконує його обов`язки, який затверджує це рішення, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, з яким зазначені особи перебувають в трудових відносинах та вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особи, які перебувають з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснюють підготування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та його затвердження.

Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16, від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17 та від 17.09.2020 справа № 742/2298/17.

Таким чином, належним відповідачем у справі є УДМС як орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не Т.в.о. завідувача ЧРС УДМС Коваль М.І. , як особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснила затвердження рішення № 3 від 21.07.2020.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 КАС України вказує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно наданих представником УДМС пояснень та тексту рішення № 3 від 21.07.2020 підставою для прийняття зазначеного рішення є порушення ОСОБА_1 , як іноземцем, порядку перебування на території України, та притягнення його відповідно до постанови від 16.07.2020 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

У п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 "Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України", визначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. Для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона разом із заявою подають вказані у п. 9 зазначеної постанові документи.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" зазначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у ч. 1 цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на 3 роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

Статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено умови, за яких в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, а саме: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Інструкції від 23.04.2012 підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Згідно ст. 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, мають право у встановленому порядку вільно залишити територію України, крім випадків, встановлених законом. Виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження; його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання.

Відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

За викладених обставин суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 паспорт громадянина РФ отримав 10.07.2019 в посольстві РФ в Україні, коли відбував призначене йому за вироком суду від 24.06.2019 покарання, і кордон України він не перетинав, а ст. 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлена заборона виїзду з України іноземцю або особі без громадянства у разі його засудження за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання, та враховуючи те, що 24.06.2019 позивач був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, а 16.07.2020 був знятий з обліку по закінченню іспитового строку в уповноваженому органі з питань пробації - Чутівському РС ДУ "Центр пробації", а тому ОСОБА_1 має право тимчасово перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів, і цей строк потрібно обчислювати з наступного дня після його зняття з обліку в уповноваженому органі з питань пробації - з 17.07.2020.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 21.07.2020 - дату прийняття відносно ОСОБА_1 рішення № 3 від 21.07.2020, позивач не порушив вимоги законодавства України щодо строку тимчасового перебуванням іноземцями на території України.

Крім того, суд констатує, що станом на 21.07.2020 постанова від 16.07.2020 не набрала законну силу і 27.07.2020 була оскаржена до суду.

Одночасно суд звертає увагу на наступне.

Згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 09.12.2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 та станом на час розгляду справи в суді на території України установлений та діє карантин.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020, який діяв на час винесення постанови від 16.07.2020, установлено, що до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів ДМС із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв`язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. Оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у період дії карантину здійснюється за місцем звернення особи.

В п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2020 № 259 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину" установлено, що тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або внаслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу; іноземці та особи без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або в установленому порядку звернутися до територіальних органів/підрозділів ДМС із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про оформлення, обмін посвідки на постійне або тимчасове проживання у зв`язку із установленням карантину, якщо строк звернення для оформлення таких документів настав у період установлення на всій території України карантину, у строк до 30 днів з дня відміни карантину звертаються в установленому порядку до територіальних органів/підрозділів ДМС для продовження строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання.

Таким чином, якщо б станом на 16.07.2020 ОСОБА_1 і порушив би вимоги законодавства щодо строку тимчасового перебуванням іноземцями на території України, то на нього на цю дату законодавством заборонено застосовувати адміністративне стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Враховуючи, що належним відповідачем у справі є УДМС, то позов ОСОБА_1 до УДМС підлягає задоволенню в повному обсязі, а позов до Т.в.о. завідувача ЧРС УДМС Коваль М.І. задоволенню не підлягає.

У зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягнення судові витрати по сплаті судового збору, які підлягають стягнення з УДМС.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 5, 6, 9, 72-77, 90, 242-246, 251, 286 КАС України, ст.ст. 1, 9, 203, 222-2, 245, 251, 252, 280, 287, 288, 293 КУпАП, ст. 165 КВК України, ст.ст. 9, 13, 22, 26 Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постановами Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 "Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України", від 18.03.2020 № 259 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину", від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 09.12.2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення № 3 Чутівського районного сектора Управління державної міграційної служби України в Полтавській області від 21 липня 2020 р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 3 Чутівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області від 21 липня 2020 р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 420 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Копію рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі:

- Тимчасово виконуючий обов`язки завідувача Чутівського районного сектора Управління державної міграційної служби України в Полтавській області Коваль Марина Ігорівна, смт. Чутове Полтавської області, вул. Полтавський Шлях, 23-а;

- Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, м. Полтава, вул. Пушкіна, 63, код ЄДРПОУ 37829297.

Повний текст рішення складений 26 січня 2021 року.

Суддя А. А. Антонов