Рішення № 94423402, 27.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 р. Справа № 480/4867/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою (а.с.25-33) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:

1) скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 01.04.2020 та від 21.05.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по списку №1;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 31.03.2020.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як працівнику зайнятому на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці по Списку № 1, оскільки на день звернення до ГУ ПФУ в Сумській області ОСОБА_1 досягнула встановленого пунктом "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 пенсійного віку 45 років (зокрема, на день звернення позивачці виповнилося 46 років), мала 23 роки загального та 15 років шкідливого стажу роботи, які визначені відповідачем.

Наголосила, що застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19 та ч.3 ст.22 Конституції України, згідно із якими органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому, норми статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ, які були визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відтак, у відповідача були наявні всі законні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Ухвалою суду від 27.08.2020 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду у відповідача були витребувані додаткові докази у справі.

У зв`язку з не наданням витребуваних судом доказів у ГУ ПФУ в Сумській області ухвалою суду від 20.10.2020 у відповідача було повторно витребувано додаткові докази у справі, що були надані суду на вимогу суду.

Представник ГУ ПФУ в Сумській області, заперечуючи проти позову, надіслав до суду відзив на позов (а.с.42), в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, вказав, що відповідно до п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, Затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Розміри пенсій для осіб визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Обов`язковими умовами при призначені пенсії за віком на пільгових умовах є:

- досягнення віку визначеного ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

- зайнятість протягом повного робочого дня.

Згідно п.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, професій посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Питання підтвердження пільгового характеру робіт відноситься до компетенції адміністрації підприємства, де виконується робота, яке своїми довідками підтверджує шкідливий характер виконуваних робіт, які дають право на зазначений вид пенсії.

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 01.04.2020 та від 21.05.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами), у зв`язку з недосягненням необхідного віку 49 років 6 місяців.

Таким чином, ГУ ПФУ в Сумській області вважає позовні вимоги позивача безпідставним та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Позивачем було подано до суду пояснення, відповідно до якого ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, та просила суд їх задовольнити.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно записів у трудовій книжки позивача (а.с.17-19, 65-69, 138-143), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.09.1992 по 07.02.1995 навчалася в Сумському комерційному технікумі.

В подальшому позивач прийнята на роботу у відкрите акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім.М.В.Фрунзе", зокрема:

12.06.1995 прийнята в механозборочний цех №3 маркировщиком;

04.12.1995 була переведена в ОНМК перекваліфікантом лаборантом на установках гаммадефектоскопії (просвічування металів);

15.01.1996 позивачу присвоєно другий розряд лаборанта на установках гаммадефектоскопії (просвічування металів);

30.12.1998 професія була перейменована на "дефектоскопіст, рентгено -, гаммаграфування, постійно і безпосередньо зайнятого на ренгеновських установках в промисловості", другий розряд;

07.05.2002 присвоєно третій розряд дефектоскопіста рентгено-, гаммаграфування, постійно та безпосередньо зайнятих на рентгеновских установках в промисловості;

01.10.2006 відбулася зміна назви відділу неруйнівних методів контролю на відділ неруйнівного контролю;

15.06.2007 позивачу присвоєно четвертий розряд дефектоскопіста, рентгено -, гаммаграфування, постійно і безпосередньо зайнятого на рентгеновських установках в промисловості та внесено запис за результатами атестації робочих місць про уточнення найменування професії, зокрема, "дефектоскопіст рентгено -, гаммаграфування, безпосередньо зайнятий на рентгеновских установках в промисловості" четвертого розряду;

Згідно наказу від 04.05.2011 №163 відкрите акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім.М.В.Фрунзе" перейменовано у публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім.М.В.Фрунзе" з 29.04.2011;

01.12.2011 позивачу присвоєно п`ятий розряд дефектоскопіста, рентгено -, гаммаграфування, безпосередньо зайнятого на рентгеновських установках в промисловості та внесено запис за результатами атестації робочих місць згідно наказу від 28.12.2013 №478 про уточнення найменування професії, зокрема, "дефектоскопіст рентгено -, гаммаграфування, безпосередньо зайнятий на рентгеновских установках в виробничих галузях економіки" та про атестацію робочого місця згідно наказів від 27.12.1994 №272, від 31.12.1998 №226 по списку №1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

02.05.2019 позивач була звільнена за власним бажання в зв`язку з невиконанням власником умов колективного договору ч.3 ст.38 КЗпП України.

При цьому, згідно довідки акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.03.2020 №25-04-162 (а.с.85,153) ОСОБА_1 працювала повний робочий день в АТ "Сумське НВО" з 15.01.1996 по 02.08.2016 та виконувала роботи по просвічуванню металів за професією, посадою "дефектоскопіст ренгено - гаммаграфіювання, безпосередньо зайнятий в виробничих галузях економіки", що передбачена Списком №1, розділом XXII, підрозділом 5, код 22.5-1б, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 №36. Додатково у довідці вказано, що робоче місце було атестовано за списком №1 згідно наказів від 27.12.1994 №272, від 31.12.1998 №226, від 31.12.2003 №254, від 20.02.2009 №52, від 28.12.2013 №478 (а.с.70-75,78-84,103-110,122-126,133-136).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 45-річного віку, звернулася 31.03.2020 до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення їй пенсії за віком (а.с.77).

Однак, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 01.04.2020 №10599 (а.с.46) ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV зі змінами як працівнику, зайнятому на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 із зниженням пенсійного віку у зв`язку з недосягненням необхідного віку для призначення - 49 років 6 місяців.

Також в рішенні було вказано, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи в АТ "Сумське НВО" з 31.12.2003 по 02.06.2016 за професією "дефектоскопіст рентгено-гаммаграфіювання, безпосередньо зайнятого в виробничих галузях економіки", оскільки відповідно до наказу від 31.12.2003 №254 атестована професія за позицією 22.5-1а, а пільгова довідка від 04.03.2020 №25-04-162 видана з посиланням на позицію 22.5-1б; відповідно до наказів від 20.02.2009 №52 та від 28.12.2013 №478 атестована професія "працівники, безпосередньо зайняті на переносних установках гамма-дефектоскопії просвічуванням матеріалів та виробів у промисловості", а заявниця згідно записів трудової книжки була безпосередньо зайнята на рентгенівських установках в промисловості.

Також у довідці було вказано, що до страхового стажу не зарахований період навчання в Сумському комерційному технікумі, оскільки відсутній додаток до диплому № НОМЕР_1 із зазначенням дати вступу до навчального закладу. Також для підтвердження приналежності диплому заявниці необхідно надати свідоцтво про шлюб.

Право на призначення пенсії за віком будете мати після досягнення віку 49 років 6 місяців та звернення до управління.

Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом від 03.04.2020 (а.с.13,45), після отримання якого ОСОБА_1 подала додатково всі необхідні документи, зазначені у рішенні, що вбачається з позову та не заперечується відповідачем у відзиві.

20.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 (а.с.149). До заяви про призначення пенсії, як вбачається з розписки-повідомлення (а.с.151), позивач додала копії: диплому про навчання, довідки про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, паспорта, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудової книжки.

Однак, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 21.05.2020 №10599 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (зі змінами) як працівнику, зайнятому на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №1 у зв`язку з недосягненням необхідного віку - 49 років 6 місяців (а.с.47, 137).

Про прийняте ГУ ПФУ в Сумській області рішення віл 21.05.2020 ОСОБА_1 було повідомлено листом від 28.05.2020 (а.с.14,47,137).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення", у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.

Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015.

Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.

Стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 49років 6 місяців за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, як встановлено судом, ГУ ПФУ в Сумській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 рішеннями від 01.04.2020 та від 21.05.2020, а також заперечуючи проти позову у відзиві, вказує, що позивач не досягла пенсійного віку в 49 років 6 місяців необхідного саме відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Водночас, приписи частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на підставі яких відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, є аналогічними за змістом нормі Закону України "Про пенсійне забезпечення" (пункт "а" частини 1 статті 13), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".

При цьому, суд звертає увагу на те, що у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом №213-VIII вказав (п.4.4), що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем, у даному випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).

В даному випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем у відзиві, основною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є відсутність у неї визначеного віку 49 років 6 місяців. Однак, судом встановлено, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23.01.2020, позивач має право на призначення пенсії при досягненні 45-річного віку у відповідності до п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав не досягнення відповідного віку, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Щодо інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу за Списком №1, вказаних ГУ ПФУ в Сумській області у рішенні від 01.04.2020 №10599, суд зазначає наступне.

За приписами як п.«а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" так і п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зниженим віком, є досягнення відповідного віку, зайнятість протягом повного робочого дня, відповідність назви професії чи посади, за якою працювала особа, назвам, вказаним у Списку виробництві, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, чинному на період роботи працівника, атестація робочого місця у період після 21.08.1992 відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442.

Тобто, за вказаними нормами (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020), якщо особа на день звернення, в даному випадку 31.03.2020, яка досягла 45 років, та має необхідний стаж роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, має право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку

Судом з досліджених доказів, у тому числі трудової книжки, встановлено, що позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення (31.03.2020) виповнилось 45 років, загальний страховий стаж якої складає більше 15 повних років.

При цьому, ГУ ПФУ в Сумській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 рішенням від 01.04.2020 №10559, вказує, крім іншого, що до пільгового стажу позивача не зараховані періоди роботи в АТ "Сумське НВО" з 31.12.2003 по 02.06.2016 за професією "дефектоскопіст рентгено-гаммаграфіювання, безпосередньо зайнятого в виробничих галузях економіки", оскільки відповідно до наказу від 31.12.2003 №254 атестована професія за позицією 22.5-1а, а пільгова довідка від 04.03.2020 №25-04-162 видана з посиланням на позицію 22.5-1б, а також те, що відповідно до наказів від 20.02.2009 №52 та від 28.12.2013 №478 атестована професія "працівники, безпосередньо зайняті на переносних установках гамма-дефектоскопії просвічуванням матеріалів та виробів у промисловості", а заявниця згідно записів трудової книжки була безпосередньо зайнята на рентгенівських установках в промисловості.

Разом з тим, згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1,2,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992.

Відповідач не зараховує до пільгового стажу позивача, період, з 31.12.2003 по 02.06.2016.

При цьому, в цей період часу була чинна постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, якою затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Даним списком №1, розділом XXII, підрозділом 5 передбачені інші роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм (як за кодом 22.5-1б, так і за кодом 22.5-1а), в тому числі вищезгадана професія (посада), яку займала позивач - «дефектоскопіст ренгено - гаммаграфіювання, безпосередньо зайнятий на рентгенівських установках у промисловості».

Судом встановлено, що робоче місце позивача було атестовано за списком №1 згідно наказів від 27.12.1994 №272, від 31.12.1998 №226, від 31.12.2003 №254, від 20.02.2009 №52, від 28.12.2013 №478 (а.с.70-74, 78-84, 92-93, 103-110, 122-126, 133-136, 144-148).

Дані обставини підтверджуються також Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 за період з 1998, 2000-2002, 2016-2019 роки (а.с.15-16, 59-64, 127-132) та Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-2 за 1998 рік, 2000-2009 роки (а.с.48-58).

Дійсно відповідно до наказу від 31.12.2003 №254 атестована професія за позицією 22.5-1а, а пільгова довідка від 04.03.2020 №25-04-162 видана з посиланням на позицію 22.5-1б; а відповідно до наказів від 20.02.2009 №52 та від 28.12.2013 №478 атестована професія "працівники, безпосередньо зайняті на переносних установках гамма-дефектоскопії просвічуванням матеріалів та виробів у промисловості", а заявниця згідно записів трудової книжки була безпосередньо зайнята на рентгенівських установках в промисловості.

Водночас, як вже зазначалось вище основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів. При цьому, як вбачається з копії трудової книжки позивача (а.с.17-19, 65-69, 138-143), ОСОБА_1 працювала повний робочий день в АТ "Сумське НВО" з 15.01.1996 по 02.08.2016 (в тому числі і спірний період з 31.12.2003 по 02.06.2016) та виконувала роботи по просвічуванню металів за професією "дефектоскопіст рентгено - гаммаграфіювання, безпосередньо зайнятий в виробничих галузях економіки", що передбачена Списком №1, розділом XXII, підрозділом 5, код 22.5-1б, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 №36. Про проведення атестації саме за професією позивача вказано безпосередньо у трудовій книжці.

Відтак, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні від 01.04.2020 №10599 на різне зазначення позиції професії по Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, в наказі від 31.12.2003 №254 про атестацію робочих місць та в довідці від 04.03.2020 №25-04-162, а також посилання на назви професії, що була атестована відповідно до наказів від 20.02.2009 №52 та від 28.12.2013 №478, не приймаються судом до уваги.

Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу чи інших документах за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення відповідних документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Також суд звертає уваги на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а було зроблено висновок про те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі, відповідно до яких позивач у період - з 15.01.1996 по 02.08.2016 (тобто повних 20 років),зокрема, і у спірний період з 31.12.2003 по 02.06.2016, працювала за посадою "дефектоскопіст рентгено - гаммаграфіювання, безпосередньо зайнятий в виробничих галузях економіки", що передбачена Списком №1, розділом XXII, підрозділом 5, код 22.5-1б, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, вказаний період повинен зараховуватись до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

За таких обставин із урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що у позивача достатньо пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 (повних 20 років з необхідного 7 років 6 місяців), а також страхового стажу (більше 20 років з необхідних 15 років), ОСОБА_1 досягла необхідного 45-річного віку для призначення пенсії (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020), подані позивачем документи у повному обсязі надавали змогу відповідачу встановити даний факт та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, а отже, рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 01.04.2020 №10599 (а.с.46) та від 21.05.2020 №10599 (а.с.47,137) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV не відповідають критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 01.04.2020 №10599 та від 21.05.2020 №10599 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 31.03.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015.

Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, 45 років (вік, з якого призначається пенсія за відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991) позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось ІНФОРМАЦІЯ_2. Із заявою про призначення пенсії від 31.03.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (а.с.77). Таким чином, суд визначає, що позивачу має бути призначена пенсія саме з дня звернення за пенсією - з 31.03.2020.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.04.2020 №10599 та від 21.05.2020 №10599 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 31.03.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.01.2021.

Суддя І.Г. Шевченко