Рішення № 94419059, 25.01.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/10167/20

Провадження №2-о/428/8/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Голуб Т.М.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим чоловіком та перебування на його утриманні, заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гребенар Олексій Володимирович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим чоловіком та перебування на його утриманні, заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявника ОСОБА_3 . Заявник ОСОБА_2 все своє життя із чоловіком проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , але були зареєстровані за різними адресами. Після початку проведення АТО з 30.10.2016 року ОСОБА_2 разом з чоловіком перемістилися до м. Сєвєродонецьк Луганської області, де були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи по АДРЕСА_2 . У зв`язку з тим, що на тимчасово окупованій території залишилися майно та рідні, заявник разом з чоловіком частину часу проводили у смт. Кріпенське, де помер чоловік заявника. Вони вели спільне господарство. На момент смерті чоловік заявника отримував пенсію, яка значно перевищувала розмір її пенсії. ОСОБА_2 не має інших доходів, окрім пенсії у розмірі 2100 грн. Фактично заявник перебувала на утриманні свого чоловіка і постійно отримувала від нього матеріальну допомогу, яка була постійним і основним джерелом існування.

З метою призначення пенсії по втраті годувальника вона звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, проте отримала відмову через відсутність документів, що підтверджують факт її проживання однією сім`єю з померлим чоловіком та перебування на його утриманні. Заявник не має можливості надати відомості про факт їх сумісного проживання з чоловіком, окрім довідки виданої за місцем їх реєстрації на тимчасово окупованій території. Метою звернення ОСОБА_2 до суду з вказаною заявою про встановлення факту є можливість отримання нею пенсії у зв`язку з втратою годувальника у відповідності до пенсійного законодавства.

Просив суд встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала однією сім`єю разом з померлим чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебувала на його утриманні на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області надала суду письмові пояснення, в яких заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_2 , оскільки заявлені вимоги є необґрунтованими. В обґрунтування письмових пояснень зазначила, що з січня 2012 року заявник ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, розмір якої з 01.07.2020 року становить 2100 грн. та яка відповідає вимогам, встановленим державою для непрацездатних громадян до прожиткового мінімуму і дозволяє забезпечувати їй особисті потреби. Після смерті чоловіка ОСОБА_2 не втратила основне джерело для існування, оскільки з січня 2012 року по теперішній час вона отримує пенсію у розмірі прожиткового мінімуму, установленого законом для осіб, які втратили працездатність. ОСОБА_2 не відноситься до кола осіб, які за законом мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Сам по собі факт отримання ОСОБА_2 пенсії у меншому розмірі від пенсії померлого чоловіка не може бути підставою для встановлення факту її перебування на утриманні у чоловіка. ОСОБА_2 не надала жодних доказів потреби матеріальної допомоги від її чоловіка та фактичного розподілу коштів подружжя за час їх шлюбу. На підставі ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України за відсутності доказів розподілу коштів між подружжям ОСОБА_4 слід вважати, що пенсія та/або заробітна плата обох із подружжя була об`єктом права їх спільної сумісної власності, у зв`язку з чим ОСОБА_2 утримання не потребувала. ОСОБА_2 не навела обставини, які б свідчили, що вона потребувала постійного стороннього догляду, опіки, турботи, матеріального забезпечення, яке було її постійним і основним джерелом засобів для існування і той факт, що її чоловік був спроможній її надати. ОСОБА_2 як непрацездатна особа, мала дохід, який перевищував встановлений законом прожитковий мінімум на місяць. Сам по собі факт її проживання за однією адресою з померлим чоловіком не може свідчити про перебування на його утриманні. Саме на ОСОБА_2 покладається обов`язок доведення тих обставин, на які вона посилається у своїй заяві і що можуть слугувати підставою для задоволення її заяви. Недоведення існування вказаних обставин ОСОБА_2 має наслідком відмову судом у задоволенні заяви. Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не визнає існування у ОСОБА_2 права на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника з причин відсутності документів, які могли б підтвердити таке право. Таким чином, під час розгляду заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні в порядку окремого провадження існує спір про право з приводу наявності у ОСОБА_2 права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Вважає, що від встановлення факту проживання ОСОБА_2 однією сім`єю з померлим чоловіком не залежить виникнення у неї права на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Законодавчо визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника мають лише непрацездатні члени сім`ї, до яких належить ОСОБА_2 , такий член сім`ї має ще й бути на утриманні померлого годувальника. ОСОБА_2 та її чоловік були зареєстровані за різними адресами. Довідка про фактичне місця проживання з померлою особою, надана заявником, є недійсною та не створює жодних правових наслідків. Отже факт, який просить встановити ОСОБА_2 , не може тягти за собою правових наслідків у вигляді можливості її переходу на пенсію по втраті годувальника, оскільки вона не повною мірою відповідає вимогам, визначеним законодавством до кола осіб, що мають право на отримання такої пенсії.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася.

Представник заявника адвокат Гребенар О.В. у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, підтвердив доводи, викладені в заяві, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що заінтересована особа була належним чином повідомлена про місце, день і час судового розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштового відправлення Управлінню Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, діючи відповідно до приписів п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона знає родину ОСОБА_4 приблизно 25 років, з якими має дружні стосунки. ОСОБА_3 помер у вересні 2020 року в смт. Кріпенське. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 жили разом у смт. Кріпенське весь час, що вона їх знала. ОСОБА_6 отримувала пенсію приблизно у розмірі 2000 грн., а ОСОБА_7 - приблизно 10000 грн. Подружжя ОСОБА_4 мало спільний побут.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона з жовтня 2016 року знайома з родиною ОСОБА_4 , оскільки вони як переселенці винаймали у неї житло. Вона спілкувалася з родиною ОСОБА_4 до теперішнього часу. Подружжя ОСОБА_4 були разом весь час. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 отримували пенсію, розмір якої їй невідомий. Вони проживали разом в м. Антрацит, про що їй відомо з їх слів.

03.12.2020 року судом постановлено ухвалу про прийняття про розгляду заяви, відкриття провадження у справі за правилами окремого провадження та витребування доказів.

Вислухавши пояснення представника заявника, свідчення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим чоловіком та перебування на його утриманні, стало те, що заявник ОСОБА_2 бажає отримувати пенсію по втраті годувальника, після смерті її чоловіка ОСОБА_3 .

Згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 18.08.1979 року Кріпенською с/р м. Антрацит Ворошиловградської області, в якому російською мовою записано, що « ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , и ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заключили брак 18.08.1979 года», про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 18.08.1979 року зроблено актовий запис за №68. Після укладання шлюбу дружині присвоєне прізвище, яке російською мовою записане « ОСОБА_4 ».

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 25.09.2020 року Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років у м. Антрацит Луганської області, про що 25.09.2020 року складено відповідний актовий запис №387.

ОСОБА_3 отримував пенсію за віком, щомісячний розмір якої за період з вересня 2019 по квітень 2020 року становив 10875,33 грн., з травня по вересень 2020 року - 12071,62 грн., що підтверджується довідкою про доходи Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 15.12.2020 року №5490 3165 9544 6417.

ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, щомісячний розмір пенсії за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року становить 2000 грн., з травня по вересень 2020 року - 2100 грн., що підтверджується довідкою про доходи Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 15.12.2020 року №5861 7588 2685 1264, та копією довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 08.10.2020 року №3225 4127 4313 3210.

Таким чином, дохід ОСОБА_3 значно перевищував розмір щомісячного доходу його дружини ОСОБА_2 .

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 постійно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , копією довідки від 02.10.2020 року №31, виданої відділом по забезпеченню життєдіяльності смт. Кріпенське, з якої вбачається, що ОСОБА_2 мешкала разом з чоловіком ОСОБА_3 за вказаною адресою на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас факт проживання подружжя ОСОБА_4 у смт. Кріпенське підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 дійсно проживали разом у смт. Кріпенське за однією адресою.

Згідно з копією повідомлення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 01.10.2020 року №1216-02-8/6989, заявнику ОСОБА_2 було відмовлено у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки у заявника на підставі наданих нею документів відсутнє право на одержання вказаної пенсії і не підтверджений факт спільного проживання з померлим чоловіком і факт перебування на його утриманні.

Відповідно до положень статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до пункту 2.3 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 розділу II даного Порядку, а також, серед іншого, документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Згідно з ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно з першим абзацом ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пункт 2.11. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачає, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Вищенаведене підтверджує, що встановлення факту перебування на утриманні має юридичне значення для заявника і без встановлення цього факту вона не зможе реалізувати своє право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та отримувала пенсію, розмір якої в декілька разів менший за пенсію, яку отримував її чоловік.

Таким чином, пенсія померлого чоловіка ОСОБА_3 була для ОСОБА_2 постійним і основним джерелом засобів до існування, яка була непрацездатним членом сім`ї померлого у зв`язку з досягненням пенсійного віку.

Враховуючи зазначене, суд вважає неспроможними доводи заінтересованої особи щодо того, що заявник отримує пенсію у розмірі, який покриває мінімальний прожитковий мінімум для осіб непрацездатного віку, що в свою чергу виключає можливість задоволення заяви.

Також суд вважає необґрунтованими доводи представника заінтересованої особи щодо відсутності у ОСОБА_2 права на отримання пенсії з підстави, що вона постійно проживала разом зі своїм чоловіком, який був зареєстрований у квартирі за іншою адресою, з наступних підстав.

Місцем проживання фізичної особи згідно з положеннями ч. 1 ст. 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з положеннями Закону Україну «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце фактичного проживання особи не залежить від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке житлове приміщення, в якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Отже, місце проживання і місце реєстрації не є тотожними з урахуванням п. 10 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно з якою реєстрація - це лише внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання.

Із заяви заявника та свідчень свідка ОСОБА_5 судом встановлено, що заявник проживала разом зі своїм чоловіком за однією адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина також підтверджується копією довідки від 02.10.2020 року №31, виданої відділом по забезпеченню життєдіяльності смт. Кріпенське.

Суд враховує, що смт. Кріпенське Антрацитівського району Луганської області станом на час розгляду цієї справи знаходиться на тимчасово окупованій території України та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказана обставина позбавляє заявника можливості підтвердити факт проживання з її чоловіком у встановленому законом порядку.

При цьому, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про проживання особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки розуміє, що можливості збору доказів щодо факту проживання особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Отже, факт проживання заявника ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території Луганської області не позбавляє її права на отримання пенсії з цієї підстави.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що в суді було підтверджено, що заявник ОСОБА_2 до дня смерті її чоловіка ОСОБА_3 постійно проживала з ним, вела спільне сумісне господарство, перебувала на його утриманні, а грошова допомога з боку останнього була для неї не єдиним, але основним і постійним джерелом засобів для існування. Разом з тим, отримання заявником ОСОБА_2 пенсії у розмірі, який забезпечує її прожитковий мінімум, не має правового значення для вирішення вказаного спору.

Щодо доводів Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про існування спору про право під час розгляду заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим чоловіком та перебування на його утриманні в порядку окремого провадження, суд з урахування положень ч. 6 ст. 294 ЦПК України не вбачає підстав для залишення заяви без розгляду, виходячи з наступного.

Як вбачається з письмових пояснень Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та листа вказаного Управління від 01.10.2020 року №1216-02-8/6989, доводи заінтересованої особи стосуються виключно недоведення заявником ОСОБА_2 обставин, на які вона посилається в обґрунтування заявлених вимог, що не є по суті підтвердженням наявності спору про право.

При цьому необхідно ураховувати, що у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору про право.

Право заявника ОСОБА_2 на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника за умови надання відповідних документів (зокрема, документа про перебування члена сім`ї на утриманні або рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні) Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не заперечувало, про що зазначено в листі від 01.10.2020 року №1216-02-8/6989. Навіть в разі посилання заінтересованої особи на наявність спору про право, само по собі таке посилання не може беззаперечно свідчити про його наявність.

Аналогічний підхід до визначення існування спору про право між учасниками справи застосовано Верховним Судом в постанові від 30.10.2019 року по справі №296/289/19.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені обставини, письмові докази і свідчення свідків, суд вважає, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим чоловіком та перебування на його утриманні перебування підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати по цій справі не відшкодовуються учасникам справи, оскільки іншого не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263-265, 267-268, 273, 293, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала однією сімєю разом з померлим чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебувала на його утриманні на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 26.01.2021 року.

Заявник: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник заявника: адвокат Гребенар Олексій Володимирович, місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, б. 9; код ЄДРПОУ 21792459.

Суддя Ж.І. Кордюкова