Ухвала суду № 94411894, 29.10.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/2974/13-ц

провадження № 6/361/166/20

29.10.2020

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвест-Кредо”, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” про заміну сторони,

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвест-Кредо” (далі – ТОВ “ФК “Інвест-Кредо” або Товариство) звернулося до суду із заявою, у якій просить замінити сторону у справі № 361/2974/13-ц та стягувача у виконавчому листі з Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” (далі – ПАТ “Дельта Банк” або Банк) на його правонаступника ТОВ “ФК “Інвест-Кредо”, посилаючись на те, що 06 лютого 2020 року між ПАТ “Дельта Банк” і ТОВ “ФК “Інвест-Кредо” укладено договір про відступлення права вимоги № 2153/К, за умовами якого Товариство набуло права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник заявника ТОВ “ФК “Інвест-Кредо” Дейко Є. А. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути заяву за його відсутності та задовольнити заяву.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялося належним чином, про причини неявки суд вони повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2013 року, ухваленим у цивільній справі № 361/2974/13-ц, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором № 11226759000 від 01 жовтня 2007 року в розмірі 413512 грн. 98 коп.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

01 листопада 2013 року ухвалою Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення суду від 19 червня 2013 року визнано вважати неподаною та повернути апелянту.

13 березня 2014 року стягувачу ПАТ “Дельта Банк” судом видано чотири виконавчих листа у вказаній вище цивільній справі.

06 лютого 2020 року між ПАТ “Дельта Банк” і ТОВ “ФК “Інвест-Кредо” був укладений договір про відступлення права вимоги № 2153/К, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 11226759000 від 01 жовтня 2007 року перейшло до заявника ТОВ “ФК “Інвест-Кредо”, що підтверджується витягом з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами додатків № 1 і № 2 до договору.

За змістом положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, кожному гарантовано право на звернення до суду, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду (справа “Горнсбі проти Греції”, рішення від 19 березня 1997 року, п. 40).

Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

У ч. 1 ст. 1291 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень.

У ч. ч. 1, 2 ст. 15 цього ж Закону встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 5 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Верховний Суд України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 висловив правову позицію та зазначив, що виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 25 квітня 2018 року у справі № 2-н-148/09, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, та її заміна новим кредитором (правонаступником).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Виходячи з наведеного, враховуючи те, що ТОВ “ФК “Інвест-Кредо” набуло право вимоги за договором про відступлення права вимоги № 2153/К від 06 лютого 2020 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 11226759000 від 01 жовтня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Банком, суд дійшов висновку, що заява Товариства про заміну сторони ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Підстави для заміни сторони (позивача) у справі № 361/2974/13-ц на даний час відсутні, так як провадження у справі завершено ухваленням судом рішення у вказаній цивільній справі, яке набрало законної сили, тому в цій частині заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 259, 260, 442, 446 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву задовольнити частково.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвест-Кредо” (код ЄДРПОУ 39761587) у цивільній справі № 361/2974/13-ц про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.