Постанова № 9440784, 26.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2010                                                                                           № 13/38

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерське господарство "Лео і Партнери"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2010

у справі № 13/38 ( .....)

за позовом                               Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

до                                                   Фермерське господарство "Лео і Партнери"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення неустойки 52334,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 13/38 від 18.02.2010 р. позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівської області до Фермерського господарства „Лео і партнери” задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто: 45858,24грн. неустойки за користування приміщенням понад установлений строк, судові витрати.

Непогоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в який просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач, також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з’ясування обставин що мають значення для справи, просить його скасувати в частині розмиру нарахованої неустойки.

В судове засідання 26.04.2010 представником відповідача, в порядку ст. 100 ГПК України подана заява про відмову від апеляційної скарги, проте наполягає на розгляди питання щодо наданні відстрочки виконання рішення в зв’язку з тяжким фінансовим становищем на один рік.

Представник позивача, в судовому засіданні, висловився проти надання відстрочки.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 30.06.2006 сторонами укладений договір оренди №113-06 нерухомого майна за адресою: вул. Незалежності 99 с. Білики Козелецький район Чернігівської області, строком до 30.06.2011р.. Предметом договору є дев’ять тваринницьких будівель, загальною площею 9026,3 кв.м.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки мотивуючи з тим, що більш ніж чотири місяця відповідач мав заборгованість у орендній платі, що відповідно до п.9.5 договору оренди, надає позивачу право відмовитися від договору та вимагати повернення майна. Позивач скористався цим правом та 18.06.09 направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору. Таким чином, договір оренди є достроково розірваним з 23.06.2009р. Але, відповідач приміщення не передав за актом приймання-передачі, тому повинен сплатити неустойку за користування приміщенням понад установлений строк.

Позивач, заперечуючи проти рішення господарського суду, вважає що задоволенню підлягає позов в повному обсязі, за період з 24.06.09 з моменту отримання вимоги до 19.01.10 коли судовим виконавцем майно було вилучено у відповідача, оскільки умовами договору передбачено, що у разі неналежного виконання сплачується подвійна орендна плата за час прострочення.

Відповідач, у апеляційній скарзі, вважав, що період на який нараховується неустойка є меншим, тобто з 26.11.09 до 18.01.10, тобто з моменту набрання чинності рішення господарського суду Чернігівської області № 12/114 від 14.09.09 про витребування майна стягнення заборгованості. В той же час, в судовому засіданні відповідач відмовився від апеляційної скарги на рішення господарського суду № 13/38 від 18.02.10р.

Розглянувши заяву відповідача, колегія суддів, дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відмову від апеляційної скарги, враховуючи положення ст. 100 ГПК України, якою закріплено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови, апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу, оскільки подана за вільного волевиявлення позивача з дотриманням норм чинного законодавства без порушення прав і обов’язків сторін.

Таким чином, апеляційне провадження, за апеляційною скаргою ФГ „Лео і партнери” на рішення господарського суду № 13/38 підлягає припиненню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутств орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню. Зі змісту ст. 35 ГПК України преюдицією є рішення господарського суду Чернігівської області № 12/114 від 14.09.09, яким встановлений факт порушення відповідачем зобов’язань в частині здійснення орендної плати та розірвання договору оренди з 23.06.09р.- дати отримання відповідачем повідомлення про його розірвання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Твердження відповідача про те, що неустойка повинна розраховуватися за період з 26.11.09 дня перегляду рішення господарського суду Чернігівської області № 12/114 від 14.09.09 у апеляційному порядку, судова колегія вважає безпідставними, оскільки жодної зі сторін не ставилося питання про визнання договору оренди продовженим, так як позовні вимоги були стосовно витребування майна та стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.ст.599, 612 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами, а саме п.9.9 договору оренди, сторони передбачили, що у разі, якщо орендар не виконує обов’язки щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки суд першої інстанції дійшов помилки щодо застосування 6 місячного строку позовної давності для стягнення неустойки, тоді як неустойка нарахована у подвійному розмірі.

В той же час, розглядаючи клопотання відповідача відносно відстрочки виконання рішення , судова колегія дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, необхідно враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Судовою колегією встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підприємство заявника знаходиться у скрутному фінансовому стані, викликаному кредиторською заборгованістю в сумі 131000грн. вважає , що відстрочка виконання рішення сприятиме як можливості продовження господарської діяльності Фермерського господарства , так і зробить реальною можливість отримання боргу Регіональним відділенням Фонду державного майна України, на підставі чого визнає обґрунтованим клопотання про відстрочку виконання строком на один рік до 27.04.2011 р.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню

Керуючись ст. ст. 99, 100 – 105, 121 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Заяву Фермерського господарства „Лео і партнери” про відмову від апеляційної скарги прийняти. Апеляційне провадження у справі № 13/38 в цієї частині припинити.

Клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення задовольнити.

2.          Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівської області задовольнити, рішення господарського суду Чернігівської області № 13/38 від 18.02.2010 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути Фермерського господарства „Лео і партнери” (17004 Козелецький район с. Шами вул. 1 Травня 25; р/р 26006051400813 в Козелецькому відділенні Приватбанку, МФО 353586, код 32154677) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України(14000 м. Чернігів пр.Миру 43, державний бюджет Козелець кого району; р/р 31114094700163, код 22824138, код бюджетної класифікації 22080300 МФО 853592) 52 334,24 грн. неустойки за користування приміщенням понад установлений строк з відстрочкою виконання рішення суду до 27.04.2011 р.

4.          Стягнути Фермерського господарства „Лео і партнери” (17004 Козелецький район с. Шами вул. 1 Травня 25; р/р 26006051400813 в Козелецькому відділенні Приватбанку, МФО 353586, код 32154677) в доход державного бюджету (рахунок № 31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, символ звітності 095, код 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200) державне мито 523,34грн..

5.          Стягнути Фермерського господарства „Лео і партнери” (17004 Козелецький район с. Шами вул. 1 Травня 25; р/р 26006051400813 в Козелецькому відділенні Приватбанку, МФО 353586, код 32154677) в доход державного бюджету (рахунок 31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівської області, МФО 853592, код 22825965, код бюджетної класифікації 22050000) 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

6.          Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

29.04.10 (відправлено)