Рішення № 9440298, 25.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2010 р. Справа № 03/216

Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді

Єфіменко В. В., з секретарем Макарченко Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси, справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Канів, Черкаська область

до державного підприємства "Іваньківський цукровий завод", с. Іваньки, Маньківський район, Черкаська область

про стягнення 18 481 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 10631 грн. 86 коп. боргу, 372 грн. 11 коп. 3% річних, втрат внаслідок інфляції 2477 грн. 22 коп., за невиконання зобовязань по розрахунках за договором № 234 від 18.10.2008 на послуги по перевезенню цукросировини автотранспортом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позов заявлені вимоги визнав частково і просив суд розглянути справу без участі його представника.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

18 жовтня 2008 р. сторони уклали договір № 234 на послуги по перевезенню цукросировини (далі - договір), за яким перевізник (позивач) зобовязався надати послуги по перевезенню цукрових буряків з полів замовника (відповідача) власною автомобільною технікою по заявках господарств на приймальний пункт відповідача, а замовник (відповідач) зобовязався оплатити виконані послуги.

Перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом позивача: КАМАЗ 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2.

П.2.4, п.2.5 вищевказаного договору сторони передбачили, що оплата послуг проводиться за фактично перевезений вантаж на підставі виставлених рахунків та акту виконаних робіт, який оформляється та здається на оплату кожні 7 днів. Розрахунок здійснюється кожні 10 днів грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника (позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав перевезення цукрового буряка на загальну суму 13 481,19 грн.

Факт належного виконання позивачем зобовязань за договором перед відповідачем підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- договором № 234 від 18.10.2008 на послуги по перевезенню цукросировини;

- актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.12.2009, підписаного сторонами та скріпленого печатками;

- претензією позивача від 24.12.2009;

- листом-відповіддю відповідача на претензію від 24.12.2009 № 05/900, в якій відповідач визнав наявність боргу в розмірі 10631,86 грн. і посилався на відсутність коштів для погашення заборгованості;

- товарно-транспортними накладними № 533, № 560, № 579 від 20.10.2008;

- товарно-транспортними накладними № 593, № 630, № 650 від 21.10.2008;

- товарно-транспортною накладною від 23.10.2008;

- товарно-транспортними накладними № 165, № 175, № 185 від 24.10.2008;

- товарно-транспортною накладною від № 5 25.10.2008;

- товарно-транспортними накладними № 233, № 242, № 250, № 254, № 257, № 259, № 734 від 26.10.2008;

- товарно-транспортними накладними № 670, № 700, № 718, № 754 від 27.10.2008;

- товарно-транспортними накладними № 801, № 785 від 28.10.2008;

- товарно-транспортними накладними № 831, № 809, № 855, № 875 від 29.10.2008;

- товарно-транспортними накладними № 906, № 923, № 938, № 961 від 30.10.2008;

- товарно-транспортною накладною № 16 від 31.10.2008;

- товарно-транспортною накладною № 21 від 01.11.2008;

Борг відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 10 631 грн. 86 коп.

Зобовязання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, відповідачу нараховано 3% річних в розмірі - 372 грн. 11 коп. та втрат внаслідок інфляції в сумі 2 477 грн. 22 коп.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 5000 грн. моральної шкоди мотивуючи тим, що позивач розраховував на кошти, які заборгував йому відповідач і мав на меті використати їх для поліпшення свого матеріального становища. Через неотримання цих коштів він був змушений звертатись до знайомих і брати в борг дану суму коштів, фактично ставати, як вважає позивач, самому боржником та отримання ним в борг коштів призвело до погіршення його майнового стану.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Ст.ст. 32, 33 ГПК України містять такі положення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач повинен довести, в чому полягає моральна шкода, викласти обставини, якими підтверджується заподіяння моральної шкоди, довести якими саме неправомірними діями завдана моральна шкода.

Дія вищезазначеної статті Цивільного кодексу України не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів). Відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки.

Суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди такими, що не підлягають задоволенню, так як позивач не довів, що діями державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" йому дійсно була завдана моральна шкода, та не довів, в чому саме вона полягає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 10631 грн. 86 коп. боргу, 372 грн. 11 коп. 3% річних, втрат внаслідок інфляції 2477 грн. 22 коп., за невиконання зобовязань по розрахунках за договором № 234 від 18.10.2008 на перевезення цукросировини.

Державне мито із позовних заяв з питань захисту честі та гідності, у тому числі про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, повинно сплачуватись на підставі підпункту «б» п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України»із змінами, внесеними з розяснення президії ВГСУ від 31.05.2002 № 04-5/609).

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено 25,00 грн. держмита за заявлену вимогу щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн., з позивача необхідно достягнути із зарахуванням до Державного бюджету України держмито в розмірі 60,00 грн.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 134 грн. 81 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути 10631 грн. 86 коп. боргу, 372 грн. 11 коп. 3% річних, втрат внаслідок інфляції 2477 грн. 22 коп., 134 грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з державного підприємства "Іваньківський цукровий завод", вул.Заводська,1, с.Іваньки Маньківського району, Черкаської області, код 32741501 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 іден.номер НОМЕР_3.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Достягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 іден.номер НОМЕР_3 із зарахуванням до Державного бюджету України держмито в розмірі 60,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 діб.

СУДДЯ В.В.Єфіменко