Рішення № 9440168, 17.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2010 р. Справа № 18-03-11-05/2306

Господарський суд Черкаської області у складі колегії суддів:

головуючий суддяВасянович А.В.,

судді: Курченко Н.М.,

Кучеренко О.І.

секретар судового засідання Гень С.Г.

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 17.02.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Черкаської обласної спілки споживчих товариств, м. Черкаси

до 1. виконавчого комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси

2. товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо

- торгова компанія”, м. Черкаси,

3. товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит - 2003”

м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит - 2003” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія”:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради та часткове визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства та ст. 3 установчого договору товариства, -

ВСТАНОВИВ :

14 травня 2001 року до арбітражного суду Черкаської області з позовом звернулася Черкаська обласна спілка споживчих товариств (далі вживається скорочено Черкаська ОССТ) до виконавчого комітету Черкаської міської ради (перший відповідач) та товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія” (другий відповідач), у якому, посилаючись на Закони України “Про власність”, “Про споживчу кооперацію”, позивач просив визнати недійсним рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28.02.2001 року №216 “Про оформлення права власності на приміщення магазину “Кооператор” (т.1 а.с.1-3).

Доповненням до позовної заяви від 09.11.2001 року позивач просив, одночасно з визнанням недійсним зазначеного рішення №216, визнати недійсними рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради: №80 від 09.02.2001 року “Про оформлення права власності на комплекс будівель по вул. Смілянській,159”; №81 від 09.02.2001 року “Про оформлення права власності на приміщення магазину “Кооператор”; №215 від 28.02.2001 року “Про оформлення права власності на комплекс будівель по вул. Смілянській, 159” (т.1 а.с.140-141).

Клопотанням від 04.04.2002 року позивач просив прийняти доповнення до позову та додатково просив визнати недійсними рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради: №1182 від 18.10.2001 року “Про оформлення права власності на комплекс будівель по вул. Смілянській,159”; №1493 від 18.12.2001 року “Про оформлення права власності на комплекс будівель по вул. Смілянській, 159”; №158 від 06.03.2002 року “Про оформлення права власності на комплекс будівель по вул. Смілянській, 159”; також просив визнати недійсними всі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради, якими було дозволено оформлення право власності на приміщення магазину “Кооператор” та комплексу будівель по вул. Смілянській, 159, а саме: №80 від 09.02.2001 року, №81 від 09.02.2001 року, №215 від 28.02.2001 року, №216 від 28.02.2001 року, №1184 від 18.10.2001 року, №1182 від 18.10.2001 року, №1494 від 18.12.2001 року, №1493 від 18.12.2001 року, №156 від 06.03.2002 року, №158 від 06.03.2002 року (т.1 а.с.170-171).

Ухвалою суду від 12 квітня 2002 року додаткові позовні вимоги прийняті до розгляду та за клопотанням міськвиконкому залучено до участі у справі в якості відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія (третій відповідач), дочірнє підприємство “Славутич” товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія” (четвертий відповідач), товариство з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія “Славутич” (пятий відповідач) (т.1 а.с.181).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2002 року в даній справі у позові відмовлено (т.1 а.с.339 -341).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2002 року у справі №05/2306 рішення господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2002 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Черкаської облспоживспілки - без задоволення (т.1 а.с.375-378).

Постановою Вищого господарського суду України від 21 січня 2003 року рішення від 26.04.2002 року господарського суду Черкаської області та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2002 року у справі №05/2306 залишено без змін, а касаційну скаргу Черкаської облспоживспілки - без задоволення (т.1 а.с.405-410).

Постановою Верховного Суду України від 22 квітня 2003 року задоволено касаційну скаргу Черкаської обласної спілки споживчих товариств; скасовані постанова Вищого господарського суду України від 21.01.2003 року, постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2002 року та рішення господарського суду Черкаської області від 26.04.2002 року, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Черкаської області (т.1 а.с.430-433).

Під час нового розгляду справи, ухвалою Голови господарського суду Черкаської області від 04 серпня 2003 року для розгляду справи №11-05/2306 було створено колегію суддів у складі: головуючого судді Довганя К.І. та суддів: Шумко В.В. і Потапенко В.В. (т.2 а.с.4).

12 червня 2003 року позивачем подана заява про зміну (доповнення) предмету позову (т.2 а.с.30-33), у якій позивач просив:

1. Визнати за позивачем право власності на будівлю магазину “Кооператор” з торгівельним обладнанням, розташовану по бул. Шевченка, 209 в м. Черкаси, комплекс будівель з обладнанням торгівельно-закупівельної бази по вул. Смілянська, 159, який включає в себе: будівлю столярного цеху, площею 16595 кв. м, будівлю столярного цеху площею 743,2 кв. м., цех біржі сировини площею 1211,2 кв.м., адмінбудівлю ТВК площею 1010 кв.м., склад ангар №1 площею 528 кв.м., склад ангар №2 площею 503,7 кв.м., гараж одноповерховий, склад ангар збірний металевий площею 450 кв.м., склад ангар збірний металевий площею 900 кв.м., будівлю котельні, огорожу із залізобетонних плит, мережу дворової каналізації, мережу газопроводу, трансформаторну підстанцію 630 кВт, платформу залізобетонну площею 120 кв.м., підкранову залізничну колію, мережу дворового водопроводу, будівлю ковбасного цеху площею 950 кв.м. з технологічним обладнанням для виготовлення продукції потужністю 5 тон на одну добу, огорожу залізобетонну, склад цегляний з підвалом, склад цегляний з підвалом, площею 1940 кв.м., склад №3 цегляний площею 2200 кв.м., мережу теплотраси поверхневої довжиною 132 метри, огорожу із залізобетонних плит довжиною 200 метрів, будівлю прохідної площею 18 кв.м., склад металевий з навісом площею 300 кв.м., рампу приколійну довжиною 20 метрів, побутове приміщення площею 52 кв.м., будівлю блоку виробничих цехів з технологічним обладнанням з триповерховою адмінбудівлею площею 2520 кв.м., будівлю цеху АДП площею 286 кв.м., склад навіс ПММ, миловарний цех площею 50 кв.м., будівлю лісопильного цеху площею 87 кв.м., будівлю котельні прибудованої до ковбасного цеху, будівлю забійного цеху площею 960 кв.м., будівлю холодильника на 200 тон площею 1008 кв.м., будівлю холодильника на 500 тон, будівлю автовагової з навісом площею 36 кв.м., асфальтовану виробничу дорогу довжиною 225 метрів, склад із шлакоблоків площею 619,5 кв.м., водонапірну вежу, виробничу автомобільну дорогу довжиною 910 кв.м., механічний цех.

2. В порядку забезпечення позову накласти арешт на майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази по вул. Смілянській, 159 та будівлю магазину “Кооператор” по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси.

3. В порядку ст. 38 ГПК України та п.5.1.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту України від 28.01.2003 року №6/5 витребувати від Черкаського ОБТІ витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно торгівельно-закупівельної бази по вул. Смілянській, 159 та будівлю магазину “Кооператор” по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси.

Ухвалою Голови господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2003 року змінено склад колегії суддів: головуючий суддя Довгань К.І., судді Потапенко В.В., Чевгуз О.В. (т.2 а.с.71).

Ухвалою суду від 16 січня 2004 року залучено до участі у справі в якості відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаська торгово-виробнича компанія”. Припинено провадження у справі відносно товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія (третій відповідач), ДП “Славутич” товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія” (четвертий відповідач), товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія “Славутич” (пятий відповідач), у звязку з їх ліквідацією (т.2 а.с.74-75).

27 січня 2004 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог (т.2 а.с.76-77), у якій просив:

1. Визнати недійсними рішення Черкаського міськвиконкому від 26.02.2003 року №105, 106, 107.

2. Визнати за позивачем право власності на:

- будівлю магазину “Кооператор” з торгівельним обладнанням, розташовану по бул.Шевченка,209 в м. Черкаси;

- нежитлове одноповерхове приміщення площею 320 кв.м. розташоване по бул. Шевченка, 209 в м. Черкаси;

- комплекс будівель з обладнанням торгівельно-закупівельної бази по вул. Смілянська, 159 в м. Черкаси, який включає в себе: будівлю столярного цеху площею 16595 кв. м, будівлю столярного цеху площею 743,2 кв. м., цех біржі сировини площею 1211,2 кв.м., адмінбудівлю ТВК площею 1010 кв.м., склад ангар №1 площею 528 кв.м., склад ангар №2 площею 503,7 кв.м., гараж одноповерховий, склад ангар збірний металевий площею 450 кв.м., склад ангар збірний металевий площею 900 кв.м., будівлю котельні, огорожу із залізобетонних плит, мережу дворової каналізації, мережу газопроводу, трансформаторну підстанцію 630 кВт, платформу залізобетонну площею 120 кв.м., підкранову залізничну колію, мережу дворового водопроводу, будівлю ковбасного цеху площею 950 кв.м. з технологічним обладнанням для виготовлення продукції потужністю 5 тон за одну добу, огорожу залізобетонну, склад цегляний з підвалом, склад цегляний з підвалом площею 1940 кв.м., склад №3 цегляний площею 2200 кв.м., мережу теплотраси поверхневої довжиною 132 метри, огорожу із залізобетонних плит довжиною 200 метрів, будівлю прохідної площею 18 кв.м., склад металевий з навісом площею 300 кв.м., рампу приколійну довжиною 20 метрів, побутове приміщення площею 52 кв.м., будівлю блоку виробничих цехів з технологічним обладнанням з триповерховою адмінбудівлею площею 2520 кв.м., будівлю цеху АДП площею 286 кв.м., склад навіс ПММ, миловарний цех площею 50 кв.м., будівлю лісопильного цеху площею 87 кв.м., будівлю котельні прибудованої до ковбасного цеху, будівлю забійного цеху площею 960 кв.м., будівлю холодильника на 200 тон площею 1008 кв.м., будівлю холодильника на 500 тон, будівлю автовагової з навісом площею 36 кв.м., асфальтовану виробничу дорогу довжиною 225 метрів, склад із шлакоблоків площею 619,5 кв.м., водонапірну вежу, виробничу автомобільну дорогу довжиною 910 кв.м., механічний цех.

3. В порядку забезпечення позову накласти арешт на майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази по вул. Смілянській, 159 та будівлю магазину “Кооператор” по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 березня 2004 року в якості забезпечення позову було заборонено товариству з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” вчиняти які-небудь дії направлені на відчуження будівлі магазину “Кооператор” з торгівельним обладнанням, розташовану по бул. Шевченка, 209 в м. Черкаси, комплекс будівель з обладнанням торгівельно-закупівельної бази по вул. Смілянській, 159 в м. Черкаси, який включає в себе: будівлю столярного цеху площею 16595 кв. м, будівлю столярного цеху площею 743,2 кв. м., цех біржі сировини площею 1211,2 кв.м., адмінбудівлю ТВК площею 1010 кв.м., склад ангар №1 площею 528 кв.м., склад ангар №2 площею 503,7 кв.м., гараж одноповерховий, склад ангар збірний металевий площею 450 кв.м., склад ангар збірний металевий площею 900 кв.м., будівлю котельні, огорожу із залізобетонних плит, мережу дворової каналізації, мережу газопроводу, трансформаторну підстанцію 630 кВт, платформу залізобетонну площею 120 кв.м., підкранову залізничну колію, мережу дворового водопроводу, будівлю ковбасного цеху площею 950 кв.м. з технологічним обладнанням для виготовлення продукції потужністю 5 тон за одну добу, огорожу залізобетонну, склад цегляний з підвалом, склад цегляний з підвалом площею 1940 кв.м., склад №3 цегляний площею 2200 кв.м., мережу теплотраси поверхневої довжиною 132 метри, огорожу із залізобетонних плит довжиною 200 метрів, будівлю прохідної площею 18 кв.м., склад металевий з навісом площею 300 кв.м., рампу приколійну довжиною 20 метрів, побутове приміщення площею 52 кв.м., будівлю блоку виробничих цехів з технологічним обладнанням з триповерховою адмінбудівлею площею 2520 кв.м., будівлю цеху АДП площею 286 кв.м., склад навіс ПММ, миловарний цех площею 50 кв.м., будівлю лісопильного цеху площею 87 кв.м., будівлю котельні прибудованої до ковбасного цеху, будівлю забійного цеху площею 960 кв.м., будівлю холодильника на 200 тон площею 1008 кв.м., будівлю холодильника на 500 тон, будівлю автовагової з навісом площею 36 кв.м., асфальтовану виробничу дорогу довжиною 225 метрів, склад із шлакоблоків площею 619,5 кв.м., водонапірну вежу, виробничу автомобільну дорогу довжиною 910 кв.м., механічний цех (т.2 а.с.113).

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.03.2004 року про забезпечення позову було оскаржено товариством з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” (скорочено вживається ТОВ “Черкаська ВТК”) в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2004 року відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” прийнята до провадження (т.4 а.с.1).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2004 року залишено без задоволення апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія”, ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.03.2004 року про забезпечення позову у справі №11-05/2306 залишено без змін. (т.4 а.с.46-47).

Ухвала господарського суду Черкаської області про забезпечення позову від 12.03.2004 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2004 року оскаржені товариством з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” до Вищого господарського суду України (далі ВГСУ). Ухвалою колегії суддів ВГСУ від 04.10.2004 року прийнято до розгляду касаційну скаргу товариствоа з обмеженою відповідальністю “Черкаська ВТК”.

Постановою ВГСУ від 12 січня 2005 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2004 року у справі 11-05/2306, а касаційну скаргу без задоволення (т.4 а.с.73-75).

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 17 лютого 2005 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 12.01.2005 року у справі №11-05/2306 (т.4 а.с.83).

Ухвалою Голови господарського суду Черкаської області від 05 липня 2005 року для розгляду справи створено новий склад колегії суддів: Єфіменко В.В. (головуючий), Потапенко В.В., Анісімов І.А. (т. 4 а.с.100).

25 липня 2005 року позивачем подано заява про збільшення позовних вимог від 22 липня 2005 року за №08-86, у якій останній просив додатково: визнати недійсними пункти 1, 2 протоколу №2 від 01.07.02 року загальних зборів, статтю 3 установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” (т.4 а.с.134).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 серпня 2005 року прийнято до розгляду заяву Черкаської облспоживспілки від 22 липня 2005 року №08-86 про збільшення позовних вимог; відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви, розгляд справи відкладено (т.4 а.с.150-151).

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.08.2005 року було оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” на ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.08.2005 року в частині відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви залишено без розгляду, в решті вимог апеляційне провадження припинено (т.4 а.с.186 190).

На ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2005 року у справі №03-11-05/2306 товариством з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” було подано касаційну скаргу (т. 4 а.с.213214).

Ухвалою ВГСУ від 10 лютого 2006 року касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” передана для вирішення до Вищого адміністративного суду України (скорочено ВАСУ) (т.4 а.с.120-121).

Ухвалою колегії суддів ВАСУ від 30 травня 2007 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2005 року, касаційна скарга разом зі справою передана для вирішення до ВГСУ (т.4 а.с.278-280).

Ухвалою колегії суддів ВАСУ від 25 грудня 2007 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” відмовлено у внесенні виправлень в ухвалу ВАСУ від 30 травня 2007 року (т. 4 а.с.288 - 289).

Постановою ВГСУ від 16.07.2008 року ухвалу КМАГС від 21.11.2005 року залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення ( т. 5 а.с. 32- 36).

24 жовтня 2008 року позивач подав до суду заяву про доповнення позовних вимог (т. 5 а.с. 49 -57), у якій просив:

1. Визнати недійсними рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №№ 105, 106, 107 від 26.02.2003 р.;

2. Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія” нерухоме майно, а саме:

- майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки, розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 159;

- будівлю магазину „Кооператор”, площею 4141,5 кв.м., розташовану по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси;

- нежиле приміщення, площею 685,5 кв.м., розташоване по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси;

3. скасувати свідоцтво про право власності серії САА за № 468610 на комплекс будівель, розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, видане 20.03.2003 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо - торгова компанія” на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 107 від 26.02.2003 p.;

4. скасувати свідоцтво про право власності серії САА за № 468608 на нежиле приміщення площею 685,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, видане 20.03.2003 р. на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 106 від 26.02.2003 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія”;

5. скасувати свідоцтво про право власності серії САА за № 468609 на нежиле приміщення - магазин „Кооператор”, площею 4141, 5 кв.м., розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, видане 20.03.2003 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія” на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 105 від 26.02.2003 р.

6. визнати за Черкаською обласною спілкою споживчих товариств право власності на майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159, нежиле приміщення площею 685,5 кв.м. та будівлю магазину „Кооператор”, розташовані за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси;

7. визнати пункти 1,2 протоколу Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” № 2 від 01.07.2002 р. та ст. 3 установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія” недійсними.

Ухвалою Голови господарського суду Черкаської області від 16.01.2009 року (т.5 а.с.81) створено колегію суддів для розгляду справи №03-11-05/2306 у складі: головуючий суддя Єфіменко В.В., судді Анісімов І.А., Довгань К.І.

21.04.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія” звернулось до суду з заявою про відвід всього складу господарського суду Черкаської області (т. 5 а.с.126).

Ухвалою Голови господарського суду Черкаської області від 22.04.2009 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія” про відвід колегії суддів по справі №03-11-05/2306 залишено без задоволення, а справу передано на розгляд колегії суддів у складі: суддів Дорошенка М.В., Упиря І.І., Васяновича А.В., визначивши головуючим по справі Дорошенка М.В.

Постановою Президії Вищого господарського суду України від 18.06.2009 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо торгова компанія” про відвід залишено без задоволення (т. 5 а.с.129-130).

01.07.2009 року суддя господарського суду Черкаської області Дорошенко М.В. подав заяву про самовідвід від розгляду справи №03-11-05/2306.

Ухвалою Голови господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 року заяву головуючого по справі судді Дорошенка М.В. про самовідвід задоволено та виведено суддю Дорошенка М.В. зі складу колегії по розгляду справи №03-11-05/2306 ( т. 5 а. с. 133).

Розпорядженням Голови господарського суду Черкаської області від 02.07.2009 року за №89 змінено склад колегії суддів та призначено розгляд справи у складі: головуючий суддя Васянович А.В., судді Курченко Н.М. та Кучеренко О.І. ( т. 5 а.с. 134).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.07.2009 року вказаною колегією суддів господарського суду Черкаської області справу прийнято до свого провадження, та призначено справу до розгляду ( т. 5 а.с. 135).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.09.2009 року залучено до участі у справі третім відповідачем товариство з обмеженою відповідальністю “Фаворит - 2003” ( т. 5 а.с. 212 - 213).

10.09.2009 року до суду надійшла заява від Першого заступника прокурора Черкаської області в порядку ст. 29 ГПК України про вступ у справу з метою захисту пайовиків Черкаської обласної спілки споживчих товариств.

Проте, участі в подальших судових засіданнях прокурор не приймав, письмових заяв стосовно предмету спору до суду не подавав.

12.11.2009 року позивач надав суду письмове обґрунтування заявлених позовних вимог стосовно кожного з відповідачів (т.6 а.с. 103-109).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.12.2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит - 2003” публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” ( т. 7 а.с. 34 -35).

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року, та від 24.12.2009 (за погодженням сторін) було продовжено строк вирішення даного спору.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.01.2010 року (т.7 а.с.90-92) залучено до участі у справі учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія” - сторін спірного установчого договору в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні товариства, а також було продовжено строк вирішення спору до 28.02.2010 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2010 року, на підставі ст.77 ГПК України, судом було оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 17.02.2010 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

Скасовуючи раніше прийняті судові рішення зі справи, Верховний Суд України в своїй постанові від 22 квітня 2003 року зазначав, що господарські суди не зясували на підставі яких правовстановлювальних документів виконком Черкаської міської ради дозволив БТІ оформити право власності відповідачам на зазначені у спірних рішеннях обєкти нерухомого майна, судами не було перевірено дотримання вимог ст.ст. 9, 10 Закону України “Про споживчу кооперацію”, не було досліджено питання відчуження майна, а також Верховний Суд України не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що були мотивовані з посиланням на ст. 50 Закону України “Про власність”.

Відповідно до ст.11121 ГПК України вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду України, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Разом з тим слід зазначити, що під час нового розгляду справи позивач повністю змінив предмет позову і раніше спірні рішення виконкому Черкаської міської ради №80 від 09.02.2001 року, №81 від 09.02.2001 року, №215 від 28.02.2001 року, №216 від 28.02.2001 року, №1184 від 18.10.2001 року, №1182 від 18.10.2001 року, №1494 від 18.12.2001 року, №1493 від 18.12.2001 року, №156 від 06.03.2002 року, №158 від 06.03.2002 року, на даний час не являються предметом розгляду справи в суді.

З письмових пояснень наданих суду (т.6 а.с.103-109) вбачається, що вимоги позивача до першого відповідача складаються з

- вимог про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Черкаської місткої ради №№ 105, 106, 107 від 26.02.2003 р.;

- вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності:

1) серії САА за №468610 на комплекс будівель, розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, видане 20.03.2003 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія” на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 107 від 26.02.2003 р.;

2) серії САА за № 468608 на нежиле приміщення площею 685,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, видане 20.03.2003 р. на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 106 від 26.02.2003 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія“;

3) серії САА за № 468609 на нежиле приміщення, магазин “Кооператор”, площею 4141, 5 кв.м., розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, видане 20.03.2003 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія” на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 105 від 26.02.2003 року.

Вимоги позивача до товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія” (другий відповідач) складаються з:

- вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності:

1) серії САА за №468610 на комплекс будівель, розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, видане 20.03.2003 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія” на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 107 від 26.02.2003 року;

2) серії САА за №468608 на нежиле приміщення площею 685,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, видане 20.03.2003 року на підставі рішення виконавчого Черкаської міської ради № 106 від 26.02.2003 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо - торгова компанія”;

3) серії САА за № 468609 на нежиле приміщення, магазин “Кооператор”, площею 4141, 5 кв.м., розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, видане 20.03.2003 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія” на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 105 від 26.02.2003 р.;

вимог про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - будівлю магазину “Кооператор”, площею 4141,5 кв.м., розташоване по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси;

про витребування нерухомого майна - будівлі магазину „Кооператор”, площею 4141,5 кв.м., розташованого по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія”;

про визнання недійсними протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія” №2 від 01.07.2002 року та ст. З установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія”.

Вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю „Фаворит 2003” (третій відповідач) складаються з:

вимог про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, №№ 159, 159/2, 159/3 та нежиле приміщення, площею 685,5 кв.м., розташоване по бул. Шевченка, № 209 (№ 209/1) у м. Черкаси;

про витребування нерухомого майна - майнового комплексу торгівельно закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, №№ 159, 159/2, 159/3 та нежитлового приміщення, площею 685,5 кв.м., розташованого по бул. Шевченка, № 209 (№ 209/1) у м. Черкаси з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „Фаворит 2003”.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що в період з 1954 по 1998 pоки за рахунок Черкаської обласної спілки споживчих товариств були збудовані у м. Черкаси майновий комплекс торгівельно - закупівельної бази облспоживспілки, який розташований по вул. Смілянській, 159, будівля магазину „Кооператор”, площею 4141,5 кв.м. та нежиле приміщення, площею 685,5 кв.м., що розташовані по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси.

Так, на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 21 січня 1954 року № 73 Черкаській обласній спілці споживчих товариств було виділено земельну ділянку площею 20 га під будівництво баз по Смілянському шосе у м. Черкаси та земельну ділянку площею 4 га під будівництво 22 житлових будинків (копія рішення міститься у матеріалах справи). На зазначеній земельній ділянці на кошти позивача було збудовано майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки, розташований по вул. Смілянській, 159. Пізніше, зазначений майновий комплекс було передано Орендному підприємству торгівельно - закупівельної бази Черкаської облспоживспілки на підставі договору оренди від 04.08.1992 року. Перелік об'єктів, які входили до складу майнового комплексу торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки, розташованої по вул. Смілянській, 159 у м. Черкаси, підтверджується інвентаризаційними описами основних засобів Орендного підприємства торгівельно - закупівельної бази Черкаської облспоживспілки (21 опис), копії яких містяться у матеріалах справи. Відповідно до зазначеного опису Орендне підприємство торгівельно - закупівельна база Черкаської облспоживспілки звітувало перед позивачем щодо орендованого спірного майна, його використання та стану з урахуванням нормальної амортизації.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 30.07.1982 року № 445 було затверджено акт державної комісії на прийняття в експлуатацію кооперованого будинку комісійної торгівлі (магазин „Кооператор”), торгівельною площею 1100 м.кв., (копії рішення та акту містяться у матеріалах справи) та передано даний об'єкт на баланс облкоопторгу (Черкаської обласної спілки споживчих товариств).

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 23.07.1986 року № 398 Черкаській облспоживспілці було дозволено запроектувати і збудувати магазин сезонної торгівлі (нежиле приміщення, розташоване по бул. Шевченка, 209, у м. Черкаси, площею 685, 5 кв.м.).

04.11.1986 року було затверджено акт державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом магазину сезонної торгівлі в експлуатацію (копії рішення та акту містяться у матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 11, 12 Додатку 1 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої Міністерством комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 pоку, яка діяла на час введення спірного майна в експлуатацію, рішення виконкому, місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки установам, підприємствам і організаціям і про дозвіл цього будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) та введення їх в експлуатацію є правовстановлювальними документами на нерухоме майно.

Таким чином, на підставі вказаних вище документів та в силу зазначених положень чинного законодавства, як зазначав позивач, він є власником комплексу торгівельно - закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159, у м. Черкаси, нежитлового приміщення, розташованого по бул. Шевченка, 209, площею 685,5 кв. м. у м. Черкаси та будівлі магазину „Кооператор”, площею 4141,5 кв. м.

Між тим, як вказував позивач, зазначене вище нерухоме майно без згоди останнього, як його законного власника, було неправомірно внесено орендарем цього майна Орендним підприємством „Торгівельно-закупівельна база облспоживспілки” до статутного капіталу. В подальшому зазначене майно було передано до статутних фондів правонаступників ОП „Торгівельно-закупівельна база облспоживспілки” товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно - закупівельна база облспоживспілки”, товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія”, ДП “Славутич” товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія”, товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія “Славутич” та товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія”.

Внаслідок викладеного, на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради, зокрема, № 105, 106 та 107 від 26.02.2003 р., товариство з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо - торгова компанія” отримало свідоцтва про право власності на спірне майно, які, як вважає позивач, були видані виконавчим комітетом Черкаської міської ради (перший відповідач) незаконно, без необхідних правових підстав.

Відповідно до ухвали господарського суду Черкаської області від 12.03.2004 року про вжиття заходів до забезпечення позову, яка після перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій була залишена без змін і є чинною на сьогодні другому відповідачеві було заборонено вчиняти які-небудь дії, направлені на відчуження будівлі магазину “Кооператор” з торгівельним обладнанням, що розташований по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси, а також комплексу будівель з обладнанням торгівельно-закупівельної бази по вул. Смілянській, 159 у м. Черкаси.

Разом з тим, як зазначав позивач, станом на день розгляду справи в суді, власником частини спірного майна, а саме: майнового комплексу торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159 та нежилого приміщення, площею 685,5 кв.м. (кафе „Лавашня”), розташованого по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси є не товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія”, а товариство з обмеженою відповідальністю „Фаворит 2003”. Наведене підтверджується витягами з Реєстру заборон відчуження нерухомого майна № 23119908 та № 23119908 від 06.04.2009 року та 07.04.2009 року, виданими приватним нотаріусом Плахою Т.І. (копії витягів містяться у матеріалах справи) та даними, наданими у судовому засіданні від 03.09.2009 р. представником комунального підприємства „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” відповідно до матеріалів інвентарних справ на зазначене майно.

З матеріалів інвентарних справ №№ 3751, 3855, 3750, наданих комунальним підприємством „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” представникам позивача на ознайомлення, вбачається, що наказами Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради про присвоєння та заміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси №№ 554, 555, 582 від 10.09.2007 року та від 08.02.2008 року відповідно, частині спірного майна - майновому комплексу торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159 у м. Черкаси та нежилому приміщенню, площею 685,5 кв.м. (кафе „Лавашня”), яке розташоване по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси, з метою впорядкування нумерації будинків та споруд було присвоєно інші порядкові номера. Так, майновому комплексу торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки, розташованому по вул. Смілянській, 159 у м. Черкаси було присвоєно нові номери - вул. Смілянська, 159/2 та вул. Смілянська, 159/3, а адресу нежилого приміщення, площею 685,5 кв.м. (кафе „Лавашня”), розташованого по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси, було змінено на бул. Шевченка, 209/1.

Отже, як вказував позивач, майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159 у м. Черкаси, майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159/3 у м. Черкаси та майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159/2 у м. Черкаси є одним й тим самим майном, право власності на яке оспорюється останнім.

Те ж саме стосується і нежилого приміщення, площею 685,5 кв.м. (кафе “Лавашня”), розташованого по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси, яке є тотожнім нежитловому приміщенню, площею 685,5 кв.м. (кафе „Лавашня”), розташованому по бул. Шевченка, 209/1 у м. Черкаси.

Також, як зазначав позивач, відповідно до даних зазначених інвентаризаційних справ, товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія” передало нежиле приміщення, площею 685,5 кв.м. (кафе „Лавашня”), розташоване по бул. Шевченка, 209/1 у м. Черкаси товариству з обмеженою відповідальністю „Фаворит 2003” на підставі договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 17.01.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Мисан А.О. У звязку із присвоєнням вказаній будівлі іншого номеру, на зазначеному договорі міститься відмітка від 17.09.2007 року, підписана керівником комунального підприємства „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” Громенком С. І. про зміну адреси будівлі на бул. Шевченка, 209/1.

Крім того, на підставі договору купівлі - продажу комплексу від 07.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М., № в реєстрі вчинення нотаріальних дій 1254, товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія” передало товариству з обмеженою відповідальністю “Черкаська торгова виробнича компанія” (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, ідентифікаційний код 35831101) майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, 159/2 у м Черкаси (т. 6 а.с. 115 -116).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Черкаська торгова виробнича компанія” в свою чергу, на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 29.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. передало зазначене майно товариству з обмеженою відповідальністю „Фаворит 2003”.

Як вже зазначалося вище, згідно наведеного вище наказу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради № 554 про присвоєння та заміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси, комплексу будівель у складі літ. 1-А-2, 1-Б-1, 1-3-1, Т2 -1, Н2, 1-О, 2-О, І, розташованому за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, було присвоєно новий номер - вул. Смілянська, 159/3. Пізніше, до наведених будівель товариством з обмеженою відповідальністю „Фаворит 2003” було самовільно прибудовано нові будівлі, разом з існуючими будівлями, право власності на які оспорюється позивачем у даній справі, рішенням господарського суду Черкаської області від 01.11.2007 року у справі № 05/5134 були визнані за товариством з обмеженою відповідальністю „Фаворит 2003” на праві власності.

З огляду на викладене, як вказував позивач, право власності на майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки по вул. Смілянській, № № 159, 159/2 та 159/3, а також нежитлове приміщення, площею 685,5 кв.м. (кафе „Лавашня”), розташоване по бул. Шевченка, 209 (209/1) у м. Черкаси, зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю „Фаворит 2003”.

В свою чергу, власником будівлі магазину ”Кооператор” з торгівельним обладнанням, що розташований по бул. Шевченка, 209 у м. Черкаси, станом на день розгляду даної справи залишився другий відповідач.

При цьому позивач посилався, на норми ст. ст. 8, 13, 41 Конституції України, ст. ст. 16, 203, 215, 216, 330, 388, 658, 1212 ЦК України, ст. 137 ГК України, ст. 10 Закону України “Про споживчу кооперацію”, Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, які регулюють питання захисту прав власності.

Слід також зазначити, що в даній уточнюючій заяві позивач вказував лише адреси знаходження майна без чіткого переліку обєктів нерухомості з посиланням на відповідну літерацію, тобто в повній мірі індивідуально не визначив майно стосовно якого заявив позовні вимоги.

Відповідачі позов не визнали, проти заявлених позовних вимог заперечували з мотивів наведених у своїх заявах та письмових поясненнях.

Що стосується вимог позивача про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради №№ 105, 106, 107 від 26.02.2003 р., а також про скасування свідоцтв про право власності: серії САА за № 468610 виданого 20.03.2003 р., серії САА за № 468608 виданого 20.03.2003 р., серії САА за № 468609 виданого 20.03.2003 р. судом враховано наступне:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05 грудня 2002 року у справі №10/5202, яке набрало законної сили, зобовязано виконавчий комітет Черкаської міської ради у десятиденний строк після набранням цим рішенням законної сили, оформити право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія” на нерухоме майно комплекс будівель, а саме: адмінбудинки ( літ.А-2, А№-3), цехи (літ. А-1, а, а№, аІ, Б№-1, БІ, б, Бі, Е-1, е, Ц), ангари (літ. В№-1, Е№-1), ангар № 1 (літ. В-1), ангар № 2 (літ. Д-1), столярний цех № 2 (літ.Б-1), побутове приміщення-гараж (літ. Г-1), прохідну (Г-2, М№-1), холодильник (літ. Д№-1, У№-1, уІ), склад металевий (літ. З), склад № 5 (літ.З№), компресорний цех (літ. З№-1, уІ), склади (літ. Ж, П-1), столярний цех (літ. Р-1, Р№-2, Р), водонапірну башту (літ. Р№-1, С№-1), склади (літ. Н№-1, н№, и, и№, Ф№, х№), склад-цех (літ. О№-1, О№, ОІ, Оі, Ф№-1, ф, ф№), гараж (літ. Т, Л), котельню (літ. М-1, м№, мІ), механічний цех (літ. Н-1, н, н№), трансформаторну підстанцію (літ. Ч, Ю), лісопильний цех (літ. К-1, к, кІ), цех (літ. С-1) площею 1143,70 кв.м., приміщення їдальні (літ. С№), сушилку (літ. СІ), майстерню (літ. у), огорожу (№1-4), відмостку (І-ІІ), нафтосховище по вул. Смілянській, 159 м. Черкаси, приміщення магазину “Кооператор”, кафе “Лавашня”, розташовані на бульварі Шевченка, 209, м.Черкаси та видати свідоцтво про право власності на вказане майно (т.4 а.с.9).

Відповідно до ст.124 Конституції України, а також норм процесуального законодавства, судові рішення є обовязкові до виконання на всій території України.

Тобто, приймаючи спірні рішення №105, 106, 107, а також видаючи спірні свідоцтва на право власності від 20.03.2003 року, перший відповідач - виконавчий комітет Черкаської міської ради фактично виконував рішення суду, що набрало законної сили.

Слід також зазначити, що судове рішення зі справи №10/5202 на даний час також чинне, і позивачем в установленому Законом порядку оскаржено не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів місцевого господарського суду не приймає до уваги доводи та посилання позивача стосовно того, що виконавчий комітет Черкаської міської ради на той час діяв всупереч чинного законодавства, зокрема, ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування”, Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, ст. ст. 9, 10 Закону України “Про споживчу кооперацію”.

Крім того слід зазначити, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 серпня 2005 року у справі №10/5202, яка також набрала законної сили, судом ухвалено дати наступні розяснення рішення господарського суду Черкаської області від 05.12.2002 року: “Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд встановив, що на день прийняття цього рішення судом, зазначене у рішенні нерухоме майно належало позивачу товариству з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” на праві власності. Рішення суду не містить обмежень на захист позивачем своїх законних прав та спонукань позивача до їх захисту. Необхідність у такому захисті визначає сам позивач” (т.4 а.с.145).

З урахуванням викладеного, колегія суддів господарського суду Черкаської області не вбачає підстав для визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування та скасування свідоцтв про право власності виданих на підставі даних чинних рішень, а тому в позові в цій частині слід відмовити.

Що стосується вимог позивача про визнання недійсним пунктів 1, 2 протоколу Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” № 2 від 01.07.2002 р. судом враховано наступне:

Матеріалами справи підтверджується, що 01.07.2002 року відбулися загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо - торгова компанія” з порядком денним: збільшення статутного фонду товариства, затвердження змін до установчих документів, обрання керівних органів.

По кожному питанню порядку денного, загальними зборами учасників товариства було прийнято відповідне рішення.

Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, які є за своєю правовою природою актами (оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обовязковий характер для субєктів цих відносин), є дійсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше, тобто існує презумпція легітимності рішень відповідних органів управління.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2008, № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК.

З урахуванням викладеного, а також положень ст.12 ГПК України, п. 1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів місцевого господарського суду дійшла висновку, про необхідність припинення провадження у справі в цій частині, оскільки спір про визнання недійсним протоколу не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Вимог, про визнання недійсним рішень прийнятих загальними зборами учасників товариства 01.07.2002 року позивач не заявляв.

Що стосується вимог позивача про визнання права власності на спірні обєкти нерухомості та витребування майна з чужого незаконного володіння судом враховано наступне:

З вимогою про визнання права власності, як вже зазначалось вище, позивач звернувся до суду 12 червня 2003 року.

Предметом спору у справі в цій частині є визнання права власності за позивачем на майно споживчої кооперації Черкаської області, яке вибуло з володіння позивача.

Правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні визначені спеціальним Законом України “Про споживчу кооперацію” від 10 квітня 1992 року №2265-ХІІ, зі змінами та доповненнями, набрав чинності 09.05.1992 року (далі скорочено ЗУ “Про споживчу кооперацію”).

Згідно ст. 3 ЗУ “Про споживчу кооперацію” споживча кооперація незалежна у своїй діяльності від органів державного управління, політичних та інших громадських організацій. Забороняється будь-яке втручання, що може обмежувати права споживчої кооперації або перешкоджати їх здійсненню, якщо це не передбачено законом.

Статтею 9 ЗУ “Про споживчу кооперацію” визначені положення власності споживчих товариств та їх спілок, а саме:

“1. Власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.

Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

2. Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

3. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

4. Власність спілок споживчих товариств створюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

5. Об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. Їх частка у власності визначається взаємними угодами.

6. Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами”.

Постановою пятих зборів рад Ради Укоопспілки шістнадцятого скликання від 18 квітня 1996 року затверджено Положення про порядок розмежування та закріплення власності в системі споживчої кооперації України на 1 січня 1996 року (другий етап), погоджене з президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України (постанова від 27 березня 1996 року №П-1/9). Дане положення розроблено відповідно до Концепції розмежування власності, затвердженої XVI зїздом споживчої кооперації України.

Згідно даного Положення обєктами права власності споживчих товариств та їх спілок є підприємства, майнові комплекси, будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, сировина і матеріали, вироблена продукція, товари, грошові кошти, цінні папери, інше майно виробничого, споживчого, соціального, культурного та іншого призначення, придбані на підставах, не заборонених законом (пункт 1.4.2). Субєктами права власності є споживчі товариства та їх спілки (п.1.4.6)

Постановою XVIII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України від 19 грудня 2000 року, зі змінами та доповненнями, була затверджена Програма завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки), погоджена з президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України (постанова №П-20/Р-17 від 10 листопада 2000 року) зі змінами та доповненнями (далі - Програма). Дана Програма розроблена з урахуванням курсу держави на реформування національної економіки. Вона базується на основоположних кооперативних цінностях і принципах, визнаних Міжнародним кооперативним альянсом, членом якого є Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка). Програма спрямована на відродження реального власника, посилення його участі в діяльності споживчого товариства, подальше зміцнення демократичних засад споживчої кооперації, розвиток нових форм спільного господарювання на принципах добровільності і взаємодопомоги, підвищення ефективності діяльності споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань та забезпечення на цій основі захисту соціальних і економічних інтересів членів споживчих товариств.

З матеріалів справи вбачається, що спірні обєкти належали споживчій кооперації Черкаської області. Позивач, відповідно до ЗУ “Про споживчу кооперацію” та наведених Програми та Положення Укоопспілки є субєктом права власності майна споживчої кооперації Черкаської області. Майно торгівельно-закупівельної бази та магазину “Кооператор” створювалось не лише за рахунок діяльності споживчої кооперації, а й за рахунок вступних внесків пайовиків, відрахувань від прибутків господарсько-фінансової діяльності споживчих товариств, їх підприємств.

Згідно ст. 10 ЗУ “Про споживчу кооперацію” власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю. Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.

Правління позивача, як уповноважений орган, у серпні 1992 року прийняв рішення про передачу в оренду торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки.

Статут Черкаської торгівельно-закупівельної бази (ТЗБ) Черкаської облспоживспілки був затверджений постановою правління облспоживспілки від 02 грудня 1991 року №291 (додаток №25 до постанови), зареєстрований у виконкомі Черкаської міської ради народних депутатів, реєстраційний номер 144П від 01 січня 1992 року. Згідно Статуту ТЗБ підприємство належить на праві власності Черкаській облспоживспілці, являється самостійним господарюючим статутним субєктом, створеним відповідно до рішення правління Черкаської облспоживспілки. Майно належить базі на праві повного господарського відання. При цьому база не має права без дозволу облспоживспілки передавати/ надавати безкоштовно майно бази іншим підприємствам, організаціям, установам, громадянам, реалізовувати будівлі, споруди, машини та обладнання, що являється основою діяльності бази. Відносно іншого майна база має право розпоряджатися ним на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству, статуту облспоживспілки, власному статуту (п.2.2 Статуту бази). Облспоживспілка, як власник бази здійснює управління безпосередньо або через уповноважені ним органи, а також через директора. Облспоживспілка через свої органи (правління, раду, зїзд) приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію бази, затверджує статут бази, вирішує всі питання, повязані з правом власності на майно бази (п.3.1 Статуту бази) (т.1 а.с.39-44).

На баланс торговельно-закупівельної бази облспоживспілки були передані основні засоби згідно “Переліку основних засобів, які знаходяться на балансі торговельно-закупівельної бази облспоживспілки” (т.1 а.с.126).

Постановою правління Черкаської облспоживспілки від 11 вересня 1992 року №161 “Про переведення на роботу по методу внутрішньосистемного орендного підряду”, у відповідності до Закону України “Про оренду державних підприємств і організацій” від 10 квітня 1992 року та рішення загальних зборів колективу торговельно-закупівельної бази від 4 серпня 1992 року, протокол №122 правління облспоживспілки постановило: керуючись Законом України “Про споживчу кооперацію”, рішенням пятих зборів ради Укоопспілки пятнадцятого скликання перевести з 1 жовтня 1992 року торгово-закупівельну базу на роботу по методу внутрішньогосподарського орендного підряду основних виробничих і невиробничих фондів без права послідуючого викупу, строк договору встановити до 1 січня 1994 року; затвердити Статут “Про внутрішньогосподарський орендний підряд торгово-закупівельної бази” (додається) (т.1 а.с.128).

04 серпня 1992 року укладений договір оренди між торговельно - закупівельною базою Черкаської облспоживспілки (орендар) та Черкаською облспоживспілкою (орендодавець), згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв виробничі будівлі, споруди, машини та обладнання, складські приміщення, нормовані оборотні засоби на строк до 01 січня 1994 року по балансу на 01 вересня 1992 року. Майно передане в оренду залишається власністю орендодавця по його залишковій вартості на дату передачі орендарю за мінусом частини орендної плати на повне відновлення основних фондів (розділ 2 Договору).

Відповідно до 5 розділу вказаного договору, останній набрав чинності з дня його підписання і діяв до 31 грудня 1993 року. При погодженні сторін договір міг бути продовженим і на послідуючий період. (т.1 а.с.25-28).

Доказів того, що договір оренди було розірвано сторони суду не надали.

15 лютого 2001 року зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-закупівельна база облспоживспілки”, з місцезнаходженням: м. Черкаси, вул.Смілянська,159, ідентифікаційний код 01773508, про що зроблено запис 15 лютого 2001 року у журналі обліку реєстраційних справ за №8685 та видано свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи (т.1 а.с.155).

Під час розгляду справи №02/4993 за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” про визнання товариства правонаступником та стягнення 820000 грн. боргу судові інстанції встановили, що товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” не є правонаступником торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки.

Рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2008 року зі справи N 02/4993 залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2008 року.

Даний факт також було встановлено рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2004 року у цивільній справі №2-1119-2004 року, яке також набрало законної сили.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про господарські товариства” товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до додатку до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Держбуду України № 121 від 09.07.1998 р. (що була чинною до 15.02.2002 року), а також п. 6 Переліку правовстановлювальних документів (додаток №1) до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту, від 07.02.2002 року за № 7/5, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, що видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування є правовстановлювальними документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.

Як вже зазначалось вище, правомірність видачі свідоцтв про право власності за товариством з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо -торгова компанія” на нерухоме майно комплекс будівель, а саме: адмінбудинки ( літ.А-2, А№-3), цехи (літ. А-1, а, а№, аІ, Б№-1, БІ, б, Бі, Е-1, е, Ц), ангари (літ. В№-1, Е№-1), ангар № 1 (літ. В-1), ангар № 2 (літ. Д-1), столярний цех № 2 (літ.Б-1), побутове приміщення-гараж (літ. Г-1), прохідну (Г-2, М№-1), холодильник (літ. Д№-1, У№-1, уІ), склад металевий (літ. З), склад № 5 (літ.З№), компресорний цех (літ. З№-1, уІ), склади (літ. Ж, П-1), столярний цех (літ. Р-1, Р№-2, Р), водонапірну башту (літ. Р№-1, С№-1), склади (літ. Н№-1, н№, и, и№, Ф№, х№), склад-цех (літ. О№-1, О№, ОІ, Оі, Ф№-1, ф, ф№), гараж (літ. Т, Л), котельню (літ. М-1, м№, мІ), механічний цех (літ. Н-1, н, н№), трансформаторну підстанцію (літ. Ч, Ю), лісопильний цех (літ. К-1, к, кІ), цех (літ. С-1) площею 1143,70 кв.м., приміщення їдальні (літ. С№), сушилку (літ. СІ), майстерню (літ. у), огорожу (№1-4), відмостку (І-ІІ), нафтосховище по вул. Смілянській, 159 м. Черкаси, приміщення магазину “Кооператор”, кафе “Лавашня”, розташовані на бульварі Шевченка, 209, м.Черкаси підтверджується рішенням суду зі справи №10/5202.

Водночас слід зазначити, що рішенням господарського суду Черкаської області від 21 січня 2002 року у справі №05/5267, яке набрало законної сили, визнано право власності за Черкаською обласною спілкою споживчих товариств на майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Черкаси вул.Смілянська,159, в який входять: А-2 - контора, Б-1, б, б1 - будівля цеху з прибудовами, Г, Д - гаражі, В щитова, Е, З-1 склади, З1-1 магазин-бар, Л зварювальний цех, Ж вбиральня, №1-3 огорожі, №4 - водоколонка. Відмовлено в частині вимог позивача про визнання недійсною відмови виконавчого комітету Черкаської міської ради у оформленні свідоцтва про право власності відповідно до п.4.1 гл.4 Інструкції. (т.2 а.с.101 102).

В подальшому позивач 09.08.2002 року уклав договір купівлі продажу вказаного майна з приватним підприємством “Біакс” (т.7 а.с.70-72).

01.11.2005 року приватне підприємство “Біакс” продало, а товариство з обмеженою відповідальністю “Фаворит 2003” в свою чергу придбало вказане майно на підставі договору купівлі-продажу ( т.7 а.с.73-74).

Вказані договори чинні і в установленому законом порядку не визнані недійсними.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01 листопада 2007 року у справі №05/5134, яке набрало законної сили, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю “Фаворит-2003” (м. Черкаси, вул. Смілянська, 159/3, ідентифікаційний код 32742217) право власності на добудоване нерухоме майно по вул. Смілянській, 159/3 в м. Черкаси, а саме: - складські приміщення під літ. 1-Ц, 2-Ц, 3-Ц-1, 2-Б-1; - прибудови до цеху під літ. н, н3, н5; - приміщення котельні під літ. н4; - прибудови до складського приміщення - приміщення лабораторії літ. а1, приміщення цеху по виробництву кришок літ. а2, приміщення цеху по розливу солодкої води літ. а-3. (т.7 а.с.77).

Вказане рішення також в установленому законом порядку не було скасовано.

З позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння позивач звернувся лише 24.10.2008 року.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому об'єктом віндикаційного позову є індивідуально визначене майно, яке наявне у незаконному володінні відповідача та існує в натурі на момент подання позову.

Проте, другий та третій відповідач володіють спірним майном на підставі чинних вищенаведених судових рішень, та договорів купівлі-продажу, тобто правомірно.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Слід також зазначити, що доводи позивача стосовно того, що спірне майно вибуло з його володіння та користування поза його волею спростовуються матеріалами справи, оскільки, ще у 1992 року позивач добровільно передав частину спірного майна в оренду, проте, договір оренди не розірвав, майно від орендаря не повернув, а також не оформив належним чином право власності на спірні обєкти нерухомості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів господарського суду не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання недійсною ст. 3 установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська виробничо-торгова компанія” з огляду на наступне:

З даною вимогою позивач звернувся до суду 25.07.2005 року, що підтверджується заявою №08-86 від 22.07.2005 року (т.4. а.с.134).

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2008року № 13 судам необхідно враховувати, що з набранням чинності ЦК (статті 142, 153) договір про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює відносини між учасниками (акціонерами) товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства. Зазначені договори мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.

Установчий договір товариства зареєстровано 27.06.2002 року, реєстраційний №9422.

В новій редакції установчий договір зареєстрований 07.11.2002 року.

Спірною частиною (статтею) установчого договору було визначено статутний фонд товариства, розподілено внески та частки учасників, а також зазначено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, майна приєднаного товариством з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія Славутич”, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Позивач не є стороною спірного установчого договору.

Звертаючись до суду позивач, ні в своїй заяві від 22.07.2005 року, ні в письмових поясненнях від 12.11.2009 року, не зазначав якій нормі закону суперечить спірна частина установчого договору.

Як на підставу своїх вимог, позивач вказував на те, що при проведенні реорганізації, шляхом приєднання товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія Славутич” до товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія до статутного фонду останньої було передано спірне майно, що підтверджується актом передачі (т.7 а.с.109).

У звязку з чим, позивач зазначав, що визнання права власності на дане майно за позивачем унеможливлює залишенню в силі положення установчого договору.

Відповідно до ст.13 Закону України “Про господарські товариства” вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Відповідно ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” однією із основних вимог до установчих документів є вимога щодо відповідності чинному законодавству статуту та установчого договору.

Під час розгляду спору в цій частині, судом не було встановлено будь-яких невідповідностей умов установчого договору чинному (на час його укладання) законодавству.

Слід також зазначити, що протиправність володіння та включення майна до статутних фондів товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія”, ДП “Славутич” товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія”, товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-виробнича компанія “Славутич” в судовому порядку не було визнано.

З огляду на викладені обставини, норми законодавства, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог позивача про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства слід припинити, а в решті вимог - в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, п. 1 ст.80 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Провадження у справі № 18-03-11-05/2306 в частині вимог позивача про визнання недійсним пунктів 1, 2 протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія” № 2 від 01.07.2002 р. припинити.

2.В решті вимог в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя А.В.Васянович

Судді Н.М.Курченко

О.І.Кучеренко