Рішення № 9440074, 12.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2010 р.                                                  Справа № 16/89

          Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н. М., з секретарем судового засідання Волна С. В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Севостянов С.В. - за довіреністю;

від першого відповідача: не з"явився;

від другого відповідача: Сакун Д.І. - за довіреністю, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Черкаської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕК"С" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК-Медіа-груп" про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

          Заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу рекламних щитів від 08.09.2008 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЕК"С" та товариством з обмеженою відповідальністю "СВК-Медіа-груп", з мотивів, що предмет договору є заставою банку і з банком питання про продаж не було погоджено. Ухвалою від 25.01.2010 року позивачу було відмовлено в порушенні провадження за вимогою до Черкаської міської ради про скасування рішення Черкаської міської ради від 22.09.2009 р. № 1203 "Про переоформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕК"С" на товариство з обмеженою відповідальністю "СВК-Медіа-груп".

          У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав і позов просить задовольнити повністю.

          Представник першого відповідач в засідання двічі не з'явився, причини неявки не відомі. На думку суду, неявка другого відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті у відповідності до ст. 75 ГПК України.

          Представник другого відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, що про перебування в заставі рекламних щитів підприємство на момент укладення спірного договору не знало, за спірним договором було передано 78 рекламних щитів, в той час як предметом застави було лише 6 із них. Другий відповідач визнає, що право застави банку поширюється на 6 (шість) заставних щитів в силу положень ст. 27 ЗУ "Про заставу" і порушення прав позивача спірним договором не вбачає.           

          Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

          У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 1 ГПК України до господарського суду зацікавлені особи звертаються за захистом своїх порушених прав чи охоронюваних законом інтересів. Тому за позовами про визнання договорів недійсними позивачу слід доводити підстави недійсності договору та порушення ним прав позивача.

          З матеріалів справи вбачається наступне:

          22.05.2007 р. між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі Черкаської філії (далі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЕК"С" (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 18.2/07-СК, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 100 000,00 грн. строком до 21.05.2009 р. на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати в розмірі 21 % річних за користування кредитом (далі - Кредитний договір (а.с. 13-14).          

          22.05.2007 р. між Банком та Позичальником з метою забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, розмір, термін та умови сплати і повернення яких встановлюються кредитним договором № 18.2/07-СК від 22.05.2007 р., було укладено договір застави № 18.2/07-ДЗ2, згідно умов якого Позичальником було передано Банку в заставу рухоме майно - біг-борди (рекламні щити) в кількості 6 штук, що розташовані у м. Черкаси, згідно рішення Черкаської міської ради № 827 від 14.06.2006 р. та договору № 50 про надання права тимчасового користування місця у м. Черкаси від 17.07.2006 р. та дозволами на розміщення зовнішньої реклами, оціночною вартістю 190 691,67 грн. (далі - Договір застави (а.с. 15-16).

          Відомості про вищевказане обтяження було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 19.07.2007 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19.07.2007 р. за № 5329085. (а.с. 17-21). Місце знаходження щитів вказано у витязі з ДРОРМ ( а.с. 18-19).

          Заперечень щодо дійсності і чинності кредитних зобов'язань та зобов'язань застави першим відповідачем суду не надано.

          Кредитний договір та договір застави було укладено його сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема до ст. 1054 ЦК України, якою передбачено, що за кредитним договором банк видає позичальнику кредит на умовах договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити

за нього проценти. У відповідності до положень Закону України "Про заставу" , застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

          Доказів про повне виконання своїх кредитних зобов'язань і звільнення майна з під обтяження застави перший відповідач суд не надав.

          З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2008 року між відповідачами було укладено спірний договір купівлі-продажу, за умовами якого перший відповідач продав другому відповідачу рекламні щити з вказівкою їх місця знаходження у м. Черкаси, серед яких міститься і 6 рекламних щитів, які є предметом застави між Позичальником та Банком.

          Підстав для визнання недійсним всього спірного договору на 78 щитів, при тому що в заставі у Банку перебуває лише 6 із них, представник позивача суду не пояснив.

          Позивач просить задовольнити свої вимоги з підстав, що у відповідності до п. 7.2.договору застави між Банком та Позичальником розпоряджатися предметом застави ( в т.ч. і продавати) перший відповідач міг лише за згодою Банку. Укладення спірного договору суперечить ст. 586 ЦК України, у відповідності до умов якої заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

          За доводами представника позивача, поданим позовом банк захищає своє право застави, оскільки він вважає, що після укладення спірного договору Банк втрачає право і можливість звернення стягнення на заставне майно.

          Позивач доводить, що спірний договір не відповідає ч. 1 ст. 203 ЦК України, у відповідності до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і порушення цієї норми є підставою для визнання договору недійсним у відповідності до ст. 215 ЦК України.

          Оцінюючи доводи позивача судом було встановлено наступне:

          Виходячи з відносин, що склалися між сторонами, у позивача виникло право застави в силу укладення між Позичальником і Банком договору застави № 18.2/07-ДЗ2 від 22.05.2007 року. Доказів про припинення цього права чи про           визнання недійсним договору застави сторонами у справу не надано.

          Виходячи з права застави, позивач за настання певних умов має право звертати стягнення на заставне майно і захищати своє право застави перед третіми особами.

          У відповідності до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

          Таким чином законодавцем встановлено приорітет прав заставотримача на предмет застави перед особами, які будуть доводити виникнення у них прав на це ж майно вже після часу укладення договору застави.

          Враховуючи обставини справи, можна говорити про порушення першим відповідачем чинного законодавства укладенням спірного договору при наявності заборони для Позичальника на його укладення за умовами договору

застави та за вимогами ст. 586 ЦК України. Однак право позивача на звернення стягнення на предмет застави залишається непорушним навіть при зміні власника заставного майна. При цьому всі ризики від можливості звернення такого стягнення покладаються на покупця заставного майна, незалежно від його обізнаності з дійсним статусом придбаного майна.

          Такі ж висновки містяться в практиці Верховного Суду України - ухвала Верховного Суду від 03.06.2009 року (ЗіБ № 46, 2009 р.), якою вказано, що "установивши те, що застава на спірне приміщення свою дію не припиняла, забезпечене заставою зобов'язання не виконане, суд обґрунтовано дійшов до висновку про збереження її чинності при переході прав власності на предмет застави до відповідачки і наявність підстав звернення стягнення на майно відповідно ст. 27 ЗУ „Про заставу”.

          Представник другого відповідача належність позивачу права застави на 6 щитів, які входять до предмету спірного договору, не заперечує.

          Враховуючи збереження права застави за позивачем і той факт, що позивач не є стороною спірного договору купівлі-продажу між відповідачами від 08.09.2008 року, то суд вважає, що позивач також обрав і неналежний спосіб захисту свого права. Позивач повинен отримувати задоволення своїх вимог (і захищати свої права) способом звернення стягнення на предмет застави, у кого б це заставне майно не перебувало і не повинен іти шляхом визнання недійсними всіх договорів купівлі-продажу заставного майна, оскільки такий ланцюжок договорів може бути безкінечним.

          За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю, оскільки позивач не довів порушення свого права застави, на захист якого було подано позов. Право застави на 6 рекламних щитів, які в даний час перебувають у власності ТОВ "СВК-Медія-Груп" зберігається за позивачем і є непорушним.

          При відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.

          Представником другого відповідача заявлено клопотання про покладення на позивача судових витрат у вигляді витрат на адвокатську допомогу, які понесені другим відповідачем при розгляді справи у розмірі 450, 00 грн. Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:

          Чинний ГПК України не забороняє стягувати адвокатські витрати, понесені відповідачем внаслідок захисту від вимог позивача в ході судового розгляду справи.

          У відповідності до ст. 44, 49 ГПК України до складу судових витрат відносяться і витрати на допомогу адвоката, які при відмові у позові покладаються на позивача.

          Представником другого відповідача надано суду договір № 2 про надання адвокатських послуг від 11.02.2010 року, за умовами якого адвокат Сакун Д.І. (свідоцтво № 299 від 26.05.2008 року № 48) прийняла на себе зобов'язання надати юридичну допомогу ТОВ "СВК-Медіа-Груп" у справі за позовом ВАТ ВТБ Банк в особі Черкаської філії про визнання договору недійсним аж до набрання чинності рішенням суду. Вартість адвокатських послуг за договором складає 450,00 грн., які другий відповідач сплатив адвокату згідно квитанції № 9 від 11.02.2010 року. З договору про надання адвокатських послуг вбачається, що підготовка відзиву на позов сторонами оцінена в розмірі 150,00 грн., а участь у судовому засіданні в 300,00 грн. Адвокатські послуги надані, що підтверджується фактами участі Сакун Д.І. в судовому засіданні та наявністю у справі відзиву на позов.

          Розмір вартості адвокатських послуг є співрозмірним із виконуваними адвокатом послугами, оскільки адвокатом прийнято зобов'язання обслуговувати підприємство аж до набрання рішенням законної сили, тобто і у вищестоящих судових інстанціях.

          Заперечення представника позивача про те, що у договорі про надання адвокатських послуг не було застережено обома сторонами виправлення у тексті договору стосовно ціни послуг (описка 4500,00 грн. виправлено на 450,00 грн.) суд до уваги не приймає, оскільки це не впливах на чинність договору.

          На підставі викладеного з позивача на користь другого відповідача ТОВ "СВК-Медіа-Груп" підлягають до стягнення понесені відповідачем витрати на послуги адвоката в розмірі 450,00 грн.

          Керуючись ст. 49,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          1. В задоволенні позову відмовити повністю.

          2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Черкаської філії, ідентифікаційний код 26535922, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 47 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК-Медіа-Груп" , ідентифікаційний код 35318106, м. Черкаси, вул. Бородіна, 24 - 450,00 грн. судових витрат, як витрат на допомогу адвоката.

          Наказ видати.

          Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя                                                                                                     Спаських Н.М.

Повний текст рішення підписано 15 лютого 2010 року.