Рішення № 9439983, 02.02.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р.                                                                                 Справа №08/3057

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача –Ніколаєв Г.О. - представник за довіреністю,

від відповідача –Коханій О.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача           державного підприємства «Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості»

до відповідача приватного підприємства «Юридична компанія –Феміда»

про           стягнення 21604,28 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Державне підприємство «Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості»звернулось до суду з позовом до приватного підприємства «Юридична компанія –Феміда»про стягнення заборгованості в сумі 21604,28 грн., в тому числі: 16600 основного боргу згідно договору на виконання інженерних вишукувань № 1329.1 від 03.11.2008 року, 3077, 80 грн. пені, 1513,08 грн. інфляційних та 413, 40 грн. -3% річних та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з обставин викладених у позовній заяві.

Відповідач письмового відзиву суду не надав, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з мотивів, що виконання робіт згідно договору № 1329.1 від 03.11.2008 на виконання інженерних вишукувань укладався відповідачем для іншої юридичної особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

03 листопада 2008 року між ДП УкрНДПІлегпром в особі директора Пелипей Н.А., що діє на підставі Статуту (далі –Виконавець) та ПП «Юридична компанія «Феміда»в особі директора Максимова В.Я., що діє на підставі Статуту (далі - Замовник) - укладено договір на виконання інженерних вишукувань № 1329.1 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору Виконавець виконав для Замовника роботи по виконанню інженерно-геологічних вишукувань під будівництво автозаправного комплексу в Канівському районі, Черкаської області, а Замовник зобов’язується прийняти й оплатити роботи у порядку і на умовах, передбачених Договором.

Вартість виконаних робіт за договором визначається договірною ціною та становить 21600 грн.

Пунктом 2.2. Договору сторонами встановлено, що Замовник виплачує аванс в розмірі 50% вартості робіт в сумі 10800 грн. в т.ч. ПДВ протягом 3-х банківських днів після підписання договору. Решта суми по договору виплачується після виконання

інженерно-геологічних робіт. Замовник здійснює оплату не пізніше 7 робочих днів після оформлення акту здавання-приймання робіт, з урахуванням суми раніше перерахованого Виконавцю авансу.

На виконання умов Договору Відповідач платіжним дорученням №140 від 05.11.2008 року перерахував Виконавцю 5000 грн.

Позивач виконав роботи відповідно до Договору на загальну суму 21 600 грн. та здав їх Відповідачу, про що сторони підписали акт здавання-приймання науково-технічної продукції №143 від 26.11.2008 року. Вказаний акт підписаний повноважними представниками Позивача та Відповідача, скріплений печатками сторін, у ньому відсутні будь-які зауваження чи претензії щодо якості робіт. Отже, роботи Позивачем здані, а Відповідачем прийняті в установленому законом порядку та відповідно до умов договору.

Таким чином, Відповідач мав провести розрахунки не пізніше 06.11.2008 року(авансова оплата у розмірі 50% вартості робіт), та відповідно - 06.12.2008 року (7 днів після підписання акту здавання-приймання).

Відповідачем розрахунок проведено частково в сумі 5000 грн.(сплачених 05.11.2008).

Станом на 03.12.2008 року заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 16 600 грн.

11.02.2009 року Замовнику була вручена претензія з вимогою оплатити борг, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Невиконання Замовником взятих на себе зобов’язань за Договором стало підставою для звернення до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до частково задоволення, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарські зобов’язання між сторонами виникли з моменту укладення договору від 03.11.2008 року. Свої зобов’язання за цим договором Позивач виконав належним чином провівши роботи по виконанню інженерних вишукувань.

Таким чином, у Відповідача виникло зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт згідно умов договору. Однак Відповідач в порушення даних умов свої зобов’язання щодо оплати виконаних робіт не виконав, тим самим порушив умови Договору та вимоги вищезазначених положень законодавства, в зв'язку з чим зобов’язаний сплатити Позивачу борг в сумі 16 600 грн.

Суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за виконані роботи у розмірі 16 600 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, Договором, актом здавання-приймання науково-технічної продукції № 134 від 26.11.2008, претензією.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у разі порушення умов оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожний день прострочення. Відповідно Позивач за період з 01.02.2009 по 30.11.2009 року нарахував пеню в сумі 3077,80 грн. Суд задовольняє позов в цій частині частково в сумі 1612,70 грн. за період з 01.02.2008 (дата визначена Позивачем у позові) по 29.06.2009 року, оскільки Позивачем невірно розраховано період нарахування пені за прострочення платежу. Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Відповідно право на нарахування пені виникає у Позивача з 07.12.2008 року, а не з 01.02.2009 року, як зазначено у розрахунку позовної заяви, тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем обґрунтовано нараховано 1513,08 грн. інфляційних, 413,40 грн. грн. три проценти річних за весь період прострочення, які також підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача пропорційно до задоволеного позову підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 201,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,99 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з приватного підприємства «Юридична компанія –Феміда» (вул. Котовського, 87, с. Леськи, Черкаського району, Черкаської області, код 35344707) на користь державного підприємства «Український державний науково-дослідний і проектний інститут легкої промисловості» (м.Черкаси, вул. Енгельса, 243/1, код 30705346) ––20139,18 грн. (в тому числі : 16600 грн. боргу, 1513,08 грн. інфляційних, 1612,70 грн. пені, 413,40 грн. три проценти річних), 201,39 грн. державного мита; 219,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя                                         О.І. Кучеренко