Рішення № 9439912, 26.01.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2010 р.                                                                                 Справа №08/3022

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., за участю представників сторін:

від позивача –Чижевська Р.В. –представник за довіреністю,

від відповідача –Беленкова В.В. –представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача           дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до відповідача відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації                     «Черкасигаз»

про                     стягнення 25605,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»заборгованості в сумі 25605,86 грн., в тому числі 16763,20 грн. орендної плати, 7424,69 грн. інфляційних, 1417,97 грн. 3 відсотки річних та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, що договір оренди вважає неукладеним, оскільки не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме предмету договору оренди; відсутності у структурного підрозділу Кам’янського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Черкасигаз»- сторони по договору - відповідних повноважень на укладення такого договору та застосування до позовних вимог строку позовної давності

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

28.01.2001 року між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(Орендодавцем –Позивач по справі), в особі директора Черкаської філії Боровського О.І., який діє на підставі довіреності № 144/10 від 27.06.2001 та Кам’янським управлінням по експлуатації газового господарства (Орендарем –Відповідач по справі), в особі Гарнаги В.В., який діє на підставі Положення було укладено договір оренди майна № 24 (Далі –Договір), за умовами якого Орендодавець зобов’язаний передати, а Орендар прийняти в строкове користування майно –склад, інвентарний номер, залишкова вартість і розрахунок суми річної орендної плати якого визначено відповідно до акта оцінки вартості окремого індивідуально визначеного майна (Додаток № 1), який є невід’ємною частиною даного Договору.

Акт прийому-передачі майна, що здається в оренду підписаний 28 червня 2001 року Орендодавцем та Орендарем.

Відповідно до додатків до даного Договору, в оренду передається оргтехніка, а саме два комп’ютери та принтер.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає 185,12 грн. в місяць і перераховується Орендарем Орендодавцеві протягом 15 днів після підписання Акту прийому-передачі (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і перераховується не пізніше 20 числа кожного місяця.

Орендар порушив взяті на себе договірні зобов’язання щодо строків та порядку сплати орендної плати, які встановлені п. 3.2 Договору, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України Кодексом.

За своїм змістом Договір оренди майна № 24 від 28.06.2001 року є договором найму (оренди) і відповідає вимогам статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Заперечення відповідача щодо не укладення вказаного договору судом не приймаються, оскільки вказаний Договір був предметом дослідження при розгляді справи №05/4182 за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до ВАТ «Черкасигаз»про стягнення 20098,83 грн., в якій встановлено, що договір оренди майна №24 від 28.01.2001 року є укладеним та дійсним.

В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність судового акта, який вступив в законну силу.

Відповідно до ст. 762 ЦК України та пункту 3.5 Договору Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (щомісячно не пізніше дванадцятого числа місяця, наступного за звітним).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 3.10 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов’язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла в повному обсязі, враховуючи санкції.

Об’єкт оренди був повернутий позивачеві згідно акту приймання-передачі від 21.02.2008 року.

В порушення вказаних вимог закону та положень Договору Відповідач не виконував умови Договору належним чином і за період з грудня 2006 року (у розрахунку боргу за грудень 2006р року включена заборгованість за попередній період у розмірі 14351,61грн.) по жовтень 2009 року у Відповідача виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 16763,20 грн.

Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору оренди, розрахунком суми боргу, розрахунком орендної плати, актами приймання-передачі майна, рахунками.

Згідно п.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, оскільки така заява міститься у відзиві на позов (а.с. 66), то суд задовольняє вимоги Позивача по стягненню заборгованості за Договором в межах строку позовної давності з 01.12.2006 по 30.10.2009 року у сумі 4685,90 грн.

На заборгованість по орендній платі за період з грудня 2006 року по жовтень 2009 року в сумі 16763,20 грн., Позивачем нараховані інфляційні в сумі 7424,69 грн. та три відсотка річних у сумі 1417,97грн.

Після перевірки правильності нарахування індексації, судом зроблено перерахунок вказаних сум: інфляційні становлять 1283,94 грн., три відсотка річних –235,71грн.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною та такою що підлягає до задоволення вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 4 685,90 грн. заборгованості по орендній платі, 1283,97 грн. інфляційних та 235,71 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача пропорційно до задоволеного позову підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 62,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 57,19 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 ГПК України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»(м. Черкаси, вул. Громова, буд. 142, ідентифікаційний код 03361402) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 6205,55 грн. (в тому числі 4685,90 грн. заборгованості по орендній платі, 1283,94 грн., інфляційних, 235,71 грн. 3% річних), 62,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 57,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                 О.І. Кучеренко