Рішення № 9439755, 27.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р. Справа № 61/339-09

вх. № 10037/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Острога А.Г, за довіреністю №124 від 27.05.2009р.; Чайчук О.О., за довіреністю №189 від 07.09.2009р.;

3-ї особи - Іщук Л.М., за довіреністю №1 від 11.01 .2010р.;

відповідача - Конин О.О., за довіреністю №1 від 09.03.2010р.;

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

3-я особа , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Харківський державний університет харчування та торгівлі, м.Харків

до Командатного товариства "Кетов і К", м. Харків

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 21714,89грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - РВФДМУ по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Командитного товариства "Кетов і К" про розірвання договору оренди №2540 - Н від 11.04.2006р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Командитним товариством «Кетов і К, а також про виселення відповідача з незаконно займаних приміщень - частини площ підвального приміщення гуртожитку №2 Харківського державного університету харчування та торгівлі (інв. № 10300005 Літ. "А-9") , загальною площею 228,8 кв.м. , яке розміщене за адресою : м.Харків, вул. Целіноградська, 50 - Б.

09.03.2010р. представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №2540-Н від 11.04.2006р. в розмірі 10115,53грн. та пені в сумі 11599,36грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2010р. заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду судом.

Ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 08.12.2009р. до участі у справі було залучено третю особу , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський державний університет харчування та торгівлі. У зв’язку із поданням останнім позову про стягнення з Командитного товариства "Кетов і К" на користь Харківського державного університету харчування та торгівлі заборгованості з орендної плати та плати з комунальних платежів в сумі 33080,06грн., (вх.№4592 від 03.03.2010р.) ухвалою суду від 09.03.2010р. Харківський державний університет харчування та торгівлі було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Представники позивача в судовому засіданні 27.04.2010р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з урахуванням збільшень позових вимогь та просять суд їх задовольнити .

Представник третьої особи в судовому засіданні 27.04.2010р. позовні вимоги РВФДМУ по Харківській області підтримав в повному обсязі з урахуванням наданих збільшень позивача та просить суд їх задовольнити , а також надав заяву (вх.№8685) в якій він відмовляється від самостійних позовних вимог до Командитного товариства "Кетов і К", щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та комунальних платежів в сумі 33080,06грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.04.2010р. проти позову заперечує частково, а саме позовні вимоги визнає в частині стягнення заборгованості за договором №2540-Н від 11.04.2006р. в розмірі 10115,53грн. та пені в сумі 11599,36грн., проти розірвання договору оренди №2540 - Н від 11.04.2006р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Командитним товариством "Кетов і К", а також проти виселення відповідача з займаних приміщень - частини площ підвального приміщення гуртожитку №2 Харківського державного університету харчування та торгівлі (інв. № 10300005 Літ. "А-9") , загальною площею 228,8 кв.м. , яке розміщене за адресою : м.Харків, вул. Целіноградська, 50 - Б, заперечує.

Суд, розглянув заяву представника третьої особи , про відмову від позову та вважає , що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, — це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів . У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. Під предметом спору слід розуміти матеріапьно-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

З позовної заяви Харківського державного університету харчування та торгівлі вбачається (3-я особа) , що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Командитним товариством «Кетов і К» було укладено договір оренди №2540-Н від 11.04.06р. на частину площ нежитлового приміщення загальною площею 228,8 кв. м., що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 50-Б та знаходиться на балансі Харківського державного університету харчування та торгівлі (балансоутримувач).

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата перераховуєгься орендарем щомісячно, до 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%; та на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50 %.

22.05.06 р. між Командитним товариством «Кетов і К» та банансоутримувачем - університетом - було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

В даний час всупереч пункту 3.3 договору оренді та пункту 2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача відповідач не сплачує орендну плату та комунапьні платежі, однак продовжує користуватись орендованим майном.

Станом на 1 березня 2010 р. заборгованість відповідача з орендної плати складає 28064 грн. 50 коп. Заборгованість відповідача з оплати комунальних платежів складає 5015 грн. 56 коп. Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати та плати за комунальні платежі складає 33080,00грн , що і стало підставою для звернення третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до суду із самостійними вимогами та поданням позову про стягнення з Командитного товариства "Кетов і К" на користь Харківського державного університету харчування та торгівлі заборгованості з орендної плати та плати з комунальних платежів в сумі 33080,06грн.

Виходячи з вищенаведеного вбачається, що самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу. Тоді , як в процесі розгляду справи судом було встановлено, що позовні вимоги Харківського державного університету харчування та торгівлі , не є вимогами на предмет спору, який виник між позивачем та відповідачем, оскільки вимоги Харківського державного університету харчування та торгівлі існують окремо від вимог позивача та їх задоволення не виключає задоволення позовних вимог позивача у даній справі. У зв"язку з вказаним третя особа - Харківський державний університет харчування та торгівлі подав заяву про відмову від свого позову в даному провадженні, як позову третьої особи.

З огляду на викладене та керуючись ст.78 ГПК України, господарський суд приймає відмову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги від позову, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення з Командитного товариства "Кетов і К" на користь Харківського державного університету харчування та торгівлі, заборгованості з орендної плати та плати з комунальних платежів в сумі 33080,06грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

11 квітня 2006р. між Регіональним відділенням Фонду державної майна України по Харківській області (позивач по справі) та Командитним товариством «Кетов і К» (відповідач по справі) було укладено договір оренди № 2540-Н на окреме індивідуально визначене майно: частина площ підвального приміщення гуртожитку №2 Харківського державного університету харчування та торгівлі (інв. № 10300005 Літ. «А9»), загальною площею 228,8 м. кв., розміщеного за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська, 50-Б. Майно знаходиться на балансі Харківського державного університету харчування та торгівлі (третя особа по справі).

Факт передачі майна в оренду , підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі від 11.04.2006р.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) лютий 2006р. - 1580,65 грн. (згідно Додатку № 3). Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2006р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2006р.

Згідно з п.3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата перераховуєгься орендарем щомісячно, до 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%; та на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50 %.

Договір було укладено строком на 11 місяців, та діяв з 11 квітня 2006р. до 10 березня 2007р. включно і у відповідності до п. 10.8 подовжувався на той же самий термін и на тих же умовах.

Згідно з п.10.3 договору його мож'е бути розірвано в односторонньому порядку у випадку порушення орендарем зобов'язань в частині несплати орендних пдатежів упродовж 3-Х місяців.

Через невиконання орендарем зобов'язання в частині своєчасного внесення орендної плати відповідно до умов договору оренди № 2540-1:1 від 11.04.2006р., регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області було подано позовну заяву до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з орендної плати та пені в сумі 7007,55 грн. з Командитного товариства «Кетов і К».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2008 по справі № 44/468-07 позовні вимоги Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області були задоволені частково: в частині стягнення 2329,02 грн. пені відмовлено в іншій частині позов було задоволено.

18.03.2009р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією № 06-2241 про розірвання договору оренди №2540-Н від 11.04.2006р. до якої було додано три примірника акту приймання-передачі нерухомого майна. Однак всупереч вимогам п. 2.5 договору оренди № 2540-Н від 11.04.2006р. відповідач не повернув орендоване державне майно по акту приймання-передачі ні орендодавцю - РВ ФДМУ по Харківській області, ні Балансоутримувачу - Харківському державному університету харчування та торгівлі.

Балансоутримувач листом від 09.04.09 за № 01-39/389 повідомив РВ ФДМУ по Харківській області, що відповідач продовжує користуватись орендованим майном, не сплачує орендну плату та комунальні платежі.

Відповідно до п. 5.7 договору у разі припинення або розірвання договору орендар повинен повернути орендодавцю та балансоутримувачу орендоване майно.

Відповідач пропозицію позивача про розірвання догвору оренди №2540-Н від 11.04.2006р. залишив без відповіді, свої зобов’язання щодо належного виконання умов договору оренди не виконав, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що строк дії договору відповідно до ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" було продовжено до 10.12.2010р. Тобто на час розгляду справи договір діє і відповідач орендує приміщення.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 10115,53 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором оренди №2540-Н від 11.04.2006р. , який був укладений між сторонами по справі 11.04.2006р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди №2540-Н від 11.04.2006р. у сумі 10115,53грн., документів, що спростовували викладене у позові, а навпаки визнає вказану суму боргу, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 10115,53 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 3.5. вказаного договору оренди сторони передбачили, що несвоєчасно або не в повному обсязі перерахована орендна плата, підлягає стягненню до Державного бюджету , відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день день прострочення , включаючи день оплати.

За прострочення виконання зобов’язання (несплату орендних платежів) позивач нарахував відповідачу пеню , виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, у розмірі 11599,36 грн.

З урахуванням вказаного та з огляду на те, що відповідач визнає позовні вимоги в частині нарахованої пені на загальну суму 11599,36 грн. позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 11599,36 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.10.1 договір було укладено строком на 11 місяців, та діяв з 11 квітня 2006р. до 10 березня 2007р. включно і у відповідності до п. 10.8 подовжувався на той же самий термін и на тих же умовах до 10.12.2010р..

Згідно з п.10.3 договору його мож'е бути розірвано в односторонньому порядку у випадку порушення орендарем зобов'язань в частині несплати орендних пдатежів упродовж 3-Х місяців.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому договором та діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до стаття 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідач не виконав своїх зобов"язань по договору оренди №2540-Н від 11.04.2006р., щодо своєчасного внесення орендних платежів.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.4-3 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч.2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про розірвання договору оренди № 2540-Н від 11.04.2006р. правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

В силу ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 5.7 договору у разі припинення або розірвання договору орендар повинен повернути орендодавцю та балансоутримувачу орендоване майно.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо виселення відповідача з орендованого приміщення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процессуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 121, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 509, 526, 598, 610, 611,612, 614, 626, 629,651 Цивільного кодексу України, ст. 20,173, 174, 179, 188,193, 283, 284, 285, 286, 291 Господарського кодексу України, статтями 1, 12, 33, 34, 44, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову від позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Командитного товариства "Кетов і К" на користь Харківського державного університету харчування та торгівлі заборгованості з орендної плати та плати з комунальних платежів в сумі 33080,06грн.

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 2540-Н від 11.04.2006 р. укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Командитним товариством «Кетов і К».

Виселити Командитне товариство «Кетов і К» (61003, місто Харків, вул. Університетська, 9, р/р 26006840119230 в Харківській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» м. Харків МФО: 351061, код ЄДРПОУ 14066557) з незаконно займаних приміщень - частини, площ підвального приміщення гуртожитку №2 Харківського державного університету харчування та торгівлі (інв. № 10300005 Літ. «А-9»), загальною площею 228,8 м. кв., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Целіноградська , 50-Б.

Стягнути з Командитного товариства «Кетов і К» (61003, місто Харків, вул. Університетська, 9, р/р 26006840119230 в Харківській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк»м. Харків МФО: 351061, код ЄДРПОУ 14066557) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м.Харків, вул.Гуданова,18) заборгованості з орендної плати в сумі 10115,53грн. та 11599,36грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Командитного товариства «Кетов і К»(61003, місто Харків, вул. Університетська, 9, р/р 26006840119230 в Харківській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк»м. Харків МФО: 351061, код ЄДРПОУ 14066557) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 387,14 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Командитного товариства «Кетов і К» (61003, місто Харків, вул. Університетська, 9, р/р 26006840119230 в Харківській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк»м. Харків МФО: 351061, код ЄДРПОУ 14066557) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 30.04.2010р.

Справа №61/339-09.