Рішення № 9439661, 21.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2010 р. Справа № 66/73-10

вх. № 1858/1-66

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Ватфарм", м. Черкаси,

до ТОВ фірма "Озон - Інвест" м. Харків

про стягнення 13264,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Ватфарм" (м. Черкаси) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Озон-Інвест" (м. Харків) 13264,00 грн. заборгованості, в т.ч. 12421,05 грн. основного боргу за отримані товари відповідно договору №14 від 17.06.2009 року, 497,19 грн. - пені, 272,79 грн. інфляційних втрат, 72,97 грн. - 3% річних, а також судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 132,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 березня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 квітня 2010 року о 10:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2010 року було відкладено розгляд справи на 21 квітня 2010 року о 12:45 годині.

Позивачем через канцелярію суду 20.04.2010 року було надано клопотання (вх. №1692) згідно якого позивач повідомив, що після подачі позову, Відкрите акціонерне товариство «Ватфарм» (код ЕДРПОУ 00306756) було реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватфарм» (код ЕДРПОУ 00306756), яке згідно ст. 108 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Ватфарм». Крім того, після подачі позовної заяви відповідачем було частково погашено борг у сумі 2000,00 грн. З урахуванням чого, станом на 16.04.2010р. борг відповідача перед позивачем становить 11264,00грн., в зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 10421,05грн.- основного боргу; 497,19 грн. - пені; 272,79 грн. - інфляційних втрат, 72,97 грн.- 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

17.06.2009 року між позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Ватфарм» в особі філії ВАТ „Ватфарм" у м. Харкові та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Озон-Інвест» було укладено договір №14 згідно якого по видатковим накладним:

№ХРН-319 від 29.12.2009р. на суму 25,03грн.

№ХРН-318 від 29.12.2009р. на суму 1346,56грн.

№ХРН-304 від 18.12.2009р. на суму 731,22грн.

№ХРН-305 від 18.12.2009р. на суму 7,39грн.

№ХРН-276 від 26.11.2009р. на суму 295,31грн.

№ХРН-277 від 26.11.2009р. на суму 128,80грн.

№ХРН-267 від 19.11.2009р. на суму 407,88грн.

№ХРН-257 від 18.11.2009р. на суму 49,68грн.

№ХРН-256 від 18.11.2009р. на суму 1421,93грн.

№ХРН-234 від 11.11.2009р. на суму 41,71грн.

№ХРН-233 від 11.11.2009р. на суму 1306,29грн.

№ХРН-230 від 06.11.2009р. на суму 413,77грн.

№ХРН-216 від 02.11.2009р. на суму 62,71грн.

№ХРН-215 від 02.11.2009р. на суму 1733,51грн.

№ХРН-200 від 29.10.2009р. на суму 1232,99грн.

№ХРН-202 від 29.10.2009р. на суму 18,96грн.

№ХРН-201 від 29.10.2009р. на суму 24,51грн.

№ХРН-194 від 26.10.2009р. на суму 712,68грн.

№ХРН-195 від 26.10.2009р. на суму 50,71грн.

№ХРН-196 від 26.10.2009р. на суму 36,76грн.

№ХРН-171 від 20.10.2009р. на суму 964,06грн.

№ХРН-179 від 20.10.2009р. на суму 75,04грн.

№ХРН-181 від 14.10.2009р. на суму 752,74грн.

№ХРН-182 від 14.10.2009р. на суму 25,52грн.

№ХРН-156 від 06.10.2009р. на суму 679,93грн.

№ХРН-157 від 06.10.2009р. на суму 48,74грн.

на адресу відповідача позивачем були відвантажені товари медичного призначення в асортименті, про що свідчать підпис одержувача товару – відповідача, на вказаних накладних. Загальна сума вартості поставленого товару складає 12594,43грн..

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення , зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

          Згідно ч. 3 ст. 180 ГК при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем 17.06.2009 року договір № 14 відповідає вимогам чинного законодавства, є дійсним, укладений з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, містить усі істотні умови, передбачені ч. 3 ст. 180, ч. 1 ст. 265 ГК України. Крім того, зміст зазначеного договору не суперечить актам цивільного законодавства.

Зазначений договір не містить ознак, передбачених ст. 228 ЦК України, яка визначає нікчемність правочину, який порушує публічний порядок, а також ознак, передбачених ч. 1 ст. 207, ст. 208 ГК України.

Судом також не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання цього договору.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час розгляду справи сторонами не надано доказів, які свідчили б про те, що вищезазначений договір визнаний судом недійсним.

Передача товару (товари медичного призначення в асортименті) покупцю та його часткова оплата покупцем підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, дорученнями на отримання товару.

Однак, як підтверджується матеріалами, відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого товару за вищевказаним договором виконані частково, заборгованість відповідача згідно уточнених позовних вимог станом на 20.04.2010 року складає 10421,05 грн.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору строк сплати товару отриманого відповідачем за вказаним договором настав. Зокрема, згідно умов п. 3.1 договору та строку оплати встановленого сторонами та обумовленого у видаткових накладних, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар з відстрочкою платежу 30 днів. Станом на 20.04.2010 року відповідач частково 17.12.2009 р. та 02.04.2010 р. оплатив товар у сумі 173,38 грн. та 2000,00 грн., а залишок боргу у сумі 10421,05грн. залишений несплаченим.

          Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Судом встановлено, що товари медичного призначення в асортименті згідно укладеного з позивачем вищезазначеного договору відповідачем були прийняті та частково оплачені, претензій у зв’язку з якістю поставленого товару з боку відповідача на адресу позивача не надходило, відповідач не відмовлявся від укладеного договору та не вимагав повернення позивачем сплачених сум. Будь-яких доказів тому, що поставлені товари медичного призначення в асортименті мали низьку якість, відповідачем також не надано.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 10421,05 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню. В зв’язку з частковим погашенням відповідачем після порушення провадження у справі суми основного боргу у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 62 від 02.04.2010 року, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1.1. ст.. 80 ГПК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6.1 вищевказаного договору, за порушення строків оплати отриманого товару за кожний день прострочення від несплаченої суми покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми несплати за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня. В зв’язку з чим, позивачем, пеня нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 497,19 грн. пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 272,79 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 72,97 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 132,64 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 228, 509, 525, 526, 530, 550, 610, 625, 626, 680 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 180, 193, 207, 208, 265, 268, 269 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 25, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 80 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЗОН-ІНВЕСТ" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 7а, р/р №26001016814689 в філії ВАТ «Укрексімбанк»м. Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ 14107925) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватфарм» (18018, м. Черкаси, пр-т. Хіміків, 66, р/р №260050172981 в філії ВАТ «Укрексімбанк»м. Черкаси, МФО 354789, код ЕДРПОУ 00306756) 10421,05грн.- основного боргу; 497,19грн. - пені; 272,79грн. - інфляційних втрат, 72,97грн.- 3 % річних, витрати по сплаті державного мита в розмірі 132,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя