Рішення № 94393623, 26.01.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3602/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", 49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24-А, код 37068787;

до Фізичної особи-підприємця Єрьоменко Валентина Івановича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

про стягнення заборгованості за договором поставки №10/Х від 12.02.2020 у розмірі 11042,83грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Єрьоменко Валентина Івановича, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором поставки №10/Х від 12.02.2020 у розмірі 11042,83грн., з яких 10686,26грн. - боргу, 49,94грн. - 3% річних, 199,76грн. - пені та 106,87грн. - інфляційних, а також просив покласти на відповідача судові витрати, які складаються з 2102,00грн. - судового збору та 4 236,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №10/Х від 12.02.2020 в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3602/20. Розгляд справи №922/3602/20 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №030343/1, ухвала суду про відкриття провадження по справі від 16.11.2020 отримана відповідачем особисто ще 24.11.2020, однак відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений ст. 251 ГПК України строк не надавав, а відтак суд дійшов висновку про те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а тому, з огляду, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

12.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (надалі-Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Єрьоменко В.І. (надалі - Відповідач) було укладено договір поставки № 10/Х (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1-1.3 даного Договору, Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю непродовольчі товари відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов`язується приймати товари та своєчасно оплачувати їх вартість. Кількість, ціна і асортимент Товару узгоджуються Сторонами в видатковій та/або товарно-транспортній накладній (надалі - накладна), яка складається Постачальником на підставі замовлення Покупця. Загальна ціна цього Договору складає суму всіх поставок здійснених Сторонами в межах даного Договору. Загальна кількість Товару, що постачається за даним Договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно підписаних Сторонами накладних.

Згідно п. 2.3-2.5 договору, Поставка Товару за цим Договором здійснюється окремими партіями, на підставі накладної. Оформлення специфікації є необов`язковим. Якщо оплата вартості Товару здійснюється на умовах передплати, то поставка здійснюється після надходження передплати на банківський рахунок Постачальника. Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010), за адресою вказаною в заявці Покупця, якщо інші умови поставки не визначені Сторонами. Кожна партія Товару повинна супроводжуватись видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною, документом, що підтверджує якість Товару та податковою накладною, зареєстрованою Постачальником в електронному вигляді, в строки і порядку встановленими чинним законодавством України.

Відповідно до положень п. 4.1-4.3 договору, ціна на кожне найменування Товару за цим Договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених Постачальником на дату отримання заявки від Покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні). В ціну (вартість) Товару включено вартість пакування, маркування та доставки Товару. Розрахунок за Товар здійснюється в національній валюті України (гривні), в безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно положень п. 4.4 договору в редакції додаткової угоди від 12.02.2020, покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару ТМ Gamma, Bioneme та Медичний текстиль, Медичну техніку на протязі 120 (ста двадцяти) календарних днів з моменту його отримання.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до « 31» грудня 2021р. Сторони дійшли згоди, без укладання будь-яких додаткових угод, вважати даний Договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін за 30(тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, письмово не повідомить іншу Сторону про його припинення.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору поставки №10/х від 12.02.2020, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

На виконання умов Договору та відповідно до видаткових накладних №ДУЦ249752 від 04.06.2020, №ДУЦ249751 від 04.06.2020, №ДУЦ249750 від 04.06.2020, №ДУЦ249749 від 04.06.2020, №ДУЦ370995 від 29.07.2020, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 22 601,75 грн., який прийнятий останнім без зауважень.

Як вказує позивач, у відповідності до проведених оплат та повернень товару, відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 12 915,49 грн., таким чином, позивач стверджує, що станом на 27.10.2020 сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором складає 10 686,26 грн.

Приймаючи до уваги, що матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором чи повернення товару позивачу, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 10686,26грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар у порядку та строки визначені договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних видаткових накладних №ДУЦ249752 від 04.06.2020, №ДУЦ249751 від 04.06.2020, №ДУЦ249750 від 04.06.2020, №ДУЦ249749 від 04.06.2020, №ДУЦ370995 від 29.07.2020.

Як вбачається з позовної заяви, внаслідок порушення відповідачем строків оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 199,76грн. - пені, які останній нараховує за кожен день прострочення за видатковими накладними №ДУЦ249752 від 04.06.2020 з 03.10.2020 по 27.10.2020, №ДУЦ249751 від 04.06.2020 з 03.10.2020 по 27.10.2020, №ДУЦ249750 від 04.06.2020 з 03.10.2020 по 27.10.2020, №ДУЦ249749 від 04.06.2020 з 03.10.2020 по 27.10.2020, №ДУЦ370995 від 29.07.2020 з 28.08.2020 по 27.10.2020.

Відповідно до п. 5.2 договору, за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши матеріали справи, суд здійснивши власні розрахунки та перевіривши розрахунки пені, що надав позивач, дійшов висновку що такий розрахунок відповідає умовам договору, нормам ЦК України, ГК України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 49,94грн. 3% річних та 106,87грн. інфляційних, які останній нараховує за період прострочення за видатковими накладними №ДУЦ249752 від 04.06.2020 з 03.10.2020 по 27.10.2020, №ДУЦ249751 від 04.06.2020 з 03.10.2020 по 27.10.2020, №ДУЦ249750 від 04.06.2020 з 03.10.2020 по 27.10.2020, №ДУЦ249749 від 04.06.2020 з 03.10.2020 по 27.10.2020, №ДУЦ370995 від 29.07.2020 з 28.08.2020 по 27.10.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 106,87грн., які останній нараховує за період за вересня 2020 року, та розрахунок 3 % річних у розмірі 49,94грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає, що відповідно до положень ст. 129 ГПК України, враховуючи що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Водночас, щодо клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті126 Кодексу).

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує, що останнім понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4236,00грн., в підтвердження чого, останнім надано суду копію договору про надання правової допомоги від 12.10.2020, копію додаткової угоди №1 до даного договору, акт приймання передачі послуг за договором від 28.10.2020.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 12.10.2020 між адвокатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", укладено договір про надання правової допомоги згідно якого адвокат зобов`язується надавати Клієнту консультації з правових питань; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовому допомогу та представляти інтереси Клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. (п.1.1 договору)

Згідно положень п. 4.1 договору Оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили.

12.10.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №1, згідно якої витрати на професійну правничу допомогу: (із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на 1 особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» від 14.11.2019 р. N 294-ІХ. 1059,00 гри. за 1 годину роботи адвоката. (п.3 додаткової угоди). Крім цього сторонами обумовлено, що адвокатом можуть надаватися послуги: аналіз матеріалів справи 1 година вартістю 1059,00грн., підготовка позовної заяви 1 година вартістю 1059,00грн., участь у судовому засіданні 1 година вартістю 1059,00грн.

Водночас, 28.10.2020 між сторонами підписано акт прийому-передачі послуг, згідно якого, позивачу надавались послуги: аналіз матеріалів справи 2 години вартістю 2118,00грн., підготовка позовної заяви 2 години вартістю 2118,00грн.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об"єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога щодо складання та подання до суду позовної заяви, яка підписана адвокатом О.А. Горець. Приймаючи до уваги, що за своєю правовою природою справа №922/3602/20 є справою незначної складності, яка в силу статті 12 ГПК України визнана судом малозначною, з огляду на не значний обсяг матеріалів, виходячи з принципу адекватності та реальності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4236,00грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єрьоменко Валентина Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24-А, код 37068787) заборгованість за договором поставки №10/Х від 12.02.2020 у розмірі 11042,83грн., з яких 10686,26грн. - боргу, 49,94грн. - 3% річних, 199,76грн. - пені та 106,87грн. - інфляційних.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єрьоменко Валентина Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24-А, код 37068787) зі сплати судового збору у розмірі 2102,00грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4236,00грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", 49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24-А, код 37068787;

Відповідач Фізична особа-підприємець Єрьоменко Валентин Іванович, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2021.

Суддя Н.А. Новікова