Рішення № 94391530, 20.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021Справа № 910/15362/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за первісним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, будинок 31) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОКИЇВСЬКА, будинок 26) стягнення пені у розмірі 156 000 грн. 00 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОКИЇВСЬКА, будинок 26) до проДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, будинок 31) стягнення 379 962 грн. 64 коп.Представники:

від Позивача: Найденко І.О. (представник на підставі самопредставництва);

від Відповідача: Мізюк О.П. (керівник);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення пені у розмірі 156 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/15362/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

02.11.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.11.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 379 962 грн. 64 коп.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем за зустрічним позовом його зобов`язань в частині здійснення своєчасної оплати за Договором поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 року прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 379 962 грн. 64 коп. до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 379 962 грн. 64 коп. об`єднано в одне провадження з первісним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» про стягнення пені у розмірі 156 000 грн. 00 коп. по справі №910/15362/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.12.2020 року

12.11.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

01.12.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

Підготовче судове засідання, призначене на 02.12.2020 року, не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

10.12.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче судове засідання на 23.12.2020 року.

В підготовче судове засідання 23.12.2020 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021 року.

В судовому засіданні 20 січня 2021 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи первісного позову, просив суд його задовольнити, відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник відповідача підтримав вимоги та доводи зустрічного позову, просив суд його задовольнити, відмовити у задоволенні первісного позову.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 січня 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

03.10.2018 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (Постачальник) було укладено Договір поставки №53-129-01-18-01583, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити ультразвукове обладнання для дезактивації металевих радіоактивних відходів виробництва 000 «Атомспецсервис» (Російська Федерація) для потреб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити Продукцію. (а.с.21-29)

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації (далі - «Специфікація»), яка є невід`ємною частиною Договору (Додаток №1). (п.1.2 Договору)

Сума Договору становить 6240000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1040000 грн. 00 коп. (п.3.1 Договору)

Згідно з п.4.2 Договору оплата Продукції проводиться Покупцем протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції.

Відповідно до п.4.3 Договору оплата Покупцем частини вартості поставленої партії Продукції, розмір якої відповідає сумі податку на додану вартість, здійснюється виключно після надання Постачальником податкової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

Строк поставки продукції зазначений в Специфікації. (п.5.1 Договору)

У п.5.8 Договору зазначено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на Продукцію, що підтверджує надходження Продукції на склад Вантажоодержувача.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Продукції переходить до Покупця з моменту її передачі Вантажоодержувачу. (п.5.9 Договору)

Відповідно до п.5.14 Договору право власності на продукцію набувається Покупцем з моменту успішного проходження вхідних контролів першого та другого етапів (ВК1, ВК2), що підтверджується відповідними актами та ярликом на придатку продукцію. Належне виконання Постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням Сторонами акту приймання - передачі продукції.

Згідно з п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за Договором Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк Продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої Продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки Продукції понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої Продукції.

Відповідно до п.8.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п.8.2 Договору виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії підтверджується висновком Торгово-Промислової Палати України чи іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом.

У п.8.3 Договору визначено, що Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі та протягом 30 днів, але не раніше строку визначеного законом (іншим нормативно-правовим актом) для надання відповідного документу, підтвердити вказані обставини у передбачений п. 8.2 Договору спосіб.

У разі пропущення Стороною строків визначених п. 8.3 Договору, остання позбавляється права посилатися на обставини непереборної сили при вирішенні спору, що виник при виконанні Договору. (п.8.4 Договору)

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє по 31.12.2019 р., а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. (п.10.1 Договору)

Специфікацією до Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Сторони узгодили найменування, технічні характеристики, одиниці, кількість, ціну, загальну суму 6240000 грн. 00 коп., термін постачання - з 01.10.2018 р. до 31.10.2018 р. (а.с.30)

Додатковою угодою №1 від 31.10.2018 року до Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Сторони погодили, що строк постачання продукції за позицією 1 специфікації №1 визначити до 30.11.2018 року та викласти специфікацію №1 до Договору у новій редакції, зокрема, термін постачання - з 01.11.2018 р. до 30.11.2018 р. (а.с.31-32)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Відповідач поставив товар - ультразвукове обладнання для дезактивації металевих радіоактивних відходів, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №1 від 26.12.2018 року на суму 6 240 000 грн. 00 коп., Актом приймання - передачі ТМЦ 1141/61 від 28.12.2018 року на суму 6 240 000 грн. 00 коп. (а.с.33-35)

31.07.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №8851/51 з вимогою сплатити пеню у розмірі 156000 грн. 00 коп., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 31.07.2019 р. (а.с.36-39) У відповідь на яку останній листом №1950 від 02.10.2019 року повідомив, що ним раніше були надані всі документи на підтвердження обставин затримки здійснення поставки, що не залежали від волі постачальника, а також пред`явив зустрічні претензійні вимоги за порушення термінів оплати у розмірі 321921 грн. 48 коп. (а.с.40-41)

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору здійснив поставку товару з порушенням строку, визначеного Договором. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» на його користь пеню у розмірі 156 000 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти первісного позову, Відповідач зазначає, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності, оскільки він порушив зобов`язання з поставки товару внаслідок обставин, які від нього не залежали, відсутня вина відповідача у формі умислу, протиправна дія чи бездіяльність, що могли б бути причиною збитків позивача. Крім того, у разі задоволення позову просив суд зменшити розмір пені на 90% - до 15 600 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Відповідач здійснив оплату за отриманий товар з простроченням строку оплати. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» пеню у розмірі 326 410 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 26 828 грн. 29 коп. та інфляційні у розмірі 26 723 грн. 49 коп.

Заперечуючи проти зустрічного позову, Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що умовами договору не передбачено відповідальності за порушення строків оплати товару, а абз.3 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України застосовується за прострочення виконання негрошового зобов`язання. Крім того, Позивач за зустрічним позовом в частині стягнення 3% річних та інфляційних не дотримався порядку досудового врегулювання спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Відповідач поставив товар - ультразвукове обладнання для дезактивації металевих радіоактивних відходів, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №1 від 26.12.2018 року на суму 6 240 000 грн. 00 коп., Актом приймання - передачі ТМЦ 1141/61 від 28.12.2018 року на суму 6 240 000 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.33-35)

У п.5.8 Договору зазначено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на Продукцію, що підтверджує надходження Продукції на склад Вантажоодержувача.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Продукції переходить до Покупця з моменту її передачі Вантажоодержувачу. (п.5.9 Договору)

Відповідно до п.5.14 Договору право власності на продукцію набувається Покупцем з моменту успішного проходження вхідних контролів першого та другого етапів (ВК1, ВК2), що підтверджується відповідними актами та ярликом на придатку продукцію. Належне виконання Постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням Сторонами акту приймання - передачі продукції.

За таких підстав, Суд зазначає, що відповідно до умов Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року саме видаткова накладна є підтвердженням факту здійснення поставки товару постачальником, а акт приймання - передачі свідчить про належне виконання Постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції відповідної якості та кількості.

Специфікацією до Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Сторони узгодили найменування, технічні характеристики, одиниці, кількість, ціну, загальну суму 6240000 грн. 00 коп., термін постачання - з 01.10.2018 р. до 31.10.2018 р. (а.с.30)

Додатковою угодою №1 від 31.10.2018 року до Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Сторони погодили, що строк постачання продукції за позицією 1 специфікації №1 визначити до 30.11.2018 року та викласти специфікацію №1 до Договору у новій редакції, зокрема, термін постачання - з 01.11.2018 р. до 30.11.2018 р. (а.с.31-32)

Такими чином, Судом встановлено, що всупереч умов Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» була здійснена поставка товару 28.12.2018 року, що підтверджується відповідною видатковою накладною №1, а не у строк до 30.11.2018 року, тобто з порушенням строку, визначеного Договором.

Заперечуючи проти первісного позову, Відповідач зазначає, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності, оскільки він порушив зобов`язання з поставки товару внаслідок обставин, які від нього не залежали, відсутня вина відповідача у формі умислу, протиправна дія чи бездіяльність, що могли б бути причиною збитків позивача.

Листом №18/06-3 від 10.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» повідомило директора відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що діями державних органів РФ спричинено обставини неможливості забезпечення поставки у визначені договором терміни, а також надало документи, що підтверджують обставини, які не залежали від волі постачальника. (а.с.55-69)

Проте, Суд зазначає, що Відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надсилання вказаного листа №18/06-3 від 10.12.2018 року з доданими до нього документами на адресу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а також доказів отримання його Позивачем.

В той же час, Суд звертає увагу, що відповідно до п.8.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п.8.2 Договору виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії підтверджується висновком Торгово-Промислової Палати України чи іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом.

У п.8.3 Договору визначено, що Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі та протягом 30 днів, але не раніше строку визначеного законом (іншим нормативно-правовим актом) для надання відповідного документу, підтвердити вказані обставини у передбачений п. 8.2 Договору спосіб.

У разі пропущення Стороною строків визначених п. 8.3 Договору, остання позбавляється права посилатися на обставини непереборної сили при вирішенні спору, що виник при виконанні Договору. (п.8.4 Договору)

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виникнення обставин непереборної сили відповідно до умов Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року.

За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо наявності обставин для звільнення Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.12.2018 р. по 25.12.2018 р. у розмірі 156 000 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за Договором Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк Продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої Продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки Продукції понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої Продукції.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені та штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 01.12.2018 р. по 25.12.2018 р. у розмірі 156 000 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягає стягненню пеня у розмірі 156 000 грн. 00 коп.

В той же час, Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені на 90%- до 15 600 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

В обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру пені на 90%, Відповідач зазначав, що договір поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року виконувався відповідачем згідно з його умовами і ним робилися всі заходи для виконання своїх зобов`язань в обумовлені договором строки. В свою чергу Позивачем не наведено та не надано доказів наявності будь - яких збитків або негативних наслідків, що були ним понесені в результаті порушення строку виконання договору. Крім того, наявність кризи к світовій економіці та державі України призвели до скрутного матеріального становища Відповідача, наявність значної дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, прийшов до висновку наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Так, Судом встановлено, що Відповідачем вживались заходи щодо своєчасного виконання умов Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року в частині здійснення поставки товару. Проте, виробником товару є Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомспецсервіс», яке знаходиться у Російській Федерації, й в процесі підготовки документів для експорту товару виникла необхідність проведення ідентифікації продукції на належність об`єктів до контрольованих товарів й технологій, про що зазначено у листі №4122-В від 21.11.2018 р. Таким чином, у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомспецсервіс» мало отримати ідентифікаційний висновок №4893-18/7701350013, строки поставки товару за спірним Договором були збільшені. При цьому, Суд звертає увагу, що Відповідач листом №18/061 від 28.11.2018 р. просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомспецсервіс» прийняти заходи щодо своєчасної поставки товару.

Крім того, як вбачається з фінансової звітності малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» станом на 01.10.2020 року, баланс становить -18921,7 тис.грн., чистий прибуток 3561,1 тис.грн. Згідно з виписками по рахунку Відповідача, залишок на рахунку в АТ «АБ «Радабанк» становить 840,68 грн., а залишок на рахунку в АТ КБ «Приватбанк» 2924,12 грн. Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» №20/21 від 29.10.2020 р. дебіторська заборгованість покупців, що утворилась у 2019 р., становить 964520 грн. 00 коп., заробітна плата за вересень 2020 р. не виплачена через брак коштів. (а.с.70-74)

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, враховуючи надані Відповідачем докази щодо свого скрутного матеріального стану, а також беручи до уваги інтереси Позивача, відсутність доказів, які підтверджували наявність у Позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме Відповідача, Суд вважає за можливе зменшити пеню на 46% (від суми 156 000 грн. 00 коп.), що становить 100 000 грн. 00 коп., а тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» про зменшення розміру пені на 90% підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» про стягнення пені у розмірі 156 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 100 000 грн. 00 коп. у зв`язку із зменшенням розміру пені за клопотанням Відповідача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, в тому числі в частині зменшеного розміру пені.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 379 962 грн. 64 коп., Суд зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Відповідач за зустрічним позовом здійснив оплату отриманого товару у загальному розмірі 6 240 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №637 від 19.03.2019 року на суму 2 159 612 грн. 00 коп., №867 від 15.04.2019 року (проведено банком 17.04.2019 року) на суму 4 080 388 грн. 00 коп. (а.с.112-113)

Згідно з п.4.2 Договору оплата Продукції проводиться Покупцем протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції.

Таким чином, на виконання умов Договору поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» повинно було здійснити оплату отриманого товару у строк по 08.02.2019 року з урахуванням розпоряджень Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 1-р та від 10.01.2019 року №7-р., проте Покупець здійснив оплату отриманого товару з порушенням визначеного Договором строку.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 12.02.2019 р. по 16.04.2019 р. у розмірі 26 828 грн. 29 коп. та інфляційні за березень 2019 року у розмірі 26 723 грн. 49 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 12.02.2019 р. по 16.04.2019 р. у розмірі 26 828 грн. 29 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за березень 2019 року у розмірі 26 723 грн. 49 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 12.02.2019 р. по 16.04.2019 р. у розмірі 326 410 грн. 86 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Проте, Суд зазначає, що у Договорі поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року Сторони не визначили випадки, розмір та порядок застосування відповідальності Покупця у вигляді сплати пені за порушення грошового зобов`язання, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору.

При зверненні до суду з зустрічним позовом Позивач посилався на абзац 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції у вигляді пені, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені.

При цьому, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Проте, в даному випадку Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» допущено прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором поставки №53-129-01-18-01583 від 03.10.2018 року у вигляді прострочення здійснення оплати отриманого товару, що виключає застосування абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

За таких підстав, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» в частині стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» пені за загальний період прострочки з 12.02.2019 р. по 16.04.2019 р. у розмірі 326 410 грн. 86 коп. задоволенню не підлягають.

Таким чином, з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 26 828 грн. 29 коп., інфляційні у розмірі 26 723 грн. 49 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Первісний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОКИЇВСЬКА, будинок 26, Ідентифікаційний код юридичної особи 36592582) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, будинок 31, Ідентифікаційний код юридичної особи 26251923) пеню у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 340 (дві тисячі триста сорок) грн. 00 коп.

3. В іншій частині первісного позову - відмовити.

4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» - задовольнити частково.

5. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, будинок 31, Ідентифікаційний код юридичної особи 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об`єднання «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОКИЇВСЬКА, будинок 26, Ідентифікаційний код юридичної особи 36592582) 3% річних у розмірі 26 828 (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 29 (двадцять дев`ять) коп., інфляційні у розмірі 26 723 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять три) грн. 49 (сорок дев`ять) коп. та судовий збір у розмірі 803 (вісімсот три) грн. 28 (двадцять вісім) коп.

6. В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 січня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин