Рішення № 94391520, 20.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

20.01.2021Справа № 910/13397/20Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу 910/13397/20

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (код 20572069; 08300, Київська обл., с. Гора, вул. Бориспіль-7)

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (код 14348681; 01030, м. Київ, вул. Лисенка, 4; адреса для листування: 02121, м. Київ, шосе Харківське, 201 - 203)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код 43173352; 03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський,50).

про стягнення заборгованості у розмірі 3 188 811,50 грн.

за участю представників:

позивача, Щиголь М.В., довіреність № 01-22/7-57 від 04.01.21, ;

відповідача, Матохнюк Н.В., довіреність № 01.1.1-05/84-2020 від 06.10.20, ;

третьої особи, Матвійчук А.О., довіреність № наказ №211-к від 27.08.20

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

07.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Підприємство) до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості у розмірі 3 188 811,50 грн., з яких: 3 061 482, 12 грн. основного боргу; 101 477, 51 грн. пені; 22 342,99 грн. 3% річних; 3 508,88 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Товариством пунктів 3.6, 5.3 умов договору нерухомого майна, що належить до державної власності від 04.06.2015 №1708(далі - Договір), а саме не сплатив орендну плату за період лютий - липень 2020, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

21.09.2020 Підприємством подано суду заяву на виконання ухвали Господарського суду міста Києва віл 08.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 позовну заяву ДП «МА «Бориспіль» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13397/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.10.2020 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

02.10.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких, повідомлено суд, що заборгованість Відповідача станом на 30.09.2020 з орендної плати становить 5000257,20 грн.

19.10.2020 від Відповідача до відділу діловодства суду надійшло Клопотання про продовження процесуального строку для надання Відзиву по справі до 22.10.2020.

20.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач проти позову заперечував повністю.

У підготовчому засіданні 22.10.2020 судом оголошено перерву до 12.11.2020.

04.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач заперечує повністю проти наведених відповідачем обставин та правових підстав, викладених останнім у відзиві на позовну заяву. Відповідно до відповіді на відзив позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.11.2020 Відповідачем до відділу діловодства подано Заперечення на відповідь Позивача.

23.11.2020 Відповідачем до суду подано письмові пояснення.

Ухвалою про повідомлення від 23.11.2020 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 03.12.2020

За наслідками підготовчого засідання 03.12.2020 судом закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 20.01.2020.

Суд, у судовому засіданні 20.01.2021 після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами перейшов до судових дебатів.

Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в якому посилались на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.01.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.06.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець, третя особа), та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (орендар, відповідач) був укладений Договір оренди №1708 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір або Договір №1708 від 24.06.2015).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно приміщення ангару ІАС, загальною площею 7 421,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 260812132208, Літера А-1, яке розташоване за адресою 08307, Київська область, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт (далі - Майно), та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Балансоутримувач або Позивач).

Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійної підтримки льотної придатності повітряних суден (п.1.2. Договору).

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.

За змістом частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За умовами Договору, орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на Орендодавця (п.2.1., п,2.4. Договору).

Орендар вступив у строкове платне користування Майном з 09.07.2015, що підтверджується підписаним Орендодавцем і Орендарем, а також погодженим Балансоутримувачем, Актом № 1 приймання-передачі державного Майна від 09.07.2015 (Додаток № 2 до Договору). Акт № 1 приймання-передачі орендованого Майна від 27.04.2015 є невід`ємною частиною Договору (розділ 13 Договору).

Орендар взяв на себе зобов`язання своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п.5.3. Договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить за базовий місяць розрахунку - листопад 2014 р. - 526 027,50 гривень без урахування ПДВ.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3. Договору).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - Балансоутримувачу (п.3.6. Договору).

До 15-го числа місяця, що слідує за звітним, Орендар зобов`язаний самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача Акт приймання-здачі виконаних послуг та рахунок. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг Орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (п.5.16 Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що для сплати орендної плати за період лютий-липень 2020 року Позивачем Відповідачу було виставлено рахунки-фактури на загальну суму 7 347 557,07 грн., з яких до сплати на користь Позивача належить 3 061 482,12 грн.

У порядку, встановленому п.5.16 Договору, Орендарем було самостійно отримано в бухгалтерії Балансоутримувача рахунки та Акти приймання-здачі виконаних послуг за період з лютий-липень 2020 року, що підтверджується Реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів, копії яких додано до матеріалів справи.

Згідно наявних в матеріалах справи копій Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, зазначені рахунки-фактури були отримані Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» та вважаються підписаним сторонами.

У порушення взятих на себе на умовах пунктів 3.6, 5.3 Договору зобов`язань, Відповідач не сплатив на користь Позивача орендну плату за період лютий-липень 2020 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 3 061 482,12 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач орендну плату згідно вищенаведених Актів приймання-здачі виконаних послуг за лютий-липень 2020 року та рахунків до них не сплатив, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3 061 482,12 грн. основного боргу.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, згідно якого Відповідач повідомив, що позовні вимоги не визнає та вважає, що у позові має бути відмовлено.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що, він з незалежних від нього причин не мав можливості за цільовим призначенням користуватися орендованим приміщенням. Посилаючись на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідач вважає, що, оскільки під час дії карантинних обмежень об`єкт оренди не використовувався, у зв`язку з відсутністю авіаційного пасажирського сполучення, то у позивача були відсутні підстави для нарахування орендних платежів.

Також, як підприємство галузі авіаційного транспорту, яке здійснює перевезення пасажирів та багажу, відповідно до ч. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» має право на зниження орендної плати на 50% від суми нарахованої орендної плати.

Відповідач вказує на те, що Галузевий класифікатор «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування», затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.02.2002 № 51 (далі - ГК 201-01-2001) визначає невичерпний перелік послуг і продукції у сфері побутового обслуговування. Послуги перевезення відносяться до побутового обслуговування, а тому відповідач має право на звільнення від сплати орендної плати повністю.

Суд не погоджується із вказаним твердженням відповідача, оскільки ГК 201-01-2001 визначено вичерпний перелік послуг і продукції у сфері побутового обслуговування. Судом встановлено, що послугу зі здійснення діяльності з авіаційних перевезень не віднесено до послуг у сфері побутового обслуговування, а тому така послуга відсутня у ГК 201-01-2001.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Умовами частини 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це така обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №910/10657/19, № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.

Суд звертає увагу на те, що обмеження регулярних пасажирських авіаперевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованих приміщень та їх використання. Суд також зазначає, що відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованих приміщень та користування ними.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про заборону йому виконувати авіаперевезення, оскільки, як вбачається з поданих ним НОТАМІВ (NOTAMs - це повідомлення, що розсилається засобами електрозв`язку і містить інформацію про введення в дію, стан або зміну будь-якого аеронавігаційного устаткування, обслуговування і правил чи інформацію про небезпеку, своєчасне попередження про яку має важливе значення для персоналу, пов`язаного з виконанням польотів) обмеження стосувались поодиноких аеропортів та певних осіб, категорій пасажирів.

Загальновідомим є факт продовження діяльності авіаперевізників під час карантину задля перевезення іноземних громадян між країнами, повернення громадян-резидентів на території країн проживання та інших категорій пасажирів, яким дозволений вїзд-виїзд/перетин кордону і на яких не поширювались карантинні обмеження.

Отже, невиконання пасажирських і будь-яких інших перевезень є власним волевиявленням авіаперевізника - відповідача у справі не пов`язаним ін. з волею орендодавця, ні третіх осіб.

Разом з тим пунктом 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.

Так пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Враховуючи зазначене, від орендної плати звільняються лише ті орендарі, що зазначені у додатку № 1 до Постанови № 611.

Відповідач є підприємством галузі авіаційного транспорту, яке здійснює перевезення пасажирів та багажу.

Відповідно до Галузевого класифікатора «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування», затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.02.2002 № 51 (далі - ГК 201-01-2001), визначено вичерпний перелік послуг і продукції у сфері побутового обслуговування. Судом встановлено, що послугу зі здійснення діяльності з авіаційних перевезень не віднесено до послуг у сфері побутового обслуговування, а тому така послуга відсутня у ГК 201-01-2001.

Враховуючи зазначене та те, що діяльність відповідача не відносить до сфери надання послуг у сфері побутового обслуговування, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не виникло право на звільнення від орендної плати, передбачене п. 1 Постанови № 611.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторонами недодано доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до орендодавця (третьої особи) із заявою про зниження орендної плати. Матеріали справи також не містять доказів укладання між сторонами письмового додаткового договору до Договору оренди про зміну розміру орендної плати.

З огляду на вище встановлені обставини справи, суд зазначає, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату у строки та в розмірі, встановлені Договором.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за період з лютого по липень 2020 року в розмірі 3 061 482,12 грн.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 3 061 482,12 грн. (основний борг) належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 101477,51 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі. Підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Здійснивши перевірку суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 101477,51 грн. пені повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 22 342,99 грн. 3% річних та 3 508,88 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат дійшов висновку про повне задоволення вказаних вимог позивача.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення заборгованості у розмірі 3 188 811,50 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (код 14348681; 01030, м. Київ, вул. Лисенка, 4; адреса для листування: 02121, м. Київ, шосе Харківське, 201 - 203) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (код 20572069; 08300, Київська обл., с. Гора, вул. Бориспіль-7) 3 061 482,12 (три мільйони шістдесят одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн. основної заборгованості; 101 477,51 (сто одну тисячу чотириста сімдесят сім) грн. пені; 22 342,99 (двадцять дві тисячі триста сорок дві) грн. 3% річних, 3 508,88 (три тисячі п`ятсот вісім) грн інфляційних втрат та 47832,17 (сорок сім тисяч вісімсот тридцять дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.01.2021

Суддя І.Д. Курдельчук