Рішення № 94383714, 25.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 р. №520/16001/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001293201;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 № 0001303201;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001313201;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001323201;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.03.2020 № 0001283201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про незаконне проведення перевірки контролюючим органом, оскільки вона проводилась в присутності особи, яка не має правового відношення до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а сам позивач у момент перевірки перебував за кордоном. Крім того, позивачу не відомо, з яких міркувань ГУ ДПС у Харківській області зробило висновок, що ФОП ОСОБА_1 станом на момент перевірки здійснював господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

По суті винесених рішень зазначає, що працівники Головного управління ДПС у Харківській області фактично вийшли за межі наданих повноважень, оскільки перевіряли дотримання ним Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Також вказує, що при винесенні оскаржуваних рішень від 18.03.2020 №0001303201, №0001293201, №0001313201 про накладення штрафів у розмірі 17000,00 грн. кожним, відповідач не довів факту реалізації позивачем немаркованих марками акцизного податку тютюнових виробів та їх приналежність до ФОП ОСОБА_1 .

Також позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення від 18.03.2020 №0001323201 про накладення штрафу у розмірі 17000,00 грн., відповідач не довів факту реалізації позивачем немаркованих марками акцизного податку алкогольних напоїв, оскільки з дослідженої в ході перевірки пляшки алкоголю здійснювався продаж алкоголю на розрив, що унеможливлює збереження цілісності акцизної марки.

Вважаючи дії та рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 24.11.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, 14.12.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив про допущення в ході здійснення господарської діяльності позивачем вимог податкового законодавства шляхом: реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через реєстрований, опломбований у встановленому законом порядку та переведений фіскальний режим РРО; роздрібної торгівлі тютюном шляхом надання послуг куріння кальяну за відсутності ліцензії; зберігання роздрібних партій тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання; зберігання з метою реалізації тютюнових виробів немаркованих марками акцизного податку встановленого зразку; зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв немаркованих марками акцизного податку. З урахуванням викладеного просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

31.12.2020 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач у відзиві не спростував ту обставину, що відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, настає лише коли таке місце відмінне від місця торгівлі. Зазначає, що відповідач не довів факту віднесення виявленої в ході перевірки та придбаної під час контрольної закупки кальянної суміші до підакцизних товарів. Також у відповіді на відзив додатково аргументовано правову позицію викладену у позовній заяві.

14.01.2021 представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає про наявність усіх ознак та доказів вчинення позивачем правопорушень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 замінено відповідача в порядку процесуального правонаступництва.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Працівниками управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Харківській області згідно п.п.80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в сфері роздрібної та оптової торгівлі, керуючись ст.19 -1 ПК України, проведено фактичну перевірку кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період діяльності суб`єкта господарювання з 01.01.2018.

Вищевказана перевірка проводилась на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 10.01.2020 та направлень від 10.01.2020 №35 та №36.

Перевірка розпочалась 17.01.2020, строк перевірки - 10 діб.

До початку перевірки головні державні ревізори-інспектори вручили гр. ОСОБА_2 , яка розглядалась перевіряючими як найманий працівник ФО-П ОСОБА_1 , та яка безпосередньо проводила розрахункову операцію, направлення на проведення перевірки, наказ, а також службові посвідчення державних ревізорів-інспекторів.

Перед початком фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області була проведена контрольна розрахункова операція, а саме було до встановлено факт продажу:

- 50 мл алкогольного напою: ром "Oakhart" 35% по ціні 62,00 грн.;

- тютюнових виробів шляхом надання послуги з куріння кальяну, що містить тютюн для кальяну "Daily Hookah" по ціні 155,00 грн.;

- кави та страв кухні на суму 190,00 грн.

Загальна вартість замовлення склала - 407,00 грн.

Окрім цього, перевіряючі вибірковим порядком зробили опис наявних алкогольних напоїв, які знаходились на вітрині за барною стійкою кафе, що відображено у відповідному додатку до акту.

За результатами перевірки складено акт від 20.01.2020 №154/20-40-32-01-08/ НОМЕР_1 , згідно якого перевірка розпочалась 17.01.2020 о 15:32 год. та закінчилась 17.01.2020 о 16 год. 45 хв.

Відповідно до акту відмови від підписання акту перевірки від 17.01.2020. ОСОБА_2 після ознайомлення з актом перевірки відмовилась його підписувати.

Листом від 21.01.2020 акт поштою направлено на адресу ФО-П ОСОБА_1 . Отримано останнім акт не було, лист 25.02.2020 повернувся на адресу Головного управління ДПС у Харківській області.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області 18.03.2020 складено:

- податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0001283201 на загальну суму 16433,00 грн., підставою винесення якого стала, реалізація товарів згідно доданого до акту перевірки переліку, які не обліковані у встановленому порядку та не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому законом порядку та переведений фіскальний режим РРО;

- рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001303201 на загальну суму 17 000,00 грн., підставою винесення якого стала роздрібна торгівля тютюном шляхом надання послуг куріння кальяну за відсутності ліцензії;

- рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001293201 на загальну суму 17 000,00 грн., підставою винесення якого стало зберігання роздрібних партій тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

- рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001313201 на загальну суму 17 000,00 грн., підставою винесення якого стало зберігання з метою реалізації тютюнових виробів немаркованих марками акцизного податку встановленого зразку;

- рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001323201 на загальну суму 17 000,00 грн., підставою винесення якого стало зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв немаркованих марками акцизного податку.

Вказані вище рішення рекомендованим листом направлені на адресу ФО-П ОСОБА_1 19.03.2020, однак отримані останнім не були та за закінченням терміну зберігання 21.04.2020 повернулись на адресу Головного управління ДПС у Харківській області.

Відповідні рішення про застосування фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення у відповідь на адвокатський запит отримані Позивачем з листом Головного управління ДПС у Харківській області від 19.10.2020 №18516/ФОП/20-40-09-01-14.

Вважаючи рішення податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо того, що станом на момент проведення перевірки позивач здійснював свою діяльність по АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з інформаційної бази ГУ ДПС в Харківській області щодо виданих суб`єктам господарювання ліцензій на право здійснення торгівлі алкогольними напоями, ФО-П ОСОБА_1 отримував ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 22.12.2019 по 22.12.2020 №20310308201904904 в кафе за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою встановлення причин, за яких контролюючий орган зробив висновок про здійснення ФО-П ОСОБА_1 господарської діяльносності за адресою: АДРЕСА_1 , адвокатом було направлено відповідний запит. Листом Головного у правління ДПС у Харківській області від 21.10.2020 №18739/ФОП/20-40-04-38-20 повідомлено, що згідно з даними, наявними в інформаційних ресурсах ГУ ДПС у Харківській області, місцезнаходження об`єкта оподаткування - кафе 63,5 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Позивач не заперечує, що здійснював господарську діяльність за вищевказаною адресою протягом 2019 року та зазначає, що з 27.12.2019 припинив свою діяльність за вказаною адресою в силу укладення власником приміщень договору оренди з іншим суб`єктом господарювання.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 10.10.2020, нежитлові приміщення підвальної частини будинку №№ 2-4, 13, 16, 17, 20, 20а, 21, 23, 24 та першого поверху №25 в літ. «А-5» по АДРЕСА_1 загальною площею 272,1 кв.м. належать на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 26.09.2013.

Позивач стверджує, що відповідно до договору оренди зазначених нежитлових приміщень від 27.12.2019, копія якого додана до позовної заяви, вони перебувають у користуванні ФО-П ОСОБА_4 .

Оцінюючи пояснення сторін та докази, суд зазначає, що станом на момент проведення фактичної перевірки факт здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 підтверджується: повідомленням позивача про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, ліцензією на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в кафе за адресою: АДРЕСА_1 терміном дії з 22.12.2019 до 22.12.2020 №20310308201904904, яка була чинною на момент перевірки та анульована лише 16.07.2020; поясненнями ОСОБА_2 , наданими в ході перевірки.

Пояснення представника позивача проте, що власник приміщень уклав договір з іншим орендарем, поза розумним сумнівом, не підтверджують позбавлення можливості ФО-П ОСОБА_1 здійснювати підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 в кафе під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

На переконання суду, чинна дозвільна документація на здійснення ліцензійної господарської діяльності за зареєстрованим в контролюючому органі місцем (адресою), покладає на відповідного суб`єкта господарювання обов`язок забезпечити виконання ліцензійних умов та презюмує фактичне здійснення діяльності фізичною особою-підприємцем, а в разі прийняття суб`єктом господарювання рішення про припинення такої діяльності - він повинен вжити заходів, передбачених законом, які нададуть можливість контролюючому органу впевнитись, що підприємець, з моменту прийняття такого рішення, не мав намірів та можливості здійснювати господарську діяльність за умовами ліцензії.

З урахуванням викладено, суд дійшов висновку про те, що на момент здійснення фактичної перевірки, ФО-П ОСОБА_1 здіснював підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 в кафе під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Стосовно законності проведення перевірки по відношенню до ФО-П ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право: проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 ПК України.

Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що до початку перевірки 17.01.2020 о 15:32 відносно позивача, ОСОБА_2 , яка безпосередньо проводила розрахункову операцію та надавала в подальшому пояснення, були пред`явлені для ознайомлення під підпис направлення на проведення фактичної перевірки, службові посвідчення, надано для отримання копію наказу ГУ ДПС в Харківській області, а також повідомлено про підстави та предмет фактичної перевірки. У направленні ОСОБА_2 вказала своє прізвище, імені, по батькові, посаду - менеджер, дату і час ознайомлення - 17.01.2020, 15:32.

Відповідно до п. 86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Фактична перевірка проводилась за участі ОСОБА_2 , про що наявна відмітка в акті перевірки.

У своїх поясненнях, наданих під час проведення перевірки, ОСОБА_2 зазначила про те, що вона працює менеджером у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою АДРЕСА_1 у ФО-П ОСОБА_1 .

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 не є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 , останній взагалі не має найманих працівників та жодній особі не виплачує заробітну плату, а працівники Головного управління ДПС у Харківській області взагалі не мали права приступати до оскаржуваної перевірки.

Разом з тим, ФО-П ОСОБА_1 13.08.2019 до ГУ ДПС в Харківській області був поданий звіт про прийняття ОСОБА_2 на роботу (наказ від 12.08.2019 ТД №1).

Представником позивача надано наказ від 11.09.2019, яким вказану особу було звільнено за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП.

Накази про призначення та звільнення містять підписи ОСОБА_2 , зі змістом яких остання була ознайомлена.

Враховуючи висновки суду відносно здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_1 у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою АДРЕСА_1 та факт того, що ОСОБА_2 на момент фактичної перевірки безпосередньо проводила розрахункову операцію у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" за вказаною адресою та надавала в подальшому пояснення, якими підтвердила зазначені обставини, суд зазначає про дотримання контролюючим органом процедури ознайомлення суб`єкта господарювання з направленнями та наказом на проведення фактичної перевірки у відповідності до ст. 81 ПК України.

Разом з тим, суд не вдається до встановлення наявності або відсутності трудових відносин між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки факт безпосереднього здійснення останньою розрахункової операції за місцем здійснення ліцензійної господарської діяльності, надає правову можливість контролюючому органу для вручення такій особі направлень та наказу на проведення фактичної перевірки і її подальшого проведення.

За результатами перевірки складено акт від 20.01.2020 №154/20-40-32-01-08/ НОМЕР_1 , згідно якого перевірка розпочалась об 15:32 год. та закінчилась 17.01.2020 об 16 год. 45 хв.

У зв`язку з відмовою особи, яка здійснювала розрахункові операції, підписати акт перевірки, посадовими особами ГУ ДПС в Харківській області був складений відповідний акт від 17.01.2020, який був зареєстрований в журналі реєстрації актів у перший робочий день після його складання, а саме 20.01.2020 за №424/20-40-32-01-08.

По суті виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Перед початком фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС в Харківській області була проведена контрольна розрахункова операція, а саме: було встановлено факт продажу 50 мл алкогольного напою ром «Oakhart» 35% по ціні 62,00 грн., тютюнових виробів шляхом надання послуги з куріння кальяну, що містить табак для кальяну «Daily Hookah», по ціні 155,00 грн, а також кава та страви кухні на загальну вартість замовлення 407,00 грн., про що зроблений запис у акті перевірки.

Під час проведення перевірки вибірковим порядком був зроблений опис наявних алкогольних напоїв, які знаходились на вітрині за барною стійкою кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знайшло відображення у додатку №1 до акту.

Позивач стверджує про те, що у посадових осіб ГУ ДПС в Харківській області були відсутні підстави для проведення контрольної розрахункової операції, так як у наказі про проведення перевірки йдеться посилання лише на Закон №481. Така операція, за думкою позивача, може бути проведена лише в межах перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно ст.20 Закону №265/95 до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Суд погоджується з доводами відповідача, та зазначає, що поняття «обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів» включає в себе правовідносини, зокрема, щодо зберігання та торгівлі цими товарами. Зважаючи на те, що законодавець встановлює певні умови для здійснення діяльності з торгівлі та зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (у тому числі і щодо обов`язкового продажу таких товарів з використанням реєстраторів розрахункових операцій), то дотримання даних вимог закону може бути перевірено контролюючим органом в межах перевірки, призначеної на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, для здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» закріплена вимога щодо обов`язковості проведення розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, яким у тому числі є алкогольні напої та тютюнові вироби, через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій).

Отже, перевірка з питань порядку здійснення розрахункових операцій, може проводитись контролюючим органом на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України в межах здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Перевіркою був встановлений факт здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами шляхом надання послуги з куріння кальяну за відсутності ліцензії, чим порушено ч. 20 ст. 15 Закону №481.

Відповідачем встановлено, що згідно інформаційних ресурсів ГУ ДПС в Харківській області ФО-П ОСОБА_1 не отримував ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

За вказане порушення прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001303201 про застосування фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481. Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001293201.

Під час проведення перевірки був встановлено факт зберігання роздрібних партій тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, чим порушено вимоги ч. 55 ст. 15 Закон №481, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 2 ст. 17 цього закону.

Розмір фінансової санкції у разі зберігання роздрібних партій тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, становить 100 відсотків вартості товару, що знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000,00 гривень. У зв`язку з тим, що вартість тютюнових виробів, що зберігались на місці дорівнювала 216,00 грн., розмір фінансової санкції за дане порушення було застосовано у розмірі 17 000,00 гривень.

За вказане порушення прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001293201 про застосування фінансових санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001313201.

Перевіркою встановлено факт зберігання з метою реалізації тютюнових виробів немаркованих марками акцизного податку встановленого зразку, а саме - табак для кальяну «Daily Hookah» 1 упаковка 250 г вартістю 216,00 грн. без марки акцизного податку, а також відсутня інформація про товар на українській мові, чим порушено п. 226.11 ст. 226 ПК України та ст. 11 Закону №481.

За вказане порушення прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001313201 про застосування фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. згідно абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону №481.

На підтвердження зазначеного порушення ГУ ДПС в Харківській області надає до суду у якості додатку до цього відзиву фотознімки зазначеного табаку для кальяну «Daily Hookah», з яких вбачається, що контейнер із невстановленою сумішшю був без марки акцизного податку та на ньому відсутня інформація про товар на українській мові.

Вирішуючи питання про віднесення суміші для кальяну, що була в наявності за місцем господарської діяльності позивача, до табаку або іншого підакцизного товару, суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеному у ст. 1 Закону №481/95-ВР, тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Аналогічного змісту визначення міститься у підпункті 14.1.252 пункту 14.1 ст. 14 ПК.

Відповідно до абзацу третього частини 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 226.1 ст. 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Окрім цього, пунктом 226.11 цієї статті встановлено, що ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Відповідно до підпункту 215.3.2 пункту 215.3 ст. 215 ПК України, сигарети без фільтру, цигарки та сигарети з фільтром класифікуються за кодами 2402209010 та 2402209020 УКТ ЗЕД відповідно, сигари, сигарили - за кодом 2402100000 УКТ ЗЕД, люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування - в товарній позиції 2403 УКТ ЗЕД.

У свою чергу, визначення терміну «тютюн для кальяну» надано в пункті 1 примітки до підпозиції 24 розділу IV Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401 «Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності». Згідно з цим пунктом термін «тютюн для кальяну» означає тютюн, призначений для куріння за допомогою кальяна, що складається із суміші тютюну та гліцерину, з вмістом або без вмісту ароматичних масел і екстрактів, меляси або цукру, який має або не має фруктовий аромат. Проте продукти, що не містять тютюну, призначені для куріння за допомогою кальяна, виключаються з цієї підпозиції.

Застосовуючи вказані правові норми та з урахуванням обставин того, що відповідачем під час судового процесу не було надано доказів віднесення кальянної суміші, яка була знайдена у позивача під час перевірки, до підакцизних товарів, суд робить висновок про недоведеність з боку контролюючого органу на виконання свого процесуального обов`язку, встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України, правомірності застосованих до позивача фінансових санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №809/864/17.

Вищенаведене свідчить, що висновки відповідача про здійснення позивачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявної ліцензії та реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка не знайшли підтвердження під час судового розгляду, так як представниками контролюючого органу не було належним чином з`ясовано під час перевірки, чи відноситься суміш «Daily Hookah», яка була знайдена у позивача під час перевірки, до тютюну кальянного та/або інших підакцизних товарів.

У зв`язку із цим рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001293201; №0001303201; №0001313201 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки за вказаними рішеннями позивача притягнуто до відповідальності у зв`язку із помилковим віднесення суміші, яка була знайдена у позивача під час перевірки, до підакцизних товарів.

Інші доводи сторін відносно прийняття вказаних рішень на висновки суду не впливають.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001323201.

Перевіркою встановлено факт зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв немаркованих марками акцизного податку встановленого зразку, а також відсутня інформація про товар на українській мові, чим порушено п. 226.11 ст. 226 ПК України та ст. 11 Закону №481.

За вказане порушення прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001323201 про застосування фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. згідно з абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону №481.

Маркування алкогольних напоїв здійснюється в порядку визначеному ч. 1 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, якою встановлено єдині вимоги до маркування алкогольної продукції та розливу її в тару. Так, на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, що реалізуються в Україні вказується: загальна та власна назва виробу; найменування виробника; знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу; вміст спирту (% об.); місткість посуду; вміст цукру; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України). На видимій стороні етикетки, або конкретики, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб`єкта господарювання або номер ліцензії на виробництво.

Згідно ст. 9 Закону №481/95-ВР спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст. 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 14.1.107 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку- спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 14.1.109 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що маркуванням алкогольних напоїв є наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Під час фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця встановлено, що в реалізації на вітрині бару знаходились пляшки Віскі «Glenmorangie 10Y» 1л 40% вартістю 3380,00 грн. за одну пляшку без марок акцизного податку.

Питання щодо виготовлення, зберігання, продажу марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів врегульовані положеннями ст. 226 Податкового кодексу України.

Так, положеннями п.226.5, п.226.6 ст.226 Податкового кодексу України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Пунктом 226.3 ст.226 Податкового кодексу України встановлено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251), передбачено, що підприємства - виробники та імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів подають щомісяця до 10 числа територіальному органу ДФС для задоволення через два місяці потреби в марках за їх видами, платіжний документ на перерахування плати за марки з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення та звіт про використання марок, придбаних попередньому місяці.

Згідно п. 8 та 9 цього Положення марки продаються суб`єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Плата за марки акцизного податку зараховується до державного бюджету і відповідно до бюджетного законодавства використовується виключно для фінансування витрат, пов`язаних з їх виробництвом, зберіганням та реалізацією.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (п.226.7 ст.226 Податкового кодексу України).

Вважаються такими, що не марковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. (п.226.9ст.226 Податкового кодексу України).

Пунктом 226.10 ст. 226 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягають маркуванню:

- алкогольні напої і тютюнові вироби, які постачаються для реалізації магазинам безмитної торгівлі безпосередньо вітчизняними виробниками такої продукції за прямими договорами, укладеними між вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів і власниками магазинів безмитної торгівлі. При цьому переміщення алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що спрямовуються виробниками до магазинів безмитної торгівлі, здійснюється під митним контролем із застосуванням заходів гарантування доставки;

- алкогольні напої і тютюнові вироби, які ввозяться в Україну і розміщуються у митному режимі магазину безмитної торгівлі;

- еталонні (моніторингові) чи тестові зразки тютюнових виробів, які не призначені для продажу вроздріб і ввозяться на митну територію України акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб`єктами господарювання, які мають ліцензії на право виробництва відповідної продукції, для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну).

Відповідно до п. 228.9 ст. 228 Податкового кодексу України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Відповідальність за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку передбачена положеннями абз. 15 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідальність за вказаною нормою передбачено, у тому числі, не тільки за реалізацію алкогольних напоїв без марки акцизного податку, а й за зберігання таких напоїв без відповідної марки.

Позивач зазначає, що марки акцизного податку на пляшках віскі «Glenmorangie 10Y» 1л 40% вартістю 3380,00 грн., які зафіксовано у ході перевірки, припустимо були відсутні в силу того, що ці пляшки відкривались для продажу відвідувачам кафе алкоголю на розлив.

У спростування цього твердження позивача, ГУ ДПС в Харківській області надає до суду у якості додатку до відзиву фотознімки зазначених пляшок алкоголю, з яких вбачається, що вони були у цілісній упаковці (не відкриті), на них відсутні марки акцизного податку та відсутня інформація про товар на українській мові.

Отже, під час судового розгляду справи, судом встановлено, що описані у Акті перевірки дві пляшки віскі «Glenmorangie 10Y» 1л 40% вартістю 3380,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразку у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» підтверджено показаннями особи, яка здійснювала реалізацію товару та відповідними фотознімками.

Таким чином, спірне рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001323201, прийняте відповідачем в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0001283201 на загальну суму 16433,00 грн., суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95, а саме: ненадання прибуткових та товаротранспортних накладних на алкогольні напої та суміш «Daily Hookah», що знаходились в місці торгівлі та описані в додатку №1 до акту перевірки у зв`язку із чим, відповідно до ст. 20 Закону №265 до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у спірних правовідносинах розрахунок штрафної санкції виглядає наступним чином: 8216,00 грн. (вартість товарів за ціною реалізації)*2=16432,00 грн.).

За порушення вимог Закону №265 до ФО-П ОСОБА_1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0001283201 на загальну суму 16433,00 гривень (цим рішенням до позивача у відповідності до вимог п. 1 ст. 17 Закону №481 також було застосовано штраф у розмірі 1 грн. за непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований реєстратор розрахункових операцій).

Відповідно п.1 п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

На останній сторінці акту перевірки зроблений запис про перелік документів, які пропонується надати суб`єкту господарювання на етапі розгляду матеріалів даної перевірки, а саме: довідку щодо внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій тютюнових виробів та прибуткові, товаротранспортні накладні.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, за наслідками перевірки контролюючим органом встановлено ненадання супровідних документів на товар на загальну суму 8216,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів надання під час перевірки відповідних документів, які б підтверджували факт належного обліку товарів по встановленим в акті перевірки конкретним позиціям, що знаходяться на реалізації.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 16433,00 грн. за реалізацію алкогольних напоїв без дотримання приписів п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які не обліковані у встановленому законодавством порядку.

Разом з тим, відповідно статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, що вчинене вперше - 1 гривня.

Як зазначалось вище, перевіркою встановлено факт продажу 50 мл алкогольного напою ром «Oakhart» 35% по ціні 62,00 грн., тютюнових виробів шляхом надання послуги з куріння кальяну, що містить табак для кальяну «Daily Hookah», по ціні 155,00 грн., а також кава та страви кухні на загальну вартість замовлення 407,00 грн., на що продавцем виданий товарний чек, фіскальний чек на реалізовану продукцію не виданий.

Позивачем вказане порушення жодним чином не спростовано, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав. Тому, застосування контролюючим органом фінансової санкції до позивача у розмірі 1 гривні відповідає вимогам Закону.

Представник позивача зазначив, що згідно рахунку на оплату від 22.12.2019 №119 ФО-П ОСОБА_5 поставив ФО-П ОСОБА_4 (орендар приміщень) партію віскі та рому, у тому числі віскі Glenmorange Original 40% (встановлено зберігання пляшок без акцизних марок, а також віднесено до необлікованого товару) та рому Oakheart Spiced Bacardi 35% (придбано під час контрольної закупки, а також віднесено до необлікованого товару).

Відповідно до видаткової накладної від 20.12.2019 № 30128 ФО-П ОСОБА_4 придбано 5 видів безнікотинової тютюнової суміші «Daily Hookah».

Представник позивача зазначає, що належний платник податку, ФО-П ОСОБА_4 здійснював облік відповідних товарів.

Оцінюючи вказані обставини, суд зазначає, що дотримання фінансової та податкової дисципліни ФО-П ОСОБА_4 не становить предмет цієї справи, тоді як ФО-П ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів обліковування товарів за місцем їх реалізації чи зберігання.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення на суму 16433,00 не підлягає скасуванню.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати у розмірі 510 грн. 00 коп. (844,33 грн. (сплачений судовий збір) - (17000+16433,00)*1%).

Також в заявленому клопотанні представник позивача просив суд відшкодувати понесені позивачем витрати на правничу допомогу при розгляді даної справи у розмірі 5 000,00 грн.

Частинами 1, 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Гриньовим Р.О. (Адвокат) 10.11.2020 укладено договір № 01/11-10 про надання правової допомоги, за мовами якого Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу, реалізуючи при цьому професійні права, передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відповідно до наданих Договором повноважень.

В звіті від 06.11.2020 року про виконання договору про надання правової допомоги №001/10-17 вказано обсяг наданих правових послуг, який включає: 1) аналіз висновків Верховного Суду з питань застосування норм права при вирішенні подібних спорів - 2 години; 2) підготовка на направлення поштою адвокатських запита - 3 години; 3) аналіз документів, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень - 2 години; 4) підготовка оформлення позовної заяви та подача її до суду - 6 годин; 5) підготовка відповіді на відзив - 3 год.

Квитанцією №01/11-10 від 10.11.2020 року підтверджено сплату Клієнтом гонорару на виконання умов договору у сумі 5 000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Враховуючи підтвердження належними доказами обсягу наданих адвокатом послуг в межах даної справи, кількість витраченого часу, співмірність таких послуг категоріям складності справи, значення справи для позивача та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання та присудити на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

Таким чином, клопотання про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001293201.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001303201.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2020 №0001313201.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов