Рішення № 94383705, 25.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 січня 2021 року № 520/16978/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправною дію Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії №5466 від 22.10.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням надання уточнюючих довідок № Н-40/05-08 від 03.08.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було прийнято протиправне рішення про відмову в призначенні пенсії. Так, позивачем вказано, що ним було подано усі необхідні документи до відповідача, які підтверджують право на пенсію за віком. Крім того, позивачем вказано, що навіть якщо документи видані окупаційною владою, то вони все одно повинні бути прийняті відповідачем, як такі, що підтверджують право на пенсію за віком. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду зданим позовом.

Ухвалою суду від 16.12.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надсилалась відповідачеві та була отримана останнім, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, заяв або клопотань до суду не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у травні 2020 р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У позовній заяві позивачем вказано, що для призначення пенсії за віком ним були надані наступні документи: заяву про призначення пенсії, трудову книжку від 26.04.1979 р. серії НОМЕР_1 , диплом НОМЕР_2 від 03.03.1979 р., військовий квиток, паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.03.2015 р. №6305002798.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1695 від 15.05.2020 р. позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, зазначено, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 27 років. При цьому, вказано, що на підставі наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав 26 років 1 місяць 24 дні. До загального страхового стажу заявника не зараховано періоди роботи з 15.03.1991 по 31.05.1992 (відсутній запис про номер та дату наказу про звільнення з роботи) та з 01.06.1992 по 15.01.1995 (різниця між датою прийому на роботу та датою наказу про прийому на роботу складає більше 1 місяця), оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року №110, та потребує уточнення.

У позовній заяві позивачем вказано, що він був змушений з огляду на отримане рішення відповідача отримати архівні довідки №Н-40/05-08 від 03.08.2020 року.

Позивачем вказано, що після отримання архівної довідки, він повторно звернувся до відповідача із заявою про призначенням пенсії за віком з урахуванням архівних уточнених довідок.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 5466 від 22.10.2020 р. позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, зазначеним рішенням фактично було продубльовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1695 від 15.05.2020 р. та додатково вказано, що згідно п.1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Донецької області є тимчасово окупованою територією України. Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: п.1 державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; п. 2 будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; п.3 будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Відтак, вказано, що подані ОСОБА_1 документи: довідки на 2 аркушах від 03.08.2020 № Н-40/05-08, розгляду не підлягають.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обраховується на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що система персоніфікованого обліку була запроваджена в Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 р. «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування».

Під час судового розгляду справи зі змісту позовної заяви та оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що відповідачем було не зараховано періоди роботи з 15.03.1991 по 31.05.1992 з огляду на відсутність запису про номер та дату наказу про звільнення з роботи та з 01.06.1992 по 15.01.1995 з огляду різницю між датою прийому на роботу та датою наказу про прийому на роботу складає більше 1 місяця. Водночас, вказано, що трудова книжка заповнена з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року №110, та потребує уточнення.

Водночас, із посиланням на приписи п.1 статті 3 та ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що подані ОСОБА_1 документи: довідки на 2 аркушах від 03.08.2020 № Н-40/05-08, розгляду не підлягають.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба.

Згідно зі ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, на підтвердження стажу роботи позивача останнім надано трудову книжку серії НОМЕР_1 , копію якої долучено до матеріалів справи.

Отже, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається наявність записів про те, що позивач у період з 15.03.1991 по 31.05.1992 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Нитон О.ЛТД», а у період з 01.06.1992 по 15.01.1995 працював у Малому приватному підприємстві «Сеан».

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач з метою уточнення відомостей наявних у трудовій книжці надав також до відповідача довідки на 2 аркушах від 03.08.2020 № Н-40/05-08.

Судом зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення відповідача від 22.10.2020 року №5466 встановлено, що в якості підстав для його прийняття відповідачем, зокрема, вказано на обставини того, що перерахунок пенсії згідно наданих довідок провести неможливо, так як такі довідки видано на території, яка не контролюється українською владою.

Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача, суд зазначає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина (захоплення незаконними озброєними формуваннями території, на якій розташоване підприємство) не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Зазначена позиція суду відповідає висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.07.2019 року по справі №423/1324/17, від 28 серпня 2018 року по справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року по справі №242/65/17.

Враховуючи обставини того, що зазначений довід було покладено в основу прийнятого рішення № 5466 від 22.10.2020 року відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , то суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягають у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії №5466 від 22.10.2020 року.

Водночас, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи обставин прийняття відповідачем протиправного рішення, яким було порушено права позивача, та враховуючи обставини того, що при розгляді заяви ОСОБА_1 від 20.10.2020 року відповідачем в цілому не було надано оцінки поданій позивачем довідці за відсутності на те правових підстав, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням надання уточнюючих довідок № Н-40/05-08 від 03.08.2020 р.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягають у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії №5466 від 22.10.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням надання уточнюючих довідок № Н-40/05-08 від 03.08.2020 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ - 14099344).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.