Рішення № 94383614, 26.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року Справа № 480/7317/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представника позивача Юсан ІО.,

представника відповідача Лютий М.В.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач, Конотопський ВДВС), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 17.05.2016 ВП №51013005 про стягнення виконавчого збору (далі - постанова від 17.05.2016), від 23.07.2018 ВП №АСВП56832827 про відкриття виконавчого провадження (далі - постанова від 23.07.2018).

Свої вимоги мотивує тим, що державним виконавцем було безпідставно винесено постанову про стягнення виконавчого збору, без врахування того, що на примусовому виконанні перебувало одне рішення суду, яке було повернуто без виконання, суму боргу позивачем сплачено не було в примусовому порядку. Крім того, звертав увагу, що незважаючи на те, що позивач не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження почав примусове виконання судового рішення, а тому прийнято поставнову про стягнення виконавчого збору передчасно. Крім того, відповідачем порушено строк пред`явлення до примусового виконання постанови від 17.05.2016, а тому у державного виконавця не було правових підстав відкривати інше виконавче провадження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що в даному випадку, після відкриття виконавчого провадження позивачем не було в добровільному порядку виконано рішення, в день відкриття виконавчого провадження було винесено постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору. Зазначає, що враховуючи те, що сума виконавчого збору не була сплачена позивачем після повернення стягувачу виконавчого листа було відкрито інше виконавче провадження з примусового виконання постанови від 17.05.2016.

Провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін із врахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 КАС України, визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду, поновлено строк звернення позивачу із адміністративним позовом. Ухвалою суду від 17.12.2020 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення суду Конотопським міськрайонним судом Сумської області 19.04.2016 по справі № 577/5733/15-у видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованість в сумі 119698,36 доларів США у солідарному порядку.

Державним виконавцем 10.05.2016 відкрито виконавче провадження, а постановою від 17.05.2016 стягнуто з позивача в солідарному порядку виконавчий збір в розмірі 10392,58 дол.США. В подальшому, державним виконавцем було винесено постанову від 26.12.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

23.07.2018 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №АСВП56832827 про примусове виконання постанови від 17.05.2016 про стягнення в солідарному порядку суми виконавчого збору в розмірі 10392,58 грн. 25.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних та внесено зміни до автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість стягнути виконавчий збір в розмірі 10392,58 грн., зазначено сума 10392,58 доларів США.

Не погоджуючись з зазначеними постановами, а саме від 17.05.2016 та від 23.07.2018, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам стосовно спірної постанови від 17.05.2016, якою з позивача стягнуто в солідарному порядку виконавчий збір в розмірі 10392,58 дол.США, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

В силу положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного до 05.10.2016 року ( далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною ч. 1 ст. 28 Закону встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Судом враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18 провадження № 11-445апп19, та інші постанови Верховного Суду, предметом спору у справах є питання щодо стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою. Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній справі визнало вмотивованими висновки суду першої інстанції з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. У постанові від 11 березня 2020 року Верховним Судом наголошено було, що виконавчий збір за своїм змістом є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Доказів того, що в межах спірного виконавчого провадження було стягнуто з позивача сума боргу, матеріали справи не містять, а тому постанова від 17.05.2016 прийнята необґрунтовано. В судовому засіданні представник відповідача не заперечував ту обставину, що державним виконавцем не було стягнуто з позивача жодної суми на виконання рішення суду, тобто вчинені заходи примусового виконання рішення суду не призвели до виконання рішення суду. Відповідачем не доведено, що державним виконавцем було здійснено будь-яке фактичне виконання виконавчого документу та такі дії призвели до виконання судового рішення.

За таких обставин, наявні підстави для задоволення позову оскільки, враховуючи те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та така сума обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 у справі №260/801/19, від 28.10.2020 по справі № 640/13697/19 адміністративне провадження № К/9901/15195/20, і суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

Крім того, суд враховує ту обставину, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що позивач отримав постанову від 10.05.2016 про відкриття виконавчого провадження, а тому державний виконавець передчасно виніс постанову від 17.05.2016 про стягнення з позивача в солідарному порядку виконавчий збір в розмірі 10392,58 дол. США, оскільки строк для добровільного самостійного виконання рішення суду встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження не сплинув, як передбачено ч. 1 ст. 28 Закону.

Також суд зазначає, що постановою від 17.05.2016 державний виконавець визначає суму виконавчого збору в розмірі 10% в доларах США від суми, яка підлягала стягненню по рішенню суду, але при цьому державний виконавець не визначив таку суму в еквіваленті грошової одиниці України, без прив`язки до офіційного курсу валют НБУ на час винесення такої постанови, враховуючи те, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам стосовно спірної постанови від 23.07.2018, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови державного виконавця від 17.05.2016, суд зазначає наступне.

Постановою від 17.05.2016, яка прийнята в редакції Закону, що діяв до 05.10.2016, державним виконавцем в постанові від 17.05.2016 зазначено, що строк пред`явлення такої постанови про стягнення виконавчого боргу є один рік, постанова набрала законної сили з моменту її винесення.

При цьому, виконавче провадження, в межах якого було прийнято таку постанову, було припинено у зв`язку із прийняттям постанови від 26.12.2017 про повернення виконавчого документу. Таку постанову було прийнято під час дії Закону в редакції Закону № 1404.

Відповідно до ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ст.. 12 Закону № 1404 строк пред`явлення виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган встановлено три місяці.

В даному випадку, державним виконавцем було видано виконавчий документ 17.05.2016 (стягнення виконавчого збору), а тому строк пред`явлення закінчився, враховуючи те, що відкрито виконавче провадження було 23.07.2018, тобто із пропуском строку пред`явлення до виконання, як один рік, передбачений самою постановою від 17.05.2016, так і тримісячний строк після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. Доказів того, що такий строк державному виконавцю було поновлено матеріали справи не містять.

Крім того, судом враховується та обставина, що відсутні докази того, що під час винесення постанови від 26.12.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу державний виконавець такою постановою вивів в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. В постанові від 26.12.2017 такі дані взагалі не зазначені.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі обставини, судом встановлено, що спірні постанови державного виконавця не відповідають встановленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Скасувати постанови Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) постанову від 17.05.2016 ВП №51013005 про стягнення виконавчого збору, від 23.07.2018 ВП №АСВП56832827 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Генерала Тхора, 6,м. Конотоп,Сумська область,41600, код ЄДРПОУ 34677958) суму судового збору в розмірі 1681,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2021

Суддя С.М. Гелета