Постанова № 9438196, 22.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.04.10 м. СевастопольСправа №2а-366/10/2770

о 15 год. 03 хв.

каб. № 3

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Єфременко О.О.,

при секретарі Францевіній Н.А.

за участю представників:

позивача Логутева Віктора Миколайовича, довіреність б/н від 11.03.2010;

відповідача Летючої Діани Геннадіївни, довіреність № 344/10-004 від 22.06.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соріус судносервіс»

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя

про визнання частково протиправним та часткове скасування податкового повідомленнярішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соріус-судносервіс»(далі ТОВ «Соріус-судносервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя (далі ДПІ в Ленінському районі м.Севастополя) про визнання частково протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 00005590172/3 від 18.01.2010 про встановлення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 2647,14 грн., з яких 882,38 грн. основний платіж, 1764,76 грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IVвід 22.05.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 889), оскільки внесок засновника в уставний фонд підприємства є придбанням корпоративних прав, та не є фактом отримання доходів, зазначених у п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 889.

В ході судового розгляду позивач в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, просить визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення №0005590172/3 від 18.01.2010 про встановлення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 2250,00 грн., з яких 750,00 грн. основний платіж, 1500,00 грн. штрафні санкції (а.с. 150-155).

Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право уточнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Оскільки уточнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.

В ході судового розгляду позивач на уточнених позовних вимогах наполягав.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих. №1064/9/10-0 від 11.03.2010, вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки збільшення статутного фонду товариства шляхом внесення майна належить до операцій з придбання основних фондів ТОВ «Соріус-судносервіс», тому позивач є покупцем придбаного компютеру (а.с.113-114).

Ухвалою від 23.02.2010 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 11.03.2010, зясував відсутність можливості регулювання спору між сторонами, справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в розгляді справи оголошувалась перерва з 06.04.2010 по 13.04.2010, з 13.04.2010 по22.04.2010.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін розяснені процесуальні права і обовязки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -

встановив

В період з 16.07.2009 по 12.08.2009 співробітниками ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Соріус-судносервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.02.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складений акт № 89/23-1/34835013/4411/10 від 19.08.2009 (а.с.10-94).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 889, яке виразилося у заниженні податку з доходів фізичних осіб у розмірі 882,35 грн., оскільки засновником підприємства Івановим С.В. до статутного фонду підприємства внесено майно, компютер Celeron.4-2004 по акту прийому-передачі від 31.07.2007.

Порушення п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону № 889, яке призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у січні 2009 року на 1275,00 грн. позивачем у даній справі не оскаржується.

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005590172/0 від 31.08.2009 про встановлення ТОВ «Соріус-судносервіс»податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6472,05 грн., з яких 2157,35 грн. основний платіж, 4314,70 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач, в порядку підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-IIIвід 21.12.2000, з наступними змінами та доповненнями, звернувся із скаргою, але рішенням начальника ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя № 4900/10/25-010 від 17.09.2009 первісна скарга директора ТОВ «Соріус-судносервіс»залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0005590172/0 від 31.08.2009 залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, 17.09.2009 ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005590172/1 про встановлення ТОВ «Соріус-судносервіс»податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6472,05 грн., з яких 2157,35 грн. основний платіж, 4314,70 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м.Севастополі № 414/7/25-030 від 02.12.2009 повторна скарга задоволена частково: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя №0005590172/0 від 31.08.2009 та № 0005590172/1 від 17.09.2009 скасовані в частині визначення податку у розмірі 132,35 грн. та у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 264,70 грн., в іншій частині (2025,00 грн. податок, 4050,00 грн. штрафні санкції) залишені без змін.

За результатами адміністративного оскарження 07.12.2009 ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005590172/2 про встановлення ТОВ «Соріус-судносервіс»податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6075,00 грн., з яких 2025,00 грн. основний платіж, 4050,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Як слідує з розрахунку нарахованого податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, нарахованого в результаті встановленого перевіркою порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 889, розмір основного зобовязання складає (5000,00 х 15%) 750,00 грн., розмір застосованої штрафної санкції (750,00 х 2) 1500,00 грн.

Таким чином, за порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 889 позивачу встановлено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 2250,00,00 грн., з яких 750,00 грн. основний платіж, 1500,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Рішенням ДПА України № 29167/7/25-0315 від 10.12.2009 скарга директора ТОВ «Соріус-судносервіс»залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0005590172/2 від 07.12.2009 залишено без змін.

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження 18.01.2010 ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0005590172/3 про встановлення ТОВ «Соріус-судносервіс»податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6075,00 грн., з яких 2025,00 грн. основний платіж, 4050,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 7 Статуту ТОВ «Соріус-судносервіс», затвердженого протоколом Загальних зборів Учасників № 01/02-2007 від 01.02.2007, передбачено, що статутний фонд товариства становить 100000,00 грн., на момент реєстрації кожний учасник вносить 50% свого внеску до Статутного фонду у вигляді майна, що підтверджується актом оцінки та прийняття-передачи майна від 01.02.2007 та протоколом № 01/02-2007 від 01.02.2007.

При цьому, згідно пункту 7.9 Статуту внески учасників Товариства в Статутний фонд можуть бути зроблені у вигляді, зокрема, будинків, споруджень, устаткування і інших матеріальних цінностей, коштами, у тому числі в іноземні валюті.

Як вбачається з акту оцінки та прийняття-передачи майна від 01.02.2007, ОСОБА_1, як учасник ТОВ «Соріус-судносервіс», вніс 50% свого внеску до Статутного фонду у вигляді майна компютера (кристалічного) загальною вартістю 5000,00 грн. (а.с.141).

Згідно акту приймання-передачі основних засобів від 31.07.2007 ТОВ «Соріус-судносервіс»прийняв компютер V 2400»вартістю 5000,00 грн., якій поставлений на баланс підприємства та використовується у його господарської діяльності.

Відповідно до положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

П.1.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Отже, корпоративні права є за своєю сутністю правом власності особи на статутний фонд та/або майно чи капітал підприємства.

П.1.15 Закону № 889 встановлено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону № 889 доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інший, ніж цінні папери, формах.

Відповідно до п.1.21 ст.1 Закону № 899 інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

Згідно п.п. 9.6.1. п.9.6 ст.9 Закону № 889 облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до п.п.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону № 889 інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Відповідно до п.п. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889 за наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Згідно п.п."а" п.п. 9.6.7 п.9.6 ст.9 цього Закону інвестиційний актив - пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартість, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу, є інвестиційним прибутком, що є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вклад фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно нормам п. 1.2 ст. 1 Закону № 889 та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до статей 11 та 12 Закону №889.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо встановлення ТОВ «Соріус-судносервіс»податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2250,00 грн., з яких 750,00 грн. основний платіж, 1500,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 27 квітня 2010 року о 17-00.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя №0005590172/3 від 18.01.2010 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Соріус судносервіс»податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2250,00 грн., з яких 750,00 грн. основний платіж, 1500,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

3.Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соріус судносервіс»(99001, м.Севастополь, Лазаревський спуск, 1, код ЄДРПОУ 34835013) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя О.О.Єфременко