Рішення № 94381222, 22.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 р. Справа№200/6583/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 14 червня 2019 року № 2646-СГ надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства на підставі заяви від 07.06.2019 року.

Після виготовлення проекту землеустрою Наказом від 21 грудня 2019 року №7010-СГ відповідачем відмовлено у затверджені документації із землеустрою. Усунувши вказані в наказі недоліки позивач повторно звернулась з заявою про затвердження проекту землеустрою від 05.03.2020 року № 64367.

Наказом від 23 березня 2020 року №1788-СГ відповідачем повторно відмовлено у затверджені проекту землеустрою з підстав часткового формування земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності.

Позивач зазначає, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку присвоєно кадастровий номер 1422088800:06:000:0573, зазначено форму власності - державна. Належного підтвердження тому, що земельна ділянка частково формується з земель комунальної власності відповідачем не надано. Отже, позивач вважає, що відповідач повторно безпідставно відмовив у затвердженні проекту землеустрою і ця відмова суперечить вимогам Закону України «Про землеустрій», на підставі чого просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1788-СГ від 23 березня 2020 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 1422088800:06:000:0573, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність,

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні у власність громадянці ОСОБА_1 , земельної ділянки (кадастровий номер 1422088800:06:000:0573) загальною площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою від 20 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідно до ухвали від 13 жовтня 2020 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він підтвердив викладені позивачем в позовній заяві обставини справи та просив у задоволенні позовних вимог відмовити в зв`язку з частковим формуванням земельної ділянки кадастровий номер 1422088800:06:000:0573 за рахунок земель комунальної власності, а відповідно до статті 122 Земельного кодексу України розпорядження землями комунальної власності не належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, про що прийнято Наказ №1788-СГ від 23 березня 2020 року.

Твердження позивача про зобов`язання затвердження проекту землеустрою у разі наявності висновку про його погодження не відповідає дійсності та нормами чинного законодавства не врегульовано, оскільки відповідно до статті 186 Земельного кодексу України кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Протягом розгляду справи представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони до судового засідання 18 січня 2021 року не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 07.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням надати дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,0000 га ріллі (згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с.24).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 14 червня 2019 року № 2646-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.25).

ТОВ «Донбасгеоземлеустрій» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджено висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 17.09.2019 року № 9724/82-19 (а.с.17-23).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку присвоєно кадастровий номер 1422088800:06:000:0573, зазначено форму власності - державна (а.с.71)

Наказом від 21 грудня 2019 року №7010-СГ відповідачем відмовлено у затверджені документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність з таких підстав: поданий на розгляд проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а саме: згідно зі ст.25 Закону України «Про землеустрій» відповідність документації ії землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, назва проекту землеустрою не відповідає наказу Головного управління Держгеокадастру від 14.06.2019 р. № 2646-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» (а.с.74).

Позивач, після усунення недоліків, повторно звернулась до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою від 05.03.2020 року № 64367 (а.с.75).

Наказом від 23 березня 2020 року №1788-СГ відповідачем повторно відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність з таких підстав: відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка частково формується за рахунок земель комунальної власності. Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України розпорядження землями комунальної власності не належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (а.с.76).

В ході розгляду справи позивачем надане викопіювання з проекту формування колишнього КСП ім. Леніна на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки. З вказаного графічного матеріалу випливає, що зазначена позивачем бажана земельна ділянка знаходиться за межами земель комунальної власності Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області.

Вказані відомості відповідачем не спростовані.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу (далі - ЗК) України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (зі змінами в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), в своїй роботі керується Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами та здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, та в порядку визначених повноважень розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Донецької області з 2013 року.

Щодо нормативного регулювання спірних відносин суд вказує, що спірні правовідносини врегульовані ЗК України, Законом України "Про землеустрій". Частиною 1 статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з підпунктом б) частини 1 статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин 1 - 3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч. 1).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Зі змісту частини 6 статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині 7 статті 118 ЗК України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №520/8576/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на Закон України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011р. (далі - Закон № 3613-VI), за приписами статті 1 якого кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону № 3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).

Частиною 5 статті 35 Закону № 3613-VI передбачено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного і кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

З урахуванням наведених норм, стосовно позиції відповідача суд зауважує, що позивач зазначив розташування бажаної земельної ділянки на наданим ним роздруківці з публічної кадастрової карти України.

Відповідач, дослідивши копію графічного матеріалу, доданого позивачем, вказав, що бажана земельна ділянка належить до земель комунальної власності Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області.

Проте, в порушення покладених на відповідача повноважень, останній не надав суду жодних доказів на підтвердження належності бажаної позивачем земельної ділянки до земель комунальної власності.

Отже, прийняте відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суперечить нормативним актам, які регулюють спірні відносини.

Суд також зазначає, що згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування оскарженого наказу та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні у власність громадянці ОСОБА_1 , земельної ділянки (кадастровий номер 1422088800:06:000:0573) загальною площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., наведена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області (87551, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 39767332) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1788-СГ від 23 березня 2020 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні у власність громадянці ОСОБА_1 , земельної ділянки (кадастровий номер 1422088800:06:000:0573) загальною площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов