Постанова № 9438120, 21.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2010 року          15:55           № 2а-9687/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Донця В.А. Костенка Д.А. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Євротрансакції"

доДержавна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державна податкова адміністрація України провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення №002212626/1 від 30.09.2004р. та рішення №1546/6/25-1115 від 23.02.2005р. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 002212626/1 від 30.09.2004 та рішення Державної податкової адміністрації України № 1546/6/25-1115 від 23.02.2005. Під час розгляду справи позивач збільшував позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.02.2005 № 002212626/2; від 01.03.2005 № 002212626/3, а також рішення Державної податкової адміністрації України від 23.02.2005 № 1546/6/25-1115 про розгляд повторної скарги. Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно зробив висновок про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у серпні та листопаді 2003 року, січні –березні 2004 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою встановлено завищення позивачем сум бюджетного відшкодування, тому оскаржувані рішення є обґрунтованими, а в задоволенні позову слід відмовити.

Позов судами розглядався неодноразово. Так, Постановою Господарського суду міста Києва від 05.07.2006 справі № 32/166-А позовні вимоги були задоволені повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 30.09.2004 № 002212626/1, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 01.02.2005 № 002212626/2, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 01.03.2005 № 002212626/3, визнано недійсним рішення Державної податкової адміністрації України від 23.02.2005 №1546/6/25-1115 про розгляд повторної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2006 постанову Господарського суду міста Києва від 05.07.2006 у справі № 32/166-А залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Господарського суду міста Києва від 05.07.2006 справі № 32/166-А та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 у справі № 32/166-А скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 32/166-А прийнято до розгляду та присвоєно номер 2а-9687/09/2670 та призначено судовий розгляд.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, представник відповідачів просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Предметом позову, що підлягає дослідженню при розгляді справі є оскаржувані рішення відповідача про зменшення бюджетного відшкодування за період серпень, листопад 2003 року, січень-лютий 2004 року.

Відповідно до ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Так, предметом доказування у цій справі є відповідність податкового повідомлення-рішення №002212626/1 від 30.09.2004 та рішення Державної податкової адміністрації України №1546/6/25-1115 від 23.02.2005. вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом відповідно до вимог ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України збиралися та оцінювалися докази, що мають відношення до правомірності винесеного суб’єктом владних повноважень рішення.

Позивач здійснював купівлю та продаж природного газу, про що свідчать наявні у справі копії податкових накладних.

Відповідно до наявних у справі копій податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за період серпень 2003 року позивач заявив до відшкодування суму в розмірі 42631 грн., за листопад 2003 року –1 071333 грн. (див. коригування), за січень 2004 року –58897 грн., за лютий 2004 року - 72 186 грн. (уточнюючий розрахунок, прийнятий податковим органом 18.03.2004, про що свідчить відмітка про вхідні документи), за березень 2004 року –865 976 грн.

Відповідачем-1 була проведена позапланова документальна перевірка за результатами якої складено Акт від 09.09.2004 №91/26-20/21681984. Під час перевірки встановлено завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2003 року - на 42631 грн., за листопад 2003 року - на 1071333 грн., за січень 2004 року - на 58897 грн., за лютий 2004 року - на 73102 грн. та за березень 2004 року - на 865976 грн.

При прийнятті оскаржуваних рішень суб’єкти владних повноважень спиралися на висновки акту перевірки від 09.09.2004 №91/26-20/21681984, вивчені при перевірці податкові декларації позивача, що відповідач-1 мав у розпорядженні. Разом з тим, визначені відповідачем-1 суми завищення бюджетного відшкодування з не зрозумілих причин не відповідають тим, що були заявлені позивачем (враховуючи подані ним уточнюючий розрахунок та коригування).

Як вбачається зі змісту Акта від 09.09.2004 № 91/26-20/21681984 було проведено саме позапланову, документальну перевірку яка здійснювалася за відсутності посадових осіб позивача через відсутність їх за адресою, вказаною в реєстраційних документах. При перевірці відповідачем-1 були використані суцільним порядком установчі та реєстраційні документи позивача, а вибірковим –податкові декларації з ПДВ.

Відповідно до п.1.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 р. № 429 (в редакції чинній на момент проведення перевірки) позаплановою документальною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи податкового органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, які визначені статтею 3 Указу Президента України від 23.07.98 № 817/98.

Згідно з п.1.3 цього Порядку документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходженням об'єкта, щодо якого проводиться така перевірка.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи (підприємство позивач є юридичною особою)- адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно зі ст.3 Указу Президента України від 23.07.98 № 817/98 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства; б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності; в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності; г) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки; д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту; е) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Позапланові виїзні перевірки з підстави, визначеної у пункті "е" частини першої цієї статті, проводяться лише органами державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби в межах їх повноважень.

Всупереч вимог розділу І п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 р. № 429 (в редакції чинній на момент проведення перевірки) в наданому у якості доказу Акті №91/26-20/21681984 відповідачем-1 не було зазначено підстави для проведення перевірки, передбаченої ст.3 вищезазначеного Указу Президента України. В матеріали справи податковий орган також не надав документального підтвердження правомірності проведення зазначеного виду та застосованого способу перевірки не зважаючи на тривалий час розгляду справи та обов’язок доказування покладений на орган владних повноважень.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки №91/26-20/21681984, відповідач-1 зазначив про ненадання позивачем до перевірки документів, перелік яких зазначено на сторінках 3 та 4 Акта.

В Акті перевірки, в рішенні від 30.09.04 № 6952/10/26-120 зазначено, що позивач не знаходиться за місцем реєстрації. Разом тим, відповідачу-1 було відомо про наявність у позивача фактичного місцезнаходження, про що відповідач-1 повідомлявся і що підтверджується змістом цього ж Рішення.

Таким чином, зважаючи на ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»та п. 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 р. № 429 (в редакції чинній на момент проведення перевірки), а також на наявність у відповідача-1 інформації про фактичне місцезнаходження позивача, не було підстав для проведення перевірки за адресою, зазначеною реєстраційних документах і за якою посадові особи позивача не знаходяться.

Значені вище обставини, в тому числі, й неврахування для визначення суми завищення бюджетного відшкодування поданих позивачем уточнюючого розрахунку та коригувань, свідчать про недотримання принципу обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень, ставить під сумнів допустимість доказу (акту від 09.09.2004 №91/26-20/21681984), яким суб’єкт владних повноважень доводить правомірність рішення.

Згідно з розділом ІІ п.2 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів (у грошових одиницях, передбачених звітністю);

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки;

у разі відмови посадових осіб підприємства надати перевіряючим письмові пояснення щодо причини ненадання документів факт відмови відобразити в акті.

Під час перевірки відповідачем-1 не досліджувалися первинні документи, що дають право для отримання позивачем бюджетного відшкодування.

Це, зокрема підтверджується рішенням про результат розгляду скарги від 30.09.04 №6952/10/26-120.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач-1 як під час перевірки, так і під час розгляду скарги позивача діяв всупереч зазначених вимог.

10.09.2004 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва видане податкове повідомлення-рішення №002212626/0, яким згідно з п.п. "б", "в" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами", п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України податок на додану вартість" позивачу зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ за серпень 2003 року - на 42631 грн., за листопад 2003 року - на 1071333 грн., за січень 2004 року - на 58897 грн., за лютий 2004 року - на 73102 грн. та за березень 2004 року - на 865976 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем зазначеного рішення останнє було скасовано частково та прийняте податкове повідомлення-рішення №002212626/1, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ за серпень 2003 року - на 10618 грн., за листопад 2003 року - на 505666,8 грн., за січень 2004 року - на 295,3 грн., за лютий 2004 року - на 229,2 грн. та за березень 2004 року - на 736321 грн.

Зазначене рішення позивач також оскаржив в адміністративному порядку, проте його скарга залишена без задоволення, а рішення –без змін.

Відповідач-2 за результатами розгляду повторної скарги позивача прийняв рішення №1546/6/25-1115 від 23.02.2005, яким скарга позивача залишена без задоволення.

У зв’язку з цим відповідачем-1 прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.02.2005 №002212626/2 та від 01.03.2005 № 002212626/3.

Таким чином, оскаржуваними рішеннями відповідач-1, зменшив бюджетне відшкодування позивачу на суму, що не відповідає сумам, вказаним позивачем у податкових деклараціях.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України звертав увагу на необхідність витребування від податкового органу доказів неможливості прийняття до уваги податкових накладних, виданих позивачу його контрагентом, доказів невідповідності податкових накладних фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства; необхідність надання належної правової оцінки угодам укладеним позивачем та його контрагентами; товарність операцій, яким чином перевозився і зберігався товар, можливість здійснення господарський операцій з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного; доказів невідповідності дійсності відомостей, що містяться у податкових накладних.

У разі надання зазначених доказів суду, суб’єкт владних повноважень міг би наполягати на їх врахуванні при винесенні рішення, якщо б під час розгляду справи з’ясувалося, що зазначені докази були наявні у податкового органу на момент прийняття рішення та були враховані ним при винесенні оскаржуваних рішень.

Разом з тим, Законом України «Про податок на додану вартість»визначено підставами для отримання бюджетного відшкодування тільки дані податкової декларації за звітний період (п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього Закону в редакції, що діяла в період, за який прийняті спірні рішення).

Відповідно до п. 7.7.1 цього ж Закону у відповідній редакції суми податку, що підлягають відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що з 2004 р. норми, що регулюють бюджетне відшкодовування змінювалися. У той же час, ці норми мали враховуватися саме податковими органами при здійсненні контролю за платниками податків. Суд, при розгляді спору про правомірність податкового податкового-повідомлення рішення лише перевіряє правильність застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість»податковим органом при винесенні рішення. Вихід за коло обставин, що були встановлені при винесенні оскаржуваного рішення є підміною дискреційних функцій суб’єкта владних повноважень.

Суд зауважує що, приводом винесення спірних рішень про завищення бюджетного відшкодування було конкретне порушенням –не надання позивачем до перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують податковий кредит, відображений у податкових деклараціях з ПДВ за серпень, листопад 2003 року та січень-березень 2004 року, про що зроблено висновок в акті від 09.09.2004 №91/26-20/21681984.

У той же час, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних, що надані позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування сум, які податковим органом не оцінювалися з часу їх надання до суду тобто з 30.05.2005 (відмітка про отримання Господарського суду міста Києва).

Під час попереднього розгляду справи господарським судом була призначена судово-бухгалтерська експертиза, за результатами проведення якої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено Висновок № 6264 від 16.05.2005, в якому зазначено, що суми податкового кредиту з ПДВ, зазначені позивачем в податкових деклараціях з ПДВ за серпень та листопад 2003 року, за січень, лютий та березень 2004 року, підтверджуються первинними документами, а саме податковими накладними, які оформлені у відповідності до п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Висновки, викладені в Акті про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ ТОВ «Євротрансакції»від 30.09.2004 № 91/26-20/21681984 щодо завищення бюджетного відшкодування за серпень 2003 року - на 42631 грн., за листопад 2003 року - на 1071333 грн., за січень 2004 року - на 58897 грн., за лютий 2004 року - на 73102 грн. та за березень 2004 року - на 865976 грн., а з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 30.09.2004 №002212626/1, яким завищення бюджетного відшкодування визначено в інших розмірах, а саме: в серпні 2003 року - на 10618 грн., у листопаді 2003 року - на 505666,8 грн., у січені 2004 року - на 295,3 грн., у лютому 2004 року - на 229,2 грн. та у березні 2004 року - на 736321 грн.

Таким чином, встановлено, що у разі врахування об’єктивно наявних первинних документів, висновки перевірки мали б відрізнятися від викладених в акті від 09.09.2004 №91/26-20/21681984, що безумовно мало вплинути на рішення податкового органу.

Однак, відповідачі по справі висновки експерта не спростували, самостійно (з прийняттям відповідного рішення) первинні документи –докази наявні у матеріалах справи не оцінили.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на те, що, як свідчать податкові накладні, податковий кредит та податкове зобов’язання у позивача виникали одночасно, тому підстав для здійснення бюджетного відшкодування позивачу немає.

Окрім того, що зазначена обставина ніколи не досліджувалася податковим органом при прийнятті оскаржуваних рішень, вказані доводи представника відповідача суперечать змісту Закону України «Про податок на додану вартість», а тому до уваги судом не приймаються.

Щодо необхідності надання належної правової оцінки угодам укладеним позивачем та його контрагентами; встановлення факту товарності операцій, способу перевезення і зберігання товару, з’ясування можливості позивача здійснювати господарські операції з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного, то суд вважає, що дослідження вказаних обставин не входить до предмету доказування по даній справі.

Такий висновок суду мотивовано тим, що розгляд даної справи здійснюється в порядку адміністративного судочинства, завданням якого, згідно зі ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. У той же час перевірка дій позивача під час здійснення ним підприємницької діяльності є фактично розглядом зустрічного позову до відповідача –не суб’єкта владних повноважень, що процесуальним законом не передбачено.

Під час розгляду справи судом встановлено невідповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3 ст.2 цього Кодексу.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрансакції" задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення №002212626/1 від 30.09.2004р., №002212626/2 від 01.02.2005 р., № 002212626/3 від 01.03.2005 р. та рішення ДПА України №1546/6/25-1115 від 23.02.2005 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя                                                             Р.О. Арсірій

Судді                                                                                           В.А. Донець                                                                                           Д.А. Костенко