Рішення № 94381149, 25.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 р. Справа№200/11696/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради

про: визнати протиправним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо відмови в призначенні допомоги при народженні дитини сина – ОСОБА_2 та доньки – ОСОБА_3 , зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради здійснити нарахування та виплату державної допомоги при народженні сина – ОСОБА_2 та доньки – ОСОБА_3 .

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнати протиправним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо відмови в призначенні допомоги при народженні дитини сина – ОСОБА_2 та доньки – ОСОБА_3 , зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради здійснити нарахування та виплату державної допомоги при народженні сина – ОСОБА_2 та доньки – ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 виданим 11 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилась донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 виданим 14 липня 2016 року Артемівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Позивач зазначає, що в серпні 2016 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, та відповідачем була нарахована допомога у розмірі 1576 грн. на ОСОБА_2 та у розмірі 860 грн. на утримання ОСОБА_3 . Однак у червні 2018 року без правових підстав відповідачем припинено виплату допомоги на дітей. Позивач зазначає, що жодного рішення або інформації про підстави припинення таких виплат від відповідача вона не отримувала. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційні права на соціальний захист. Крім того, позивач вказує на те, що вона та її діти як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист – це комплекс організаційно – правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Також, позивач зазначає, що в сім`ї якої виховується та проживає неповнолітні діти, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дітьми. З огляду на викладені обставини позивач просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Позивач перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 17.12.2014 року по 22.11.2016 року за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрована з 22.11.2016 року по 13.08.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням начальника Управління від 13.08.2018 року дію довідки № 1419101631 від 22.11.2016 року виданої позивачу скасовано на підставі інформації отриманої від Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

25.12.2014 року позивачка вперше звернулась до управління із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 12.01.2015 року позивачу була призначена допомога при народженні дитини сина ОСОБА_5 в розмірі 1576,67 грн. щомісячно з 01.11.2014 року по 30.06.2020 року.

22.11.2016 року позивач вдруге звернулась до управління із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 22.12.2016 року позивачу була призначена допомога при народженні дитини доньки ОСОБА_6 в розмірі 860 грн. щомісячно з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року та виплачена одноразова сума в розмірі 10320 грн.

Відповідач вказує на те, що 18.04.2018 року соціальним інспектором управління на виконання вимог Порядку № 365 було здійснено вихід за місцем мешкання позивача вказаним в заяві про призначення допомоги. За результатами виходу було складено акт, відповідно до якого зазначено, що позивач за вказаною адресою була відсутня, факт сумісного проживання дитини з матір`ю підтверджено не було. В зв`язку з чим рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на території міста Бахмут від 12.06.2018 року в призначенні допомоги при народженні дитини позивачу було відмовлено. Відповідач зазначає, що спірне рішення було прийнято у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, а отже припинення виплати допомоги при народженні дитини позивачу з червня 2018 року є правомірним.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (а.с. 5, 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 – ОСОБА_8 народила сина – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 11.07.2014 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Пролетарського району управління юстиції у місті Донецьку (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_8 народила доньку – ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 14.07.2016 року, виданим Артемівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 7).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та її син – ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 взяті на облік як особи, які переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, у зв`язку зі зміною місця проживання, а саме: з м. Донецька до м. Бахмут, що підтверджується відповідними довідкою управління соціального захисту населення від 22.11.2016 року № 1419101631 та від 16.08.2016 року № 1419094795, № 1419094796 відповідно (а.с. 14, 15).

З матеріалів справи встановлено, що позивач після народження сина звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини № 1160 від 25.12.2014 року (а.с. 27-28)

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 12.01.2015 року позивачу призначено допомогу при народженні дитини на ОСОБА_2 з 01.11.2014 року по 30.06.2020 року в розмірі 1576,67 грн., та ОСОБА_10 з 01.11.2014 року по 29.02.2016 року в розмірі 930,21 грн. (а.с. 29).

22.11.2016 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради із заявою № 1644 про призначення допомоги при народженні дитини – доньки ОСОБА_3 (а.с. 30-31)

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 22.12.2016 року позивачу призначено допомогу при народженні дитини на ОСОБА_2 з 01.07.2016 року по 30.06.2016 року в розмірі 1576,67 грн., та ОСОБА_3 з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року в розмірі 860 грн. Крім того, згідно вказаного рішення позивача виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 10320 грн. на доньку – ОСОБА_9 (а.с. 32).

Відповідачем було проведено перевірка у ході якої не підтвердилась достовірність інформації зазначеної позивачкою в заяві інформації про фактичне місце проживання / перебування внутрішньо переміщеної особи, про що було складено акт обстеження матеріально – побутових умов сім`ї від 18.04.2018 року (а.с. 34)

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 12.06.2018 року № 102 прийнято рішення про відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 (а.с. 33).

Згідно розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 27.06.2018 року ОСОБА_1 призупинено виплату допомоги при народженні дитини з 01.07.2018 року (а.с. 35).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в поновленні виплати допоги при народженні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі по тексту - Закон № 2811), Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ (далі по тексту – Закон № 2402).

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з відсутністю позивача за адресою, зареєстрованою як фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Водночас, Законом № 2811-XII такої підстави для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини не передбачено.

Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі по тексту - Закон № 1382), не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що ОСОБА_11 отримала таку допомогу в іншому органі соціального захисту населення на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Крім того, слід зазначити, що абз. 1 п. 55 розділу «Виплата державної допомоги сім`ям з дітьми» Порядку передбачає, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час з моменту призначення, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 35 Порядку передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім`ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.

Також, згідно п.8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого ПКМУ № 595 від 07.11.2014р. (з наступними змінами), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як передбачено п. 9.1 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 року № 345 (далі - Інструкція), у разі переїзду отримувача соціальної допомоги в іншу місцевість виплата допомоги за старим місцем проживання (реєстрації) припиняється. За новим місцем проживання (реєстрації) допомога призначається (подовжується її виплата) на підставі заяви та документів, визначених у відповідних нормативно-правових актах.

Згідно п. 9.3 Інструкції на підставі поданої заяви про продовження виплати допомоги за новим місцем проживання (реєстрації) Управлінням формується Запит особової справи отримувача допомоги до Управління за попереднім місцем її отримання, який направляється поштою або видається особисто отримувачу допомоги (якщо це зазначено у заяві) для передачі зазначеному Управлінню. У разі отримання запиту особової справи отримувача допомоги Управління зобов`язане не пізніше ніж протягом трьох робочих днів припинити виплату соціальної допомоги та направити особову справу за місцем вимоги разом із Супровідним листом до особової справи отримувача допомоги. До справи додається Довідка-атестат та довідка про призначені та виплачені протягом останніх 6-ти місяців соціальні допомоги.

У разі неможливості отримати особову справу та Довідку-атестат допомога продовжується (призначається) за фактичним місцем проживання її отримувача на підставі електронної справи, отриманої від державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України».

За неможливості протягом місяця одержати Довідку-атестат з управлінь, що залишаються в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з метою захисту права громадян України на одержання призначеної згідно з чинним законодавством державної допомоги, неотримані суми допомоги одержувачам виплачуються за минулий період на підставі інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України.

Суд вважає, що позивач та її діти як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім`ї якої виховуються та проживають неповнолітні діти, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Суд також вважає, що вини позивача у не отриманні допомоги при народженні дитини вчасно не має. Позивач виховує дитину та виконує батьківські обов`язки, що не заперечується відповідачем. Обмежень в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача, в Законі України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми”, Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей - не передбачено.

Суд звертає увагу на те, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Отже, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, оскільки зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, а саме Законом № 2811-XII.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 226/318/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Окрім того, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 року № 826/12123/16 (залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року) положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” від 5 листопада 2014 р. №637 визнано нечинними, оскільки останні не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Таким чином, враховуючи встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили обставини щодо не відповідності положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 правовим актам вищої юридичної сили, суд не приймає посилання представника відповідача на вказані нормативно-правові акти.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи необхідність захисту інтересів малолітніх дітей, суд дійшов висновку, що призупиняючи позивачу у виплату допомоги при народженні дітей, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин для прийняття відповідного рішення.

Крім того, відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для прийняття рішення про відмову в поновленні виплати допомоги. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право дитини на отримання соціальної допомоги, що призвело до його порушення, а тому вони підлягає захисту шляхом задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Суд зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнати протиправним та скасування розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 27.06.2018 року про призупинення виплати допомоги ОСОБА_1 з 01.07.2018 року, зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради поновити нарахування та виплату державної допомоги при народженні сина – ОСОБА_2 та доньки – ОСОБА_3 з 01 липня 2018 року.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнати протиправним та скасування розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 27.06.2018 року про призупинення виплати допомоги ОСОБА_1 з 01.07.2018 року, зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради поновити нарахування та виплату державної допомоги ОСОБА_1 при народженні сина – ОСОБА_2 та доньки – ОСОБА_3 з 01 липня 2018 року – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 27.06.2018 року про призупинення виплати допомоги з 01.07.2018 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (код ЄДРПОУ 25953178) поновити нарахування та виплату державної допомоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) при народженні сина – ОСОБА_2 та доньки – ОСОБА_3 з моменту припинення, тобто з 01 липня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (код ЄДРПОУ 25953178, місцезнаходження: вул. Б. Горбатого, 57, м. Бахмут, Донецька область, 84500) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКК НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська