Рішення № 94380579, 22.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15951/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Горохівської районної державної адміністрації, Горохівського районного військового комісаріату, Волинської обласної державної адміністрації, Волинського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Горохівської районної державної адміністрації (далі – відповідач 1, Горохівська райдержадміністрація), Горохівського районного військового комісаріату (далі – відповідач 2, Горохівський РВК), Волинського обласного військового комісаріату (далі – відповідач 3, Волинський РВК), Волинської обласної державної адміністрації (далі – відповідач 4, Волинська облдержадміністрація) про визнання протиправним та скасування рішення (індивідуального акту), оформленого протоколом Горохівської районної призовної комісії Волинської області від 06 листопада 2020 року в частині призову на строкову військову службу ОСОБА_1 та зобов`язання відповідачів винести в межах своєї компетенції рішення, якими на підставі абзацу 7 статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнити позивача від призову на строкову військову службу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Горохівської районної призовної комісії від 06 листопада 2020 року призовника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано придатним до військової служби та призвано для проходження строкової служби. На виконання цього рішення позивачу вручена повістка в якій зазначено, що він призваний на військову службу і зарахований у команду №К-65/2753 та наказано з`явитися для відправки у війська 23 листопада 2020 року за адресою Горохівського РВК.

Представник позивача вказує, що вироком Горохівського районного суду Волинської області від 17 січня 2019 року ОСОБА_1 було визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 335 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК України позивача звільнено від відбування покарання з випробовуванням у 1 рік.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які були засуджені за вчинення кримінального правопорушення до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання.

Отже, позивач є особою, яка була засуджена за вчинення кримінального правопорушення до обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання.

З урахуванням зазначеного представник позивача уважає, що ОСОБА_1 не підлягав та не підлягає призову на строкову військову службу і повинен бути звільнений від призову на строкову військову службу з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У заяві про зміну (доповнення) підстав позову від 14 грудня 2020 року представник позивача додатково повідомляє, що з 19 по 27 листопада 2020 року позивач через погіршення стану здоров`я був госпіталізований у Горохівську ЦРЛ.

Звертає увагу, що згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3308/777 у ОСОБА_1 є захворювання хребта, а саме: радикулопатія двобічна гострорецидивуюча, остеохондроз хребта, кила та раніше останньому діагностували хворобу хребта (остеохондроз хребта, ураження міжхребцевих дисків - килу диску) з помірними порушеннями функцій, які підтверджені та викликають постійну біль. Відповідні медичні документи ним представлялись у райвійськкомат, проте останнім до уваги взяті не були.

Враховуючи вищевикладене просить визнати протиправним рішення (індивідуальний акт) оформлене протоколом Горохівської районної призовної комісії Волинської області від 06 листопада 2020 року в частині призову на строкову військову службу ОСОБА_1 та скасувати дане рішення; зобов`язати відповідачів 1,2, 3, 4 винести в межах своєї компетенції рішення, якими звільнити на підставі абзаців 2, 7 статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивача від призову на строкову військову службу (арк. спр. 127-130).

Подані разом із вказаною заявою (про зміну, доповнення до позову) докази не беруться до уваги судом, оскільки в порушення частини дев`ятої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суду не надано доказів надіслання такої заяви із долученими до неї доказами сторонам у справі, що порушує процесуальне право відповідачів по справі та позбавило їх надати з даного приводу суду свої пояснення та заперечення .

Горохівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (відповідач 2) у відзиві на позовну заяву від 03 грудня 2020 року №1 заперечує проти заявлених позовних вимог та повідомляє наступне.

Позивач 29 травня 2020 року пройшов комісію ВЛК Горохівського РВК та на підставі статті 24 графи І Розкладу хвороб визнаний тимчасово непридатним до військової служби терміном на 2 (два) місяці.

Згідно висновку лікаря невропатолога ВЛК Волинського ОВК від 28 липня 2020 року, ОСОБА_1 на підставі статті 23/г графи І Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби та надана відстрочка терміном до 01 жовтня 2020 року.

Повторно пройшовши комісію ВЛК Горохівської РВК 06 листопада 2020 року позивач на підставі статті 23/г графи І Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 була вручена повістка на відправлення у війська на 23 листопада 2020 року, однак у вказаний день на відправлення для подальшого проходження військової служби у лавах ЗС України позивач не прибув.

Звертає увагу, що ухвалою Горохівського районного суду від 15 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від покарання передбаченого статтею 335 КК України «Ухилення від призову на строкову військову службу» та судимість вважається погашеною.

До Головного управління Національної поліції у Волинській області 16 листопада 2020 року скеровано запит щодо наявності судимостей у позивача, у відповідь на яких листом від 17 листопада 2020 року було повідомлено, що на підставі статті 89 КК України ОСОБА_1 визнається таким, що не має судимості.

Окрім того, вказує, що норми статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо звільнення від призову на строкову військову службу діють в мирний час, однак після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні діє особливий період.

З огляду на викладене Горохівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. спр. 59-60).

Волинська обласна державна адміністрація (відповідач 4 ) у відзиві на позовну заяву від 07 грудня 2020 року №8196/54/2-20 зазначила, що в позовній заяві позивач не вказує, які саме протиправні рішення були приняті відповідачем 4 , а тому Волинська обласна державна адміністрація не вчиняла ніяких неправомірних дій щодо призову на строкову військову службу ОСОБА_2 . 3. і як суб`єкт владних повноважень жодним чином не порушила права та законні інтереси позивача.

Додатково зазначає, що 16 листопада 2020 року з Офісу Президента України отримано лист ОСОБА_1 про незгоду з рішенням призовної комісії Горохівського РВК щодо його придатності до військової служби, на який 02 грудня 2020 року позивачу в межах повноважень та з додержанням строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян» надано письмову відповідь (арк. спр. 80-85).

Відтак, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник Волинського ОВК (відповідач 3) у відзиві на позовну заяву від 10 грудня 2020 року №357 позовних вимог не визнав з підстав, які є аналогічними доводам, викладених у відзиві на позовну заяву відповідача 2.

Також вказує, що з сутнісного та логічного аналізу абзацу 7 частини першої статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» слід зробити висновок про те, що необхідною та достатньою умовою для використання призовником права на звільнення від проходження строкової військової служби є наявність у призовника непогашеної (незнятої) судимості.

З огляду на вищевикладене, уважає, що дії підпорядкованого Горохівського РВК стосовно призову ОСОБА_1 на строкову військову службу цілком і повністю відповідають вимогам чинного законодавства та просить у задоволені позову відмовити повністю (арк. спр. 118-121).

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 18 листопада 2020 року Горохівська райдержадміністрація (відповідач 1) отримала 24 листопада 2020 року, що підтверджується повідомленням про отримання документів (арк. спр. 39), однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, про причини такого неподання суду не повідомила.

На адресу суду 11 грудня 2020 року надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача 2, в якій останній додатково повідомляє, що термін засуджений не тотожний судимості, оскільки засудженою особа вважаться постійно (якщо вирок не буде скасовано за реабілітуючими підставами), незалежно від того, знята або погашена судимість. Натомість судимість це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв`язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинений нею злочин і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

Вказує, що згідно кримінального закону судимість може бути знята, погашена з особи, яка вчинила тяжкі або особливо тяжкі злочини, проте особа підлягає виключенню з військового обліку як така, що була раніше засуджена (арк. спр. 115-116).

Відповідач 2 у запереченні на відповідь від 28 грудня 2020 року позовних вимог не визнає та просить в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, які є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву (арк. спр. 169-173).

На адресу суду 14 січня 2021 року за вхідним номером канцелярії №1864/21 надійшла відповідь представника позивача на заперечення відповідача 2 (арк. спр. 179-182).

Дана відповідь подана поза межами строків, визначених ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року про відкриття провадження у справі та не передбачена жодною нормою, визначеною частиною другою статті 159 КАС України оскільки кінцевою заявою по суті є заперечення на відповідь на відзив, а тому не беруться судом до уваги.

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 29).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін (арк. спр. 43-44).

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці в період з 04 січня 2021 року по 21 січня 2021 року, справа вирішується у перший робочий день судді, тобто фактично у межах строків, визначених частиною першою статті 258 КАС України, частиною другою статті 262 КАС України.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 29 травня 2020 року пройшов комісію ВЛК Горохівського РВК та на підставі статті 24 графи І Розкладу хвороб визнаний тимчасово непридатним до військової служби терміном на 2 (два) місяці (арк. спр. 69, 135, 137).

Згідно висновку лікаря невропатолога ВЛК Волинського ОВК від 28 липня 2020 року, позивача на підставі статті 23/г графи І Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби (арк. спр. 66-67,134).

Повторно пройшовши комісію ВЛК Горохівської РВК 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 на підставі статті 23/г графи І Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби (арк. спр. 71, 138).

Вказані обставини підтверджуються також довідкою Горохівського РВК, відповідно до якої 06 листопада 2020 року позивач пройшов медичний огляд в Горохівській районній призовній дільниці, за результатами якого установлено діагноз: здоровий без обмежень (арк. спр. 72).

ОСОБА_1 06 листопада 2020 року була вручена повістка в якій зазначено, що він призваний на військову службу і зарахований у команду №К-65/2753 та наказано з`явитися для відправки у війська 23 листопада 2020 року за адресою Горохівського РВК (арк. спр. 22, 74).

Відповідно до витягу із книги протоколів призовної комісії Горійського району, а саме протоколу від 11 листопада 2020 року №07, рішенням призовної комісії ОСОБА_1 , 1998 року народження визнано придатним до військової служби та направлено для проходження служби в Збройних Силах України (арк. спр. 73).

Позивач не погоджуючись із таким рішенням звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Відповідно до частин першої – третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із частинами першою – другою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 15 Закону №2232-XII передбачено, на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Призов громадян України на строкову військову службу включає проходження ними призовної комісії та відправлення їх до військових частин.

Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з міськими (районними) військовими комісаріатами.

Як установлено судом, ОСОБА_1 06 листопада 2020 року пройшов медичний огляд в Горохівській районній призовній дільниці, за результатами якого установлено діагноз: здоровий без обмежень (арк. спр. 72).

Відповідно до витягу із книги протоколів призовної комісії Горохівського району, а саме: протоколу від 11 листопада 2020 року №07, рішенням призовної комісії ОСОБА_1 , 1998 року народження визнано придатним до військової служби та направлено для проходження служби в Збройних Силах України (арк. спр. 73).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2232-XII для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії.

Згідно частини другої статті 16 Закону №2232-XII на районні (міські) призовні комісії покладається, зокрема: організація медичного огляду призовників та призов громадян України на строкову військову службу з призначенням їх для служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні, надання призовникам відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 17 цього Закону, звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку.

Зокрема, нормами статті 18 Закону №2232-XII визначено, від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України: які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання.

Як убачається із матеріалів справи, вироком Горохівського районного суду Волинської області від 17 січня 2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого статтею 335 КК України, призначивши узгоджене покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки. На підставі статей 75, 76 КК України позивача звільнено від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки (арк. спр. 23-24).

В подальшому ухвалою Горохівського районного суду від 13 березня 2020 року на підставі частини першої статті 78 КК України позивача звільнено від призначеного йому покарання вироком Горохівського районного суду Волинської області від 17 січня 2019 року у вигляді обмеження волі на строк 2 роки після закінчення іспитового строку (арк. спр. 61).

Згідно із статтею 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.

Тобто, вищезазначеними рішеннями судів (вироком Горохівського районного суду та ухвалою Горохівського районного суду) установлено, що судимість з ОСОБА_1 знята оскільки судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного суду України від 27 вересня 2018 року у справі №647/1831/15-к.

Разом з тим листом Головного управління Національної поліції у Волинській області про результати перевірки кандидата на військову службу № НОМЕР_1 також підтверджується, що на підставі статті 89 КК України ОСОБА_1 визнається таким, що не має судимості (арк. спр. 62).

З урахуванням зазначеного, на думку суду, підстав для звільнення від проходження строкової військової служби у позивача немає.

Стосовно доводів представника позивача про непридатність ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби, суд не бере до уваги оскільки надана суду виписка з медичної карти стаціонарного хворого №3308/777 (арк. спр. 133) датована лише 27 листопада 2020 року, тобто вже після проходження позивачем ВЛК та прийняття оскаржуваного рішення в частині призову його на строкову військову службу.

Суд також критично оцінює посилання представника позивача на висновок лікаря від 28 липня 2020 року, акт дослідження стану здоров`я від 29 травня 2020 року та висновок лікаря невролога від 29 травня 2020 року як докази звільнення від проходження служби, оскільки матеріалами справи підтверджено, що за результатами проходження вказаних оглядів ОСОБА_1 визнавався тимчасово непридатним до військової служби терміном лише на 2 (два) місяці у першому випадку, та йому була надана відстрочка терміном до 01 жовтня 2020 року в другому випадку, тобто відповідні медичні документи були взяті до уваги відповідачем 2.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених вище обставин суд уважає, що відповідачем 2 належними та допустимими доказами доведено правомірність дій і принятого рішення щодо призову ОСОБА_1 на строкову військову службу у відповідності до Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому правові підстави для задоволення позовних вимог до Горохівського районного військового комісаріату відсутні.

Окрім того, суд зауважує, що позивач, визначаючи відповідачами у справі Горохівську райдержадміністрацію, Волинську обласну державну адміністрацію, Волинський обласний військовий комісаріат жодним чином не обґрунтовує у поданому адміністративному позові та не надає письмових доказів, у чому полягала протиправність дій або бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень та які прийняті ними рішення, дії чи бездіяльність мали наслідком порушення прав чи законних інтересів позивача, відтак, заявлені до них позовні вимоги є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Горохівської районної державної адміністрації Волинської області (45700, Волинська область, Горохівський район, місто Горохів, вулиця Шевченка 17, ідентифікаційний код юридичної особи 04051365), Горохівського районного військового комісаріату (45700, Волинська область, Горохівський район, місто Горохів, вулиця І.Сливки, 20), Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 13366926), Волинського обласного військового комісаріату (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Теремнівська, 85, ідентифікаційний код юридичної особи 08013516) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 22 січня 2021 року.