Рішення № 94362208, 25.01.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1235/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аванта Транс” до товариства з обмеженою відповідальністю “Перше Травня Комбікормовий завод” про стягнення 99041 грн. 71 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Аванта Транс” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Перше Травня Комбікормовий завод” про стягнення, на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 26/07/2018-АП від 26.07.2018 року, 163457 грн. 20 коп. боргу, 1956 грн. 12 коп. 3% річних, 8628 грн. 39 коп. пені, що разом становить 174041 грн. 71 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг перевезення вантажів, наданих позивачем згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 26/07/2018-АП від 26.07.2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.10.2020 року, після усунення недоліків позовної заяви, вказаних ухвалою від 30.09.2020 року, позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1235/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.11.2020 року.

Відповідач в особі представника подав 21.10.2020 року відзив на позовну заяву (вх. № 16285/20, а.с. 63-64) і клопотання про витребування доказів (вх. № 16296/20, а.с. 72-73). У відзиві на позов відповідач, не спростовуючи факт здійснення позивачем спірних перевезень вантажу, зазначив, що всупереч умовам п. 4.1.5. договору, позивач не підтвердив надання документів на здійснене перевезення, тому строк його оплати не настав, вимоги про стягнення пені та 3 % річних вважав безпідставними та просив витребувати у позивача докази отримання відповідачем документів, передбачених п. 4.1.5. договору. До відзиву відповідач додав докази сплати заборгованості на суму 30000 грн., які просив врахувати при прийнятті рішення.

Позивач в особі свого представника подав суду 18.11.2020 року відповідь на відзив (вх. № 17964 а.с. 79-81), в якій спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну, наполягав на задоволенні позову та зазначив, що документи, передбачені п. 4.1.5. договору, вручались відповідачу «нарочно». Оскільки часткова сплата заборгованості відповідачем відбулась після відкриття провадження у даній справі, підстав для перерахунку розміру пені та 3 % не вбачав.

Крім того, 23.11.2020 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 18202/20 а.с. 87-89), в якій підтвердив отримання 75000 грн. в рахунок оплати спірної заборгованості та, у зв`язку з цим, остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 88457 грн. 20 коп. основного боргу, 1956 грн. 12 коп. 3 % річних, 8628 грн. 39 коп. пені, що разом становить 99041 грн. 71 коп., та відшкодувати судові витрати.

Ухвалою суду від 24.11.2020 року прийнято до провадження заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, за клопотанням відповідача витребувано у позивача докази отримання відповідачем документів, передбачених п. 4.1.5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 26/07/2018-АП від 26.07.2018 року, розгляд справи по суті відкладено на 08.12.2020 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 26.11.2020 року заперечення на відповідь на відзив (вх. № 18488/20 а.с. 104), в якому просив відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені і 3% річних.

Позивач 07.12.2020 року подав суду заяву (вх. № 18968/20 а.с. 109-110), в якій просив суд приєднати до матеріалів справи докази, витребувані ухвалою суду від 24.11.2020 року.

У судове засідання 08.12.2020 року сторони явку своїх представників не забезпечили, позивач в заяві від 07.12.2020 року (вх. № 18968/20) просив провести розгляд справи без участі їх представника. Відповідач не повідомив причини неявки представника, був належним чином повідомлений судом про місце, дату та час судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами заяви по суті справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

26.07.2018 року позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Аванта транс”, як виконавець, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Перше Травня Комбікормовий завод”, як замовник, уклали договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 26/07/2018-АП (далі – Договір а.с. 6-13), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язується організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до заявок замовника, на підставі товарно-транспортних накладних (далі ТТН) до відповідного пункту призначення/розвантаження у встановлений договором та/або заявкою строк та видати його вантажоодержувачу (далі - послуги), а замовник зобов`язується сплатити виконавцю за організацію перевезення вантажу узгоджену сторонами плату.

Сторони погодили істотні умови договору, зокрема:

п. 1.2. – найменування, характеристики вантажу, кількість, вартість перевезення, маршрут та вимоги до транспортного засову, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, особливі умови кріплення, та інші умови виконання послуг погоджуються сторонами в заявках;

п. 2.1. – надання послуг за цим договором відбувається в межах території України, за виключенням території України, що згідно чинного законодавства України є тимчасово окупованою та /або непідконтрольною;

п. 2.1.1. – замовник оплачує виконавцю надані послуги в строки та на умовах згідно цього договору;

п. 2.2. – фактична кількість та найменування вантажу визначається у ТТН;

п. 2.2.2. – датою надання послуг за цим договором є дата передачі вантажу вантажоодержувачу;

п. 2.2.6. – після виконання перевезення виконавець повинен повернути замовнику належним чином оформлені документи, передбачені п. 4.1.5. договору не пізніше 20 календарних днів з моменту виконання перевезення. Акт звіряння розрахунків, сторони надають на вимогу одна одній, до 7 числа наступного за календарним місяцем в якому надавались послуги виконавцем;

п. 3.1.1. – виконавець має право отримати від замовника заявку на перевезення у строки та у формі згідно умов даного договору, що містить всі дані, необхідні для належного виконання виконавцем послуг;

п. 3.5.1. – замовник зобов`язаний оформити заявку на перевезення вантажу, із зазначенням інформації згідно п. 1.2. договору та передати її в узгоджений сторонами спосіб виконавцю;

п. 3.6.3. – замовник зобов`язаний оплатити належно надані виконавцем послуги у обсязі та у строки передбачені умовами договору;

п. 4.1.1. – ціна цього договору є договірною та дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг за цим договором, протягом строку його дії та відображаються в актах виконання робіт (надання послуг) підписаних та скріплених печатками сторін;

п. 4.1.2. – вартість послуг виконавця (розмір плати за послуги) узгоджується сторонами у окремих заявках на кожне перевезення та /або додатках до договору та підтверджується сторонами в актах виконання робіт (надання послуг). Заявка має пріоритет над додатками;

п. 4.1.5. – замовник сплачує виконавцю вартість послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку, на умовах відстрочки платежу, протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником наступних документів:

оригінал акту виконаних робіт (надання послуг) датованого датою передачі вантажу вантажоодержувачу – 2 екземпляри;

оригінал рахунку – 1 екземпляр;

оригінал товаро-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів – 2 екземпляри;

оригінал або копія акту розбіжностей (нестачі), у разі складання такого та наявності у виконавця – 1 екземпляр.

п. 4.1.6. – після виконання перевезення (надання послуг) виконавець оформляє акт виконання робіт (надання послуг) датою передачі вантажу вантажоодержувачу. Акт виконання перевезення (надання послуг) направляється замовнику у двох екземплярах виконавцем протягом 20 календарних днів з моменту здійснення перевезення (передачі вантажу вантажоодержувачу) один з яких замовник зобов`язується підписати, завірити печаткою (при наявності) та повернути виконавцеві не пізніше 5-ти робочих днів з дня їх отримання. В разі незгоди замовника з актом виконання робіт (надання послуг), замовник зобов`язаний надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання, чи заперечення, щодо наданих послуг (виконаних робіт), у термін не пізніше 5—ти робочих днів з дня отримання акту. В іншому випадку акт виконання робіт (надання послуг) вважається підписаним без застережень, а послуги/роботи прийняті в повному обсязі;

п. 4.2.1. – акт звірки направлений виконавцем замовнику рекомендованим листом, або засобами кур`єрської доставки, вважається погодженим замовником за відсутності від нього письмової відповіді (підписаного акту чи заперечень) протягом 10 робочих днів з дати направлення листа.

п. 6.9.1. - за порушення термінів оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення;

п. 9.1. – договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до кінця календарного року у якому договір підписано сторонами. У випадку, коли жодна із сторін протягом одного тижня до закінчення терміну дії даного договору не заявила про намір його розірвати, дія договору продовжується на наступний період – 1 календарний рік. Кількість пролонгацій - не більше 3-х разів.

Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.

Із товарно-транспортних накладних: № 1205 від 16.03.2020 року, № 1327 від 23.03.2020 року, № 1392 від 26.03.2020 року, №1441 від 28.03.2020 року, № 1480 від 31.03.2020 року, № 1541 від 02.04.2020 року, № 1610 від 06.04.2020 року, № 1779 від 15.04.2020 року, № 1815 від 17.04.2020 року

( а.с. 29-37) вбачається, що позивачем було здійснено перевезення зданих відповідачем вантажів, про що свідчать підписи відповідальної особи вантажовідправника (відповідача), водія/експедитора позивача та відповідальної особи вантажоодержувача, які скріплені відповідними печатками сторін.

На виконання вимог Договору позивач особисто вручив відповідачу рахунки на оплату: № 93 від 17.03.2020 року на суму 21450 грн. з ПДВ, № 102 від 23.03.2020 року на суму 20014 грн. 50 коп. з ПДВ, № 107 від 26.03.2020 року на суму 20014 грн. 50 грн. з ПДВ, № 111 від 28.03.2020 року на суму 19783 грн. 50 коп. з ПДВ, № 114 від 31.03.2020 року на суму 19849 грн. 50 коп. з ПДВ, № 123 від 03.04.2020 року на суму 19883 грн. з ПДВ, № 126 від 06.04.2020 року на суму 19750 грн. 50 коп. з ПДВ, № 126 від 06.04.2020 року на суму 19750 грн. 50 коп. з ПДВ, № 141 від 16.04.2020 року на суму 21737 грн. 62 коп. з ПДВ, № 143 від 18.04.2020 року на суму 21846 грн. 58 коп. з ПДВ (а.с. 38-46), а також акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані відповідачем та повернені позивачу: № 93 від 17.03.2020 року на суму 21450 грн. з ПДВ, № 102 від 23.03.2020 року на суму 20014 грн. 50 коп. з ПДВ, № 107 від 26.03.2020 року на суму 20014 грн. 50 грн. з ПДВ, № 111 від 28.03.2020 року на суму 19783 грн. 50 коп. з ПДВ, № 114 від 31.03.2020 року на суму 19849 грн. 50 коп. з ПДВ, № 123 від 03.04.2020 року на суму 19883 грн. з ПДВ, № 126 від 06.04.2020 року на суму 19750 грн. 50 коп. з ПДВ, № 126 від 06.04.2020 року на суму 19750 грн. 50 коп. з ПДВ, № 141 від 16.04.2020 року на суму 21737 грн. 62 коп. з ПДВ, № 143 від 18.04.2020 року на суму 21846 грн. 58 коп. з ПДВ (а.с. 20-28), всього на суму: 204080 грн. 20 коп. оплата, здійснена відповідачем на суму 40623 грн., борг становить 163457 грн. 20 коп.

Із експрес-накладних «Нова Пошта»: № 59000502476376 від 09.04.2020 року та № 59000507188464 від 27.04.2020 року вбачається повторне направлення позивачем на адресу відповідача пакетів документів (а.с. 11-112).

У зв`язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк оплати за надані послуги з перевезення вантажів, 30.07.2020 року позивач звертався до відповідача з претензією № 29/04-1 від 29.07.2020 року про сплату станом на 29.07.2020 року 180921 грн. 53 коп., що складається із 173457 грн. 20 коп. боргу, 6142 грн. 08 коп. 3% річних та 1322 грн. 25 коп. пені (а.с. 14-16, докази направлення а.с.17).

Відповідач 29.07.2020 року сплатив позивачу 10000 грн.

Борг відповідача на момент звернення до суду складав 163457 грн. 20 коп., за порушення строків оплати наданих послуг з перевезення позивач нарахував до стягнення 8628 грн. 39 коп. пені, 1956 грн. 12 коп. 3 % річних.

Із наданої позивачем письмової заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що після звернення позивача з даною позовною заявою до суду відповідачем добровільно сплачено позивачу 75000 грн. заборгованості, що частково підтверджено і відповідачем у відзиві на позовну заяву (08.10.2020 року 5000 грн., 12.10.2020 року - 5000 грн., 19.10.2020 року – 10000 грн, 19.10.2020 року - 10000 грн., 20.10.2020 року - 5000 грн., 22.10.2020 року – 10000 грн., 26.10.2020 року – 10000 грн., 04.11.2020 року 1000 грн., 13.11.2020 року 10000 грн.) (а.с. 91-92).

З урахуванням викладеного суд вбачає, що спірні зобов`язальні відносини виникли між сторонами із договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 26/07/2018-АП від 26.07.2018 року. Договір є укладеним, виконувався сторонами, вимоги позивача і заперечення відповідача ґрунтуються на правах і обов`язках сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір – розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини – розділом IV книги 1 ЦК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України, встановлено, що суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У п. 4.1.5. Договору сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку, на умовах відстрочки платежу, протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником наступних документів:

оригінал акту виконаних робіт (надання послуг) датованого датою передачі вантажу вантажоодержувачу – 2 екземпляри;

оригінал рахунку – 1 екземпляр;

оригінал товаро-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів – 2 екземпляри;

оригінал або копія акту розбіжностей (нестачі), у разі складання такого та наявності у виконавця – 1 екземпляр.

Послуги з перевезення вантажу за Договором були надані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на товарно-транспортних накладних: № 1205 від 16.03.2020 року, № 1327 від 23.03.2020 року, № 1392 від 26.03.2020 року, №1441 від 28.03.2020 року, № 1480 від 31.03.2020 року, № 1541 від 02.04.2020 року, № 1610 від 06.04.2020 року, № 1779 від 15.04.2020 року, № 1815 від 17.04.2020 року, а також на актах здачі-приймання робіт (надання послуг): № 93 від 17.03.2020 року, № 102 від 23.03.2020 року, № 107 від 26.03.2020 року, № 111 від 28.03.2020 року, № 114 від 31.03.2020 року, № 123 від 03.04.2020 року , № 126 від 06.04.2020 року, № 126 від 06.04.2020 року, № 141 від 16.04.2020 року, № 143 від 18.04.2020 року.

Відповідачем не оплачено повністю надані позивачем послуги з перевезення вантажу у визначені Договором строки.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання зі сплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, у останнього виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач у період з 08.10.2020 року по 13.11.2020 року сплатив на користь позивача 75000 грн. заборгованості на виконання Договору, на цю суму позивачем зменшено розмір позовних вимог, заяву позивача судом прийнято до провадження.

Наявність і розмір борг в сумі 88457 грн. 20 коп. відповідачем не спростовано, доказів в підтвердження оплати цього боргу відповідач не надав, тому вимоги позивача в цій частині позову суд визнає обґрунтованими, доказаними і задовольняє.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 1956 грн. 12 коп. 3% річних за період з 28.04.2020 року по 20.09.2020 року та на підставі п. 6.9.1. Договору – 8628 грн. 39 коп. пені за період з 28.04.2020 року по 20.09.2020 року.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони погодили в п. 6.9.1. Договору, що за порушення термінів оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення;

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 546-547, 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», умовами п. 6.9.1. договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 26/07/2018-АП від 26.07.2018 року

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення спірних сум пені, 3% річних арифметично і методологічно проведені правильно, з урахуванням умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 26/07/2018-АП від 26.07.2018 року і фактичних сум боргу, тому вимога позивача і в цій частині позову підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів направлення позивачем документів на виконання п. 4.1.5. Договору, як підстави для неналежного визначення періоду нарахування 3% річних та пені, судом приймаються критично, оскільки вказаний у п. 4.1.5. Договору оригінали актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачем підписано за всіма здійсненими перевезеннями і заперечень щодо неналежності вказаних актів відповідачем не заявлено. Крім того, позивачем надано суду вказані відповідачем докази, тому вказану вимогу відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованою і відхиляє.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача про стягнення 88457 грн. 20 коп. боргу, 1956 грн. 12 коп. 3 % річних, 8628 грн. 39 коп. пені, вважає обґрунтованими і позов задовольняє частково.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати – сплачений судовий збір у розмірі 2610 грн. 63 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Перше Травня Комбікормовий завод”, код ЄДРПОУ 36330229, місцезнаходження: 19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, буд. 2, кім. 18, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Аванта Транс”, код ЄДРПОУ 41926131, місцезнаходження: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 10-а, корп. 9, прим. 1 – 88457 грн. 20 коп. боргу, 1956 грн. 12 коп. 3 % річних, 8628 грн. 39 коп. пені, 2610 грн. 63 коп. судового збору.

Провадження у справі № 925/1235/20 в частині вимог про стягнення 75000 грн. боргу - закрити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.01.2021 року.

Суддя В.М. Грачов