Рішення № 94362032, 19.01.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2961/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, місто Харків до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", місто Харків про розірвання договору оренди землі та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за участю представників:

позивача - Коваль Г.Ю. довіреність № 08-21/115/2-21

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом, в якому просить:

- розірвати Договір оренди землі, укладений 19.10.2004 між Харківською міською радою та Акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко", зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 19.10.2004 за № 66194/04;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова площею 1,7203 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0031) по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ (сучасна назва: просп. Ювілейний) у м. Харкові, яка використовується Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" шляхом демонтажу споруд торгівельного призначення, які розташовані на вказаній земельній ділянці;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді м. Харкова земельну ділянку площею 1,7203 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0031) по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ (сучасна назва: просп. Ювілейний) у м. Харкові до земель запасу міста з приведенням її у придатний для подальшого використання стан (з урахуванням заяви ХМР від 23.09.2020 за вх. № 22004).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням приписів статей 1, 13, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та пунктів 7, 17, 30, 31 Договору оренди землі від 19.10.2004, укладеного між Харківською міською радою та АТ "Концерн АВЕК та Ко", а саме: встановлено факт самовільного будівництва 47 нежитлових будівель, які цілком або частково розташовані на земельній ділянці по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ у м. Харкові, а відтак, земельна ділянка використовуються з порушенням вимог земельного законодавства і Договір підлягає розірванню. Крім того, позивач вказує на те, що у відповідності до пунктів 21, 31 Договору оренди землі від 19.10.2004 орендар повинен повернути земельну ділянку Харківській міській раді у такому стані, в якому її було отримано.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 вересня 2020 року позовну заяву Харківської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2961/20; постановлено розглядати справу в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

09 жовтня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив АТ "Концерн АВЕК та Ко" на позовну заяву (за вх. № 23580), в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а також надав заяву про застосування позовної давності.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що поведінка Харківської міської ради, яка протягом тривалого часу, погоджувалась з використанням земельної ділянки ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" за фактичних обставин (що виражається в укладенні Договору про зміну договору оренди землі в 2011 році, Додаткової угоди до договору оренди землі в 2014 році, ініціювання укладення Додаткової угоди в 2020 році) є грубим порушенням принципу добросовісності, на якому ґрунтується доктрина "venire contra factum proprium" та принципу належного урядування. Крім того, відповідач вказує на те, що з метою вирішення питання про розірвання договору оренди землі позивач повинен довести не тільки факт порушення ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" умов договору, а і те, що таким порушенням умов договору йому завдано шкоди; визначити та довести її розмір.

02 листопада 2020 року Харківська міська рада подала до суду відповідь на відзив АТ "Концерн АВЕК та Ко" у справі № 922/2961/20 (за вх. № 25435), в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач, в свою чергу, подав до суду заперечення від 13.11.2020 (за вх. № 26572).

Таким чином, під час підготовчого провадження учасники справи виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи - позовній заяві, відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив та запереченнях, які було прийнято судом до розгляду. За результатами підготовчого засідання 23.11.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу № 922/2961/20 до судового розгляду по суті на 21 грудня 2020 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено судом до протоколу підготовчого засідання від 23 листопада 2020 року.

В судовому засіданні 21.12.2020 судом оголошено перерву у справі № 922/2961/20 до 11 січня 2021 року.

У визначений день та час учасники справи своїх представників в судове засідання не направили. З метою недопущення порушення прав сторін, в судовому засіданні 11.01.2021 у справі № 922/2961/20 оголошено перерву до 18 січня 2021 року (з урахуванням визначених Господарським процесуальним кодексом України строків), про що судом постановлено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 18.01.2021 судом також задоволено клопотання ПрАТ "Концерн АВЕК та КО" про відкладення розгляду справи та оголошено перерву у справі № 922/2961/20 до 19 січня 2021 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України (в межах встановлених цим кодексом строків розгляду справи). Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 18 січня 2021 року.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 19.01.2021, підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.01.2021 не з`явився; однак, на електронну адресу суду надіслав клопотання (за вх. № 243) про розгляд справи № 922/2961/20 в судовому засіданні без участі АТ "Концерн АВЕК та Ко" та просив відмовити в задоволенні позовної заяви Харківської міської ради в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також виходячи з принципу диспозитивності, як права сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми матеріальними і процесуальними правами (в тому числі брати участь в судовому засіданні), суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі № 922/2961/20 за відсутності представника Акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко".

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ХМР та заперечення АТ "Концерн АВЕК та Ко", об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням XXII сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" від 23.06.2004 №105/04 надано фізичним та юридичним особам, зазначеним у додатках, земельні ділянки (том І, арк.с. 29, 30).

Відповідно до пункту 4 Рішення фізичним та юридичним особам, зазначеним у додатках:

4.1. одержати та виконати технічні умови управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку по пайовій участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (при необхідності);

4.2. в трьохмісячний термін оформити в управлінні земельних ресурсів акти встановлення меж земельних ділянок на місцевості та договори оренди землі, згідно з пп. 2, 3 цього рішення;

4.3. до початку будівництва:

4.3.1. одержати архітектурно-планувальні завдання на розробку робочих проектів в управлінні містобудування та архітектури;

4.3.2. розробити та погодити у встановленому порядку робочі проекти на будівництво об`єктів;

4.3.3. одержати в інспекції Держархбудконтролю Головного управління містобудування, архітектури і земельних відносин дозвіл на виконання будівельних робіт;

4.4. здійснити благоустрій прилеглої до об`єктів території згідно з робочим проектом, зокрема, привести її у стан не гірший ніж до початку будівництва (реконструкції);

4.5. після закінчення будівництва (реконструкції) виконати виконавчу зйомку об`єктів, підвідних інженерних мереж та благоустрою;

4.6. об`єкти будівництва (реконструкції) здати до експлуатації чинним порядком.

Згідно пункту 5.2 Рішення у випадку нездачі об`єктів до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також не отримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договори оренди земельних ділянок підлягають розірванню у встановленому порядку.

Пунктом 5.3 встановлено, що земельні ділянки мають обмеження та обтяження (згідно з висновками Харківського міського управління земельних ресурсів).

Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Харківської міської ради з питань містобудування та земельних відносин та на секретаря Харківської міської ради (пункт 6 Рішення).

Відповідно до Витягу з Додатку 1 до рішення XXІІ сесії Харківської міської ради ХХIV скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" від 23.06.2004 №105/04, яким передбачено перелік замовників, стосовно яких надаються земельні ділянки для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів, пунктом 247 передбачено АТ "Концерн АВЕК та Ко" надано в оренду земельну ділянку по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, загальною площею 17203 кв.м. для будівництва торговельного майданчику по продажу непродовольчих товарів з організацією місць для тимчасового зберігання автотранспорту до 01.06.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об`єкту до 01.12.2029 (том І, арк.с.31).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаного Рішення між Харківською міською радою (орендодавець) та АТ "Концерн АВЕК та Ко" (орендар) укладено Договір оренди землі від 19.10.2004, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 19.10.2004 № 66194/04 на користування земельною ділянкою по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ з кадастровим номером 6310136600:09:002:0031 (том І, арк.с. 22-25).

Відповідно до пункту 2 Договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 1,7203 га, у тому числі інших угідь 1,7203 га.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (пункт 3 Договору).

Пунктом 5 Договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки:

- на період будівництва згідно з довідкою № 1751/04 від 19.07.2004 становить 3713643 гривень;

- на період експлуатації згідно з довідкою №1750/04 від 19.07.2004 становить 18568216 грн.

Пунктом 7 Договору передбачено особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, а саме: у випадку нездачі об`єкту до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку.

Строк дії договору визначено у пункті 8 цього Договору, відповідно до якого договір укладено строком: на будівництво до 01.06.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на експлуатацію до 01.12.2029. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 15 цього Договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва торговельного майданчику по продажу непродовольчих товарів з організацією місць для тимчасового зберігання автотранспорту (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для експлуатації цього обєкту.

У пункті 16 Договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 17 Договору встановлено умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

У пункті 19 Договору визначено інші умови передачі земельної ділянки в оренду: заборона зміни цільового призначення земельної ділянки. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 20 Договору).

Відповідно до пункту 26 Договору на орендовану земельну ділянку площею 0,0600 га встановлено обмеження такого характеру: санітарно-захисні зони інженерно-технологічних споруд і комунікацій; виконання земляних робіт на глибині більше 0,3 та планування ґрунту; та інші права третіх осіб - немає.

Згідно з пунктом 28 Договору орендодавець має право вимагати, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (пункт а).

Пунктом 30 Договору погоджено, що орендар має право, зокрема: за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, торгівельні, культурно-побутові та інші будинки та споруди і закладати багаторічні насадження (пункт б).

Відповідно до пункту 31 Договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до договору (пункт д).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (пункт 36 Договору).

Пунктом 37 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: а) закінчення строку, на який його було укладено; б) придбання орендарем земельної ділянки у власність; в) викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; г) ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 38 договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: а) взаємною згодою сторін; б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Відповідно до пункту 39 договору розірвання договору в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: несплата розміру орендної плати протягом більше ніж три місяці; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; передача в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі; акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом (пункт 43 договору).

Відповідно до Акта приймання-передачі земельної ділянки від 19.10.2004 орендарю передано земельну ділянку по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, загальною площею 17203 кв.м. для будівництва торговельного майданчику по продажу непродовольчих товарів з організацією місць для тимчасового зберігання автотранспорту але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об`єкту. Будівництво виконати до 01.06.2007.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2020 № 223522050 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:09:002:0031 площею 1,7203 га по вул. Амурській у м. Харкові зареєстроване право оренди за АТ "Концерн АВЕК та Ко" на підставі Договору оренди землі від 19.10.2004 № 66194/04 (далі - Договір); відомості щодо прав власності на нерухоме майно - відсутні.

Водночас, звертаючись до суду із даним позовом Харківська міська рада зазначає, що обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 1,7203 га по вул. Амурській у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:09:002:0031 розташовано споруди торгівельного призначення.

Так, відповідно до інформації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 09.07.2020 № 1026/0/250-20 Інспекцією протягом 2017-2020 років були проведені позапланові перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: "Об`єкт будівництва по вул. Амурської ріг просп. Ювілейного у м. Харкові, кадастровий номер 6310136600:09:002:0031".

Під час проведення позапланової перевірки у травні 2017 року, за результатами якого складено Акт від 30.05.2017 № 418-А, встановлено факт самовільного будівництва 47 нежитлових будівель, які цілком або частково розташовані на земельній ділянці по вул. Амурської, ріг просп. Ювілейного у м. Харкові (кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:002:0031). Інспекцією ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.05.2017 № 418-Пр строком до 30 серпня 2017 року.

Під час проведення позапланової перевірки виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.05.2017 № 418-Пр на вищевказаному об`єкті встановлено факт його невиконання (Акт від 25.10.2017 № 794/868-А). За виявлене порушення містобудівного законодавства ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" притягнуто до відповідальності та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25.10.2017 за № 794/868-Пр строком до 25 грудня 2017 року.

Під час проведення позапланової перевірки виконання вимог припису усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25.10.2017 № 794/868-Пр ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" не допущено посадових осіб Інспекції на вищевказаний об`єкт будівництва (Акт № 1279-А від 11.01.2020). За виявлене порушення містобудівного законодавства ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" притягнуто до відповідальності та надано відповідний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.01.2020 за № 12799-Пр строком до 24 січня 2020 року.

На теперішній час припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.01.2020 №1279-Пр та постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності оскаржуються в порядку адміністративного судочинства. Водночас позивач зазначає, що розміщення на земельній ділянці комунальної форми власності площею 1,7203 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0031) по вул. Амурській у м. Харкові об`єктів нерухомого майна з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, є підставою для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу цих об`єктів.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною першою статті 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 125 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Частиною другою статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди землі, так істотними умовами договору оренди землі, зокрема є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, умови збереження стану об`єкта.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема шляхом розірвання договору.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 525,526,629 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Разом з тим, приписами частини першої статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження тощо. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

Як вже було встановлено судом, Договором оренди землі від 19 жовтня 2004 року було встановлено, що умовою збереження стану об`єкта оренди є заборона самовільної забудови земельної ділянки.

Пунктом 31 вказаного Договору відповідач зобов`язувався дотримуватися правил добросусідства, державних норм і правил, проектних рішень, правил забудови міста Харкова, чинного законодавства (підпункт є).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" (в редакції чинній до 12.03.2011), фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об`єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Статтею 29 Закону України "Про планування та забудову територій", встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування. Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Статтею 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За результатами вжитих заходів самоврядного контролю встановлено, що на земельній ділянці площею 1,7203 га по вул. Амурській у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:09:002:0031 розташовано споруди торгівельного призначення.

Так, під час проведення позапланової перевірки у травні 2017 року, за результатами якого складено акт від 30.05.2017 за № 418-А, встановлено факт самовільного будівництва 47 нежитлових будівель, які цілком або частково розташовані на земельній ділянці по вул. Амурської, ріг просп. Ювілейного у м. Харкові (кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:002:0031). Інспекцією ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.05.2017 № 418-Пр строком до 30.08.2017.

Під час проведення перевірки представниками АТ "Концерн АВЕК та Ко" не представлено документ, що засвідчує право на виконання будівельних робіт чи документ, що засвідчує прийняття двох нежитлових будівель або їх частин. Таким чином, АТ "Концерн АВЕК та Ко" в порушення умов Договору оренди землі було здійснено самочинне будівництво на орендованій ділянці. Даний факт підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом 38 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом. Крім того, слід зазначити, що здійснення відповідачем самочинного будівництва при прямій забороні Законом України "Про оренду землі" та договором - є істотним порушенням умов договору та підставою його розірвання.

Так, стаття 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору) визначає однією із істотних умов договору оренди умови використання та збереження стану об`єкта оренди.

Укладаючи договір, сторони погоджують всі істотні умови. Лише з моменту такого погодження договір вважається укладеним.

Очевидно, що у договорі оренди землі на території міста основний інтерес орендодавця полягає не тільки в отриманні орендної плати, але і в дотриманні умов використання земельної ділянки, та можливості повернення земельної ділянки у відповідному стані після закінчення договору оренди.

Порушення цього інтересу свідчить про позбавлення орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі.

Виходячи з пунктів 7, 17, 30 Договору оренди, орендарю заборонено без згоди орендодавця, дозволу на виконання робіт та без введення в експлуатацію (тобто самочинно) зводити будівлі і споруди на земельній ділянці площею 1,7203 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0031) по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ (сучасна назва: просп. Ювілейний) у м. Харкові.

В порушення вказаних вимог, відповідач здійснив на орендованій земельній ділянці самочинне будівництво. Тобто має місце порушення умов договору оренди.

Виходячи зі змісту статей 1, 13, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", умов договору від 14.09.2004, враховуючи, що договір оренди є строковим та платним, Харківська міська рада розраховувала на отримання орендної плати, дотримання умов використання земельної ділянки, та на можливість повернення земельної ділянки у відповідному стані після закінчення договору оренди.

Істотним є порушення, коли сторона за договором значною мірою позбавляється того на що розраховувала, укладаючи договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України).

Так, аналізуючи обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку. що матеріалами справи підтверджено порушення АТ "Концерн АВЕК та Ко" істотних умов договору оренди землі від 19 жовтня 2004 року щодо самовільного будівництва нежитлових будівель. Вказане не спростовано відповідачем під час розгляду справи. Зокрема, будь-яких доказів реєстрації об`єктів нерухомості, розміщених на спірній земельній ділянці АТ "Концерн АВЕК та Ко" не надало.

Таким чином, на підставі комплексної оцінки доказів та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання Договору оренди землі, укладеного 19.10.2004 між Харківською міською радою та Акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" та зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 19.10.2004 за № 66194/04.

Водночас, як вже було зазначено, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256, частини третьої статті 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). При цьому, початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Нормами цивільного законодавства не передбачено таке поняття, як триваюче правопорушення, у той час як позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №904/10591/17.

У частині п`ятій статті 261 ЦК України законодавець визначив спеціальне правило, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, для обчислення строку позовної давності до позовних вимог, які стосуються порушення виконання зобов`язань з визначеним строком підлягає застосуванню норма, закріплена у частині п`ятій статті 261 ЦК України.

Як встановлено судом у спірному договорі сторони визначили конкретні строки виконання зобов`язань орендаря (відповідача), а саме: зобов`язання з будівництва торговельного салону продажу будівельних матеріалів відповідач повинен був виконати до 01 червня 2007 року.

Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на якого покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням умов Договору, про наявність споруд торгівельного призначення на земельній ділянці з кадастровим номером 63101366600:09:002:0031 та порушення АТ "Концерн АВЕК та Ко" умов Договору дізнався ще у 2017 році, про що свідчить Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 30.05.2017 за № 418-А (том І, арк.с.32-34). Перевіркою встановлено факт самовільного будівництва в період 2008-2013 роки сорока семи нежитлових будівель, які цілком або частково розташовані на земельній ділянці по вул. Амурській, ріг просп. Ювілейного у м. Харкові. Також Інспекцією АТ "Концерн АВЕК та Ко" видано Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 30.05.2017 за №418-Пр строком до 30.08.2017 року (арк.с. 35).

Таким чином Харківська міська рада, всупереч своєму обов`язку із здійснення контролю за виконанням умов Договору з 30.05.2017 - з дати складання Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил до 11.01.2020 - дати складання Акту № 1279-А про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій (том І, арк.с. 43), не вживав заходів реагування та не проводив перевірки виконання відповідачем умов спірного договору, здійснивши які він міг би дізнатись про порушення свого права, та не вжив заходів спрямованих на розірвання договору та повернення спірного майна.

Оскільки з 30.05.2017, коли було складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, позивач був обізнаний про те, що 47 нежитлових будівель (споруди торгівельного призначення) знаходяться на земельній ділянці комунальної форми власності у порушення вимог земельного та містобудівного законодавства, а також умов Договору і відповідно, саме з цієї дати був обізнаний про порушення свого права, суд дійшов висновку, що позовну давність Харківською міською радою пропущено - позивач звернувся до суду лише 14 вересня 2020 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" порушило умови Договору оренди землі, укладеного 19.10.2004 між Харківською міською радою та Акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко", проте сплив строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова площею 1,7203 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0031) по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ (сучасна назва: просп. Ювілейний), яка використовується ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" шляхом демонтажу усіх споруд торгівельного призначення, які розташовані на вказаній земельній ділянці, суд виходить з такого.

Як свідчать матеріали справи, заявляючи зазначену вимогу позивач послався на положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Слід зазначити, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 916/1666/18,від 26 травня 2020 року у справі № 906/656/19.

Крім того, відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Водночас, як встановлено судом, відповідач користується земельною ділянкою на відповідній правовій підставі, а саме на підставі Договору оренди землі, укладеного 19.10.2004 між Харківською міською радою та Акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко", який не припинив дію, не визнаний недійсним і не розірваний. За таких обставин позовні вимоги Харківської міської ради у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо застосування до спірних відносин вимог про позовну давність, суд враховує, що за правилом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Відтак, відмова у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права виключає застосування позовної давності до позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання АТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді міста Харкова, в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 1,7203 га (кадастровий номер 6310136600:09:002:0031) по вул. Амурській, ріг просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ (сучасна назва: просп. Ювілейний) у м. Харкові до земель запасу з приведенням її у придатний для подальшого використання стан, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зазначає, що у даному конкретному випадку вимога позивача про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі, а відтак, встановивши відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання спірного договору оренди з підстав, заявлених Харківською міською радою у позовній заяві, суд також зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання АТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді м. Харкова земельну ділянку площею 1,7203 га до земель запасу міста з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради є такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Витрати Харківської міської ради зі сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 124, 129, Конституції України, статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Харківської міської ради – відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" січня 2021 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/2961/20