Рішення № 94361633, 19.01.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 рокуСправа № 912/3771/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Буніна О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3771/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", 33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Будівельників, 1

до відповідача: Приватного підприємства "Центрнафтотрейд", 28300, Кіровоградська обл., Петрівський р-н, смт. Петрове, вул. Філатова, 6

про стягнення 221 588,69 грн

Представники сторін:

від позивача - Стріла В.М., довіреність № б/н від 02.01.20, в режимі відеоконференції;

від відповідача - Боєва О.В., адвокат, ордер серія ВА №1009851 від 22.12.20.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (ТОВ "Захід Агробізнес", позивач) звернулось до господарського суду з позовом з вимогами до Приватного підприємства "Центрнафтотрейд" (ПП "Центрнафтотрейд", відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №224-Н-РЮ-18 від 08.05.2018 у розмірі 374 446,35 грн, яка складається з суми основного боргу 152 857,66 грн, пені у розмірі 105 898,47 грн, відсотків річних у розмірі 92 761,57 грн, штрафу у розмірі 22 928,65 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначено про неналежне виконання ПП "Центрнафтотрейд" зобов`язань за договором поставки №224-Н-РЮ-18 від 08.05.2018 щодо оплати повної вартості поставленого товару.

Ухвалою від 27.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №912/3771/20 за правилами спрощеного позовного провадження; судовий розгляд призначено на 24.12.2020 .

До початку судового засідання від ТОВ "Захід Агробізнес" 23.12.2020 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ПП "Центрнафтотрейд" пеню у розмірі 105 898,47 грн, відсотки річних у розмірі 92 761,57 грн, штраф у розмірі 22 928,65 грн, а всього 221 588,69 грн (а.с. 49-50).

Ухвалою суду від 24.12.2020 заяву ТОВ "Захід Агробізнес" про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

24.12.202 засідання суду з розгляду справи по суті відкладено на 12.01.2021.

11.01.2021 від ПП "Центрнафтотрейд" надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 79-120), відповідно до якого позовні вимоги заперечено з підстав наступного: позивачем не надано належних доказів на підтвердження проведеного розрахунку за договором; період прострочення оплати з 21.05.2018 визначено неправильно, так як згідно специфікації до договору оплата товару повинна бути здійснена до 08.06.2018; між сторонами існували зобов`язання, внаслідок яких здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за основним зобов`язанням за договором поставки№224-Н-РЮ-18 від 08.05.2018; підстави для стягнення курсової різниці відсутні, оскільки не надано жодного доказу про проведення перерахунку товару (акт перерахунку, рахунок, коригування податкової накладної), відсутні докази про імпортну складову товару; з огляду на ситуацію з карантином, що погіршило господарську діяльність відповідача, надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно зі збитками позивача та маніпулювання позивача з договорами, по яким він є боржником, відповідач просить не стягувати штрафні санкції.

12.01.2021 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті, в якому постановлено ухвалу про продовження відповідачу строку на подання відзиву.

В судовому засіданні 12.01.2021 оголошено перерву до 19.01.2021.

19.01.2021 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 19.01.2021 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю, представником відповідача заперечено проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які наведеного в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, дослідивши в судовому засіданні докази, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

08.05.2018 між ТОВ "Захід Агробізнес" (Постачальник) та ПП "Центрнафтотрейд" (Покупець) укладено договір поставки № 224-Н-РЮ-18 (Договір), відповідно до якого Постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві насіння соняшнику (товар), а Покупець - прийняти та сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 12-15).

Згідно умов Договору, загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору (пункту 2.1.).

Ціна товару та загальна вартість вказується в специфікаціях; Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях; оплата здійснюється і урахуванням положень п. 4.4 Договору (пункти 4.1., 4.2.).

За змістом пункту 4.4. Договору сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США). Еквівалент ціни товару в доларах США визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікації в гривнях на курс продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.

Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначаться шляхом множення еквівалента ціни товар) в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати.

Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товар; на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичною відвантаження.

Зміна ціни Товару на дату відвантаження фіксується Постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами Договору.

Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару що поставлений на умовах товарного кредиту, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату що передує даті здійснення такої оплати.

При цьому курс продажу долара США на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США, опублікованого на сайті: finance.ua/currency/interbank

Положення пункту 4.4. застосовуються при збільшенні курсу продажу долару США на МВРУ до гривні на 1 і більше %.

Згідно розділу 5 Договору, Постачальник зобов`язаний передавати товар у власність Покупця у строки та у місці призначення, зазначені у специфікаціях (пункт 5.1.).

Покупець зобов`язаний приймати товар в строки та на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені даним Договором та додатками до нього (пункт 5.2.).

У випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника. сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних (пункт 6.4.1.).

Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років (пункт 6.5.).

За невиконання чи/або неналежне виконання даного договору Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15% від суми заборгованості (пункт 6.8.).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2018, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання (пункт 9.5.).

До Договору між сторонами підписано Специфікацію № 2 від 08.05.2018 на поставку насіння соняшника П64ЛС108 в кількості 73 п.од по ціні за одиницю без ПДВ 4 904,1700 грн на загальну вартість 429 605,29 грн, що еквівалентно курсу долара США (26,26 на МВРУ) становить 16 359,68 (а.с. 17).

Згідно вказаної специфікації, строк поставки до 20.05.2018; умови оплати - 100% оплата до 08.06.2018.

Відповідно до видаткової накладної № 1618 від 15.05.2018 та товарно-транспортної накладної № 3-01618 від 15.05.2018, ПП "Центрнафтотрейд" отримано від ТОВ "Захід Агробізнес" насіння соняшника П64ЛС108 в кількості 73 п.од на загальну суму 429 605,29 грн (а.с. 18, 19).

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків, доданого до позову за підписом ТОВ "Захід Агробізнес", розрахунок за отриманий товар здійснено ПП "Центрнафтотрейд" частково в сумі 287 716,09 грн, залишок заборгованості 141 889,20 грн (а.с. 20).

За розрахунком суми позову, заборгованість з оплати вартості поставленого товару, з урахуванням курсу продажу долара США, становить 152 857,66 грн.

Відповідно до доказів, наданих із заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог, ПП "Центрнафтотрейд" після оформлення позовної заяви сплачено ТОВ "Захід Агробізнес" 147 505,90 грн (а.с. 52-55).

Вказана сума зарахована позивачем в рахунок погашення суми основного боргу та залишено предметом стягнення пеню у розмірі 105 898,47 грн, відсотки річних у розмірі 92 761,57 грн, штраф у розмірі 22 928,65 грн.

Норми права застосовані судом.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов`язання, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію, зокрема, господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Натомість, покупець, згідно ч. 1 ст. 691, ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України, зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Статтею ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка доводів сторін.

Матеріалами справи підтверджено виникнення у ПП "Центрнафтотрейд" зобов`язання з оплати вартості товару, поставленого ТОВ "Захід Агробізнес" 15.05.2018 згідно видаткової накладної № 1618 в сумі 429 605,29 грн за Договором поставки № 224-Н-РЮ-18 від 08.05.2018.

Обставини отримання товару за Договором та виникнення обов`язку з оплати його вартості ПП "Центрнафтотрейд" під час розгляду справи в суді не заперечено.

Відповідно до підписаної між сторонами Договору специфікації, встановлено 100% оплату вартості товару до 08.06.2018, а отже відсутність повної оплати вартості товару у вказаний строк є порушенням зобов`язання в розумінні наведених вище норм законодавства та що надає підстави для застосування штрафних санкцій за вказане порушення у розмірі, визначеному Договором, а також для нарахування річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вже зазначено, згідно специфікації граничним строком оплати вартості поставленого товару є 08.06.2018, а отже визначення позивачем початку періоду розрахунку 21.05.2018 є таким, що не відповідає погодженому сторонами строку оплати. В даному випадку прострочення оплати настає з 09.06.2018.

Так як сторони в Договорі встановили інший (більший), ніж передбачено частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань (до моменту повного розрахунку, пункт 6.5. Договору), то нарахування пені за період, який перевищує шість місяців є правомірним.

Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина 3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

З розрахунку позивача слідує, що останній здійснює нарахування штрафних санкцій і річних на заборгованість з оплати вартості товару з урахуванням курсової різниці долара США.

Суд вважає, що врахування позивачем у вартості товару курсової різниці при нарахуванні штрафних санкцій є неправомірним з підстав наступного.

За змістом пункту 4.4. Договору, сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за курсом продажу долара США на дату, що передує даті здійснення оплати за мови збільшення такого курсу до гривні на 1% і більше.

Так як фактично повна оплата товару не здійснена, позивач визначив суму основного зобов`язання з урахуванням курсу продажу долара США станом на дату подання позовної заяви.

Між тим, період нарахування штрафних санкцій і річних передує даті подання позову, з підстав чого суд вважає, що позивач не довів підстави для відповідного коригування та суму коригування саме за період прострочення.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що базою нарахування штрафних санкцій і річних в даному випадку є грошове зобов`язання з оплати вартості поставленого товару в розмірі, який фактично мав місце в період прострочення та розмір якого є доведеним без урахування зазначеної позивачем курсової різниці.

Заперечення відповідача в іншій частині щодо курсової різниці не досліджуються судом з підстав встановленого вище та з огляду на те, що згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вартість поставленого товару не є предметом стягнення.

Щодо заперечень відповідача стосовно розрахунку суми основного зобов`язання судом враховано, що нарахування штрафних і річних здійснено на залишок заборгованості з урахуванням оплат та інших погашень боргу. Наведений відповідачем у відзиві на позов розрахунок (а.с. 82) відповідає розрахунку позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Так, згідно наданого відповідачем до справи протоколу зарахування зустрічних однорідних вимог № 11 від 27.08.2019 та проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог, заборгованість ПП "Центрнафторейд" перед ТОВ "Захід Агробізнес" за Договором поставки насіння соняшника № 224-Н-РЮ-18 від 08.05.2018 складала 381 829,20 грн (а.с. 100).

Тобто, сума зарахування становить 47 776,09 грн, про що зазначено позивачем в Акті звірки.

Відповідно до договору про переведення боргу від 27.08.2019, на ТОВ "Захід Агробізнес" переведено борг перед ПП "Центрнафторейд" в розмірі 209 940,00 грн і вказана сума врахована позивачем в розрахунку (а.с. 20, 101-102).

Також позивачем враховано оплати згідно платіжних доручень № 226 від 18.10.2019 в сумі 20 000,00 грн і № 490 від 03.07.2020 в сумі 10 000,00 грн та про які зазначає в своєму розрахунку відповідач.

Нарахування штрафних і річних за весь період прострочення здійснено за мінусом зазначених вище сум, а саме: 429 605,29 грн - 47 776,09 грн - 209 940,00 грн - 20 000,00 грн - 10 000,00 грн = 141 889,20 грн.

Наступні оплати, про які повідомляє відповідач, а саме: 26.10.2020 в сумі 42 300,00 грн згідно платіжного доручення № 167; 23.11.2020 в сумі 23 000,00 грн, згідно платіжного доручення № 567; 26.11.2020 в сумі 76 589,20 грн, згідно платіжного доручення № 589; 26.11.2020 в сумі 5 616,70 грн, згідно платіжного доручення № 591 (а.с. 52-55) враховано позивачем, про що подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму основного зобов`язання та яка прийнята судом. Вказані оплати проведено відповідачем за межами періоду нарахування штрафних санкцій, а тому такі оплати не впливають на розрахунок штрафних санкцій і річних.

Як встановлено, в Договорі визначено розмір пені за порушення термінів або умов оплати (пункт 6.4.1.) та розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання Покупцем Договору (пункт 6.8.).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 19.09.2019 у справі N 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі N 923/760/16.

Щодо процентів річних суд враховує, що приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 6.4.1. Договору сторони передбачили сплату Покупцем у випадку порушення термінів або умов оплати проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.

Таким чином, є правомірним нарахування позивачем за період прострочення оплати відповідачем вартості поставленого товару процентів річних у розмірі 25%.

Враховуючи викладене, суд наводить наступний розрахунок штрафних санкцій і 25% річних в межах періоду та розрахунку позивача:

на суму заборгованості 141 889,20 грн за період прострочення з 09.06.2018 до 23.10.2020 включно пеня становить 95 782,72 грн, 25% річних становить 84 277,18 грн.

Штраф, згідно пункту 6.8. Договору, становить 21 283,38 грн (15% від 141 889,20 грн).

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та належним чином підтвердженими в частині стягнення 95 782,72 грн пені, 84 277,18 грн 25% річних та 21 283,38 грн штрафу.

Поряд з цим, відповідач згідно відзиву на позов просить не стягувати з відповідача штрафні санкції, посилаючись на положення ст.233 Господарського кодексу України та частину 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної штрафної санкції (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що нараховані штрафні санкції, є надмірно великими порівняно із сумою заборгованості, щодо якої такі санкції застосовано. Загалом на суму заборгованості 141 889,20 грн розмір нарахованих штрафних санкцій, з урахуванням розрахунку суду, становить 117 066,10 грн, що складає 82,5% від суми простроченого платежу, що є значним.

Суд враховує, що основне зобов`язання відповідачем виконано повністю.

Суд також враховує, що позивач не доводить понесення ним збитків внаслідок прострочення відповідача. Окрім того, позивач нараховує та стягує проценти річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем. При цьому, нарахування процентів річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено за підвищеним розрахунком процентів, встановленим сторонами, з чого суд доходить висновку, що при зменшенні розміру штрафних санкцій позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, чого останнім і не доводиться. Крім того. пеня і штраф є лише штрафними санкціями, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може.

За таких обставин, господарський суд, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій (пені і штрафу), що підлягають стягненню з відповідача, на 30%.

Відповідно до вказаного зменшення, розмір пені, який підлягає стягненню, становить 67 047,90 грн, штрафу - 14 898,37 грн.

Визначаючи вказаний відсоток зменшення судом також враховано, що відповідач не доводить жодними доказами наявність негативних наслідків через запровадження на території України карантину. Не підтверджує відповідач свій фінансовий стан та не пояснює причини несвоєчасного виконання зобов`язання за договором, укладеним з позивачем. Посилання на наявність невиконаних зобов`язань зі сторони позивача відносно відповідача по іншим договорам, немає жодного значення, оскільки відповідач не позбавлений можливості захищати свої права по іншим зобов`язанням, у тому числі, застосовувати відповідні штрафні санкції. Також суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій до нуля, оскільки таке зменшення нівелює поняття відповідальності учасників господарських відносин за допущені порушення.

На думку суду застосоване судом в даному випадку зменшення штрафних санкцій враховує всі обставини справи в сукупності та не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне, як заниження, так і завищення суми штрафних санкцій.

З підстав викладеного, позовні вимоги ТОВ "Захід Агробізнес" до ПП "Центрнафтотрейд" підлягають частковому задоволенню в сумі 67 047,90 грн пені, 14 898,37 грн штрафу та 84 277,18 грн 25% річних. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє за наведених вище підстав.

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому. судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Центрнафтотрейд" (28300, Кіровоградська область, смт. Петрове, вул. Філатова, буд. 6, ідентифікаційний код 35867241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Будівельників, 1, ідентифікаційний код 37022936) 67 047,90 грн пені, 14 898,37 грн штрафу та 84 277,18 грн 25% річних, а також 3 020,15 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії хвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" за адресою: 33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Будівельників, 1 та Приватному підприємству "Центрнафтотрейд" електронною поштою: lbolenaboeva@gmail.com.

Повне рішення складено 25.01.2021.

Суддя В.В.Тимошевська