Рішення № 94355092, 25.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року м. Київ № 640/24808/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, вул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства питань запобігання корупції №2100 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України" від 19.07.2019 № 2100.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішення Національного агентства питань запобігання корупції №2100 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України" від 19.07.2019 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте поза строком, встановленим Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, без врахування поданих пояснень декларанта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

10 січня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Так, представник відповідача зазначає, що оскаржуване рішення є законним і правомірним, та прийнятим на підставі опрацювання інформації, отриманої у передбачений Законом України «Про запобігання корупції» спосіб з достовірних джерел, і його підготовка вимагала опрацювання значного об`єму інформації. Також вказує, що з 15.01.2019 року набули чинності зміни до Порядку №56, внесені на підставі Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №3206 від 21.12.2018, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2019 за №34/33005, зокрема до пункту 5 розділу ІІІ Порядку №56.

Так під час перевірки було встановлено факти подання у декларації недостовірних відомостей, а саме:податковий номер члена сім`ї (сина), реєстраційні номери квартир, які належать членам сім`ї (чоловіку та дочці), земельну ділянку, яка належить чоловіку на праві власності, доходів члена сім`ї (чоловіка), грошові активи члена сім`ї (чоловіка) та не зазначив відомості про транспортний засіб, чим не дотримав вимоги пунктів 1,2,3,7 та 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». За результатами з`ясування Національним агентом достовірності задекларованих відомостей у декларації позивача за 2017 рік встановлено, що недостовірні відомості зазначені у декларації відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що твердження відповідача у відзиві щодо зазначення недостовірних відомостей позивачем не відповідають дійсності. Також наголошено, що строк прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації НАЗК було порушено, оскільки рішення за результатами повної перевірки прийнято лише 19.07.2019 року, тобто з моменту прийняття рішення про проведення перевірки та до моменту прийняття рішення про результати перевірки пройшло 180 днів, що суперечить пункту 14 Порядку №56. Крім того позивач зазначив, що зобов`язаний був подати виправлену декларацію на підставі прийнятого рішення НАЗК, у встановлений законом строк.

11 листопада 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що внаслідок прийняття 27 жовтня 2020 року Конституційним Судом рішення № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20) відпали правові підстави для перевірки судом правомірності прийнятого Національним агентством рішення стосовно повної перевірки декларації позивача, а оскаржуване позивачем рішення не зумовлює у подальшому для нього виникнення будь-яких прав та обов`язків. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване позивачем рішення не може бути предметом спору, а даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, Національне агентство з питань запобігання корупції звертає увагу на рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 у справі №1-24/2020 визнано неконституційними пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-10-1, 12, 12-1 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 13-1, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII зі змінами; статтю 366-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 91 ЗУ «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, спірні правовідносини виникли станом на 19.07.2019 (дата прийняття оскаржуваного рішення), а рішення Конституційного Суду України, на яке посилається відповідач у клопотанні про закриття провадження у справі, прийнято 27.10.2020, тобто через рік після виникнення спірних правовідносин. Отже, з наведеного вбачається, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду з даним позовом ,що були визнані рішенням Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року неконституційними, були чинними та підлягали застосуванню та відповідно створювали юридичні наслідки для позивача.

Разом з тим, згідно частини другої ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тобто, вказане рішення Конституційного Суду України жодним чином не може застосуватись до спірних правовідносин, які виникли у 2017 році.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Аналогічна правова норма регламентована ст.5 КАС України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. При цьому, згідно з вимогами ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що саме позивач, звертаючись до суду з позовною заявою вирішує, чи порушуються його права, свободи та інтереси рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, а суд за результатом розгляду справи вирішує чи є ці доводи обґрунтованими та чи підлягають захисту судом порушені права, свободи та інтереси особи, яка звернулась до суду. Водночас, нормами чинного законодавства не передбачено права відповідача вирішувати чи може бути оскаржуване позивачем рішення предметом спору та чи порушуються права, свободи та інтереси останнього таким рішенням.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Водночас, відповідачем у клопотанні про закриття провадження у справі з наведеної підстави не вказаного жодних обґрунтованих доводів, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, підстави для закриття провадження у справі згідно вимог статті 238 КАС України у даному випадку відсутні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду суд виходить з наступного.

Протоколом Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 року було затверджено результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України. Серед народних депутатів було обрано ОСОБА_1 , політична партія «Самопоміч».

Станом на 31.12.2017 року ОСОБА_1 , народний депутат України VІІІ скликання.

На виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», позивачем була подана щорічна декларація за 2017 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Судом встановлено, що рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 30.01.2019 року №287 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік» відносно поданої щорічної декларації ОСОБА_1 за 2017 рік розпочато повну перевірку.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.03.2019 року №887 продовжено строк проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік на один місяць.

За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України, Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення від 19.07.2019 року №2100, яким вирішено, що суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: податковий номер члена сім`ї (сина), реєстраційні номери квартир, які належать членам сім`ї (чоловіку і дочці), земельну ділянку, яка належить чоловіку на праві власності, дохід члена сім`ї (чоловіка), грошові активи члена сім`ї (чоловіка) та зазначив відомості про транспортний засіб, який належить йому на праві власності, чим недотримав вимоги пунктів 1,2,3,7,8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»; недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого статтею 3661 Кримінального кодексу України. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел. Наявність конфлікту інтересів не встановлено. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні. Доручено уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу проведе повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік з достовірними відомостями.

На підставі викладеного, вважаючи рішення Національного агентства питань запобігання корупції №2100 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України" від 19.07.2019 протиправним, а власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України «Про запобігання корупції» 14.10.2014 № 1700-VII (в подальшому - Закон № 1700-VII) врегульовано правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Статтею 49 зазначеного Закону № 1700-VII регламентовано обов`язок подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 «а» частини першої статті 3 Закону № 1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону № 1700-VII (тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних у цій справі правовідносин) регламентовано, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 № 56 (тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (нижче - Порядок № 56) визначено механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».

У пункті 2 розділу І Порядку № 56 визначено, що:

- достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, у разі не встановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

- недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

- точність оцінки задекларованих активів - правильність відображення суб`єктом декларування оцінки задекларованих ним активів, що встановлюється шляхом з`ясування Національним агентством підстави чи обґрунтування задекларованої оцінки активів та зіставлення їх з відомостями, які зазначені у декларації суб`єкта декларування.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 56 регламентовано, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

У пункті 1 розділу ІІ Порядку № 56 вказано, що відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

Згідно з пунктами 1, 5, 6, 8, 9, 11, 12, 14 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у:

1) з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей;

2) з`ясуванні точності оцінки задекларованих активів;

3) перевірці на наявність конфлікту інтересів;

4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Національне агентство при проведенні повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації, відповідно до пункту 1 цього розділу, якщо інше не визначено цим Порядком.

Під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Національне агентство зобов`язане забезпечити охорону та захист інформації, яка була ним створена, зібрана, одержана, використана під час повної перевірки декларації.

У разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов`язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.

У разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

У разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Суб`єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІV Порядку № 56 за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин:

1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації;

2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб`єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки;

3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося;

4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

Під час проведення повної перевірки декларації та прийняття Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації використовується лише інформація, отримана у законний спосіб.

Отже законодавством регламентовано виключну компетенцію НАЗК щодо здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому для реалізації зазначеної компетенції НАЗК надано повноваження отримувати відповідну інформацію про майновий стан декларанта (його майнові права і обов`язки) з відкритих джерел (офіційних реєстрів, баз даних), від органів влади і юридичних осіб та результатами її аналізу, пояснень особи та наданих нею документів (у разі їх подання) складати висновок щодо достовірності даних, зазначених у відповідній декларації особи.

Судом встановлено, що за результатами повної перевірки декларації позивача за 2017 рік Національним агентством встановлено факти подання у деклараціях недостовірних відомостей, а саме:

- У розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» декларації (сина ) зазначив реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який належить суб`єкту декларування. Таким чином, у розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості щодо податкового номера члена сім`ї (сина) чим не дотримав вимоги пункту 1 ч.1 с. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

- У розділі 3 «об`єкти нерухомості», суб`єкт декларування зазначив відомості про квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48,1 вм.м., яка належить члену сім`ї дочці на праві спільної часткової власності, у полі щодо реєстраційного номера обрав позначку «не застосовується». Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої суб`єктом декларування, реєстраційним номером квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , є НОМЕР_2 ; суб`єкт декларування зазначив відомості про квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 235 кв., яка належить члену сім`ї (чоловіку) на праві спільної часткової власності, у полі щодо реєстраційного номера обрав позначку «не застосовується». Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої суб`єктом декларування, реєстраційним номером квартири є 32973017; суб`єкт декларування не зазначив відомості про земельну ділянку, розташовану за адресою: с. Зимна Вода, Пустомитівський район Львівської області, загальною площею 752 кв.м., кадастровий номер 4623681600:01:008:0057, яка належить члену сім`ї (чоловіку) на прав власності. Відповідно до відомостей, наданих Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮ України, орієнтована мінімальна ринкова вартість зазначеної земельної ділянки становить 47 014,29 грн. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму47 014,29 грн. Таким чином у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про реєстраційні номери квартир, які належать членам сім`ї (чоловіку та дочці), та земельну ділянку, яка належить члену сім`ї (чоловіку) на праві власності, що відрізняються від достовірних на суму 47014,29 грн, чим не дотримав вимоги пункту 2 частини 1 статті 46.

- У розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» суб`єкт декларування не зазначив відомості про транспортний засіб марки ВМW 3181 1993 року випуску, який відповідно до інформації з Державного реєстру транспортних засобів МВС України належить йому на праві власності. Таким чином, у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості, не відобразивши транспортний засіб, який належить йому на праві власності, чим не дотримав вимоги п.3 ч.1 ст. 46 Закону.

- У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» суб`єкт декларування зазначив відомості про отриманий (нарахований) членом сім`ї (чоловіком) дохід у вигляді дивідендів у розмірі 12 776 698,00 грн. Таким чином, у розділі 11 декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про дохід члена сім`ї (чоловіка), що відрізняються від достовірних на суму 3982,82 грн., чим не дотримав вимоги п.7 частини 1 статті 46 Закону.

- У розділі 12 «Грошові активи» декларації, суб`єкт декларування зазначив відомості щодо грошових активів члена сім`ї (чоловіка) у вигляді коштів, розміщених на банківських рахунках у розмірі 1726909,00 грн. відповідно до пояснень наданих суб`єктом декларування, сума коштів, розміщених на рахунках Duarte InvestmentsCo, станом на 31.12.2017 становить 107 145,10 доларів США. Решта коштів перебуває в оперативному розпорядженні компанії. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 1619763,90 грн доларів США, що за офіційним курсом становить 45 462 237,33 грн.

- У розділі 12 «Грошові активи» декларації, суб`єкт декларування зазначив відомості щодо грошових активів члена сім`ї (чоловіка) у вигляді коштів, розміщених на банківських рахунках у АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 399 326,00 грн. Згідно з копією довідки від 04.03.2019 №Д-В63/62-166, наданою суб`єктом декларуванні, залишок коштів на банківських рахунках члена сім`ї (чоловіка) станом на 31.12.2017 року становить 395 826,30 грн. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 3499,70 грн.

Суд дослідивши наявні матеріали справи, пояснення позивача та відзив відповідача щодо оскаржуваного рішення зауважує наступне.

В частині зазначення недостовірних відомостей у розділі 2.2 «Інформація про члена сім`ї суб`єкта декларування», суд погоджується з висновками відповідача, щодо недотримання вимог п.1 ч.1 ст. 46, проте зазначає, що дана помилка при заповнені декларації не свідчить про умисл на приховування інформації в декларації.

Щодо інформації, зазначеної в розділі 3 «Об`єкти нерухомості», то з наданих пояснень позивача вбачається, що відомості про земельну ділянку члена сім`ї (чоловіка) не зазначено, у зв`язку з ненаданням останнім інформації про його право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Щодо інших розбіжностей,то суд зауважує, що дана помилка при заповнені декларації не свідчить про умисл на приховування інформації в декларації. При цьому, суд зауважує, що дане порушення не спричинило обставин того, що не може бути проведена повна перевірка декларації чи на її результати.

Щодо висновку відповідача в частині розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про розмір фінансових зобов`язань члена сім`ї (чоловіка), чим не дотримав вимоги п.7 ч. 1 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції», то суд зауважує, що позивач не оскаржує викладені висновки. При цьому, відповідач у розділі 11 декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про дохід члена сім`ї (чоловіка), що відрізняються від достовірних на суму 3982,82 грн.

В частині порушень вимог розділу 12 «Грошові активи» , то судом беруться до уваги пояснення на запит НАЗК, яким позивач повідомила, що сума коштів розміщених на рахунку Duarte Investments становить 107145,10 доларів США, однак вся інша частина грошових коштів, знаходиться в оперативному управлінні компанії, що підтверджується листами та довідками.

Крім того, суд звертає увагу, що зазначення вищенаведеної інформації в декларації не було обов`язковим, оскільки фактично ці кошти належать компанії, а не члену суб`єкту декларування (чоловіку).

Водночас суд зазначає, що спеціальним Законом № 1700-VII відповідальність за достовірність та повноту відомостей, зазначених у декларації, покладено саме на суб`єкта декларування та, при цьому, передбачено можливість виправлення ним допущених технічних помилок шляхом подання уточненої декларації у строк, відповідно до ст. 45 Закону№ 1700-VII.

Також, суд зауважує, що приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності, відтак, притягнення позивача до відповідальності у разі відсутності та/ або ненадання останньому даних, які підлягають декларуванню, порушує наведений конституційний принцип.

Разом з тим, суд додатково наголошує увагу на наступному.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №56 початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру.

Пунктом 12 Порядку №56 передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:

1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;

2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Пунктом 13 Порядку №56 передбачено можливість зупинення перебігу строку повної перевірки декларації у випадку звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).

Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №56 за результатами проведення повної перевірки декларації НАЗК приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Відтак, з аналізу змісту вищевикладених правових норм Закону України «Про запобігання корупції» вбачається, що повна перевірка декларації передбачає такі дії НАЗК:

1) прийняття рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 розділу ІІІ;

4) направлення суб`єкту декларування листа з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації;

5) прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Тобто перевірка декларацій розпочинається з прийняттям рішення про її проведення і її початком є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки, та закінчується прийняттям рішення про її результати. При цьому така перевірка повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.

Отже, помилковою є позиція відповідача щодо відсутності чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації, а, відтак, за висновком суду тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Такі висновки суду у даній справі узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13.02.2020 у справі №640/1007/19 та від 07.11.2019 у справі № 640/1221/19.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

З урахуванням викладеного Верховний Суд в постанові від 13.02.2020 у справі №640/1007/19 також вказує на те, що доводи НАЗК щодо відсутність обмеження будь-якими строками (або в межах поняття «розумного строку») на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки НАЗК створене відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» і зобов`язане діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, проведення перевірки декларації особи відповідно до статей 48 та 50 вказаного Закону НАЗК повинне здійснювати згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною Порядком №56.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Визначена Порядком №56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює межі вчинення повноважень НАЗК щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Усі передбачені Порядком №56 заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у пункті 2 розділу І цього Порядку принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура проведення НАЗК контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

Отже, позивач, з урахуванням положень Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку № 56 правомірно очікував, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Аналогічні висновки у подібних відносинах, висловлені Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16495/17, від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18 та від 07.11.2019 у справі №640/1221/19 від 07 листопада 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення №287 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік» відносно поданої щорічної декларації ОСОБА_1 за 2017 рік прийнято відповідачем 30.01.2019. Отже, з урахуванням рішення від 29.03.2019 року №887 про продовження строку проведення перевірки на 30 календарних днів, повна перевірка декларації, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 , за 2017 рік, підлягала закінченню 30.04.2019.

Водночас, оскаржуване рішення №2100 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України" Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято 19.07.2019, тобто поза межами граничного 90-денного строку, встановленого для проведення повної перевірки, що є порушенням строків проведення такої перевірки, визначених пунктом 12 розділу ІІІ Порядку №56 та свідчить про їх протиправність.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.02.2020 у справі №640/1007/19, таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.

Слід також звернути увагу, що доводи представника відповідача про відсутність граничних термінів для опрацювання отриманих у рамках повної перевірки матеріалів та для прийняття відповідного рішення є безпідставними, оскільки приписами п. 6 Порядку передбачено, що аналіз отриманих відомостей та прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації не є окремими процедурами, а входять до складу дій, що здійснюються в межах повної перевірки.

Згідно зі статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, тобто прийняті з порушенням пункту 14 розділу III Порядку № 56, статей 48 та 50 Закону № 1700-VII, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та частини другої статті 19 Конституції України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши та надавши об`єктивну правову оцінку матеріалам справи, суд дійшов висновку про протиправність рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «"Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України" від 19.07.2019 № 2100 та скасування останнього.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства питань запобігання корупції "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України" від 19.07.2019 № 2100.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (бул. Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1921,00 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа