Рішення № 94354737, 22.01.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року справа № 580/5164/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (далі - позивач) з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №0001940503 від 23.07.2020р.

В обґрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що висновки перевіряючих щодо необлікованих ПММ на загальну суму 101780,98 грн. грунтуються на Х звіті РРО та звіті за формою 17-НП, що свідчить про те, що жодних вимірювань чи обрахунків фактичних залишків нафтопродуктів контролюючий орган не здійснював. Зазначено, що перевіркою не встановлено порушень позивачем вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та положень ведення стандартів бухгалтерського обліку, а тому недотримання норм передбачених підзаконним нормативно-правовим актом, тобто інструкцією, не може бути підставою для застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 20 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Для застосування штрафних санкцій встановлених зазначеною нормою необхідно враховувати обсяг фактичного необлікованого товару.

Звернуто увагу, що контролюючі органи для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення використовували документ, який не має зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Оскільки змінний звіт АЗС за формою №17-ПН заносяться відомості про залишок ПММ на початок зміни, приймання, відпуск і залишок на кінець зміни. Наданий на вимогу перевіряючих звіт був станом на 14 год. 13 хв. 22.06.2020р., і не відображав в собі жодну з дій, які передбачені для такого документу. Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є спіставлення даних обліку звітів АЗС за формою №13-нп, №17-НП та даних РРО з фактичним вимірюванням залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС, та кількістю реалізованих нафтопродуктів через паливо роздавальні колонки. В свою чергу, контролюючим органом не було здійснено цих дій.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Станом на дату прийняття рішення в даній справі, відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» зареєстровано 19.07.2012р. в якості юридичної особи, та перебуває на обліку в Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків з 23.07.2012р.

Основним видом економічної діяльності позивача є - 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

За результатами фактичної перевірки ТОВ "Сокар Петролеум", посадовими особами Офісу великих платників податків Державної податкової служби України складено Акт №0031/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 23.06.2020р. (далі - Акт перевірки), яким встановлено, що начальнику АЗС, після того як були допущені перевіряючі до перевірки, вручено під особистий підпис копію запиту про надання документів, в якому вказано про необхідність зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів в резервуарах на АЗС на момент початку перевірки. Начальником АЗС відмовлено в знятті фактичних залишків ПММ, про що складено Акт “Про відмову в допуску до зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів в резервуарах АЗС №03/12 з магазином АГЗП з кафетерієм ТОВ "Сокар Петролеум" №42/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 22.06.2020р. Начальником АЗС надано перевіряючим Х-звіти, роздрукованих на РРО з ФН3000190974, 3000190976 та звіт форми№17-НП станом на 22.06.2020р. о 14:13 год. В даному звіті Ф-17НП відображено надлишок ПММ станом на 22.06.2020р. 14:13 год. на загальну кількість 5854,43 л. на загальну суму 101780,98 грн., чим порушено п.12 ст.3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995р. (зі змінами та доповненнями), тобто в реалізації знаходиться необліковане паливо. Начальником АЗС відмовлено у знятті фактичних залишків ПММ станом на 22.06.2020р. на 14:13год. в резервуарах, зазначивши, що відомості відображені в звіті Ф-17НП вірні, про що зазначив особисто письмово в вищевказаному звіті. В звіті форми 17-НП не пораховано похибка, перевіряючими складено відомість на підставі даних, зазначених в звіті з урахуванням похибки 0,8%.

Із вказаним актом фактичної перевірки ознайомлено начальника АЗС - Горстку Т.О., про що зроблено відмітку у графі “зауваження до акту перевірки”, також вказано, що з Актом не згодний, зауваження будуть подані додатково, відповідно до ПК України.

23.07.2020р. Офісом великих платників податків Державної податкової служби України, на підставі встановлених у Акті перевірки №0031/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 23.06.2020р. порушень, та на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України, ст.20 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995р., прийнято податкове повідомлення-рішення №0001940503, згідно якого застосовано штрафні санкції на суму - 203561,96 грн.

Позивач, вважаючи протиправним прийняте податкове повідомлення-рішення, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі – ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначено Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон №265/95-ВР).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 20 Закону №265/95-ВР).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Відповідно до пункту 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Виходячи з положень підпунктів 10.3.1-10.3.4 пункту 10.3 Інструкції №281/171/578/155, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою.

Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному, звіті АЗС за формою №17-НП, а відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

Підпунктами 4.2.5.4-4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що для дистанційного керування паливно-роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об`єму відпущених пального або олив.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

При вирішенні даного спору по суті, оцінюючи предмет виявлених порушень та правомірності застосування штрафних санкцій оскаржуваним рішенням, суд зазначає наступне.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача, зазначає, що для виявлення необлікованого товару, необхідно провести повний обсяг вимірювальних та контрольних заходів, передбачених Інструкцією №281/171/578/155.

Надавши оцінку вказаному посиланню, суд зазначає, що способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП наданих РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

Співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП та №17-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів є належним та правомірним способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів (якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку).

При цьому, порядок інвентаризації передбачений Інструкцією №281/171/578/155 стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення розпорядчим документом керівника підприємства інвентаризаційної комісії та встановлення ним термінів початку та завершення робіт з інвентаризації, однак, не містить жодних положень, які регулюють порядок проведення інвентаризації у випадку проведення фактичної перевірки контролюючими органами та не може застосовуватись в межах таких правовідносин.

Вказані висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, висловлені ним у постанові від 08.09.2020р. (справа №823/990/16), за наслідками розгляду справи між позивачем та податковим органом щодо правомірності ППР, прийнятого з аналогічних підстав.

Суд також врахував, що згідно Акту перевірки №0031/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 23.06.2020р., вбачається, що після допуску перевіряючих до перевірки, начальнику АЗС вручено під особистий підпис копію запиту про надання документів, в якому вказано про необхідність зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів в резервуарах на АЗС на момент початку перевірки, проте начальником АЗС відмовлено в знятті фактичних залишків ПММ, про що складено Акт “Про відмову в допуску до зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів в резервуарах АЗС №03/12 з магазином АГЗП з кафетерієм ТОВ "Сокар Петролеум" №42/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 22.06.2020р. Начальником АЗС відмовлено у знятті фактичних залишків ПММ станом на 22.06.2020р. на 14:13год. в резервуарах, зазначивши, що відомості, відображені в звіті форми №17-НП, вірні, про що зазначив особисто письмово в вищевказаному звіті.

З огляду на відмову начальником АЗС у знятті фактичних залишків ПММ, при проведенні фактичної перевірки, посилання представника позивача що для виявлення необлікованого товару, необхідно провести повний обсяг вимірювальних та контрольних заходів, передбачених Інструкцією №281/171/578/155, суд вважає необгрунтованими.

Крім того, згідно Акту перевірки судом вбачається, що начальником АЗС надано перевіряючим Х-звіти, роздрукованих на РРО з ФН3000190974, 3000190976 та звіт форми №17-НП станом на 22.06.2020р. о 14:13 год. В даному звіті форми №17-НП відображено надлишок ПММ станом на 22.06.2020р. 14:13 год. на загальну кількість 5854,43 л. на загальну суму 101780,98 грн.

Доводи представника позивача, що наданий звіт форми №17-НП було сформовано станом 14:13 год. 22.06.2020р., відтак він не відображав в собі різниці між обсягом реалізації та залишком ПММ, у зв`язку із чим перевіряючими не було враховано реалізовану продукцію у відкриту зміну суд також вважає необгрунтованими, оскільки, як зазначалось судом вище, начальником АЗС відмовлено у знятті фактичних залишків ПММ станом на 22.06.2020р. на 14:13год. в резервуарах, зазначивши, що відомості, відображені в звіті форми №17-НП, вірні, про що зазначив особисто письмово в вищевказаному звіті.

При цьому суд враховує, що жодних посилань із відповідними доказами, що спростували б, встановлені в Акті перевірки обставини щодо наявності в реалізації необлікованих ПММ на зазначену суму, позовна заява не містить.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про підтвердженість висновків Акту перевірки про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до стаття 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням зазначеного, з огляду на доведеність, за наслідками розгляду даної справи, факту порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, суд доходить висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням обгрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції, в зв`язку з чим доводи позивача щодо протиправності спірного рішення суд вважає необгрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, з огляду на обгрунтованість оскаржуваного ППР, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко