Рішення № 94354090, 20.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3738/20

20 січня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Чепенюк О.В.,

за участі секретаря судового засідання Ногас С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період її роботи з 01.06.2000 по 19.02.2013 до стажу роботи у подвійному розмірі, та з урахуванням останнього здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 16.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) має право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періоду роботи медсестрою у Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини з 01.06.2000 по 19.02.2013 як закладі з надання психіатричної допомоги.

Проте відповідачем такий період не зараховано у подвійному розмірі, що, на думку, позивача, є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що у розумінні Закону України «Про психіатричну допомогу» Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини є психіатричним закладом, довідкою цього закладу від 05.12.2019 підтверджується, що позивач приймала участь по догляду за дітьми, хворими по профілю породження центральної нервової системи з порушенням психіки, а згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини», яка є правонаступником Тернопільського обласного спеціалізованого будинку дитини, видом діяльності установи є надання послуг із забезпеченням проживання для дітей з розумовими вадами та хворих на наркоманію.

Відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 з 01.06.2000 по 19.02.2013 на посаді медичної сестри спецгрупи, медичної сестри дитячого стаціонару підтверджені записами трудової книжки, виконувана робота за своїм характером відноситься до такої, яка дає право зарахувати цей стаж роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII, а тому позивач зазначає, що відповідач безпідставно за її заявою від 16.12.2019 не провів перерахунку стажу та пенсії, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суду клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення з позовом до адміністративного суду задоволено. Причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом визнано поважними та поновлено ОСОБА_1 такий строк.

Ухвалою суду від 02.12.2020 за клопотанням представника позивача призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2020.

16.12.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.56-57), у якому останній вказує, що з 09.04.2008 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). 16.12.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії. На цю заяву відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу з 01.06.2000 по 19.02.2013 у подвійному розмірі. Відповідач зазначає про те, що лише з внесенням змін до статті 60 Закону № 1788-XII, чинних з 15.08.2003, було передбачено зарахування у подвійному розмірі стажу роботи у закладах з надання психіатричної допомоги, тому жодних підстав зараховувати позивачці стаж роботи у подвійному розмірі у період з 01.06.2000 по 15.08.2003 немає. Також відповідач наводить визначення закладу з надання психіатричної допомоги, передбачене Законом України «Про психіатричну допомогу», та вказує, що заклад, у якому працювала позивач Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини не відноситься до такого. Тому зарахувати страховий стаж у подвійному розмірі за період роботи з 01.06.2000 по 19.02.2013 не є можливим. Відповідач просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 17.12.2020, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи було відкладено через неприбуття представника відповідача до 20.01.2021.

23.12.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що період трудової діяльності позивача у КПП «Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини» ТОР відповідачем вже зарахований до стажу, проте з урахуванням норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягав зарахуванню у подвійному розмірі. На момент призначення позивачці пенсії за віком 09.04.2008 (виникнення правовідносин), діяла саме редакція статті 60 вищенаведеного Закону, яка і передбачала зарахування у подвійному розмірі стражу роботи у закладах з надання психіатричної допомоги. Ще раз наводить визначення психіатричного закладу, передбаченого статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», розділ 5 наказу Міністерством охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385, яким затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, до яких відносяться заклади медико соціального захисту, включаючи будинок дитини (обласний, міський, районний), наказ МОЗ від 18.05.1998 «Про затвердження типового, положення про будинок дитини», відповідно до якого основними типами будинків дитини є: а) будинок дитини загального типу; б) спеціалізований будинок дитини. Останній створюється для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, з вадами фізичного та розумового розвитку (III - V груп здоров`я) віком від народження до чотирьох років, а також з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки, з органічним ураженням центральної нервової системи, у тому числі з дитячим церебральним паралічем без порушення психіки, з порушенням функцій опорно-рухового апарату та іншими вадами фізичного розвитку без порушення психіки, з порушенням слуху та мови, з порушенням зору, тубінфікованих, хворих з малими та згасаючими формами туберкульозу, BІЛ- інфікованих.

Позивач вважає, що у розумінні статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» установа, де вона працювала є не тільки закладом медико-соціального захисту, але й психіатричним закладом, оскільки в його межах надається психіатрична допомога. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні 20.01.2021 позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибула повторно, причини неприбуття суду не повідомила, а відтак у суду відсутні підстави вважати такі поважними. При цьому відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи шляхом вручення повістки про виклик під розписку (а.с.64).

З огляду на відсутність підстав, визначених статтею 205 КАС України, для відкладення розгляду справи, розгляд справи здійснювався за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію по віку з 09.04.2008, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 09.04.2008 (а.с.6) відповідно до Закону № 1058-IV та не заперечується учасниками справи.

Загальний страховий стаж позивача на дату звернення за пенсією 01.02.2008 склав 28 років 01 місяць 14 днів. ОСОБА_2 усі періоди роботи зараховано в одинарному розмірі (а.с. 16), у тому числі в одинарному розмірі зараховано період роботи з 01.06.2000 по 19.02.2013 у Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини на посаді медичної сестри.

Позивач 16.12.2019 звернулася до відповідача із заявою, у якій просила зарахувати період роботи з 01.06.2000 по 19.02.2013 у Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII та здійснити перерахунок пенсії з 16.12.2019 (а.с.9).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.01.2020 №153/03-15 їй було відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 01.06.2000 по 31.12.2003 у Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини в подвійному розмірі із посиланням на визначення психіатричного закладу, наведене у статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», тобто відповідач вважає, що Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини не відноситься до психіатричних закладів охорони здоров`я, зарахування роботи саме у яких здійснюється у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII (а.с.11).

В ході розгляду даної справи відповідачем була підтримана висловлена позиція щодо такої відмови. Додатково представник відповідача у відзиві на позов звернула увагу, що лише редакція статті 60 Закону № 1788-XII, чинна з 15.08.2003 передбачала, що робота у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, до цього часу стаття не містила посилань на зарахування подвійного стажу роботу у такому закладі охорони здоров`я, а тому немає жодних підстав зараховувати період до 15.08.2003.

Не погодившись з відмовою відповідача у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням подвійного розміру стажу роботи у Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з частиною 1статті 9 Закону № 1058-IVвідповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина 1статті 10 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 цього ж Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.

З аналізу наведених норм вбачається, що особа має право на пільгове обчислення страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, лише за періоди роботи до 01.01.2004, а після 01.01.2004 пільговий порядок застосовується лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з абзацом другим пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: а) трудові: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні.

Статтею 6 цього Закону встановлено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

За правилами статті 60 Закону № 1788-XII (у редакції, чинній з 15.08.2003) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За приписами пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що Законом № 1058-IV та Законом № 1788-XII встановлено вичерпний перелік видів пенсій і особі призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу з 09.04.2008 призначено пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV.

Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, між ним та відповідачем виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які врегульовані саме на підставі норм вказаного Закону.

У свою чергу, позивач звернулася з позовом до суду про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи в подвійному розмірі період роботи з 01.06.2000 по 19.02.2013 в Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини на посаді медичної сестри відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII, тобто з посиланням на Закон, за яким пенсія позивачу не призначалася.

Аналіз положень Закону № 1788-XII свідчить про те, що стаття 60 застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.

Як зазначено вище, періоди трудової діяльності та інші періоди, що зараховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом № 1058-IV (тобто до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше законодавством, тоді як пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений таким законодавством, за період з 01.01.2004 застосовується тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Суд звертає увагу, що у даному випадку позивачу призначено пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV, а не за вислугу років відповідно до положень Закону № 1788-XII, а тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні підстави для зарахування періоду роботи після 01.01.2004 у подвійному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 329/553/17 та від 24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а.

Такої ж позиції дотримується Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 1.180.2019.004325.

Отже, оскільки вирішення питання про зарахування позивачу періоду роботи з 01.01.2004 по 19.02.2013 у подвійному розмірі та здійснення у зв`язку з цим перерахунку пенсії може мати місце виключно при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років, а позивач пенсії за вислугу років не отримує та із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років не зверталася, натомість їй призначена пенсія за віком, то відсутні підстави для зарахування цього періоду (після 01.01.2004) до стажу роботи у подвійному розмірі.

Щодо зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періоду з 01.06.2000 по 31.12.2003, то суд виходить з наступного.

З 15.08.2003 діяла редакція статті 60 Закону № 1788-XII, яка передбачає, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

До цього редакція цієї статті визначала, що робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З 10.06.2018 редакція статті 60 Закону № 1788-XII передбачає, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

У відзиві на позов відповідач звертає увагу на зміни цієї статті, та вважає, що з 01.06.2000 по 15.08.2003 відсутні підстави зараховувати стаж у психіатричних закладах охорони здоров`я у подвійному розмірі через відсутність на це вказівки у Законі.

Таку мотивацію відповідача суд вважає надуманою. Зміни, якими викладено статтю 60 Закону № 1788-XII у новій редакції, набирали чинності з 15.08.2003, а тому у разі звернення особи (виникнення права на пенсію) за призначенням пенсії після 15.08.2003, період роботи у визначених статтею 60 Закону №1788-ХІІ закладах, зараховується до стажу роботи в подвійному обчисленні, незалежно від того, коли особа працювала у цих закладах.

При цьому визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII до 31.12.2003 (у разі призначення іншої пенсії, ніж передбачена цим законом, зокрема, не за вислугу років, а за віком як у спірному випадку) є саме робота, яку виконувала особа.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 01.06.2000 працювала медичною сестрою спецгрупи Тернопільського обласного спеціалізованого будинку дитини (запис № 19), назву закладу на підставі наказу № 37-Д-8 від 22.03.2010 змінено на КУТОР «Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини», 19.02.2013 звільнена з роботи (запис № 26) (а.с.14, 14 зворот).

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини», виданою 05.12.2019 № 55 головний лікарем ОСОБА_3 , ОСОБА_1 дійсно працювала у Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини на посаді сестри медичної в ізоляторі та приймала участь по догляду за дітьми хворими по профілю породження центральної нервової системи з порушенням психіки (а.с.13).

Також судом встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини» Тернопільської обласної ради згідно з рішенням Тернопільської обласної ради № 1236 від 06.11.2018 є правонаступником Тернопільського обласного спеціалізованого будинку дитини (а.с.25).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 16.11.2020 Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини здійснював такі види діяльності 87.20 - надання послуг із забезпеченням проживання для осіб з розумовими вадами та хворих на наркоманію (основний), 86.21 - загальна медична практика, 81.29 інші види діяльності із прибирання (а.с. 26-27).

Стаття 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III надає таке визначення терміну психіатричної допомоги - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги; заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги; заклад соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, - юридична особа будь-якої форми власності, що надає соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади.

Такі визначення термінів дещо по іншому були сформульовані на час, коли виникли спірні правовідносини (зміни наведені вище, внесені Законом № 2205-VIII від 14.11.2017), зокрема, психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги; психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Стаття 10 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачала, що психіатрична допомога надається психіатричними закладами всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в р порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Діюча на даний час редакція цієї статті визначає, що психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» (в редакції, чинній на час роботи позивача в Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини передбачала) визначала, що професійні права, обов`язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.

Перелік закладів охорони здоров`я, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180.

На даний час цей перелік відносить до закладів охорони здоров`я, серед інших, лікувально-профілактичні заклади (пункт 1) та заклади медико-соціального захисту (пункт 5).

Згідно з підпунктом 1.1.1 пункту 1 Переліку до лікувально-профілактичних закладів віднесено заклад з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до пункту 5 цього Переліку до закладів медико-соціального захисту віднесено такі як: будинок дитини (обласний, міський, районний), обласний центр (бюро) медико-соціальної експертизи.

Отже, будинок дитини віднесено до закладів охорони здоров`я. Разом з тим суд має встановити чи виконувана позивачем робота у будинку дитини стосувалася надання психіатричної допомоги, чи є Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини закладом з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до Типового положення про будинок дитини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України N 123 від 18.05.1998 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.06.1998 за N 372/2812, будинок дитини є комунальним закладом охорони здоров`я для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, а також дітей з вадами фізичного та розумового розвитку (пункт 1.1).

Пунктом 1.2 цього Типового положення визначено, що основними типами будинків дитини є:

а) будинок дитини загального типу - для медико-соціального захисту здорових дітей-сиріт (I - II груп здоров`я), дітей, які залишилися без піклування батьків, віком від народження до трьох років. Крім дітей цієї категорії, тут можуть знаходитись діти, які мають сім`ю, проте утримання та виховання їх у сім`ї з поважних причин (хвороба годувальника, тривале відрядження, навчання тощо) неможливе, а також діти із затримкою розумового та фізичного розвитку внаслідок несприятливих умов виховання;

б) спеціалізований будинок дитини - для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, з вадами фізичного та розумового розвитку (III - V груп здоров`я) віком від народження до чотирьох років, а також: з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки; з органічним ураженням центральної нервової системи, в тому числі з дитячим церебральним паралічем без порушення психіки; з порушенням функції опорно-рухового апарату та іншими вадами фізичного розвитку без порушення психіки; з порушенням слуху та мови; з порушенням мови; з порушенням зору (сліпі, слабозорі); тубінфікованих, хворих з малими та згасаючими формами туберкульозу, ВІЛ-інфікованих.

Діяльність будинку дитини регламентується власним Положенням, яке розробляється на основі Типового положення з урахуванням особливостей будинку дитини (пункт 1.5 Типового положення).

Згідно зі Статутом Тернопільського обласного комунального спеціалізованого Будинку дитини, затвердженого розпорядженням голови Тернопільської обласної ради №141 від 27.06.2002, Тернопільський обласний комунальний спеціалізований Будинок дитини є правонаступником Тернопільського обласного спеціалізованого Будинку дитини і закладом охорони здоров`я для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, а також дітей з вадами фізичного та розумового розвитку (а.с.71-76).

У розділі 2 Статуту серед основних завдань і функції Будинку дитини зазначено здійснювати кваліфіковане виховання, надання медичної допомоги дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, а також дітям з вадами фізичного та розумового розвитку віком від одного місяця до чотирьох років. Будинок дитини забезпечує, зокрема, медико-соціальне обслуговування дітей-сиріт, дітей, які позбавлені батьківського піклування, дітей з вадами фізичного та розумового розвитку, які тимчасово знаходяться в Будинку дитини; лікування дітей в умовах Будинку дитини, які за висновком ліка ря не потребують стаціонарного лікування, а також лікування, корек ція та реабілітація дітей з вадами у фізичному та розумовому розвитку; спеціалізовану медичну допомогу, реабілітацію відповідно до стану здоров`я дитини. Відповідно до пункту 3.1.1 цього ж Статуту у Будинок дитини приймаються діти з вадами фізичного та психічного розладу. Згідно з розділом 5 Статуту медичне обслуговування вихованців Будинку дитини здійснюється штатним середнім медичним персоналом та лікарями дитячого закладу.

Отже, Тернопільський обласний спеціалізований Будинку дитини та його правонаступник Тернопільський обласний комунальний спеціалізований Будинку дитини, є закладом охорони здоров`я, різновидом закладу медико-соціального захисту, відноситься до категорії спеціалізованого будинку дитини та надає допомогу дітям вадами з фізичного та розумового розвитку, у тому числі пов`язану з наданням психіатричної допомоги.

Такі висновки суду узгоджуються і з видами діяльності, які зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Тернопільський обласний спеціалізований Будинку дитини, зокрема, вказано вид його економічної діяльності 87.20 Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб з розумовими вадами та хворих на наркоманію. Відповідно до Національного класифікатора України класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 цей клас включає надання послуг догляду із забезпеченням проживання (але неліцензований лікарняний догляд) за особами з розумовими вадами, психічними захворюваннями та хворими на наркоманію. Такі заклади надають пансіон, харчування, нагляд та консультації та деяку медичну допомогу.

За наведених обставин та правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що роботу позивача на посаді медичної сестри у Тернопільському обласному комунальному спеціалізованому Будинку дитини у період з 01.06.2000 по 31.12.2003 слід віднести до роботи у закладі з надання психіатричної допомоги, яка підлягає зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі.

Щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок, то суд враховує таке.

Строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії регламентує стаття 45 Закону №1058-IV, зокрема, частина четверта цієї статті визначає строки перерахунку призначеної пенсії: перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

У спірному випадку позивач звернулася з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з зарахуванням у подвійному розмірі періоду роботи на посаді медичної сестри у Тернопільському обласному комунальному спеціалізованому Будинку дитини 16.12.2019 (а.с.8-9) та подала необхідні документи для перерахунку пенсії.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернулася за перерахунком пенсії до відповідача з заявою 16.12.2019, то відповідно до наведених положень статті 45 Закону №1058-IV перерахунок її пенсії має бути проведений з першого числа наступного місяця, тобто з 01.01.2020.

Як передбачено пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

З огляду на те, що страховий стаж ОСОБА_1 на посаді медичної сестри у Тернопільському обласному комунальному спеціалізованому Будинку дитини у період з 01.06.2000 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі, а дії відповідача щодо відмови у такому зарахуванні порушують права та інтереси позивача, то з метою їх відновлення є всі підстави для зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 період її роботи з 01.06.2000 по 31.12.2003 в Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини на посаді медичної сестри до стажу роботи у подвійному розмірі та з урахуванням останнього здійснити перерахунок пенсії по заяві позивача від 16.12.2019, починаючи з 01.01.2000, а не з дати подання заяви як просила позивач у позовній заяві.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність відмови перерахувати позивачу пенсію, зарахувавши у подвійному розмірі стаж роботи з 01.06.2000 по 31.12.2003.

Таким чином, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 420,40 грн (50 відсотків від 840,80 грн), сплачений відповідно до фіскального чеку ТД ПАТ «Укрпошта» від 20.11.2020 (а.с.32).

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , період її роботи з 01 червня 2000 року по 31 грудня 2003 року в Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини на посаді медичної сестри до стажу роботи у подвійному розмірі та з урахуванням останнього здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 01 січня 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2021 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.