Ухвала суду № 94353937, 22.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 січня 2021 року м. Рівне №460/1090/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., під час підготовчого провадження по адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про постановлення окремої ухвали, В С Т А Н О В И В :

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі 460/1090/20 скасоване рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії та ухвалена в цій частині нова постанова, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 №18-153 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання вказаної постанови 27 липня 2020 видано виконавчий лист.

ОСОБА_1 подав заяву про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнятого на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду в справі 460/1090/20 протиправним та постановити окрему ухвалу.

Дослідивши зміст заяви та додані до неї документи, суд приходить до висновку про те, що зазначену заяву слід повернути заявнику на підставі п.9 ч.2 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з положеннями п.9 ч.2 ст.383 КАС України, заявник за подачу такої заяви повинен надати документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяв.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

При цьому, подана у даній справі в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заява до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону "Про судовий збір" вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.

З системного аналізу викладених положень, вбачається, що на позивача покладено обов`язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України "Про судовий збір".

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.12.2019р. у справі №821/471/18 та від 27.06.2019р. у справі №807/220/18.

Посилання ж заявника на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 14.02.2018 р. у справі №2а/0470/2563/12, суд вважає безпідставними з огляду на те, що обставини та норми законодавства у зазначеній справі відрізняються від тих, що у даній справі, зокрема, різні редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, слід звернути увагу, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Також суд звертає увагу, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у заявника закріплених у статті 5 Закону "Про судовий збір" пільг останній не надав.

Таким чином, враховуючи те, що подана позивачем в порядку ст.383 КАС України заява не відповідає вимогам, визначеним п.9 ч.2 ст.383 КАС України, дана заява підлягає поверненню заявнику.

Відповідності до вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 383 КАС України уразі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, оскільки заявником не сплачено судовий збір, суд приходить до висновку про повернення заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України по справі № 460/1090/20.

Керуючись статтями ст.ст. 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України по справі №460/1090/20 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Д.Є. Махаринець