Рішення № 94353933, 24.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2020 року м. Рівне №460/3026/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представники Мінко А.В, Кравченко А.В., відповідача: представники Шеремета В.О., Дзюбук В.В., Мокрій С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 04.05.2020 відкрито провадження у справі №460/3026/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно - механічний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2020 №0000053305 та №00000460501 і від 25.03.2020 №00004010501. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.06.2020.

Ухвалою від 09.06.2020 суд, визнавши поважними причини неприбуття сторони відповідача в засідання, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав засідання на 09.07.2020.

Судом було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» про участь його представників у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 09.07.20202 за згодою сторін замінено неналежного відповідача у справі №460/3026/20: Головне управління ДФС у Рівненській області на належного: Головне управління ДПС у Рівненській області.

Цього ж дня підготовче засідання закрито, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 31.07.2020.

Через неможливість провести відеоконференцію, судове засідання з 31.07.2020 відкладено на 17.09.2020.

Ухвалою від 08.09.2020 з огляду на те, що згідно наказу Рівненського окружного адміністративного суду №126-к від 07.09.2020 суддя Друзенко Н.В. з 14 по 18 вересня 2020 року має брати участь в підготовці суддів окружних адміністративних судів для підвищення кваліфікації без відбуття у відрядження в онлайн режимі за місцем роботи, але з увільненням від виконання обов`язків судді, судове засідання, призначене на 17.09.2020 перенесено на 01.10.2020.

В судовому засіданні 01.10.2020 заслухано пояснення сторін, після чого оголошено перерву до 29.10.2020 задля витребовування у позивача додаткових доказів щодо нарахування ПДФО та виклику з ініціативи суду свідка ОСОБА_1 .

Судове засідання 29.10.29020 відкладено на 01.12.2020 для повторного виклику свідка.

В судовому засіданні 01.12.2020 досліджено письмові докази по справі, заслухано додаткові пояснення та оголошено перерву до 24.12.2020. При цьому, ухвалою від 01.12.2020 велено здійснити привід в суд на 24.12.2020 свідка ОСОБА_1 .

Привід свідка не здійснено, надано пояснення з підтверджуючою довідкою, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні в Корецькій ЦРЛ. За згодою сторін, суд ухвалив про завершення розгляду справи без участі вказаного свідка.

В судовому засіданні 24.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представників позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені без дотримання критеріїв правомірності, обґрунтованості, добросо-вісності та розсудливості, з огляду на що підлягають скасуванню в судовому порядку. Зокрема, сторона позивача заперечувала встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства щодо нереальності господарських операцій із контрагентами ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» та ТОВ «МЕТАГОР ТРЕЙД», покликаючись на те, що всі первинні бухгалтерські документи складені належним чином та є в наявності, а порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів, робіт, послуг) не повинен зазнавати відповідних негативних наслідків через можливу неправомірну діяльність його контрагентів. Також сторона позивача доводила, що податковий орган дійшов хибного висновку про невключення ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» безнадійної кредиторської заборгованості, термін позовної давності по якій минув, до складу інших доходів у відповідні періоди в сумі 3671365,98 грн., покликаючись на те, що перевіряючими протиправно зроблено висновок про закінчення строку позовної давності по договорах: з ТОВ «ГРОТЕКС ПЛЮС», ТОВ «АЛЬТ ФОРМ», ТОВ «МАГО ТРЕЙД», TOB «МАТРІКС ЛТД», ТОВ «МЕРКУРІ ІНОВЕЙШН», ТОВ «МОНОЛІТ БУД СЕРВІС», ТОВ «БК ПРОФБУД 2015», ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС», ТОВ «РЕНТКОМПАНІ», ТОВ «ЮНКЕР ПЛЮС» та ТОВ «ПАНОРАМА СКАЙ» та не враховано наявність договорів про відступлення права вимоги, що були укладені між вказаними постачальниками та громадянином України ОСОБА_2 . Повністю заперечувалися стороною позивача і висновки сторони відповідача про порушення ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» вимог п.198.3 ст.198, п.201.1., п.201.3, п.201.10 ст.201 і пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Так, Товариство у перевіряємому періоді включало до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню виробів з чавуну, на підставі податкових накладних, отриманих від ПП ВКО «МААНС», ТОВ «УКРЦЕМРЕМОНТ ПЛЮС», ТОВ «СВІТКОМ ТРЕЙД», ТОВ «ГЛОБАЛСІЛВЕР», ТОВ «СВІТКОМ ТРЕЙД», ПАТ «ГОЩАНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ», ТОВ «ЕМПЛАДА УНІВЕРС», TOB «РЕМТОН», TOB «АКТІМА ПЛЮС», ТОВ «ГРІНВІЛ КОМПАНІ», ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА», ТОВ «ХОЛДІНГ НІКО ГРУП». Зазначені накладні були зареєстровані в ЄРПН, а ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» був сплачений податок на додану вартість. Що стосується пільги в оподаткуванні ПДВ операцій з постачання металобрухту, то сторона позивача з одного боку доводила, що податкова пільга є правом платника податків, а не його обов`язком, а з другого вказувала, що отримана від вищевказаних постачальників продукція не є брухтом чорних і кольорових металів. Стосовно донарахування податку на доходи фізичних осіб, сторона позивача зауважувала, що під час нарахування доходу у формі заробітної плати базу оподаткування ПДФО визначають як нараховану зарплату, зменшену на суму податкової соціальної пільги за її наявності. ПДФО на суму нарахованої зарплати (ЗП) розраховують за формулою: ПДФО = (ЗП - ПСП) х 18%. Товариство нараховувало ПДФО відповідно до такої формули і сплачувало його вчасно, що підтверджено платіжними дорученнями, які надавалися під час перевірки. За сукупністю наведеного сторона позивача просила позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно з відзивом на позов та усними поясненнями представників Головного управління ДПС у Рівненській області, сторона відповідачів позов не визнала. Свої заперечення на позов обґрунтувала зокрема тим, що в ході проведення перевірки було встановлено нереальність господарських операцій із контрагентами ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» та ТОВ «МЕТАГОР ТРЕЙД», що стало наслідком заниження доходу та завищення податкового кредиту. При цьому, сторона відповідача наголошувала на тому, що для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов`язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування, як витрат так і податкового кредиту, а отже обов`язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій. Також сторона відповідача доводила правомірність своїх висновків щодо невключення ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» до складу інших доходів у відповідні періоди безнадійної кредиторської заборгованості, термін позовної давності по якій минув. Вказувала, що відповідно до попереднього акту перевірки позивача №259/17-00-14-01/38623245 від 25.05.2017 заборгованість перед контрагентами-постачальниками: ТОВ «ГРОТЕКС ПЛЮС», ТОВ «АЛЬТ ФОРМ», ТОВ «МАГО ТРЕЙД», TOB «МАТРІКС ЛТД», ТОВ «МЕРКУРІ ІНОВЕЙШН», ТОВ «МОНОЛІТ БУД СЕРВІС», ТОВ «БК ПРОФБУД 2015», ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС», ТОВ «РЕНТКОМПАНІ», ТОВ «ЮНКЕР ПЛЮС» та ТОВ «ПАНОРАМА СКАЙ» виникла у ТОВ «Квасилівський ЛМЗ» в січні-вересні 2016 року. Відтак, термін позовної давності в будь-якому випадку закінчився в охопленому даною перевіркою періоді, і відступлення права вимоги жодним чином не змінило перебігу цього строку. Зауважувала, що відповідно до пп.14.1.257 Податкового кодексу України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності (загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки), вважається безповоротною фінансовою допомогою, а відтак підлягає включенню до доходів, чого позивачем в даному випадку зроблено не було. Крім цього, було встановлено, що в охоплений перевіркою період ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» придбавало вироби зі сталі і вироби чавунні (бувші у використанні), а також відходи чорних металів - позиції УКТ ЗЕД 7204: 7204 10 00 00 Відходи та брухт ливарного чавуну; 7204 49 10 00 Відходи та брухт чорних металів подрібнені (різані); 7204 49 90 00 Відходи та брухт чорних металів. За такими операціями позивач відніс до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1314328,56 грн. Разом з тим, відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2022 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Таким чином, сторона відповідача наполягала на тому, що в ході перевірки встановлено порушення пп.14.1.266 п.14.1 ст. 14, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.3, п.201.10 ст.201, п.23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість. Що стосується ПДФО, то в результаті аналізу розрахунків перевіркою було встановлено, що ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» протягом місячних податкових періодів проводило виплату доходів фізичним особам у вигляді авансових платежів заробітної плати, розрахункових при звільненні, лікарняних за рахунок фонду соціального страхування та кінцевих сум нарахованої до виплати за місячний податковий період заробітної плати. При цьому, суми ПДФО на виплачені суми доходів в межах місячного періоду платником визначалися в довільному порядку, що і зумовило відповідні висновки про несплату (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати ПДФО та військового збору на суми виплаченої заробітної плати під час настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (під час виплати оподатковуваного доходу), у випадках, коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку та збору з цього доходу. За сукупністю наведеного сторона відповідача доводила, що контролюючим органом правомірно та обґрунтовано винесені податкові повідомлення-рішення від 10.01.2020 №0000053305 та №00000460501 і від 25.03.2020 №00004010501, а відтак просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» зареєстроване як юридична особа Рівненською районною державною адміністрацією 25.02.2013; взяте на облік як платник податків з 26.02.2013, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.05.2013 №2000120038 (аркуш акту 2, а.с.29 том 1).

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу №488 від 29.10.2019 та направлень №288/17-00-05-01, №287/17-00-05-01, №286/17-00-05-01, №285/17-00-05-01, №340/17-00-33-05 від 11.11.2019, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, в період з 11.11.2019 по 09.12.2019, уповноваженими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

За результатами перевірки складено акт №568/17-00-05-01/38623245 (а.с.28-89 том 1), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено зокрема такі порушення:

- пп.14.1.11 пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1241679 грн, в тому числі: за 2017 року на 217 398 грн, 2 квартал 2018 року на суму 288 470 грн, 3 квартал 2018 року на 184 887 грн, 2 квартал 2019 року на 211 745 грн, 3 квартал 2019 року на суму 339 180 грн.;

- п.192.3 статті 192, пп.«а» п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.201 п.201.1, п.201.3, п.201.10 ст.201, п.23 підр.2 розд.XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1963907 грн, в тому числі: лютий 2017 року - 41500 грн, квітень 2017 року - 54600 грн., травень 2017 року - 54920 грн., липень 2017 року - 123848 грн., серпень 2017 року - 246952 грн., жовтень 2017 року - на суму 156698 грн., листопад 2017 року - 130582 грн., грудень 2017 року - 201213 грн., лютий 2018 року - 58004 грн., березень 2018 року - 69989 грн., травень 2018 року - 389982 грн., червень 2018 року - 15093 грн., липень 2018 року - 218505 грн., серпень 2018 року - 168027 грн., листопад 2018 року - 17653 грн., січень 2019 року - 4208 грн., липень 2019 року - 1133 грн, серпень 2019 року - 11000 грн.

- пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п. 168.1 ст.168, п. 171.1 ст.171 та пп. «а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлені несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод» узгоджених сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку де бюджету, передбачених п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України у випадках, коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб та неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету в сумі 468357,09 грн, передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: 21.02.2017 в сумі 1412,10 грн., 28.02.2017 в сумі 39,56 грн., 19.05.2017 в сумі 1898,39 грн., 22.05.2017 в сумі 82,04 грн., 31.05.2017 в сумі 17,59 грн., 01.06.2017 в сумі 61,56 грн., 21.08.2017 в сумі 402,86 грн., 28.08.2017 в сумі 68,12 грн., 04.09.2017 в сумі 349,76 грн., 05.09.2017 в сумі 488,22 грн., 07.05.2018 в сумі 425,02 грн., 08.05.2018 в сумі 3279,12 грн., 16.05.2018 в сумі 1033,91 грн., 17.05.2018 в сумі 988,20 грн., 18.05.2018 в сумі 832,39 грн., 22.05.2018 в сумі 5173,53 грн., 23.05.2018 в сумі 334,37 грн., 05.06.2018 в сумі 487,70 грн., 07.06.2018 в сумі 2423,26 грн., 07.06.2018 в сумі 38,43 грн., 08.06.2018 в сумі 806,71 грн., 08.06.2018 в сумі 311,78 грн., 18.06.2018 в сумі 70,10 грн., 21.06.2018 в сумі 3095,66 грн., 22.06.2018 в сумі 382,33 грн., 27.06.2018 в сумі 38,44 грн., 06.07.2018 в сумі 1945,56 грн., 06.07.2018 в сумі 933,25 грн., 09.07.2018 в сумі 315,20 грн., 10.07.2018 в сумі 1000,55 грн., 12.07.2018 в сумі 12,96 грн., 12.07.2018 в сумі 626,27 грн., 13.07.2018 в сумі 96,05 грн., 20.07.2018 в сумі 3438,19 грн., 24.07.2018 в сумі 2983,35 грн., 24.07.2018 в сумі 604,35 грн., 27.07.2018 в сумі 233,18 грн., 06.08.2018 в сумі 533,61 грн., 06.08.2018 в сумі 1349,57 грн., 07.08.2018 в сумі 2726,56 грн., 07.08.2018 в сумі 64,11 грн., 10.08.2018 в сумі 1851,00 грн., 10.08.2018 в сумі 264,26 грн., 13.08.2018 в сумі 381,83 грн., 16.08.2018 в сумі 57,08 грн., 16.08.2018 в сумі 56,55 грн., 17.08.2018 в сумі 228,97 грн., 17.08.2018 в сумі 1080,62 грн., 17.08.2018 в сумі 1011,07 грн., 21.08.2018 в сумі 3081,15 грн., 07.09.2018 в сумі 2703,79 грн., 07.09.2018 в сумі 305,01 грн., 12.09.2018 в сумі 663,75 грн., 19.09.2018 в сумі 490,38 грн., 21.09.2018 в сумі 3599,20 грн., 27.09.2018 в сумі 268,54 грн., 27.09.2018 в сумі 289,34 грн., 28.09.2018 в сумі 876,48 грн., 05.10.2018 в сумі 593,46 грн., 05.10.2018 в сумі 949,96 грн., 12.10.2018 в сумі 141,46 грн., 22.10.2018 в сумі 1860,14 грн., 26.10.2018 в сумі 762,44 грн., 26.10.2018 в сумі 2,55 грн., 30.10.2018 в сумі 622,26 грн., 01.11.2018 в сумі 1169,07 грн., 06.11.2018 в сумі 1019,47 грн., 06.11.2018 в сумі 761,82 грн., 07.11.2018 в сумі 1088,65 грн., 07.11.2018 в сумі 310,77 грн., 21.11.2018 в сумі 494,51 грн, 22.11.2018 в сумі 880,68 грн, 30.11.2018 в сумі 344,06 грн, 03.12.2018 в сумі 553,05 грн, 03.12.2018 в сумі 115,02 грн, 04.12.2018 в сумі 44,76 грн, 08.12.2018 в сумі 8177,1 грн, 10.12.2018 в сумі 412,21 грн, 29.12.2018 в сумі 8485,66 грн, 31.12.2018 в сумі 584,1 грн, 04.01.2019 в сумі 343,63 грн, 10.01.2019 в сумі 153,04 грн, 14.01.2019 в сумі 70,57 грн, 23.01.2019 в сумі 6552,44 грн, 25.01.2019 в сумі 6170,13 грн, 28.01.2019 в сумі 47,72 грн, 31.01.2019 в сумі 410,33 грн, 05.02.2019 в сумі 72,42 грн, 11.02.2019 в сумі 572,6 грн, 11.02.2019 в сумі 273,12 грн, 14.02.2019 в сумі 4990,11 грн, 15.02.2019 в сумі 74,88 грн, 21.02.2019 в сумі 369,66 грн, 21.02.2019 в сумі 731,10 грн, 28.02.2019 в сумі 17400,35 грн, 05.03.2019 в сумі 393,93 грн, 07.03.2019 в сумі 1174,12 грн, 07.03.2019 в сумі 261,71 грн, 15.03.2019 в сумі 1007,77 грн, 18.03.2019 в сумі 1007,77 грн., 19.03.2019 в сумі 1007,77 грн, 19.03.2019 в сумі 465,37 грн, 21.03.2019 в сумі 1007,77 грн, 21.03.2019 в сумі 1070,81 грн, 22.03.2019 в сумі 1007,77 грн, 22.03.2019 в сумі 181,04 грн, 25.03.2019 в сумі 1007,77 грн, 25.03.2019 в сумі 324,12 грн, 28.03.2019 в сумі 44865,86 грн, 31.03.2019 в сумі 10622,6 грн, 02.04.2019 в сумі 500,42 грн, 02.04.2019 в сумі 80,09 грн, 05.04.2019 в сумі 1545,53 грн, 05.04.2019 в сумі 164,90 грн, 10.04.2019 в сумі 697,58 грн, 10.04.2019 в сумі 1151,02 грн, 15.04.2019 в сумі 548,68 грн, 15.04.2019 в сумі 477,16 грн, 19.04.2019 в сумі 32,7 грн, 22.04.2019 в сумі 776,37 грн, 22.04.2019 в сумі 762,71 грн, 26.04.2019 в сумі 7318,26 грн, 26.04.2019 в сумі 1439,38 грн, 27.04.2019 в сумі 992,93 грн, 03.05.2019 в сумі 2018,96 грн, 03.05.2019 в сумі 456,53 грн, 06.05.2019 в сумі 495,80 грн, 06.05.2019 в сумі 354,04 грн, 07.05.2019 в сумі 1528,78 грн, 13.05.2019 в сумі 1531,35 грн, 13.05.2019 в сумі 1173,98 грн, 14.05.2019 в сумі 582,78 грн, 14.05.2019 в сумі 437,75 грн, 16.05.2019 в сумі 1006,83 грн, 17.05.2019 в сумі 9310,39 грн, 17.05.2019 в сумі 2183,51 грн, 25.05.2019 в сумі 23017,69 грн, 31.05.2019 в сумі 20373,34 грн., 11.06.2019 в сумі 562,22 грн, 14.06.2019 в сумі 1889,93 грн, 14.06.2019 в сумі 720,91 грн, 21.06.2019 в сумі 6023,83 грн, 21.06.2019 в сумі 1238,65 грн, 27.06.2019 в сумі 19149,9 грн, 27.06.2019 в сумі 1731,52 грн, 30.06.2019 в сумі 1320,67 грн, 04.07.2019 в сумі 2162,61 грн, 04.07.2019 в сумі 117,79 грн, 05.07.2019 в сумі 1000,04 грн, 05.07.2019 в сумі 165 грн, 10.07.2019 в сумі 810,98 грн,10.07.2019 в сумі 383,62 грн, 11.07.2019 в сумі 1247,9 грн, 11.07.2019 в сумі 429,96 грн, 17.07.2019 в сумі 1782,72 грн, 18.07.2019 в сумі 54244,73 грн, 24.07.2019 в сумі 486,85 грн, 26.07.2019 в сумі 12780,60 грн, 30.07.2019 в сумі 14665,46 грн, 30.07.2019 в сумі 1175,47 грн, 31.07.2019 в сумі 281,7 грн, 01.08.2019 в сумі 501,42 грн, 01.08.2019 в сумі 749,6 грн, 02.08.2019 в сумі 89,86 грн, 07.08.2019 в сумі 15610,56 грн, 07.08.2019 в сумі 489,41 грн, 08.08.2019 в сумі 8444,67 грн, 08.08.2019 в сумі 822,72 грн, 13.08.2019 в сумі 748,55 грн, 21.08.2019 в сумі 14876,28 грн, 22.08.2019 в сумі 165,41 грн, 06.09.2019 в сумі 13894,55 грн, 06.09.2019 в сумі 351,48 грн, 09.09.2019 в сумі 785,18 грн, 10.09.2019 в сумі 473,48 грн, 13.09.2019 в сумі 781,6 грн, 20.09.2019 в сумі 12615,39 грн.

На підставі вищезазначених висновків 10 січня 2020 року винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000053305, згідно якого ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 352815,29 грн., у тому числі 0,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 350552,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 2263,17 грн. - за пенею (а.с.125-130 том 1);

№00000460501, згідно якого ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» на 1552099,00 грн., в тому числі 1241679,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 310420,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.131-132 том 1);

№00000470501, згідно якого ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 2454884,00 грн., в тому числі 1963907,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 490977,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.133-134 том 1).

21.01.2020 ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» в порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України, звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою, в якій ставило питання про скасування в тому числі і податкових повідомлень-рішень №№0000053305, 00000470501, 00000460501 від 10.01.2020 (а.с.90-111 том 1).

Рішенням Державної податкової служби України №3996/6/99-00-08-05-01-06 від 31.01.2020 строк розгляду скарги продовжено до 22.03.2020 (а.с.112-113 том 1).

Рішенням Державної фіскальної служби України №10585/6/99-00-08-05-01-06 від 23.03.2020 скаргу платника податків задоволено частково, а саме, податкове повідомлення- рішення №00000470501 від 10.01.2020 скасовано в частині донарахування податкового зобов`язання з ПДВ на суму 48788,36 грн. і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та решта податкових повідомлень-рішень - без змін (а.с.114-124 том 1).

Відповідно до цього, на заміну податкового повідомлення-рішення №00000470501 від 10.01.2020 Головним управління ДПС у Рівненській області 25 березня 2020 року винесено податкове повідомлення рішення №00004010501, згідно якого ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 2393898,00 грн., в тому числі 1915119,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 478780,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.140-142 том 1).

Рішення за результатами процедури апеляційного узгодження платник податків отримав 26.03.2020 (а.с.168-171 том 2), податкове повідомлення рішення №00004010501 - 27.03.2020, а 28.04.2020, тобто у визначені законодавством строки, ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000053305 від 10.01.2020, згідно якого ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 352815,29 грн., у тому числі 0,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 350552,12 грн. - за штрафними (фінансо-вими) санкціями (штрафами) та 2263,17 грн. - за пенею, то таке винесене за рахунок висновків про порушення позивачем вимог пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст.87, п.168.1 ст.168, пп.«а» п.171.2 ст.171 та пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

Розрахунки своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати наведені в реєстрі №1, що знаходиться безпосередньо в акті перевірки (а.с.54-64 том 1) і саме на їх підставі була визначена сума штрафної санкції та пені.

В реєстрі №1 відображено: суму заробітної плати до виплати; місяць, за який належало виплати заробітну плату; дату фактичної виплати; сальдо по заробітній платі; дані про нарахування зарплати по К-т рах.641/3; суму ПДФО, яку слід перерахувати; суму ПДФО яку фактично перераховано та строки перерахування по Д-ту рах.641/3; кінцеве сальдо.

Сторона відповідача з одного боку визнала, що наведений в Реєстрі №1 розрахунок базується на зведених даних бухгалтерського обліку позивача та на підставі аналізів рахунків, які надавалися позивачем під час перевірки, а з другого також вказувала, що розрахунок також базується і на первинних документах обліку, а саме банківських виписках та відомостях на виплату заробітної плати. В той же час, жодного підтвердження цьому податковий орган суду не надав (не було пред`явлено копій відповідних документів, отриманих під час перевірки, а в акті перевірки відсутні будь-які дані з таких виписок чи відомостей, та/або їх реквізити), а тому суд вказані доводи відхилив.

Разом з тим, ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» надано суду розширений розрахунок нарахування, утримання та сплати до бюджету ПДФО та підтверджуючі документи до нього (а.с.102-209 том 3), і такий розрахунок не узгоджується з розрахунком відповідача, зокрема, в частині кінцевого сальдо місячних періодів.

З огляду на це судом було витребувано, а позивачем додатково надано докази на підтвердження нарахування і виплати заробітної плати працівникам в тій частині, яка не відповідає відомостям податкового органу (а.с.1-184 том 4).

При цьому суд констатує, що в деяких з тих періодах, які відображені відповідачем в Реєстрі №1 як періоди, де зафіксовано від`ємне значення сальдо рахунків між нарахованим і сплаченим ПДФО, за даними позивача також фіксується від`ємне значення, щоправда в інших сумах. Але, як в одному, так і в іншому випадку, недоїмки виникають і закриваються в межах певних місячних періодів і не виходять за межі відповідного місяця.

Надаючи правову оцінку вказаним розрахункам суд зауважує на таке.

За правилами пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Ставки податку на доходи фізичних осіб встановлені у статті 167 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 167.1 цієї статті, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

В свою чергу, за правилами пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

В той же час, за нормою пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку (пп.169.1.1.); у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину (169.1.2.); у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який: а) є одинокою матір`ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; б) утримує дитину з інвалідністю - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років; в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв`язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад`юнктом; ґ) є особою з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена підпунктом "б" підпункту 169.1.4 цього пункту; д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів; е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", крім осіб, визначених у підпункті "б" підпункту 169.1.4 цього пункту (169.1.3.); у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який є: а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу"; б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та особою з інвалідністю I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; в) колишнім в`язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою; г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року (169.1.4.)

Відповідно до підпункту 169.4.1. цієї ж статті, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами «а» і «б» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей. Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

За наведеного та з врахуванням визначеної пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставки податку на рівні 18% бази оподаткування, податок на доходи фізичних осіб у вигляді заробітної плати розраховується за формулою:

ПДФО = (ЗП - ПСП) х 18%,

де ЗП - заробітна плата, а ПСП - податкова соціальна пільга.

Повертаючись до розрахунків, наведених ревізором у реєстрі №1 акту перевірки, суд констатує, що вони здійснені не на підставі вказаної формули.

Так, співставленням даних колонок «виплачено заробітної плати (доходу)» і «слід перерахувати ПДФО» суд встановив, що сума ПДФО не дорівнює 18% суми виплаченої заробітної плати, не говорячи вже про відсутність в такому реєстрі будь-яких даних про суми податкової соціальної пільги (а.с.54-64 том 1).

До прикладу, 17.02.2017 вказано про виплату позивачем заплати в розмірі 63252 грн. і про те, що з такого доходу слід перерахувати ПДФО на рівні 12836,83 грн., в той час як: 63252 х 18% = 11385,36 грн.; 17.02.2917 вказано про виплату заплати в сумі 194,93 грн., і про те, що з такого доходу слід перерахувати ПДФО 39,56 грн., в той час як 194,93 х 18% = 35,09 грн.; 19.05.2017 вказано про виплату зарплати в сумі 67780,00 грн. і про те, що з такого доходу слід перерахувати ПДФО на рівні 14086,80 грн., в той час як 67780,00 х 18% = 12200,40 грн.; 22.05.2017 вказано про виплату зарплати на рівні 394,72 грн., і про те, що з такого доходу слід перерахувати ПДФО на рівні 82,04 грн., в той час як 394,72 х 18% = 71,05 грн.

Окремо слід наголосити, що при врахуванні податкової соціальної пільги суми ПДФО, який належало перерахувати, матимуть ще менші значення.

Аналогічна ситуація з розрахунками по усіх податкових періодах, і при цьому, в переважній більшості періодів сальдо між нарахованим і сплаченим ПДФО має позитивне значення, що свідчить про переплату, а не про недоїмку.

Фактично, застосована податковим органом методологія розрахунків зводиться до того, що сума ПДФО визначається не прямо пропорційно до суми фактично виплаченої заробітної плати, а з урахуванням того, що у платника періодично утворюється заборгованість по заробітній платі перед працівниками, відповідно до чого, під час розрахунку застосовується коефіцієнт у вигляді відсоткового співвідношення між нарахованою та фактично виплаченою заробітною платою.

Оскільки така методологія прямо суперечить положенням Податкового кодексу України, суд не може прийняти розрахунки відповідача, як обґрунтовані і законні.

В силу вимог пп.168.4.7. п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід

Відповідно до п.126.1. ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті, тобто щодо сплати акцизного збору) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

А згідно з п.127.1. ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, є правові підстави для висновку, що стаття 127 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов`язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Відтак положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Водночас, положення статті 126 Податкового кодексу України застосовується у випадку, коли має місце факт сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, але несвоєчасно, тобто з порушенням строків. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Отже, для визначення відповідальності у вигляді штрафних санкцій згідно з нормами статті 126 або ж статті 127 Податкового кодексу України, насамперед підлягає з`ясуванню яка з дій сталася першою: виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням строку.

Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку, сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Таким чином, з метою визначення відповідальності за статтями 126 та 127 Податкового кодексу України, базовим є факт виплати заробітної плати при несвоєчасному перерахуванню/неперерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 22.03.2016 у справі № 813/6774/13-а.

Повертаючись до даної справи, суд констатує, що податковим органом в акті перевірки вказано два порушення:

1) несплата до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати, у випадках коли виплата доходу на користь платників передувала сплаті ПДФО (а.с.64 том 1);

2) неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати ПДФО за граничними термінами сплати податку до бюджету (а.с.65 том 1).

При цьому, обидва висновки відсилають до Реєстру №1, що має назву «Розрахунки своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод».

Але, разом з тим, у податковому повідомленні - рішенні №0000053305 від 10.01.2020, згідно якого ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 350552,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), чітко зазначено про застосування штрафу на підставі п.127.ст.127 Податкового кодексу України (а.с.125 том 1).

Наведене кореспондується із розрахунком штрафу, що є додатком до вказаного податкового повідомлення-рішення (а.с.126-130 том 1), в якому чітко зазначено про нарахування штрафу у розмірі 25%, 50% і 75 % від суми ПДФО, що не перерахований до бюджету під час виплати доходів, тобто по п.127.ст.127 Податкового кодексу України.

Разом з тим, методологія, за якою перевіряючими були визначені суми ПДФО, щодо яких слід застосувати штрафну санкцію, свідчить на користь того, що вони стосуються фактів сплати позивачем ПДФО після настання граничних термінів сплати до бюджету, передбачених п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, що відповідно надавало право податковому органу на застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, у тому випадку, якщо б такі факти були підтверджені належним чином, але аж ніяк не тієї, яка передбачена статтею 127 Податкового кодексу України.

Оскільки жодного випадку, коли б виплата позивачем доходу у вигляді заробітної плати передувала сплаті ПДФО під час перевірки встановлено не було, і прямих доказів зворотного суду не надано, в той час як побічні докази свідчать про відсутність таких фактів, ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» не може нести відповідальність за статтею 127 Податкового кодексу України.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення №0000053305 від 10.01.2020 є протиправним і підлягає до скасування повністю.

Що стосується решти податкових повідомлень-рішень то відповідні нарахування були проведені податковим органом наступним чином (ас.с.219-221 том 3):

1. податкове повідомлення-рішення №00000460501, згідно якого позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на 1241679,00 грн. та застосовано штраф 310420,00 грн. складається із:

1.1. 37350,00 грн. податкового зобов`язання та 9337,00 грн. штрафу, донарахованих за висновками про заниження позивачем доходу за 2017 рік на суму 207500 грн. внаслідок безоплатно отриманого основного засобу (Пресу гідравлічного), так як придбання його у ТОВ «СТАРТ-ПРОМ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 40176742) не підтверджено;

1.2. 543484,00 грн. податкового зобов`язання та 135871,00 грн. штрафу, донарахо-ваних за висновками про заниження позивачем доходу за 2017-2018 роки, внаслідок безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей, так як їх придбання у ТОВ «МЕТАГОР ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40176742) не підтверджено;

1.3. 660845,00 грн. податкового зобов`язання та 165212,00 штрафу, донарахованих за висновками про заниження позивачем доходу за 9 місяців 2019 року на суму 3671365,98 грн. внаслідок невідображення в обліку протермінованої кредиторської заборгованості;

2. податкове повідомлення-рішення №00004010501, згідно якого позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на 1915119,00 грн. грн. та застосовано штраф 478780,00 грн. складається із:

2.1. 4208,00 грн. податкового зобов`язання та 1052,00 штрафу, донарахованих за висновками про безпідставне коригування податкових зобов`язань за січень 2019 року на суму 4208 грн.;

2.2. 1265540,00 грн. податкового зобов`язання та 316385,00 грн. штрафу, донара-хованих за висновками про завищення податкового кредиту за рахунок включення до його складу ПДВ по пільгових операціях (придбання металобрухту);

2.3. 41500, 00 грн. податкового зобов`язання та 10375,00 грн. штрафу, донарахованих за висновками про завищення податкового кредиту за рахунок включення до його складу ПДВ по безтоварних операціях з ТОВ «СТАРТ-ПРОМ-ПЛЮС»;

2.4. 603871,00 грн. податкового зобов`язання та 150968,00 грн. штрафу, донара-хованих за висновками про завищення податкового кредиту за рахунок включення до його складу ПДВ по безтоварних операціях з «МЕТАГОР ТРЕЙД».

Аналізуючи вказані висновки та перевіряючи їх дослідженими у справі доказами суд зауважує на таке.

Що стосується висновків відповідача про заниження позивачем доходу за 9 місяців 2019 року на суму 3671365,98 грн., то такі ґрунтуються на твердженнях податкового органу про те, що відповідно до наданих журналів-ордерів та відомостей по рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2017 у позивача рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 3671365,98 грн перед контрагентами, перелік яких наведено в додатку до акту. Станом на 01.09.2018 по К-т рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковувалась заборгованість перед 28 контрагентами на загальну суму 13037879,91 грн (8616399 грн з 01.01.2017). У вересні та жовтні 2018 року частина вищезгаданої заборгованості в сумі 8511839,56 грн та 4526040,35 грн переведена на громадянина ОСОБА_2 і відображена в бухгалтерському обліку підприємства бухгалтерським проведенням: Д-т 631 - К-т 631. Враховуючи те, що відповідно до акту перевірки №259/17-00-14-01/38623245 від 25.05.2017 дата виникнення зазначеної заборгованості - січень-вересень 2016 року, відповідач констатував, що термін позовної давності закінчився в періоді, що підлягав перевірці, а відтак позивач мав би включити до складу інших доходів кредиторську заборгованість, термін позовної давності по якій минув, на загальну суму 3671365,98 грн.(а.с.41-42 том 1).

Позивач не заперечуючи ні стан розрахунків, ні суми заборгованості, доводив, що строк позовної давності не скінчився, а відтак заперечував виникнення обов`язку по збільшенню доходів.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи суд встановив, що в 2015 та в 2016 році ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» було укладено ряд договорів, за умовами яких постачальники мали поставити йому товарно матеріальні цінності, а він їх оплатити на таких умовах:

- по договору №17-08-16 та №17-08-16/1 від 17.08.2017 з ТОВ «ГРОТЕКС ПЛЮС», позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару;

- по договору№19-07-16 від 19.07.2016 з ТОВ «АЛЬТ ФОРМ» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару;

- по договору №18-07-16 від 18.07.2016 з ТОВ «МАГО ТРЕЙД» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару;

- по договору №010816 від 01.08.2016 з TOB «МАТРІКС ЛТД» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару;

- по договору №1606/15/1 від 16.06.2015 з ТОВ «МЕРКУРІ ІНОВЕЙШН» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 15 календарних днів з дня отримання товару;

- по договору №15416-3 від 15.04.2016 з ТОВ «МОНОЛІТ БУД СЕРВІС» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару;

- по договору №16-3103/2 від 31.03.2016 з ТОВ «БК ПРОФБУД 2015» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару;

- по договору №0404-2016 від 04.04.2016 з ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару;

- по договорам №091616 та №091616/п від 03.10.2016 з ТОВ «РЕНТКОМПАНІ» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару;

- по договору №16-08-16 від 16.08.2016 з ТОВ «ЮНКЕР ПЛЮС» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару;

- по договору №050216/4 від 05.02.2016 з ТОВ «ПАНОРАМА СКАЙ» позивач зобов`язався оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (а.с.32-54 том 2).

Виконання контрагентами по вказаним договорам своїх зобов`язань по поставці позивачем не оспорюється, а існування кредиторської заборгованості перед ними станом на 01.01.2017 у розмірі 3671365,98 грн. в повній мірі визнається.

Також жодним чином позивачем не спростовано доводи відповідача про те, що зазначена заборгованість виникла у січні-вересні 2016 року.

Фактично, висновки відповідача позивач спростовує лише існуванням договорів про відступлення права вимоги №12 від 29.09.2018, №14 від 29.09.2018, №17 від 29.09.2018, №19 від 29.09.2018, №20 від 29.09.2018, №21 від 29.09.2018, №22 від 29.09.2018, №23 від 29.09.2018, №25 від 29.09.2018, №29 від 29.09.2018, № 43 від 30.10.2018, за умовами яких, вищевказані постачальники передали своє право вимоги по стягненню заборгованості з ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» громадянину ОСОБА_2 (а.с.55-94 том 2).

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджене наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

А згідно пунктом 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансовою допомогою визначає фінансову допомогу, надану на безповоротній або поворотній основі. В свою чергу, за визначенням даного підпункту, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Також за визначенням, наведеним у пункті «а» підпункту 14.1.11 цієї ж статті, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності є безнадійною заборгованістю.

В свою чергу, поняття і строки позовної давності чітко визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Так, за визначенням статті 256 цієї глави, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність тривалістю у три роки встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України.

За правилами ж статті 259 цієї ж глави, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін при умові складення про це письмового договору. Порядок же обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (стаття 260).

В силу вимог частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Випадки, коли перебіг позовної давності зупиняється зазначені у статті 263 Цивільного кодексу України, а випадки, коли перебіг позовної давності переривається - у статті 264 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, стаття 262 Цивільного кодексу України вміщує імперативне правило про те, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Сторонами у зобов`язанні, відповідно до змісту статті 510 Цивільного кодексу України є боржник і кредитор.

В свою чергу, згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами ж статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За наведеного, факт укладення постачальниками позивача ТОВ «ГРОТЕКС ПЛЮС», ТОВ «АЛЬТ ФОРМ», ТОВ «МАГО ТРЕЙД», TOB «МАТРІКС ЛТД», ТОВ «МЕРКУРІ ІНОВЕЙШН», ТОВ «МОНОЛІТ БУД СЕРВІС», ТОВ «БК ПРОФБУД 2015», ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС», ТОВ «РЕНТКОМПАНІ», ТОВ «ЮНКЕР ПЛЮС» та ТОВ «ПАНОРАМА СКАЙ» договорів про відступлення права вимоги №12 від 29.09.2018, №14 від 29.09.2018, №17 від 29.09.2018, №19 від 29.09.2018, №20 від 29.09.2018, №21 від 29.09.2018, №22 від 29.09.2018, №23 від 29.09.2018, №25 від 29.09.2018, №29 від 29.09.2018, № 43 від 30.10.2018, за умовами яких, кредитори передали своє право вимоги по стягненню заборгованості з ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» громадянину ОСОБА_2 , жодним чином не вплинув на обчислення і перебіг строку позовної давності. І оскільки зобов`язання у позивача за договорами поставок виникли у січні-вересні 2016 року, то станом на вересень 2019 року строк позовної давності за ними сплинув. Відповідно до цього, заборгованість позивача перед новим кредитором набула статусу безнадійної.

При цьому, за даними ЄДРСР судом встановлено, що ні ОСОБА_2 , ні попередні кредитори до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» заборгованості по вищезазначеним договорам поставки не зверталися.

Суду, як і податковому органу під час перевірки, також не було надано жодного доказу тому, що перебіг позовної давності зупинявся або переривався, як і не було надано жодного доказу укладення письмових угод про збільшення такого строку.

За усього наведеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» безпідставно не включило до складу своїх доходів безнадійну кредиторську заборгованість в сумі 3671365,98 грн., по якій минув термін позовної давності, і як наслідок про підставність донарахування за результатами податкової перевірки 660845,00 грн. податкового зобов`язання та 165212,00 штрафу за податковим повідомленням-рішенням №00000460501 від 10.01.2020. Як наслідок, зазначене рішення у відповідній частині до скасування не підлягає.

Що стосується висновків відповідача про заниження позивачем доходу за 2017 рік на суму 207500 грн., то такі ґрунтуються на аналізі господарської операції позивача з придбання Пресу гідравлічного одностоєчного П 6330 1000 кНс.

За даними перевірки і за даними платника податків вказана операція оформлена у позивача такими первинними документами:

- договором поставки №2002/17/1 від 20.02.2017, за умовами якого ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» зобов`язалося передати ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» товар, а саме Прес гідравлічний одностоєчний П 6330 1000 кНс, загальною вартістю 249000 грн., в т.ч. ПДВ 41500, 00 грн,, на умовах EXW склад постачальника (згідно ІНКОТЕРМС 2010), після повної оплати загальної вартості товару покупцем (а.с.143-145 том 1);

- видатковою накладною №352802 від 28.02.2017 (а.с.146 том 1);

- прибутковою накладною №96 від 28.02.2017 (а.с.147 том 1),

- податковою накладною від 13.03.2017, що зареєстрована в ЄРПН (а.с.148-149 том 1),

- актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.03.2017 (а.с.150-151 том 1).

Позивачем також вказано, що вищезазначений товар доставлявся його силами та засобами, на підтвердження чого надано договір оренди автомобіля №010117-А від 01.01.2017, акт приймання-передачі автомобіля та акт надання послуг (а.с.153-156 том 1).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку (карток рахунків 631 та 311) отримання товару відображено платником податків наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на суму 249000 грн.; Дт 152 «Придбання основних засобів», - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 207500 грн.; Дтг 644 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 41500 грн. (а.с.157-158 том 1).

Податковий орган в межах судового розгляду доводив, що в ході перевірки ним було встановлено такі документально підтверджені ознаки нереальності господарської операції: ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» відсутнє за податковою адресою; в першому кварталі 2017 року згідно звіту 1 ДФ на підприємстві 1 працівник - директор підприємства; неможливо підтвердити реальність здійснення ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» господарських операцій з придбання і реалізації товарів, робіт та послуг у лютому - березні 2017 року; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» анульовано 26.02.2019, остання податкова декларація з податку на додану вартість подана до Херсонської ОДПІ ГУ ДПС У Херсонській області за вересень 2018 року; згідно реєстру податкових накладних ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» за 2016 рік, січень-лютий 2017 року відсутня номенклатура придбання «Прес гідравлічний одностоєчний»; згідно відомостей з реєстру судових рішень ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС», задіяне в схемах ухилення від сплати податків, в кримінальних провадженнях, а саме у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за 42016100000001129 від 16.11.2016 (а.с.3-11,25-26 том 3).

Також податковий орган зауважував, що позивач до перевірки та на запит №3 від 28.11.2019 про надання копій документів, щодо здійснення взаєморозрахунків з ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» не надав товарно-транспортних накладних на транспортування «Пресу гідравлічного одностоєчного» та відсутні первинні документи, що опосередковують отримання активу безпосередньо від ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС».

Як наслідок, відповідач підсумував, що за реквізитами ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» оформлено первинні бухгалтерські документи, з метою введення в законний товарообіг ТМЦ невідомого джерела походження, та безпідставного формування витрат та податкового кредиту кінцевому споживачу - ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод».

З такими висновками податкового органу суд в повній мірі погоджується з огляду на таке.

Приписами пункту 44.1. статті 44 Податкового Кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, наведеним у постанові від 20.01.2016 по справі № 826/11531/14, Верховного Суду, наведеним у постановах від 24.01.2018 по справі № 2а-19379/11/2670, від 13.08.2018 по справі №2а-7067/11/1370, від 12.11.2019 по справі №802/1154/17-а та від 19.11.2019 по справі №826/487/16.

В межах даної справи, судом не встановлено факту передачі та переміщення пресу гідравлічного від ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» до ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод», позаяк додані до матеріалів справи документи не свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операції) щодо поставки ТМЦ.

Так, прес гідравлічний є габаритним вантажем, а відповідно його перевезення з Херсонської області в Рівненську області мало б здійснюватись вантажним автотранспортом з оформленням товарно-транспортної накладної та подорожного листа до вантажного автомобіля. Позивач, стверджуючи, що організація поставки здійснювалась саме ним, не надав суду жодного транспортного документу. При цьому, наявність у позивача договору оренди вантажного автомобіля сама по собі не спроможна підтвердити факт здійснення вантажного перевезення саме цим автомобілем і саме визначеного вантажу за визначеним маршрутом.

Також суд зауважує на тому, що первинні документи позивача місять розбіжності, позаяк у тому випадку, якби ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» виконував умови договору поставки №2002/17/1 від 20.02.2017 про отримання ТМЦ на складі постачальника - ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС», то у видатковій накладній містився б підпис уповноваженої на отримання товару особи із вказівкою на відповідну довіреність. Натомість видаткова накладна №352802 від 28.02.2017 з боку покупця підписана директором ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» Панчук С.В. та скріплена печаткою Товариства.

Крім цього, сукупність зібраної відповідачем інформації доводить, що ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» не мало реальної можливості здійснити поставку Пресу гідравлічного зі свого складу, як з огляду на відсутність у нього такого матеріального ресурсу, так і з огляду на відсутність самого складу, та інших основних засобів, а також відповідної кількості трудових ресурсів.

Відповідно до цього, висновки відповідача про безтоварність господарської операції позивача із ТОВ «СТАРТ-ПРОМ ПЛЮС» є ґрунтовними. Як наслідок, підставними є і висновки про отримання позивачем пресу гідравлічного з невідомого джерела і на безоплатній основі, що зумовило факт заниження доходу за 2017 рік.

За наведеного, суд визнає правомірним донарахування позивачу за податковим повідомленням-рішенням №00000460501 від 10.01.2020 податкового зобов`язання з податку на прибуток на 1241679,00 грн. та застосування відповідної штрафної санкції.

Відповідно до цього, правомірним визнається і донарахування податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 41500,00 грн. та відповідної суми штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням №00004010501 від 25.03.2020.

Що стосується висновків відповідача про заниження позивачем доходу за 2017-2018 роки по операціям з придбання ТМЦ у ТОВ «МЕТАГОР ТРЕЙД», то за даними перевірки і за даними платника податків вказані операції оформлені такими первинними документами:

- договором поставки №271017-1-Дн від 27.10.2017, за умовами якого ТОВ «МЕТАГОР ТРЕЙД» зобов`язується поставити ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» товар, а саме металопродукцію, а ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» зобов`язується прийняти такий товар на умовах FCA склад постачальника (згідно 1НКОТЕРМС 2010) і оплатити його (а.с.159-162 том 1);

- специфікаціями від 27.10.2017 №1 та від 30.10.2017 №2 (а.с.163-164 том 1);

- видатковою накладною від 27.10.2017 №ДнМТ00389 з товарно-транспортною накладною від 27.10.2017 №00389 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 27.10.2017 №81, видатковою накладною від 30.10.2017 №ДнМТ00390 з товарно-транспортною накладною від 30.10.2017 №00390, видатковою накладною від 31.10.2017 №ДнМТ00391 з товарно-транспортною накладною від 31.10.2017 №00391 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 31.10.2017 №80, видатковою накладною від 29.05.2018 №ДнМТ01343 з товарно-транспортною накладною від 29.05.2018 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 29.05.2018, видатковою накладною від 29.05.2018 №ДнМТ01344 з товарно-транспортною накладною від 29.05.2018 №ДнМТ00201 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 30.05.2018 №61, видатковою накладною від 29.05.2018 №ДнМТ01345 з товарно-транспортною накладною від 29.05.2018 №ДнМТ00203 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 29.05.2018 №55, видатковою накладною від 29.05.2018 №ДнМТ01346 з товарно- транспортною накладною від 29.05.2018 №ДнМТ00200 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 30.05.2018 №62, видатковою накладною від 30.05.2018 №ДнМТ01499 з товарно-транспортною накладною від 30.05.2018 №ДнМТ00210 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 30.05.2018 №60, видатковою накладною від 30.05.2018 №ДнМТ01500 з товарно-транспортною накладною від 30.05.2018 №ДнМТ00211 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 30.05.2018 №59, видатковою накладною від 30.05.2018 №ДнМТ01501 з товарно-транспортною накладною від 30.05.2018 №ДнМТ00213 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 30.05.2018 №57, видатковою накладною від 30.05.2018 №ДнМТ01502 з товарно-транспортною накладною від 30.05.2018 №ДнМТ00212 та актом здачі-прийняття робіт (на транспортно-експедиційні послуги) від 30.05.2018 №58, видатковими накладними від 24.07.2018 №ДнМТ01993, №ДнМТ01994, №ДнМТ01995, №ДнМТ01996, №ДнМТ01997, №ДнМТ01998, видатковою накладною від 30.07.2018 №ДнМТ02165 з товарно-транспортною накладною від 30.07.2018 №ДнМТ02165, видатковою накладною від 30.07.2018 №ДнМТ02166, товарно-транспортною накладною від 30.07.2018 №ДнМТ02166, видатковою накладною від 31.07.2018 №ДнМТ02167, товарно-транспортною накладною від 31.07.2018 №ДнМТ02167, видатковою накладною від 31.07.2018 №ДнМТ02168, видатковою накладною від 31.07.2018 №ДнМТ02169, товарно-транспортною накладною від 31.07.2018 №ДнМТ02169, видатковою накладною від 31.07.2018 №ДнМТ02170, товарно-транспортною накладною від 31.07.2018 №ДнМТ02170, видатковою накладною від 30.07.2018 №ДнМТ02171, товарно-транспортною накладною від 30.07.2018 №ДнМТ02171, видатковою накладною від 30.07.2018 №ДнМТ02172, товарно-транспортною накладною від 30.07.2018 №ДнМТ02172, видатковою накладною від 31.07.2018 №ДнМТ02173, товарно-транспортною накладною від 31.07.2018 №ДнМТ02173, видатковою накладною від 28.08.2018 №ДнМТ02258, видатковою накладною від 28.08.2018 №ДнМТ02260 (а.с.165-244 том 1).

Оплата ТМЦ повністю підтверджена банківськими виписками (а.с.12-31 том 2).

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача отримані від ТОВ «МЕТАГОР ТРЕЙД» товарно-матеріальні цінності відображено наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній, валюті» на суму 2935328,91 грн.; Дт 201 «Матеріали» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 3623226,55 грн.; Дт 644 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними : начальниками» на суму 603871,10 грн.

Доводячи нереальність господарських операцій податковий орган в межах судового розгляду вказував лише на те, що оперативним управлінням ГУ ДФС у Рівненській області листом від 13.12.2019 №1389/17-00-21-03 надано інформацію а саме: пояснення громадянина ОСОБА_1 , який зазначається як перевізник у товарно-транспортних накладних, складених на перевезення ТМЦ від ТОВ «МЕТАГОР ТРЕЙД» до ТОВ «Квасилівський ливарно - механічний завод» (а.с.12 том 3).

В таких поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він протягом 2017-2019 років як фізична особа-підприємець, жодного разу самостійно не здійснював вантажних автомобільних перевезень, тобто жодного разу не виступав як самостійний перевізник або як водій. У штаті ФОП відсутні будь-які наймані працівники, в тому числі і гр.Базилевський. Також вказав, що протягом 2017-2018 років він як ФОП самостійно (в т.ч. як водій) не здійснював жодних вантажних автомобільних перевезень для ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод» або ТОВ «МЕТАГОР ТРЕЙД». Зазначив, що транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 із причепом д.н.з. НОМЕР_2 , йому відомий, оскільки вказаний транспортний засіб неодноразово ним залучався для фактичного здійснення вантажних перевезень, в ході здійснення ним фінансово-господарської діяльності як експедитора, а тому, згідно пред`явленого йому переліку ТТН, при вантажник перевезеннях від 27.10.2017, 30.10.2017 та 31.10.2017 (де д.н.з. т/з НОМЕР_1 , д.н.з. причепа НОМЕР_2 ) він міг організовувати перевезення як експедитор, однак, ні водієм ні самостійніш перевізником не був (а.с.13-15 том 3).

Суд зауважує на тому, що викликав гр. ОСОБА_1 в якості свідка, але той до суду не прибув і вищевказані пояснення не підтвердив.

При цьому, надані гр. ОСОБА_1 пояснення начальнику ВОСА ПДВ ОУ ГУ ДФС у Рівненській області капітану податкової поліції Пахалюк О.В. , суд оцінює критично, позаяк вони не узгоджуються з письмовими доказами по справі.

По-перше, ні оформлення товарно-транспортних накладних, ні оформлення актів здачі-прийняття робіт, яким підтверджено як факт перевезення вантажів так і факт надання ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг, вказаною фізичною особою - підприємцем не заперечено і про підробку таких документів не заявлено.

А, по-друге, долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень за грудень 2017 - за липень 2018 року в повній мірі підтверджується, що ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод» оплачувало на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти за надані останнім послуги (а.с.244-249 том 1, а.с.1-10 том 2).

Таким чином, суд констатує, що в ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_1 , і відповідно між позивачем і ТОВ «МЕТАГОР ТРЕЙД».

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак такі висновки є необґрунтованими і безпідставними.

Відповідно до цього, суд вбачає підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00000460501 від 10.01.2020 в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток на 543484,00 грн. та застосування відповідної штрафної санкції.

Безперечно на цих же підставах та з урахуванням вимог пп. «а» п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, не правомірним визнається і донарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 603871,00 грн. податкового зобов`язання та 150968,00 грн. штрафу за податковим повідомленням-рішенням №00004010501 від 25.03.2020, яке у відповідній частині також підлягає до скасування.

Що стосується донарахування за податковим повідомленням-рішенням №00004010501 від 25.03.2020 податкового зобов`язання в сумі 4208,00 грн. та штрафної санкції в сумі 1052,00 грн. за безпідставне коригування податкових зобов`язань за січень 2019 року на суму 4208 грн., то правомірність такого донарахування в повній мірі підтверджена матеріалами справи (а.с.51-63 том 3) і фактично визнана стороною позивача в ході судового розгляду справи (а.с.100 том 3).

Відповідно, жодних підстав для скасування вказаного рішення у зазначеній частині немає.

Що стосується донарахування за податковим повідомленням-рішенням №00004010501 від 25.03.2020 податкового зобов`язання в сумі 1265540,00 грн. та штрафної санкції в сумі 316385,00 грн., то підставою для такого донарахування стали висновки про завищення податкового кредиту за рахунок включення до його складу ПДВ по пільгових операціях щодо придбання металобрухту.

Так, в акті перевірки констатовано, що ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод» в період з 01.01.2017 по 30.09.2019 придбавав у ПП «ВКО «МААНС», ТОВ «УКРЦЕМРЕМОНТ ПЛЮС», ТОВ СВІТКОМ ТРЕЙД», ТОВ «ГЛОБАЛСІЛВЕР», ТОВ «СВІТКОМ ТРЕЙД», ПАТ ГОЩАНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ», ТОВ «ЕМПЛАДА УНІВЕРС», ТОВ РЕМТОН», ТОВ «АКТІМА ПЛЮС», ТОВ «ГРІНВІЛ КОМПАНІ», ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА», ТОВ «ХОЛДІНГ НІКО ГРУП» вироби з чавуну, плити чавунні, які в подальшому використовував в господарській діяльності підприємства.

Вказані контрагенти виписали позивачу податкові накладні по позиціям відходи та брухт чорних і кольорових металів товарних позицій 7204 згідно з УКТ ЗЕД за ставкою 20% і зареєстрували їх в ЄРПН (а.с.95-155 том 2).

ТОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод» оплатило вказані вироби і, відповідно, сплатило в їх ціні ПДВ за ставкою 20% (а.с.156-167 том 2).

Сплачену суму ПДВ в загальному розмірі 1265540,00 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Сторона відповідача, зазначаючи про те, що відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2022 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД, наполягала на тому, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за вищевказаними операціями.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в цій частині, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги податкового законодавства.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, оформленої відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України дійсно передбачено, що від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів.

Згідно з останнім абзацом цього пункту, платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.

В свою чергу, в силу вимог підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 30.1, 30.2, 30.3, 30.4 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Пунктом 30.9 цієї статті визначено, що податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що використання податкової пільги є правом платника податку, а не його обов`язком. Жодною нормою Податкового кодексу України не визначено, що платник податку зобов`язаний автоматично користуватися податковою пільгою в разі неподання/несвоєчасного подання заяви про відмову від пільги.

Згідно з пунктом 201.5 статті 201 Податкового кодексу України для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком (пункт 201.3 статті 201 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що у всіх податкових накладних, отриманих позивачем від постачальників: ПП «ВКО «МААНС», ТОВ «УКРЦЕМРЕМОНТ ПЛЮС», ТОВ СВІТКОМ ТРЕЙД», ТОВ «ГЛОБАЛСІЛВЕР», ТОВ «СВІТКОМ ТРЕЙД», ПАТ ГОЩАНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ», ТОВ «ЕМПЛАДА УНІВЕРС», ТОВ РЕМТОН», ТОВ «АКТІМА ПЛЮС», ТОВ «ГРІНВІЛ КОМПАНІ», ТОВ «ТЕХЛОГІСТИКА», ТОВ «ХОЛДІНГ НІКО ГРУП» відсутній запис «Без ПДВ». Натомість такі податкові накладні складені для операцій, що оподатковуються за ставкою ПДВ 20%.

При цьому, суд відхиляє доводи контролюючого органу щодо складення контрагентом позивача податкових накладних з порушенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, на тій підставі, що у них відсутній запис «Без ПДВ», оскільки податкові накладні прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законодавством порядку, що відповідачем не заперечується.

За таких обставин, беручи до уваги те, що контролюючий орган у контексті застосування пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України мав право призупинити реєстрацію податкових накладних з метою перевірки їх на відповідність ознакам, вказаним у пункті 5 Критеріїв оцінки міри ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017, проте таким правом не скористався, суд дійшов висновку, що виключення відповідачем сум податкового кредиту позивача за такими податковими накладними, як і застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.06.2018 у справі №819/1383/17 та в постанові від 03.11.2020 у справі №200/10304/19-а .

За наведеного податкове повідомлення-рішення №00004010501 від 25.03.2020 в частині донарахування позивачу податкового зобов`язання в сумі 1265540,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 316385,00 грн. підлягає до скасування.

Підсумовуючи усе наведене вище та оцінюючи оспорювані рішення на відповідність критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, суд приходить до висновку те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0000053305 від 10.01.2020 підлягає до скасування повністю; податкове повідомлення-рішення №00000460501 від 10.01.2020 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 679355,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями: 543484,00 грн., за штрафними санкціями: 135871 грн., податкове повідомлення-рішення №00004010501 від 25.03.2020 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2336764,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями: 1869411 грн. (1265540,00 грн.+ 603871,00 грн), за штрафними санкціями: 467353,00 грн. (316385,00 грн + 150968,00 грн.).

Відповідно до цього позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що відсоток задоволених позовних вимог складає 78,37, то на користь позивача належить стягнути 16473,37 грн. судового збору (21020 грн. х 78,37%).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" (код ЄДРПОУ 38623245, вулиця Богдана Хмельницького, 19, селище міського типу Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350) до Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0000053305 від 10.01.2020, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 352815,29 грн., у тому числі 0,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 350552,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 2263,17 грн. - за пенею.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00000460501 від 10.01.2020 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 679355,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями: 543484,00грн., за штрафними санкціями: 135871 грн. В решті вказане рішення залишити без змін.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00004010501 від 25.03.2020 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2336764,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями: 1869411 грн., за штрафними санкціями: 467353,00 грн. В решті вказане рішення залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області пропорційну суму сплаченого судового збору, а саме 16473,37 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 04 січня 2021 року.

Суддя Н.В. Друзенко