Рішення № 94352826, 19.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2021 рокум. Ужгород№ 260/147/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач - не з`явився;

представник позивача - не з`явився;

представник відповідача - Олашин О.М.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивує тим, що за наслідками службового розслідування відповідачем було винесено наказ №2498 від 16.12.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача. В подальшому відповідно до вищевказаного наказу відповідачем було видано наказ №277 о/с від 19.12.2019 року згідно з якого позивача було звільнено з роботи. Позивач вважає наказ №277 о/с від 19.12.2019 року про звільнення з роботи незаконним та таким, що не відповідає чинному законодавству України, з огляду на наступне. Так, службовим розслідуванням встановлено що вчинок позивача компрометує його, як поліцейського, та дискредитує поліцію в цілому, однак на думку позивача даний висновок не відповідає дійсності, так як в описовій частині даного проступку фактично наявний склад кримінального правопорушення передбаченого ст. 365 КК України. Крім того, факт перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння, під час інцинденту на вул. Одеській не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Позивач наголошує, що 28.11.2019 року зранку, відчувши що стан його здоров`я погіршився звернувся до КЗ "Чопська міська лікарня", що підтверджується відповідною лікарською довідкою від 28.11.2019 року. Того ж дня ним було повідомлено безпосереднього керівника про те що він потребує огляду та відповідного лікування. Виходячи з вищевикладених обставин, позивач наголошував, що 29.11.2019 року коли його було викликано до Ужгородського ВП та в подальшому примусово освідчено на стан сп`яніння він вже приймав лікарські препарати (в тому числі алкоголевмістні) які і могли дати позитивний результат при медичному освідченні. З огляду на викладене позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 235).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову в повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що 29.11.2019 року на виконання вимог наказу ГУНП в Закарпатській області від 15.01.2019 року №96 та протоколу наради керівництва Національної поліції від 05.06.2019 №13, мобільною групою було проведено перевірку дотримання працівниками Ужгородського ВП ГУНП службової дисципліни та законності під час несення служби. В ході перевірки, близько 10.00, під час спілкування з дільничним офіцером поліції відділу превенції, лейтенантом поліції ОСОБА_1 , у працівників ВІОС УКЗ ГУНП виникла підозра щодо перебування вказаного поліцейського у нетверезому стані, оскільки були помітні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови). Позивача було направлено до КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, де у присутності його безпосереднього керівника - начальника відділу превенції Ужгородського ВП ГУНП, майора поліції І. Вуглини, позивач пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння. Згідно Протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння від 29.11.2019 року позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння (1.41 проміле). Також було встановлено, що позивач причетний до нанесення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_2 , що мало місце 28.11.2019 близько 23.30 - 23.40 на вул.Одеській в м. Ужгороді, біля кафе «Антоніо». За даним фактом, наказом ГУНП в Закарпатській області - від 29.11.2019 № 2376, призначено службове розслідування дисциплінарною комісією, за результатами якого діям позивача буде надана окрема оцінка. Так, представник відповідача наголошувала, що допущені позивачем порушення стали можливими внаслідок його неналежного ставлення до виконання своїх службових обов`язків, ігнорування вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотримання вимог ст.18 Закону України від 02.07.2015 № 580-VI

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.11.2019 на виконання вимог наказу ГУНП в Закарпатській області від 15.01.2019 № 96 «Про створення постійно діючих оперативно-профілактичних мобільних груп з числа працівників ГУНП в Закарпатській області на території області» та протоколу наради керівництва Національної поліції від 05.06.2019 № 13, мобільною групою з числа працівників ВІОС УКЗ ГУНП та Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції було проведено перевірку дотримання працівниками Ужгородського ВП ГУНП службової дисципліни та законності під час несення служби.

У ході перевірки, близько 10.00 год. 29.11.2019, під час спілкування з дільничним офіцером поліції відділу превенції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 у працівників ВІОС УКЗ ГУНП виникла підозра щодо перебування вказаного поліцейського у нетверезому стані, оскільки були помітні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови), про що відображено в рапорті від 29.11.2019 року (а.с. 62).

З огляду на виникнення підозри про перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння такого було направлено до КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, де у присутності його безпосереднього керівника - начальника відділу превенції Ужгородського ВП ГУНП, майора поліції І. Вуглини, позивач пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно Протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння від 29.11.2019 року № 1262 встановлено, що ОСОБА_1 , 1988 року народження перебував у стані алкогольного сп`яніння (1,41 проміле) (а.с. 65).

Так, за наслідком медичного освідчення, результати якого відображені у Протоколі від 29.11.2019 року № 1262 КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради зроблено заключення, про те що ОСОБА_1 , 1988 року народження перебував у стані сп`яніння в наслідок вживання алкоголю (а.с. 65, зворотній бік).

Крім цього, 02.12.2019 року позивач пройшов медичний огляд у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради на стан вживання наркотичних засобів. Оглядом лікаря-нарколога ознак наркотичного сп`яніння у позивача не було виявлено, про що зазначено у Протоколі медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння від 02.12.2019 № 1273 (а.с. 144).

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 29.11.2019 року №2377 за фактом встановлення, що позивач 29.11.2019 року перебував у стані алкогольного сп`яніння було призначено комісійне службове розслідування (а.с. 67).

Також, у ході службового розслідування, результати якого відображені у Висновку про результати службового розслідування за фактом перебування на службі у стані алкогольного сп`яніння позивача (а.с. 175-180), було встановлено, що 28.11.2019 близько 23.30 год. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 , перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, неподалік буд. 17 на вул. Одеській, у м. Ужгороді, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, спровокували конфліктну ситуацію з громадянином ОСОБА_2 , якому в подальшому нанесли тілесні ушкодження. Після цього, 29.11.2019 вказані поліцейські вийшли на службу, де працівниками ВІОС УКЗ ГУНП було встановлено та зафіксовано факт перебування їх у нетверезому стані.

Також 02.12.2019 працівниками ВІОС УКЗ ГУНП було встановлено відсутність на службі ОСОБА_6 , у період з 09.00 по 13.00, що зафіксовано актом про відсутність на службі від 02.12.2019 (а.с. 178).

У зв`язку із цим, 05.12.2019 з метою встановлення причини відсутності на службі вищевказаних поліцейських, до Ужгородського ВП ГУНП було направлено запит, на який цього ж дня отримано відповідь про те, що ОСОБА_1 з 02.12.2019 перебуває на амбулаторному лікуванні. Також, дисциплінарною комісією ГУНП в Закарпатській області, а також прокуратурою Закарпатської області було направлено запит до Департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА, який надав відповідь, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в АЗПСМ смт. Середнє з 02.12.2019, листок непрацездатності № 060363 (а.с. 178).

Так, за наслідками проведеного службового розслідування, результати якого відображені у Висновку службового розслідування від 16.12.2019 року (а.с. 175-180), відповідачем було винесено наказ від 16.12.2019 року №2498, згідно якого за грубе порушення службової дисципліни, порушення вимог пп. 11,13, 14 п. 3 ст. 1 ст.ст. 1, 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції, ст.18 Закону України «Про національну поліцію», пп. 1 п. 1, пп. 6 п. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, п. 7 ст. 40 КЗпП України, що проявилося у порушенні етики поведінки поліцейського, перебуванні на службі 29.11.2019 року у стані алкогольного сп`яніння, скоєнні вчинку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, проявлену нещирість в ході службового розслідування - позивача, відповідно до пп. 7 п. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України було звільнено зі служби (а.с. 181).

Згідно наказу від 19.12.2019 року №277 о/с «По особовому складу», за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) позивача було звільнено зі служби в поліції (а.с. 10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон України № 580-УІП).

Статтею 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 7 Закону № 580-VIII, обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування, відповідний злочинів, вчинених поліцейськими.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-УІІІ, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових, актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення, таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Наказом МВС від 09.11.2016 за № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Пунктом 1 розділу 1 Правил № 1179 встановлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Правил № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці.

Згідно з пунктами 3 та 4 розділу 4 Правил № 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Згідно вимог ч. 1, ч. 2 статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

У відповідності до вимог частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Пунктами 3, 6, 7, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Згідно приписів частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2 та 3 розділу 7 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.

Частиною 1 статті 77 Закону №580-VIII визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції. Зокрема, пунктом 6 частини 1 вказаної статті визначено як підставу звільнення, реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України."

Разом з тим, Закон №580-VIII не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Відтак, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку, особи порушника та виходячи із обставин справи, до особи може застосуватися найбільш суворе стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Працівник поліції згідно Присяги та Правил поведінки не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов`язку кожного працівника.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 зазначено, що за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки, для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів.

Щодо твердження позивача - ОСОБА_1 про те, що Протокол медичного освідчення №1262 від 29.11.2019 року складено відносно іншої особи - ОСОБА_1 , оскільки у медичному закладі були ще чотири особи на освідченні, суд зазначає наступне.

Так, позивачем по даній справі є ОСОБА_1 , 1988 року народження.

В Протоколі медичного освідчення №1262 від 29.11.2019 року зазначено, що КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради було проведено медичне освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння - ОСОБА_1 , 1988 року народження.

Разом з тим, КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, розглянувши лист відповідача від 01.12.2020 року повідомив, що саме громадянину ОСОБА_1 , 1988 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради було проведено медичне освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння, за результатами якого складено Протокол медичного освідчення №1262 від 29.11.2019 року.

Крім того, у Журналі реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп`яніння зареєстровано за №1262, що медичне освідчення 29.11.2019 року о 10 год. 50 хв., для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння, було проведено громадянину ОСОБА_1 , 1988 р.н.

Таким чином, з огляду на вище вказані докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить висновку, що Протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння за №1262 від 29.11.2019 року складений щодо позивача.

З огляду на вище викладене, факт перебування позивача 29.11.2019 року на службі у нетверезому стані підтверджується Протоколом медичного освідчення №1262 (а.с. 65).

Крім того, як встановлено з копії Матеріалів службового розслідування (Справа №278 (а.с. 175-180), факт перебування позивача 29.11.2019 у стані алкогольного сп`яніння підтвердили військовослужбовці в/ч 3002 Національної гвардії України Т. Морсков та М. Літнянський, які здійснювали патрулювання спільно з поліцейськими УПП в Закарпатській області І. Рубішем та К. Лошак , а також інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Закарпатській області Е. Готра, які виїжджали на місце конфлікту, який трапився 28.11.2019 року близько 23.30-23.40 на вул. Одеській, біля кафе «Антоніо». При цьому, дані військовослужбовці та поліцейські зазначали, що позивач поводився зверхньо та висловлював образи на їх адресу із застосуванням ненормативної лексики (а.с. 178).

Не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи по суті посилання позивача на те, що в день коли він проходив освідчення на стан сп`яніння він приймав лікарські засоби (алкоголевмістні), які і могли дати позитивний результат при медичному освідченні, з огляду на наступне.

Так, в ході проведення службового розслідування позивач надавав пояснення, згідно якого вказував, що 28.11.2019 через погіршення стану здоров`я він звернувся до сімейного лікаря, який відкрив йому лікарняний, одночасно у цьому ж поясненні позивач вказував, що виконував службові обов`язки протягом цілого робочого дня (а.с.69-78).

Суд констатує, що надаючи пояснення в ході службового розслідування, позивач не зазначав, що він 28-29 листопада 2019 року приймав будь які лікарські засоби (в тому числі і алкоголевмісні).

Також, в ході медичного освідчення 29.11.2019 року позивач не вказував, що він приймав якість лікарські засоби, натомість, як встановлено судом з Протоколу медичного освідчення №1262 позивач підтвердив, те що вживав спиртні напої після опівночі (а.с. 65, зворотній бік).

Також, у заключенні медичного освідчення, яке відбулося 29.11.2019 року о 10:50 год., КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради зазначив, що стан сп`яніння позивача був спричинений вживанням алкогольних напоїв.

Згідно п. 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян затвердженої наказом МОЗ України №455 від 13.11.2001, визначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно пункту 2.19. Інструкції №455 від 13.11.2001 вказано особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації.

Отже, копія довідки Комунального закладу Чопської міської лікарні "Чопська міська лікарня" від 28.11.2019 року, надана позивачем, не є підтвердженням перебування позивача на лікуванні 28.11.2019 року. Крім того, у зазначеній довідці, лікарем не зазначено жодних лікарських препаратів для вживання позивачем (а.с. 15).

Таким чином, суд констатує, що позивачем не було надано до суду жодних належних доказів на підтвердження того, що він під час освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння вживав будь-які лікарські засоби, які могли вплинути на результати освідчення. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами підтверджується, що 29.11.2019 року позивач перебував на службі у стані алкогольного сп`яніння. Натомість, позивачем в ході розгляду справи по суті не було надано до суду належних та допустимих доказів на спростування факту перебування 29.11.2019 року на службі у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, суд приходить висновку, що допущенні позивачем порушення стали можливими внаслідок його неналежного ставлення до виконання своїх службових обов`язків, ігнорування вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотримання вимог ст.18 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ст. 40 Кодексу Законів «Про працю України».

Обставин, що пом`якшують відповідальність позивача під час службового розслідування не встановлено, а також такі обставини не були встановлені судом в ході розгляду справи по суті. Натомість, обставинами, що обтяжують відповідальність позивача, є факт перебування такого у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося позивачем у ході розгляду справи по суті, він мав відношення до події, яка трапилася 28.11.2019 року близько 23.30 - 23.40 на вул. Одеській в м. Ужгороді, біля кафе «Антоніо».

Вказана подія, яка трапилася 28.11.2019 року близько 23.30 - 23.40 на вул. Одеській в м. Ужгороді, біля кафе «Антоніо» викликала значний суспільний резонанс у суспільстві і була широко висвітлена у значній кількості в Інтернет виданнях. У результаті цього, авторитету ГУНП в Закарпатській області та Національній поліції України було завдано шкоди.

Щодо посилання позивача в позовній заяві на те, що твердження відповідача викладене у Висновку службового розслідування про те, що вчинок позивача компрометує його, як поліцейського, та дискредитує поліцію в цілому - є нісенітницею, оскільки в описовій частині даного проступку фактично наявний склад кримінального правопорушення передбаченого ст. 365 КК України, суд зазначає наступне.

Так, в ході розгляду справи по суті судом встановлено, що за фактом інциденту, який стався 28.11.2019 року близько 23.30 - 23.40 на вул. Одеській в м. Ужгороді, біля кафе «Антоніо», щодо нанесення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_2 окремими працівниками Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області наказом ГУНП в Закарпатській області №2376 від 29.11.2019 було призначено інше службове розслідування. Так, за фактом вказаного інциденту відкрито кримінальне провадження від 29.11.2019 року №42019071030000169, в межах якого і буде надано оцінку щодо наявності або відсутності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Європейський суд з прав людини в рішення у справі «Горовенки та Бугара проти України» наголосив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою, чи таке провадження було закрите.

Вказані висновки підтверджуються також правовими позиціями Верховного Суду викладених в постанові від 22.01.2020 у справі №160/1750/19 та постанові від 23.01.2020 у справі №440/1220/19.

Згідно постанови від 03.05.2018 року №810/2073/16 (адміністративне провадження №К/9901/12839/18) Верховний Суд зазначив, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень надав суду достатні та належні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятих ним наказів за №2498 від 16.12.2019 року та за №277 о/с від 19.12.2019 року.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (вул. Ф.Ракоці, буд.13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 22.01.2020 року.