Рішення № 9435241, 14.04.2010, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-1103/10

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді Самойлової О.В.

при секретарі Земцової Н.В.,

за участю представника позивача Бєлоконь В.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Феодосії цивільну справу за позовом ВАТ „Крименерго” до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за спожиту електроенергію,

В С Т А Н О В И В :

ВАТ «Крименерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 1452,75 грн., уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1141,86 грн. Вимоги мотивовані тим, що ВАТ „Крименерго” є структурним підрозділом єдиної енергосистеми України, державна частка акцій у його статутному фонді складає 70%, тому заподіяння йому матеріального збитку, викликаного неплатежем за спожиту електроенергію торкається інтересів держави. Відповідач є споживачем електричної енергії, що відпускається Феодосійським ВАТ „Крименерго”, але договір про користування електричною енергією з енергопостачальним укладено не було, в період з квітня 2003 року ОСОБА_2 не в повному обсязі сплачував за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1, у звязку із чим сума заборгованості складає 1141,86 грн., на підставі ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму та судові витрати.

В судовому засіданні представник ВАТ „Крименерго”, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені у позові, пояснив, що відповідач не звертався до абонентського відділу із заявами про те, що він має пільги, з квітня 2003 року по березень 2008 року відповідач оплачував лише 50% вартості спожитої електроенергії, з березня 2008 року по червень 2009 року заборгованість оплачена, тому сума позову зменшена до 1141,86 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 договір на постачання електроенергії з ВАТ «Крименерго» він уклав лише у 2009 році, до березня 2008 року він працював слідчим у прокуратурі м. Феодосії і мав право на пільгову оплату електроенергії у розмірі 50%, з березня 2008 року він був переведений на посаду помічника прокурора, тому став оплачувати 100% спожитої електроенергії, на початку кожного року прокурор м. Феодосії направляв до ВАТ «Крименерго» довідки про наявність пільг відповідно до Закону України «Про прокуратуру», але підтвердити зазначений факт він не може, сам особисто він до ВАТ «Крименерго» про надання пільг не звертався, самостійно заповнював абонентську книжку та сплачував 50% вартості спожитої електроенергії, просить застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника ВАТ „Крименерго”, відповідача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідач ОСОБА_2 є споживачем електроенергії, що відпускається ВАТ „Крименерго”, на його імя 01.05.1992 року був відкритий особистий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 6). Відповідач проживає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 у безспірному порядку встановлено, що 23.06.2009 року з ним було укладено договір про користування електричною енергією № НОМЕР_1. З наданих копій наказів слідує, що ОСОБА_2 з 26 серпня 1985 року займав посаду старшого слідчого прокуратури міста Феодосії. Наказом № 343 від 17 березня 2008 року він призначений на посаду помічника прокурора м. Феодосії з 17.03.2008 року.

Згідно із ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_2, займаючи посаду старшого слідчого прокуратури м. Феодосії, мав право на 50% знижку по оплаті за займане житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну та теплову енергію). Статтею 52 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 року № 426, видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ. Пунктом 5 зазначеної Постанови передбачено, що для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом, паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сімї. Згідно з п. 8 Порядку грошовий еквівалент наданих пільг, компенсацій виплачується пільговику установою разом з іншими щомісячними виплатами. Указаний порядок надання пільг стосується будь-яких бюджетних установ. Таким чином, надання пільг відповідачу за рахунок коштів позивача є неприпустимим, оскільки суперечить принципам фінансування органів прокуратури, визначених у Законі «Про прокуратуру».

Оскільки відповідач не в повному обсязі оплачував комунальні послуги у нього виникла заборгованість за користування електричною енергією за період з квітня 2003 року по березень 2008 року у сумі 1141,86 грн., що підтверджується даними особового рахунку.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Одночасно суд приймає до уваги ті обставини, що позивач звернувся до суду 25.06.2009 року, з урахуванням вимог статті 257 ЦК України про загальну позовну давність, стосовно вимог про стягнення сум заборгованості за період з квітня 2003 року по червень 2006 року, строк позовної давності пропущений. В судовому засіданні відповідач просив застосувати позовну давність до зазначених вимог. Враховуючи положення ч.3 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію за період з квітня 2003 року по червень 2006 року у сумі 680,38 грн. і в цієї частині відмовляє позивачу у задоволенні вимог.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ВАТ «Крименерго» підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості у межах трьохрічного строку позовної давності у сумі 461, 48 грн. (1141,86 680,38).

Розподіл судових витрат необхідно провести відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 257, 267, 525, 526 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ВАТ „Крименерго” до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ „Крименерго” (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р/р 260373011017 у Феодосійському відділенні № 4550 державного ощадного банку України МФО 384049, ОКПО 00131400) заборгованість за користування електричною енергією у розмірі 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 48 коп.

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь вул. Київська, 74/6, р/р № 26007302350602 філія ПАТ ПІБ у м. Феодосії АР Крим, МФО 324388, ЕДРПОУ 00131400) судові витрати на оплату судового збору у сумі 51,00 грн., та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Феодосійській міській суд шляхом подачі в 10 денний термін з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя О.В. Самойлова