Рішення № 94352348, 21.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 р. Справа№200/8646/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Аканова О.О.,

при секретарі Ревва Е.Г.,

за участю

позивач до суду не з`явився;

представника відповідача - Зубар М.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області (місцезнаходження: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, 56, код ЄДРПОУ 20001504) про

визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби;

стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій утриманого податку на доходи фізичних осіб в сумі 689157 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом голови Служби безпеки України від 08.12.2017 №1495-ос його звільнено з військової служби, а наказом від 20.12.2017 №477-ос виключено зі списків особового складу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях. Відповідачем виплачено грошові компенсації за недоотримане грошове майно і невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразову грошову допомогу при звільненні на загальну суму 207 888,40 грн. З посиланням на ст.117 КЗпП вважає, що на його користь необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у відповідача відсутня вина у затримці виплат допомоги при звільненні та компенсації за речове майно. Щодо позовної вимоги позивача про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідачем зазначено, що виплата такої компенсації є похідною виплатою по відношенню до компенсації за відпустку УБД. Позивачем не доведено факту затримки первинної виплати (компенсації за відпустку УБД), то не може істувати і факту затримки похідної виплати (грошової компенсації податку з доводів фізичних осіб). Дана норма, на думку відповідача, не є обов`язковою.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 17 листопада 2020 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 17 листопада 2020 року продовжено підготовче засіданні на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 17 грудня 2020 року о 11:00 год.

Ухвалою суду від 17 грудня 2020 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 ; відкладено підготовче засідання по справі на 22 грудня 2020 року о 10:30 год.

Ухвалою суду від 22 грудня 2020 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 10:45 год. 21 січня 2021року.

Ухвалою суду від 21 січня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті грошових компенсацій за недоотримане речове майно, одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд залишити позов без розгляду чи відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 .

Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 10 липня 2015 року має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 20 грудня 2017 року №477-ос ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини з 29 грудня 2017 року.

Відповідно до довідки від 09.09.2020 №15/178 про нараховану та виплачену грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій 18768,78грн. перерахована на картковий рахунок 17.08.2020 року.

Відповідно до довідки від 07.12.2020 №15/222 компенсацію ПДФО повернуто на картковий рахунок в розмірі 3378,38 грн. 13.11.2020 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Великою палатою верховного Суду неодноразово висловлювалась наступне правова позиція: "Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи. Зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Певні намагання віднайти такий баланс простежуються у судових рішеннях Верховного Суду України (зокрема у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16).

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Вказане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, суд, вирішуючи це питання як виключну правову проблему і за можливості відступу від правової позиції ВСУ, зробила такий висновок.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549-552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати працівник.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України".

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування, враховуючи, що питання нарахування виплат, про які йдеться у справі, є спірним, з позивачем при звільненні проведено розрахунок з інших видів грошового забезпечення. Суд також враховує тривалий час затримки розрахунку при звільненні (протягом якого позивач не звертався до суду з відповідним позовом), що, в разі застосування загального порядку обчислення компенсації призведе до значного перевищення розміру компенсації над сумою заборгованих виплат.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, яка є предметом оскарження.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки на день виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не виплачено компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та компенсації податку на доходи фізичних осіб, а також ураховуючи позицію Верховного Суду та Конституційного Суду України щодо застосування статей 116, 117 КЗпП України до військовослужбовців Збройних Сил України, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таке право позивача має бути захищене шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44) виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 року №857/11079/19, 01.04.2020 року 260/1657/19.

Суд зазначає, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій виплачена позивачу в розмірі 18768,78 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути суму такої компенсації з урахуванням принципу співмірності в розмірі 3650 грн.

Також позивачу виплачено компенсацію ПДФО в розмірі 3378,38 грн., тому застосовуючи принцип співмірності, суд стягує грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій утриманого податку на доходи фізичних осіб в розмірі 350 грн.

Дана правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №200/4440/20-а (І.В. Сіваченко, Т.Г. Гаврищук, І.Д. Компанієць).

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області (місцезнаходження: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, 56, код ЄДРПОУ 20001504) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області (місцезнаходження: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, 56, код ЄДРПОУ 20001504) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій в розмірі 3650 грн.; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій утриманого податку на доходи фізичних осіб в розмірі 350 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення виготовлено в нарадчій кімнаті 21 січня 2021 року, проголошено в судовому засіданні в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено 25 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Аканов