Рішення № 94352031, 25.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 160/16484/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськоій області, що відмови виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню , у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV « Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськоій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка непідлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначеня пенсії за віком (з 06.08.2018 р.) відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 28.07.2020 року вона звернулася Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із відповідним зверненням щодо виплати їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 71 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 31 липня 2020 року позивачка отримала відповідь, в якій зазначено, що оскільки позивачу була призначена пенсія у 2010 році по вислузі років як працівнику освіти згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то право на грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7 і Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують її права на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 160/16484/20. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

05.01.2021 року від відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому було зазначено, що ОСОБА_1 з 29.10.2010 було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення". 30.05.2019, згідно наданої заяви позивача, її було переведено на пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Загальний стаж позивача становить 41 рік 5 місяців 19 днів. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років, потім її було переведено на пенсію за віком, вона не має права на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , згідно протоколу 1753 від 04.11.2010 року була призначена пенсія за вислугою років з 29.11.2010р., як працівнику освіти.

У зв`язку із працевлаштуванням ОСОБА_1 , розпорядженні відповідача від 08.11.2010 № 14 було припинено виплату пенсії по вислузі років з 01.11.2010 р. згідно наказу від 29.10.2010 р. № 420-К про прийнят на роботу позивача»

За період з 2010 по 2019 рр. позивач продовжувала працювати та отримувати заробітну плату, з якої сплачувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

27 квітня 2019 року позивачка досягнула віку 59 років, тому на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 30.05.2019 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення їй пенсії за віком вперше.

Згідно з рішенням відповідача № НОМЕР_1 позивачка з 06.08.2018 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.05.2019 року згідно наданої заяви ОСОБА_1 , її було переведено на пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

28 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Відповідача із відповідним зверненням щодо виплати їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 71 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У листі від 31.07.2020 року за № 14539-15491/Д-02/8-0400/20 відповідач зазначив, що оскільки позивачу була призначена пенсія у 2010 році по вислузі років як працівнику освіти згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то право на грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7 і Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (далі Закон №1058).

Судом встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З огляду на зазначене, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується законодавцем із вичерпним переліком вимог, а саме наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах, вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Отже, аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку №1191 свідчить, що отримання особою до виходу на пенсію за віком будь-якого виду пенсії в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, є перешкодою для призначення спірної грошової допомоги. При цьому законодавство не ставить право особи на допомогу в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до досягнення пенсійного віку.

За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

До призначення позивачу пенсії за віком позивачу призначалась пенсія за вислугу років, що позбавляє його права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана позиція узгоджується з позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17, від 11 липня 2019 року № 350/294/16-а.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи, що позивачка певний, хоч і нетривалий час отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно ст.139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо повернення йому судових витрат у вигляді сплаченого судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м.Дніпро,49094, код ЄДРОПУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 25.01.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.