Рішення № 94352026, 25.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 160/16258/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-0305-8\106253 від 09.11.2020 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком з урахуванням стажу за періоди роботи, зазначені у архівних довідках №Т-49 від 28 листопада 2019 року, №Т-50 від 28 листопада 2019 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу роботи позивача періоди роботи зазначені у архівних довідках №Т-49 від 28 листопада 2019 року, №Т-50 від 28 листопада 2019 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 10 вересня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10 вересня 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із відповідною заявою про призначення пенсії за віком. Позивач вказує, що при зарахуванні його страхового стажу відповідачем не було взято до розрахунку періоди роботи за архівною довідкою № Т-49 від 28.11.2019 року виданою КУ «Трудовий архів Солонянського району» та архівною довідкою № Т-50 від 28.11.2019 року виданою КУ « Трудовий архів Солонянського району», оскільки прізвище позивача вказано не повністю. Таким чином, оскільки в поданих позивачем архівних довідках прізвище вказано не повністю ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, доказом про що є архівні довідки Т-49 від 28 листопада 2019 року, № Т-50 від 28 листопада 2019 року та лист-відмова ГУ ПФУ у Дніпропетровській області № 0400-0305-8\106253 від 09.11.2020 року. Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення відповідача щодо не зарахування до загального стажу роботи періоди роботи за архівними довідками №Т-49 від 28.11.2019 року, № Т-50 від 28.11.2019 року, виданими КУ «Трудовий архів Солонянського району», що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 160/16258/20. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

29 грудня 2020р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 10.09.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До загального стажу позивача не було зараховано періоди роботи в колгоспі ім. Горького. Записи в трудовій книжці позивача оформлені не належним чином. Відсутні підстави внесення даних стосовно вихододнів (документ, дата та номер). Крім того записи не завірені печатками. Для підтвердження роботи в колгоспі ім. Горького за період з 1977 по 2000 роки позивачем були надані архівні довідки № Т-49 від 27.11.2019 та Т-50 від 28.11.2019, які містять розбіжності із паспортними даними, а саме " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_1 , згідно паспорту - " ОСОБА_1 ". Дані довідки не можливо врахувати для зарахування загального стажу позивачу. Будь-яких інших документів про підтвердження даних періодів роботи позивач не надав. Згідно наданих документів, до загального страхового стажу зараховано позивачу 9 років 6 місяців 15 днів. ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного стажу.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 вересня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 09.11.2020р. №0400-0305-8/106253 відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про відмову в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Додатково повідомлено, що до страхового стажу роботи не зараховані періоди роботи по довідкам №Т-49 від 27.11.2019р. та т-50 від 28.11.2019р., оскільки прізвище вказано не повністю.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом. Вказані обставини зумовили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Як встановлено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як підтверджено матеріалами справи, на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії, він досяг необхідного пенсійного віку, передбаченого ст..26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, пенсійний орган при розгляді поданих позивачем документів не врахував періоди роботи з 1977р. по 2000р. зазначені в архівних довідках від 28.11.2019р. №Т-50, №Т-49 які видані КУ «Трудовий архів Солонянського району» з підстави того, що вказані довідки містять розбіжності із паспортними даними, а саме " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_1 , згідно паспорту - " ОСОБА_1 ", а трудова книжка позивача оформлена неналежним чином.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії УКР №0420104 містить всі необхідні записи, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 у спірні періоди з 1977р. по 2000р. в Колгоспі ім.. Горького.

Окрім того, на підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 надав архівні довідки від 28.11.2019р. №Т-49, №т-50, видані Комунальною установою «Трудовий архів Солонянського району» Дніпропетровської області.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що по тексту архівної довідки від 28.11.2019р. №Т-49, №Т-50, виданих Комунальною установою «Трудовий архів Солонянського району» Дніпропетровської області містять розбіжності із паспортними даними, оскільки такі довідки були видані на підставі інших первинних документів - книг обліку по нарахуванню заробітної плати, книг обліку трудового стажу і заробітку колгоспників, відомостей по нарахуванню заробітної плати, тощо, які були оформлені роботодавцем, а тому обов`язок щодо оформлення первинних документів та наслідки щодо некоректного оформлення таких документів не може покладатися на працівника.

Так, Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно не врахувало до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи зазначені в архівних довідках №Т-49 від 28 листопада 2019 року, №Т-50 від 28 листопада 2019 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району», а отже відмова відповідача, викладена в листі від 09.11.2020 р. №0400-0305-8\106253, є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 10 вересня 2020 року, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 10 вересня 2020 року віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його призначити та нараховувати позивачу пенсію, у зв`язку з чим вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Одночасно у відповідості до вимог ч.2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 10 вересня 2020 року з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні, оскільки це є необхідним для захисту прав та інтересів позивача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-0305-8\106253 від 09.11.2020 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком з урахуванням стажу за періоди роботи, зазначені у архівних довідках №Т-49 від 28 листопада 2019 року, №Т-50 від 28 листопада 2019 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу роботи позивача періоди роботи зазначені в архівних довідках №Т-49 від 28 листопада 2019 року, №Т-50 від 28 листопада 2019 року, виданих КУ «Трудовий архів Солонянського району».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 10 вересня 2020 року з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 25.01.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.