Постанова № 9435018, 28.04.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2010 р.                                                                                 Справа № 2а-1098/10/1370

11 год. 14 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді           Гулика А.Г.;

при секретарі судового засідання          Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Левандівської М.О. (довіреність від 19.01.2010 року № 44);

представника відповідача: Ткача А.Ф. (довіреність від 08.12.2009 року № 17002/10-012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго»(далі –КП «Червоноградтеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді (далі –ДПІ у м. Червонограді), в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення: від 21.07.2009 року № 0004941501/0; від 25.09.2009 року № 0004941501/1; від 23.10.2009 року № 0004941501/2 та від 11.01.2010 року № 0004941501/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що КП «Червоноградтеплокомуненерго»є суб’єктом господарювання комунальної власності, що надає житлово-комунальні послуги населенню, у зв’язку з чим зазначає, що рішення Червоноградської міської ради для підприємства є обов’язковими для виконання. Так, рішенням Червоноградської міської ради від 15.01.2009 року № 381 «Про встановлення пільги щодо податку на прибуток та відрахування частини прибутку до міському бюджету», позивачу встановлено пільгу по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності та відрахування частини прибутку до міського бюджету у розмірі 90% від суми нарахованих податків на протязі 2009 року, які виникають у зв’язку з сезонним виробництвом теплової енергії для надання послуг з теплопостачання та підігріву води. Натомість, на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача, ДПІ у м. Червонограді винесено податкове повідомлення-рішення від 21.07.2009 року № 0004941501/0, яким КП «Червоноградтеплокомуненерго»визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 829 грн. 50 коп. Додатково зазначає, що за результатами адміністративного оскарження вказаного рішення ДПІ у м. Червонограді прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2009 року № 0004941501/1, ДПА у Львівській області - від 23.10.2009 року № 0004941501/2 та ДПА України - від 11.01.2010 року № 0004941501/3.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково зазначив, що Червоноградська міська рада Львівської області має право встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, у межах сум, що підлягають зарахуванню до місцевого бюджету, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте»щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв’язку з викладеним, просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивачем, в порушення п. 10.1 ст. 10, ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток звітного періоду за перший квартал 2009 року з урахуванням встановленої рішенням Червоноградської міської ради від 15.02.2009 року № 381 пільги по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності у розмірі 90% від суми нарахованого податку. При цьому, органи місцевого самоврядування уповноважені державою визначати механізм та порядок справляння лише тих податків і зборів, які вони встановлюють відповідно до наданих їм законом повноважень, а саме –місцевих, проте, на загальнодержавні податки і збори таке їх право не поширюється. Додатково зазначає, що встановити пільги щодо стягнення того чи іншого податку може лише суб’єкт, уповноважений установити податок. Отже, сума податкового зобов’язання з податку на прибуток позивача за перший квартал 2009 року повинна складати 878 грн., а фактично нарахована сума податку з урахуванням пільги 88 грн. Вважає, що в порушення п. 10.1 ст. 10, ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, недоплата податку на прибуток складає 790 грн., оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено встановлення пільг щодо сплати податку на прибуток підприємствами комунальної власності.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, з наступних підстав.

Позивач –КП «Червоноградтеплокомуненерго», зареєстроване виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Львівської області як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи –23966248, місцезнаходження: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, буд. 1, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 402112.

КП «Червоноградтеплокомуненерго»засноване на комунальній формі власності рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 30.10.2000 року № 414 та підпорядковане йому. Майно підприємства є комунальною власністю і закріплено за ним на праві повного господарського відання, що підтверджується статутом, затвердженим вказаним вище рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Червонограді на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, абз. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток КП «Червоноградтеплокомуненерго», за результатами якої складено акт від 09.06.2009 року № 1108-139/15-016/23966248.

З вказаного вище акту вбачається, що КП «Червоноградтеплокомуненерго»в порушення п. 10.1 ст. 10, ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, визначило податкове зобов’язання з податку на прибуток звітного періоду за І-й квартал 2009 року з урахуванням встановленої рішенням Червоноградської міської ради Львівської області від 15.01.2009 року № 381 пільги по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності у розмірі 90% від суми нарахованого податку.

З пояснень представника відповідача вбачається, що сума податкового зобов’язання з податку на прибуток позивача за І-й квартал 2009 року повинна бути 878 грн., а фактично нарахована сума податку з урахуванням пільги, встановленої Червоноградською міською радою 88 грн., тобто позивачем занижене податкове зобов’язання з податку на прибуток на 790 грн., що на думку відповідача є порушенням п. 10.1 ст. 10, ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, оскільки вказаним законом не передбачено встановлення пільг щодо сплати податку на прибуток підприємств комунальної власності. Таким чином, перевіркою податкової звітності позивача, ДПІ у м. Червонограді встановлено, що платник податків занизив податкове зобов’язання з податку на прибуток у податковій звітності на 790 грн.

На підставі акту від 09.07.2009 року № 1108-139/15-016/23966248, яким встановлено порушення п. 10.1 ст. 10, ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, ДПІ у м. Червонограді, відповідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем по податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 829 грн. 50 коп., зокрема, за основним платежем 790 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39 грн. 50 коп., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 21.07.2009 року № 0004941501/0.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м. Червоногарді прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.09.2009 року № 0004941501/1, від 23.10.2009 року № 0004941501/2 та від 11.01.2010 року № 0004941501/3.

В обґрунтування своєї позиції представник позивача пояснив, що КП «Червоноградтеплокомуненерго»є комунальним підприємством Червоноградської міської ради Львівської області і відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІ є платником податку на прибуток, який хоча і є загальнодержавним податком, але згідно з п. 15 ст. 69 Бюджетного кодексу України належить до доходів місцевого бюджету.

Згідно з рішенням Червоноградської міської ради Львівської області від 15.01.2009 року № 381 про встановлення пільги щодо податку на прибуток та відрахування частини прибутку до місцевого бюджету, на підставі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Червоноградська міська рада Львівської області встановила пільгу КП «Червоноградтеплокомуненерго»по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності та відрахуванні частини прибутку до місцевого бюджету у розмірі 90% від суми нарахованих податків на протязі 2009 року, які виникають у зв’язку з сезонним виробництвом теплової енергії для надання послуг теплопостачання та підігріву води, у зв’язку з чим виникли спірні правовідносини між КП «Червоноградтеплокомуненерго»та ДПІ у м. Червонограді, яка вважає, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, органи місцевого самоврядування не мають права приймати рішення стосовно встановлення пільг з податку на прибуток.

Судом встановлено, що керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши протест прокурора м. Червонограда від 11.09.2009 року № 3405 вих-09, враховуючи висновок постійної комісії з питань бюджету, Червоноградська міська рада Львівської області скасувала рішення від 15.01.2009 року № 381 про встановлення пільги щодо податку на прибуток та відрахування частини прибутку до місцевого бюджету.

Проте, суд зазначає, що рішення Червоноградської міської ради Львівської області є правовим актом індивідуальної дії органу місцевого самоврядування та немає зворотної сили. Таким чином, КП «Червоноградтеплокомуненерго»правомірно визначило податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності за перший квартал 2009 року з урахуванням встановленої рішенням Червоноградської міської ради Львівської області від 15.01.2009 року № 381 пільги по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності у розмірі 90% від суми нарахованого податку.

Обґрунтовуючи правомірність рішення Червоноградської міської ради Львівської області щодо встановлення пільги КП «Червоноградтеплокомуненерго»по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності та відрахуванні частини прибутку до міського бюджету, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5, ст. 7 Конституції України, конституційне призначення місцевого самоврядування полягає у праві територіальних громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ради та їх виконавчі органи) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України і законів України.

З аналізу норм ч. 1 ст. 142, ч. 1 ст. 143 Конституції України, вбачається, що для самостійного вирішення питань місцевого значення Конституція України передбачає, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, майно, в тому числі підприємств, які перебувають у його комунальній власності, та місцеві бюджети і їх доходи, а також наділила територіальні громади села, селища, міста повноваженнями безпосередньо або через утворені ними органи управляти комунальним майном, затверджувати місцеві бюджети та контролювати їх виконання, встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону, вирішувати інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

При цьому, суд наголошує, що законами, які визначають компетенцію рад у бюджетних і податкових правовідносинах є, зокрема, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, Закон України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-ХІ, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, а також Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.1993 року № 56-93 та інші.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування», систему оподаткування в Україні становить сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів), які встановлюються і справляються відповідно до законів України про оподаткування.

Закон України «Про систему оподаткування», встановивши систему оподаткування, визначив види податків та передбачив засади податкових відносин в Україні, а саме: всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у ньому (ч. 10 ст. 1); встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам може здійснюватися тільки відповідно до його положень та положень інших законів України про оподаткування (ч. 1 ст. 1); ставки, механізм справляння податків і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування (ч. 3 ст. 1, ст. 7); будь-які податки, запроваджені законами України, мають бути включені до нього (ч. 10 ст. 1); порядок зарахування податків до бюджетів та державних цільових фондів може встановлюватися як законами про оподаткування, так і іншими законами України (ст.8, ч. 3 ст. 14, ч. 4 ст. 15).

Суд зазначає, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування», в Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок як загальнодержавних, так і місцевих податків у встановленому законом порядку (ч.4 ст.15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», ст.69 Бюджетного кодексу України, ч. 1 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків. Він встановлюється Верховною Радою України і у визначеному законами України порядку може зараховуватися до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів рад та державних цільових фондів. Аналогічна норма міститься і в ст. 17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої цей податок зараховується до бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України.

Як вбачається з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», платниками зазначеного податку є, зокрема, комунальні підприємства. Зарахування до місцевих бюджетів податку на прибуток підприємств комунальної власності, засновниками яких є ради, передбачалося, зокрема, ст. 35 Закону України про Державний бюджет України на 2009 рік.

Так, згідно з абз. 2 п. 12 ст. 35 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 року № 835-VІ, до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2009 році належав, зокрема, податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.

Аналіз ч. 6 ст. 16, ч. 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 3 ст. 7 Бюджетного кодексу України дає підстави стверджувати, що на законодавчому рівні закріплено принцип самостійності місцевих бюджетів. Цей принцип полягає в тому, що вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів, а їх самостійність гарантується власними та закріпленими за ними законом на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Окрім того, ст. 9 Бюджетного кодексу України містить положення, відповідно до якого, доходами місцевих бюджетів визнаються податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законами України, зокрема трансферти.

Зазначені положення Бюджетного кодексу України узгоджуються з ч.3 ст. 142 Конституції України, ч. 1 ст. 62, ч. 3 ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів його бюджетів та гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, податкові пільги є складовою системи оподаткування, тому вони мають визначатися виключно законами України.

Окрім того, можливість встановлення податкових пільг передбачена Законом України «Про систему оподаткування»(ч.ч. 1, 3, 9 ст. 1, ст.ст. 3, 10, ч. 6 ст. 14 вказаного Закону). В цьому Законі визначено введення пільг щодо податку на прибуток як принципову засаду побудови і призначення системи оподаткування і зазначено, що це обумовлюється стимулюванням підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності.

Право Червоноградської міської ради Львівської області встановлювати пільги щодо податків містить ч. 1 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», згідно з якими податкові пільги встановлюються відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Зокрема, ч. 2 ст. 1 названого Закону передбачає встановлення додаткових пільг щодо оподаткування у межах сум, що надходять до місцевих бюджетів.

Судом також враховано рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте»щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким зазначено, що положення частинидругої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XI та статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у системному зв’язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Отже, суд виходить з того, що положення ч. 2 ст. 1 у контексті ч. 1 цієї статті Закону України «Про систему оподаткування»потрібно розглядати як самостійну підставу для встановлення Верховною Радою АРК та радами податкових пільг. Тому, Червоноградська міська рада Львівської області мала право встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування не тільки стосовно місцевих, а й стосовно загальнодержавних податків, суми яких відповідно до законів України зараховуються до місцевого бюджету, в межах цих сум.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Червоноградська міська рада Львівської області мала право безпосередньо на підставі Закону України «Про систему оподаткування»встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, оскільки він справляється до відповідно міського бюджету, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цього бюджетів, а відтак, позивач правомірно визначив податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності за перший квартал 2009 року з урахуванням встановленої рішенням Червоноградської міської ради Львівської області від 15.01.2009 року № 381 пільги по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності у розмірі 90% від суми нарахованого податку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Узагальнюючи викладене вище, суд приходить до висновку, що обставини, які слугували фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-ХІ.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Позов задоволити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Червонограді від 21.07.2009 року № 0004941501/0, від 25.09.2009 року № 0004941501/1; від 23.10.2009 року № 0004941501/2 та від 11.01.2010 року № 0004941501/3.

3.Присудити на користь Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (місцезнаходження: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ –23966248) документально підтверджені судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 186 КАС України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Згідно з ч. 5 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 травня 2010 року.

Суддя (підпис) Гулик А.Г.

З оригіналом вірно.

Суддя                     Гулик А.Г.