Вирок № 94346574, 25.01.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/9304/18

Дата документу 25.01.2021

Провадження № 1кп/554/178/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Січиокно Т.О.,

за участю секретаря Ромахової В.В.,

прокурора Сорокіна І.В.,

захисника Ковжоги О.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018170000000171 від 18.05.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бодаки Збаразького району Тернопільської області, освіта вища, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого пакувальником ТД «Містекспрес», раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцяс. Никонорівка Чутівського району Полтавської області,освіта вища, одруженого, інваліда другої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого охоронником ТОВ «Секьюріті», раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України,-

у с т а н о в и в:

з грудня 2005 року ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції та наказом ГУНП в Полтавській області №459 о/с від 09.12.2016 його призначено на посаду старшого оперуповноваженого Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, з присвоєнням спеціального звання майор поліції ( наказ т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області №8 о/с від 07.15.2015 року).

Із червня 2005 року ОСОБА_2 проходив службу в органах поліції та наказом ГУНП в Полтавській області №104 о/с від 24.03.2017 року його призначено на посаду начальника сектору кримінальної поліції Чутівського відділення Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області, з присвоєнням спеціального звання майор поліції ( наказ начальника УМВС України в Полтавській області №478 о/с від 30.09.2013 року).

05.05.2018 року, за фактом вчинення крадіжки невідомими особами належної ОСОБА_3 барсетки з особистими речами, яка сталася 13 квітня 2018 року, о22 год 15 хв., біля магазину «АТБ», що по вул.Героїв АТОв м.Полтаві, внесено відомості до ЄРДР за № 12018170040001388 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України та розпочато досудове розслідуваннястаршим слідчим Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 .

У цей же час, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи службовими особами правоохоронного органу, отримали інформацію про можливу причетність до вчинення вказаного вище кримінального провадження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після чого в них виник умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за вплив на старшого слідчого ОСОБА_4 щодо прийняття нею рішення про непритягнення того до кримінальної відповідальності, а лише набуття ним статусу свідка.

Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 , діючи, як службові особи правоохоронного органу, на початку травня 2018 року, зустрівшись з ОСОБА_6 біля Полтавського державного аграрного університету, що по вул.Сковороди, 1/3 в м.Полтаві, умисно, з корисливих мотивів, висловили йому вимогу надати їм неправомірну вигодув розмірі 26000 грн., що згідно курсу НБУ на той час становило 1000 доларів США, в рахунок відшкодування майнової шкоди потерпілому ОСОБА_3 , за вплив на слідчого ОСОБА_4 , яка б після цього прийняла рішення про непритягнення того до кримінальної відповідальності, а лише б допитала свідком.

На виконання цього умислу, 19 травня 2018 року, о 13 год 50 хв., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи біля зупинки громадського транспорту «Мотель», що по вул. Грушевського в м.Полтаві, вавтомобілі марки «Део Ланос», д.н.з НОМЕР_1 , одержали від ОСОБА_6 , частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в розмірі 10000 грн., які останній,в присутності ОСОБА_1 передав у руки ОСОБА_2 , тобто прийняли її. При цьому, в розмові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили ОСОБА_6 на необхідності передання їм наступного дня решти неправомірної вигоди в розмірі 16000 грн в обмін на писання заяви ОСОБА_3 про відсутність у того претензій майнового характеру, не притягнення його до кримінальної відповідальності та набуття статусу свідка.

У заздалегідь обумовленому місці зустрічі, на вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 20 травня 2018 року, о 15 год 53 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в автомобіля марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований біля кінотеатру Котляревського, що по вул. Європейській, 31 у м.Полтаві,передав їм решту обумовленої раніше неправомірної вигоди в розмірі 16000 грн., які за вказівкою ОСОБА_2 поклав у папку чорного кольору, яка лежала на задньому пасажирському сидінні та вийшов з автомобіля. Того ж дня, в ході проведеного обшуку цього автомобіля,було вилучено грошові кошти в сумі 16000 грн., які знаходилися на підлозі під заднім пасажирським сидінні.

За таких обставин дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення за викладених вище обставин не визнали, заявивши про вчинення стосовно них провокації заявником ОСОБА_6 при активному сприянні працівників прокуратури, УСБУ. При цьому вказали, що ініціатива відшкодування шкоди ОСОБА_3 виходила не від них, а від ОСОБА_6 , який першим шукав з ними зустрічей, просив надати консультації як йому уникнути кримінальної відповідальності, приймав активну участь в обговоренні цих питань, відразу ж погодився із запропонованим розміром шкоди, добровільно виявив бажання відшкодувати її потерпілому, двома частина спочатку добровільно передав їм 10000 грн, а наступного дня, за його ж ініціативи, передав іншу частину грошових коштів в розмірі 16000 грн. Ці грошові кошти вони отримали виключно в рахунок відшкодування, майнової шкоди потерпілому ОСОБА_3 , а не як неправомірну вигоду. Будучи працівниками правоохоронного органу, вони діяли в межах наданих їм повноважень, оскільки зобов`язані вживати заходів, направлені на відшкодування шкоди потерпілим. По питанню не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності вони жодного разу не контактували із слідчим та ходом цього кримінального провадження не цікавилися. З цих підстав ОСОБА_1 просив суд виправдати його за недоведеністю того, що вів вчинив таке правопорушення, а ОСОБА_2 з підстав відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.

Будучи допитаним у судовому засіданні, ОСОБА_1 показав, що в 2018 році він працював на посаді старшого оперуповноваженого Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та згідно посадової інструкції займався розкриттям злочинів, вирішенням питань про відшкодування шкоди потерпілим. У травні 2018 року він був обізнаний про надходження до Полтавського ВП заяви від адвоката ОСОБА_3 про заволодіння невідомими особами належною йому барсеткою з документами та мобільним телефоном. З останнім він був знайомий та підтримував приятельські стосунки, оскільки той раніше обіймав посаду слідчого Полтавського ВП. Діючи за усною вказівкою заступника начальника ОСОБА_8 , він розпочав проводити оперативно - розшукові заходи з розкриття даного злочину та від працівників магазину «АТБ», біля якого було вчинено крадіжку, отримав відеозапис тих подій. Після перегляду відеозапису, він виявив присутність ОСОБА_6 на місці вчинення злочину та для з`ясування обставин заволодіння майном ОСОБА_3 запросив того на бесіду до приміщення Полтавського ВП, в ході якої останній відразу ж висловив готовність відшкодувати майнову шкоду потерпілому. Оскільки ОСОБА_3 відмовився від зустрічей з ОСОБА_6 , то 19 травня 2018 року, в денний час, працівник поліції ОСОБА_2 на автомобілі марки «Део Ланос» привізйого до зупинки громадського транспорту «Мотель», де він зустрівся з ними. На той час ОСОБА_3 вже повідомив йому, що оцінив завдану йому шкоду в розмірі 26000 грн., що відповідало 1000 доларів США. Він озвучив ОСОБА_6 цю суму і він відразу ж той повідомив йому про готовність відшкодувати шкоду в такому розмірі в обмін на не притягнення його до кримінальної відповідальності, однак зауважив, що мав при собі лише 10000 грн. З метою передання цих грошей ОСОБА_3 , вони відразу ж поїхали за місцем його проживання. Прибувши на місце, він з ОСОБА_2 пішов на зустріч з ним, а ОСОБА_6 залишився в автомобілі. ОСОБА_3 прийняв від них в рахунок відшкодування завданої йому майнової шкоди 10000 грн., однак наполіг на відшкодуванні всієї суми в найкоротший строк, після чого пообіцяв написати заяву про відсутність у нього претензій майнового характеру та запевнив, що він не наполягатиме на притягненні ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. Після цього, ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат на пальне, сплатив ОСОБА_2 невідому йому грошових коштів, а також дав йому 500 грн., зі словами: «Дитині на морозиво», різними купюрами, де була і купюра номіналом 100 гривень. Повернувшись до автомобіля, ОСОБА_2 озвучив ОСОБА_6 вимоги потерпілого, на які той погодився і запевнив, що решту грошових коштів в розмірі 16000 грн. передасть їм вже наступного дня. 20 травня 2018 року, в денний час ОСОБА_6 з ОСОБА_2 під`їхав на автомобілі «Део Ланос» до кінотеатру Котляревського. Він підійшов до них та ОСОБА_6 потиснув йому руку. Після цього він сів на заднє пасажирське сидіння автомобіля, де залишив гроші, після чого відразу ж вийшов і пішов у своїх справах. Вони ж вирушили до ОСОБА_3 , щоб віддати гроші, однак по дорозі були затримані працівниками прокуратури та УСБУ.

По обставинах обвинувачення ОСОБА_2 показав суду, що в 2018 році він працював на посаді начальника сектору кримінальної поліції Чутівського відділення Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області та згідно посадової інструкції займався розкриттям злочинів, вирішенням питань про відшкодування шкоди потерпілим. У травні 2018 року до нього звернувся кум ОСОБА_9 з проханням роз`яснити його знайомому ОСОБА_6 , яким чином той міг відшкодувати шкоду особі в справі, в якій його звинувачували в причетності до заволодіння її майном та побиття. Вислухавши ОСОБА_6 , він порадив у заданій ситуації,в першу чергу, вирішити питання про відшкодування майнової шкоди потерпілому та повернути викрадене майно. При цьому він погодився допомогти ОСОБА_6 у вирішенні цього питання та 19 травня 2018 року привіз його до зупинки «Мотель», на зустріч з старшим оперуповноваженим Полтавського ВП ОСОБА_1 , який був обізнаний з обставинами справи. Попередньо ОСОБА_3 повідомив йому, що не бажав зустрічатися з ОСОБА_6 та попросив його взяти в того гроші та передати йому, що він і зробив. В цей же день з ОСОБА_1 він зустрівся з ОСОБА_3 , а ОСОБА_6 залишився в автомобілі. ОСОБА_3 прийняв від нього 10000 грн., а йому сплатив 600 грн., відрахувавши їх за пальне з отриманих грошей. Повернувшись до автомобіля, він озвучив ОСОБА_6 вимоги потерпілого відшкодувати всю суму грошей, на які той погодився і запевнив, що решту грошових коштів в розмірі 16000 грн. передасть через них вже наступного дня. 20 травня 2018 року, в денний час, він знову зустрівся ОСОБА_6 і під`їхав з ним на автомобілі «Део Ланос» до кінотеатру Котляревського, де до них підійшов ОСОБА_1 . Вони вийшли з автомобіля, а ОСОБА_6 присів на заднє пасажирське сидіння автомобіля, де залишив гроші, до яких він жодного стосунку не мав та їх не торкався. Після цього ОСОБА_6 пішов у своїх справах, а він з ОСОБА_1 поїхав до ОСОБА_3 , щоб віддати гроші, однак по дорозі вони були затримані працівниками прокуратури та УСБУ.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд вважає, що встановлені судом фактичні обставини вчинення ними кримінального правопорушення за викладених вище обставин, повністю підтверджуються показаннями свідків, письмовими доказами в їх сукупності.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що 13 квітня 2018 року, у вечірній час, він прийшов до магазину АТБ, що на вул. Героїв Сталінграду в м.Полтаві, де зустрів своїх знайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Останній продемонстрував йому барсетку з документами, яку він ніби -то у когось відібрав. Він не вникав в подробиці цієї справи і пішов додому. Приблизно через місяць за місцем його роботи з працівником поліції ОСОБА_1 прийшов ОСОБА_11 і попросив допомоги в пошуках барсетки з речами, яка належала ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_1 почав розпитувати про його причетність до побиття ОСОБА_3 та заволодіння його речами. У розмові ОСОБА_1 повідомив йому про наявність у нього відеозапису, на якому ніби -то зафіксовано саме його неправомірні дії. Після цього в нього виникли побоювання, що його притягнуть до кримінальної відповідальності, що було для нього невигідним, оскільки він мав намір служити в Збройних силах України. З цих причин, через свого знайомого ОСОБА_9 , він звернувся за допомогою до працівника поліції ОСОБА_2 , якому при зустрічі повідомив про свої побоювання та попросив посприяти в перегляді відеозапису та роз`яснити, яким чином він міг уникнути притягнення до кримінальної відповідальності. Через нетривалий час йому призначив зустріч працівник поліції ОСОБА_2 , якому ОСОБА_9 повідомив про його проблеми. ОСОБА_2 організував їхню з ОСОБА_1 біля аграрної академії, де вони повідомили йому на необхідності заплатити потерпілому ОСОБА_3 26000 грн або 1000 доларів США. При цьому ОСОБА_1 запевнив його, що в разі сплати цих грошей, буде видалено факт його присутності з відеозапису і все буде виглядати так, ніби він був простим перехожим і не брав участі в побитті потерпілого та викраденні його речей. Також вони наголосили на скорішому збиранні грошей, бо ніби -то працівники прокуратури вимагали від нього результатів в розкритті цього злочину.Зрозумівши, що такі дії є неправомірними, 18.05.2018 року він звернувся з заявою до прокуратури Полтавської області та далі працював під прикриттям працівників правоохоронних органів. 19 травня 2018 року, в денний час, він з ОСОБА_2 на його автомобілі прибули в м.Полтаву, де зустрілися з ОСОБА_1 . Він повідомив їм про наявність у нього 10000 грн., які були його особистими грошима, та передав їх ОСОБА_2 . З цими грошима останній та ОСОБА_1 пішли ніби - то до потерпілого ОСОБА_3 , а він залишився чекати їх в автомобілі. Повернувшись через нетривалий час, ОСОБА_2 повідомив йому, що потрібно доплатити решту грошових коштів, щоб набути статусу свідка. Він погодився це зробити наступного дня і знову зателефонував до ОСОБА_2 , домовившись з тим про зустріч. Зустрівшись в обумовленому місці, він сів на заднє пасажирське сидіння автомобіля «Део Ланос», бо на передньому пасажирському сидінні сиділа жінка, одягнута в формений одяг поліцейського. Проїжджаючи біля стадіону «Ворскла», ОСОБА_2 зателефонував до ОСОБА_1 і вони під`їхали до кінотеатру Котляревського, куди той підійшов. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_2 сказав: «Положи ззаду». Він виконав цю вимогу, відкрив папку чорного кольору з документами, яка лежала поруч нього на задньому сидінні і положив туди пачку грошових коштів в сумі 16000 гривень, після чого вийшов з автомобіля і пішов у власний справах.

Свої показання свідок ОСОБА_6 підтвердив в ході слідчого експерименту, який було проведено 12.09.2018 року та на місцевості показав місце зустрічі з ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , де 19 травня 2018 року передав їм грошові кошти в розмірі 10000 грн, а наступного дня біля кінотеатру Котляревського - 16000 грн., про що судом досліджено протокол з переглядом відеозапису. (а.с.179 - 183 тому № 3).

Свідок ОСОБА_13 показала, що є процесуальним прокурором та старшим групи в кримінальному провадженні за № 12018170040001388 від 05.05.2018 року, внесеного до ЄРДР за фактом вчинення крадіжки в ОСОБА_3 належної йому барсетки з документами та мобільним телефоном, яка сталася 13 квітня 2018 року, о 22 год 15 хв, біля магазину «АТБ», що по вул. Героїв АТО в м.Полтаві з первинною правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України. Жодних вказівок в цьому провадженні на проведення оперативно - розшукових заходів вона, як прокурор, оперативним працівникам не надавала. У травні 2018 року було встановлено, що досудове слідство в цьому кримінальному провадженні проводилося на неналежному рівні, а тому вона особисто допитала потерпілого ОСОБА_3 , який повідомив про обставини вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, а також про те, що з 13.04.2018 року по 05.05.2018 року він намагався самостійно знайти зниклі речі та до поліції не звертався. Після проведення його допиту вона перекваліфікувала кримінальне правопорушення із ч.1 ст.185 КК України на ч.2 ст.186 КК України (грабіж). У матеріалах справи були відсутні дані про те, що ОСОБА_6 намагався якимось чином відшкодувати шкоду потерпілому ОСОБА_3 .Розписка від потерпілого про отримання ним від ОСОБА_6 грошових коштів в розмірі 10000 грн. була долучена до матеріалів провадження значно пізніше, ніж вона була датована. У даному провадженні жодній особі підозра не пред`являлася.

Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 показали суду, що вони були в групі прокурорів у кримінальному провадженні № 12018170040001388 від 05.05.2018 року, внесеного до ЄРДР за фактом вчинення крадіжки в ОСОБА_3 . Жодних вказівок в цьому провадженні вони оперативним працівникам та слідчому не надавали.

Свідок ОСОБА_16 повідомив суду, що працює на посаді оперуповноваженого Полтавського ВП та підтвердив, що після 22.05.2018 року на підставі доручення слідчого, наданого в порядку ст.40 КПК України, йому було доручено провести відповідні заходи в кримінальному провадженні № 12018170040001388 від 05.05.2018 року. До цього будь - яких оперативно - розшукових заходів в цьому провадженні він не проводив.

Із допиту свідка ОСОБА_4 слідує, що вона працювала слідчим Полтавського ВП та в її провадженні перебували матеріали кримінального провадження № 12018170040001388 від 05.05.2018 року, внесеного до ЄРДР за фактом вчинення крадіжки в ОСОБА_3 за ч.1 ст.185 КК України. Вперше, 22.05.2018 року вона надала оперативним працівникам доручення в порядку ст.40 КПК України на проведення відповідних заходів. З питань проведення досудового розслідування ОСОБА_1 жодного разу до неї не звертався, долучити до справи які - небудь матеріали чи речові докази не просив.

Допитані слідчі Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які входили до групи слідчих кримінального провадження № 12018170040001388 від 05.05.2018 року надали аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_19 показала, що працює слідчим Чутівського відділення карлівського ВП ГУНП в Полтавській області. 20 травня 2018 року вона перебувала на добовому чергуванні в складі слідчо - оперативної групи, старшим групи був ОСОБА_2 . З останнім, у робочих питаннях, вона поїхала в с.Зеленківку, однак по дорозі той повідомив, що в нього є нагальна потреба з`їздити в м.Полтаву. Прибувши туди, на вул. Європейській, до автомобіля ззаду сів незнайомий їй чоловік, і вони далі проїхали до кінотеатру Котляревського. На задньому сидінні, де сидів чоловік, лежала належна їй чорна папка з документами. У цей час до них підійшов працівник поліції ОСОБА_1 . Чоловіки утрьох вийшли з автомобіля і коротко переговорили між собою. Невідомий чоловік знову сів в автомобіль ззаду і відразу ж вийшов. У ході проведення обшуку з автомобіля було вилучено грошові кошти.

Свідок ОСОБА_3 показав, що 13 квітня 2018 року, у вечірній час, біля магазину «АТБ», що на вул. Героїв Сталінграду в м.Полтаві,його побили троє невідомих осіб та заволоділи належною йому барсеткою з документами та мобільним телефоном. Від працівників поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_20 він дізнався, що до вчинення цього кримінального провадження були причетні ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Останній виявив бажання відшкодувати йому завдану шкоду, яку він оцінив у 26000 грн. До поліції із заявою він звернувся 05 травня 2018 року, оскільки до цього сам намагався знайти викрадене в нього майно. Від працівників магазину «АТБ» він отримав відеозаписи подій, які мали місце 13.04.2018 року. Офіційно, як речовий доказ, такий відеозапис він ні слідчим, ні оперативним працівникам для долучення до матеріалів не надавав. З приводу розслідування кримінального провадження він спілкувався з оперативним працівником ОСОБА_1 , який повідомив йому про відшукання частини його речей, а саме барсетки, паспорту, кода, Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, мобільного телефона. Через деякий час до нього зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що з ним хоче зустрітися ОСОБА_6 зі своїм батьком.Потім ОСОБА_1 з цього ж питання телефонував ще декілька разів. 19 травня 2018 року, у вихідний день, до нього за місцем проживання приїхали ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та повідомили, що ОСОБА_6 передав для нього в рахунок відшкодування шкоди 10000 грн. З ОСОБА_6 він не бажав зустрічатися, а тому гроші передав йому ОСОБА_2 , однак він відмовився писати заяву про відсутність майнових претензій до нього, оскільки бажав, щоб йому відшкодували ще 16000 грн. При цьому написав розписку, датовану 19.05.2018 року про повернення йому 10000 грн. Після отримання цих грошей, він віддав близько 600 грн. ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на пальне, а ОСОБА_1 позичив близько 500 грн, бо він попросив про це. Наступного дня до нього зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що ОСОБА_6 вже готовий передати йому ще 16000 грн і коли він з ОСОБА_1 отримає цю суму, то вони до нього приїдуть. У цей день він чекав на їхній приїзд, але ті не приїхали, бо були затримані працівниками правоохоронних органів. Цивільний позов у кримінальному провадженні № 12018170040001388 від 05.05.2018 року подано ним лише 03.10.2018 року про відшкодування 16000 грн.

Свідок ОСОБА_9 показав, що в травні 2018 році до нього звернувся його знайомий ОСОБА_6 , який повідомив, що в квітні 2018 року в нього виник конфлікт з адвокатом, однак його речами він не заволодівав. При цьому працівники поліції звинуватили того в причетності до вчинення правопорушень. Оскільки він був знайомий з працівником поліції ОСОБА_2 , то звернувся до нього з питанням, як діяти тому в такій ситуації. Останній виявив бажання допомогти йому і надав пораду відшкодувати шкоду потерпілому, після чого вони вдвох їздили в м.Полтаву, де зустрічалися працівником поліції ОСОБА_1 , який займався цією справою.

Свідок ОСОБА_23 підтвердив суду, що його знайомий ОСОБА_6 попросив його відвезти з м.Полтави до смт. Чутове для отримання поради від працівника поліції ОСОБА_2 , оскільки той потрапив в неприємну ситуацію, при якій працівники поліції звинуватили його у вчиненні кримінального правопорушення. У розмові ОСОБА_2 порадив ОСОБА_6 , щоб не бути притягнутим до кримінальної відповідальності, спілкуватися з потерпілим та вирішувати питання про відшкодування йомушкоди.

Наказом № 104 о/с від 24.03.2017 року, майора поліції ОСОБА_2 призначено на посаду начальника сектору кримінальної поліції Чутівського відділення поліції Карлівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області. (а.с. 14 тому № 4).

Наказом № 269о/с від 05.06.2018 року майора поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за підставі п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням). (а.с. 15 тому 4).

Наказом № 459 о/с від 09.12.2016 року, майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області. (а.с. 19 тому № 4).

Наказом № 317 о/с від 26.06.2018 року майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за підставі п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» ( у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). (а.с. 20 тому № 4).

18.05.2018 року до прокуратури Полтавської області звернувся ОСОБА_6 із заявою про злочин, в якій він просив притягнути до кримінальної відповідальності працівника Полтавського ВП ОСОБА_1 , який вимагав у нього неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності. (а.с.3 тому № 2).

Рапортом від 18.05.2018 року працівник УСБУ в Полтавській області доповів про отримання інформації про те, що працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснюють тиск на ОСОБА_6 , вимагаючи від нього неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за не притягнення того до кримінальної відповідальності. (а.с.2 тому 3 2).

18.05.2018 року відомості за даною заявою внесено до ЄРДР за № 42018170000000171 з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.368 КК України. (а.с.4 тому № 2).

Судом досліджено протокол від 08 червня 2018 року огляду матеріалів кримінального провадження № 12018170040001388 від 05.05.2018 року, копії якого оглянуті судом, із якого слідує, що 05.05.2018 року внесено відомості до ЄРДР за № 12018170040001388 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України з викладеними обставинами про те, що 13.04.2018 року, о 22 год 15 хв, біля магазину АТБ, що по вул. Героїв АТО в м.Полтаві, ОСОБА_3 виявив зникнення барсетки з особистими речами, збиток оцінив в розмірі 2000 грн. Слідчі ОСОБА_4 , ОСОБА_17 (а.с.150, 152 тому №3).

Окрім того на а.с.154 тому № 3 наявна копія витягу з ЄДРД , відповідно до якого 05.05.2018 року відомості за заявою ОСОБА_3 внесено за № 12018170040001388, з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України. Слідчим визначено ОСОБА_18 .

При цьому, згідно довідки ЖЄО № 12188 від 05.05.2018 року, ЄРДР № 12018170040001388 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст.185 КК України, 08.05.2018 року в ході виконання доручення СВ Полтавського ВП Потоцький, Богданов встановлено, що ОСОБА_5 13.04.2018 року, приблизно о 22 год 15 хв. по вул. Героїв АТО, неподалік від магазину «АТБ», шляхом вільного доступу викрав чоловічу барсетку, в якій знаходився мобільний телефон «Samsung», ІМЕІ НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_3 , чим завдав тому збитку на суму 2000 грн. Речові докази вилучено, ОСОБА_24 зобов`язано явкою. (а.с.26 тому № 2).

04.05.2018 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Полтавського ВП про притягнення до відповідальності невідомих осіб, які 13.04.2018 року, о 22 год 15 хв. заволоділи належною йому барсеткою з документами та мобільним телефоном. (а.с. 155-156 тому № 3).

Постановою першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури від 06.05.2018 року призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12018170040001388 від 05.05.2018 року в складі групи прокурорів ОСОБА_13 (старший групи), ОСОБА_14, ОСОБА_15 (а.с 154 тому № 3).

На а.с. 174 тому № 3 наявне доручення слідчого, надане в порядку ст.40 КПК України, 22.05.2018 року, яким доручено оперативним працівникам кримінальної поліції Полтавського ВП ГУНП в Полтавської області провести відповідні заходи в кримінальному провадженні № 12018170040001388 від 05.05.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що виконання вказаного вище доручення було покладено на старшого оперуповноваженого ВКП Полтавського ВП ОСОБА_16 (а.с.176 тому № 3).

18 травня 2018 року прокурором надано доручення оперативним працівникам УСБУ в Полтавській області на проведення комплексу слідчих (розшукових) заходів, направлених на виявлення та розкриття неправомірних дій працівників поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме здійснити огляд та вручення предмету неправомірної вигоди - грошових коштів в розмірі 10000 грн. заявнику ОСОБА_6 з метою викриття протиправної діяльності. (а.с. 31 тому № 2).

На підставі вказаного вище доручення, 18 травня 2018 року, в період часу з 11 год 50 хв по 12 год 35 хв., оперативним працівником УСБУ в Полтавській області, в присутності понятих, здійснено огляд заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр в присутності ОСОБА_6 . На початку огляду ОСОБА_6 надано особисті кошти в сумі 10000 грн, а саме по 100 купюр номіналом по 100 грн з відповідними серійними номерами, зазначеними в протоколі. Надалі ці грошові кошти було вручено йому ж для участі у проведенні заходів по отриманню фактичних даних щодо одержання неправомірної вигоди працівниками поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 19.05.2018 року, який був досліджений у судовому засіданні разом з додатком - копіями грошових купюр. (а.с. 32 - 35, 36 - 69 тому № 2).

20 травня 2018 року прокурором надано доручення оперативним працівникам УСБУ в Полтавській області на проведення комплексу слідчих (розшукових) заходів, направлених на виявлення та розкриття неправомірних дій працівників поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у ході яких їм доручено здійснити огляд, помітку та вручення предмету неправомірної вигоди, а саме грошових коштів у розмірі 16000 грн. заявнику ОСОБА_6 з метою викриття протиправної діяльності. (а.с. 70 тому № 2).

На підставі вказаного вище доручення, 20 травня 2018 року, в період часу з 12 год 30 хв по 13 год 08 хв., оперативним працівником УСБУ в Полтавській області, в присутності понятих, здійснено огляд заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр у присутності ОСОБА_6 . На початку огляду ОСОБА_6 надано особисті кошти в сумі 16000 грн, а саме по 16 купюр номіналом по 500 грн., 15 купюр номіналом по 200 грн., 50 купюр по 100 грн. з відповідними серійними номерами, зазначеними в протоколі. Надалі ці грошові купюри помічені аерозольним препаратом «Світлячок - М» та однією пачкою вручені ОСОБА_6 для участі в проведенні заходів по отриманню фактичних даних щодо одержання неправомірної вигоди працівниками поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 20.05.2018 року, який був досліджений у судовому засіданні разом з додатком - копіями грошових купюр. (а.с. 71 - 74, 75 - 102 тому № 2).

20 травня 2018 року, в період часу з 15 год 56 хв по 19 год 20 хв,, у зв`язку з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрювалися у вчиненні злочину, у присутності понятих, проведено обшук автомобіля «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на проїжджій частині дороги біля приміщення Полтавської міської ради, що по вул. Соборності, 36 у м Полтаві, а також особисті обшуки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У ході обшуку, при відчиненні задніх правих дверей автомобіля, на гумовому килимку, на підлозі між переднім та заднім сидінням виявлено в пачці грошові кошти в сумі 16000 грн., номіналом по 100 грн. в кількості 50 купюр, по 200 грн. в кількості 15 купюр, по 500 грн. в кількості 16 купюр. При насвічуванні на них лампою ультрафіолетового випромінювання проявилося світіння зеленого кольору. Окрім того, в автомобілі на задньому сидінні виявлено папку з документами, на внутрішній стороні якої при насвічуванні на неї лампою ультрафіолетового випромінювання виявлено світіння зеленого кольору. Окрім цього виявлено барсетку чорного кольору, в якій у задній боковій кишені наявні грошові кошти в сумі 156 грн., серед яких купюра номіналом 100 грн. серії ГЦ 6132467. У ході проведення особистого огляду ОСОБА_2 , у останнього виявлено грошові кошти в сумі 2306 грн., серед яких виявлено шість купюр номіналом 100 грн. серії ЕГ1637534, СБ3029934, КУ7557970, ЕИ4042412, КН6064011, ЕД7157096. (а.с.103 - 112 тому № 2).

Як встановлено, 19.05.2018 року дані купюри відповідно до протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів- грошових купюр були описані та вручені ОСОБА_6 для участі в проведенні заходів по отриманню фактичних даних щодо одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проводилися на виконання рішення прокурора про контроль за вчиненням злочину.

Відеозапис даної процесуальної дії переглянуто в судовому засіданні.

22 травня 2018 року слідчим суддею Октябрського районного суду м.Полтави надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , з метою виявлення грошових коштів та інших документів і речей, які можуть мати доказове значення в кримінальному провадженні. (а.с.166-167 тому № 2).

01.06.2018 року слідчим СВ УСБУ в Полтавській області проведено огляд мобільного телефону HuaweiY-U02, власником якого є ОСОБА_2 та мобільного телефону XiaomiRedmi 4X, власником якого є ОСОБА_1 . У ході огляду мобільного телефону XiaomiRedmi 4X, встановлено наявність контакту ОСОБА_26 за номером НОМЕР_3 та наявність секретного чату в програмі Viber, 2 користувачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У папці «історія дзвінків» за 19.05.2018 року та 20.05.2018 року виявлено наявність з`єднань з користувачем НОМЕР_3 (належить ОСОБА_2 ), про що складено протокол від 01.06.2018 року, який досліджений судом. (а.с. 121 тому № 2).

20.05.2018 року прокурором винесено постанову про проведення освідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.158, 161 тому № 2).

За результатами освідування складено протокол від 20.05.2018 року, в якому зазначено про відібрання змивів з долонь рук ОСОБА_2 (а.с.159-160 тому № 2). Окрім того складено протокол від 20.05.2018 року, в якому зазначено про відібрання змивів з долонь рук ОСОБА_25 (а.с.162 -163 тому № 2).

На а.с.118 тому № 3 наявний протокол огляду від 07.09.2018 року, відповідно до якого оглянуто компакт - диски DVD - R, на якому зафіксовано відомості про вихідні та вхідні дзвінки, СМС - повідомлення (із зазначенням базових станцій та азимутів мобільних терміналів), здійснених з номерів НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_1 ; НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_26 ; НОМЕР_6 , яким користувався ОСОБА_6 за період з 13.04.2018 року по 22.05.2018 року.

Зокрема, із досліджених судом відомостей, за період часу з 18.05.2018 року по 20.05.2018 року встановлено з`єднання номерів НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_1 з мобільним телефоном НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_26 (а.с.118 - 125 тому № 3).

Відповідно до висновку судової хімічної експертизи № 15349 від 15.01.2019 року, на поверхні марлевих тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_2 , на поверхні марлевих тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_1 , на поверхні п`ятдесяти купюр номіналом по 100 грн. (УЄ9726568, УК8068095, УМ1759616, КЕ5706352, ЗФ7936865, АА3470353, СД2232836, КК3453373, ЕИ8770784, АИ7198883, КК6781930, ЕЄ5185296, КУ5839995, ЕД2447530, ЗИ6666948, ЗЄ2933298, АЖ5109225, СЗ0499928, ГХ2586736, ВИ4278047, МЗ9575872, КБ4770103, КЕ3462722, КВ2018656, ЕЯ4799995, ЗБ6251020, КЗ1631503, ВФ7077509, СД7403549, КГ5560332, МГ8864148, ЕШ6115286, АЖ4916579, КГ5495888, ВФ2175530, ЗБ1694428, КМ9647072, КМ0295396, КУ1808966, ЗФ4245370, КЗ9687250, ЕЕ1551777, ТА0941145, ВЛ7280819, КД7946065, ЗФ2069586, ЕС0350425, КИ3247077, ЕХ6656793, ГЄ8235807), п`ятнадцяти купюр номіналом по 200 грн. (АГ6195836, ХЄ3969493, ПГ8662346, ПД8327093, ХЄ3969494, ЕВ5934643, ХД8018076, ЗЄ0445798, УФ4357287, МА7252397, ВЧ5879527, КЙ8976308, УЛ8018512, ТБ8711107, АЖ4918187), шістнадцяти купюр номіналом по 500 грн. (ЛА5148542, ВВ64265664, ВІ4035288, ЛВ6122012, ВД7562106, ФД0740158, ЗГ4501070, УБ6891045, ЗГ1675999, ВХ4821597, ЗГ8746633, УБ6390656, ФГ7844832, БН5757085, ХА6583411, МБ 4069007), на поверхні марлевого тампону зі зразком спеціальної хімічної речовини є сліди спеціальної хімічної речовини - люмінофору.

На поверхні двох контрольних ватних тампонів, по зовнішній та внутрішній поверхнях обкладинки папки та її вмісту слідів спеціальних хімічних речовин немає.

Сліди спеціальної хімічної речовини, яка виявлена на поверхні марлевих тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_2 , на поверхні марлевих тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_1 , на поверхні п`ятдесяти купюр номіналом по 100 грн, п`ятнадцяти купюр номіналом по 200 грн., шістнадцяти купюр номіналом по 500 грн. мають спільну родову належність як між собою, так і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої для порівняння. (а.с.200-201 тому № 3).

Експертною комісією Полтавського апеляційного суду на підставі протоколу № 1 від 29.01.2020 року, знято гриф секретності з «таємно» на «розсекречено» щодо надання дозволу на проведення НСРД, які містилися в ухвалах слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 18.05.2018 року в кримінальному провадженні № 42018170000000171 від 18.05.2018 року. (а.с.203 тому № 3).

18.05.2018 року слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області надано дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_2 негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) у виді аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_2 , зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора рухомого (мобільного) зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» за ідентифікуючими ознаками: номером абонента НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_2 , візуального стеження за особою ОСОБА_2 у публічних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. (а.с.205-206 тому № 3).

На а.с. 218-220, 221-223, 224 - 226 тому № 3 наявні клопотання прокурора про проведення НСРД стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6

18.05.2018 року слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області надано дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_1 НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_1 , зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора рухомого (мобільного) зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» за ідентифікуючими ознаками: номером абонента НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_1 ; візуального стеження за особою ОСОБА_1 у публічних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. (а.с.207-208 тому № 3).

18.05.2018 року слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області надано дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_6 НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_6 , зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора рухомого (мобільного) зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» за ідентифікуючими ознаками: номером абонента НОМЕР_6 , яким користувався ОСОБА_6 ; візуального стеження за особою ОСОБА_6 в публічних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. (а.с.210-211 тому № 3).

18.05.2018 року у кримінальному провадженні № 42018170000000171 від 18.05.2018 року проведено НСРД у виді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту строком на 2 місяці, тобто з 18.05.2018 року по 18.07.2018 року, з метою отримання відомостей, які мають значення для досудового розслідування та викривають ОСОБА_1 у вчиненні злочину, а саме способу одержання неправомірної вигоди, його дії, за отримання яких отримують грошові кошти. (а.с.212-216 тому № 3).

18.05.2018 року надано доручення прокурором на проведення НСРД в кримінальному провадженні № 42018170000000171 від 18.05.2018 року працівникам УСБУ в Полтавській області. (а.с.216 - 217 тому №3).

Із протоколу за результатами проведення НСРД від 05.06.2018 року, який досліджений судом, слідує, що на ньому зафіксовано інформацію, отриману за результатами проведення НСРД 19 травня 2018 року, а саме на першому файлі фіксація розмови двох ідентифікованих осіб: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (К). На питання ОСОБА_2 (мовою оригінала): «Ну вже найшов?», ОСОБА_6 відповідає: «Та найшов, ну половину. Мені просто фермер,…, я ж землю продаю, поняв, то половину дав».

ОСОБА_2 говорить: «Ну шо, поїхали тоді балакать», ОСОБА_6 відповідає: «Та полюбому буду половину доносить, ну а шо робить? Просто шо воно ще вчора, в п`ятницю утром должно рішиться. Та вроді по любому будуть бабки, просто, сьогодні не вийшло». ОСОБА_2 говорить: «Ми тоді через 40 минут десь там на Мотелі будем, давай». ОСОБА_6 уточняє (мовою оригінала): « Завтра сказав вечером, він мені ще вчора должен був отдать, а сказав завтра вечером, ілі в понєдєдьнік, бо дєньги позичає, гектар продавать». ОСОБА_2 : «Ну шо, поїхали тоді балакать».

При відкритті другого файлу, на ньому зафіксовано розмову трьох ідентифікованих осіб: ОСОБА_6 ), ОСОБА_2 (К), ОСОБА_1 (П)., яка починається з 38 хв 33 сек.

ОСОБА_6 звертається до ОСОБА_1 (мовою оригінала): « ОСОБА_28 , я можу бути увєрєним, шо моя репутація буде нормальна, ну в порядку?», ОСОБА_1 відповів: «Ти давай менше пілікай, тобі ж Сашко казав».

ОСОБА_6 говорить: «Для мене це просто тоже. Я ж гектар свій продаю».

ОСОБА_1 відповів (мовою оригінала): «Тобі сказали, що все буде нормально, чи ти, єслі не увєрєн в ОСОБА_30 , то тоді про що ми вообще разговаріваєм, тоді можна встати і вийти вообще з машини, хай іде як воно йде, я повторятись не збираюся, ми з ним уже не один пуд солі з`їли, так шо не переживай».

ОСОБА_2 говорить до ОСОБА_6 (мовою оригінала): « ОСОБА_31 , живе він оце в слєдующем домі, потєрпєвший, общаться він з тобою не буде, якщо тебе так устраює десятка сьогодні, шістнадцять до вечора, то да. У понеділок тебе допитають як свідка, ти будеш свідком по цій справі, ото таке. Ну тільки це ж должно буть желєзно….. Счас я йому віднесу отдам, а потом зізвонимося, завтра зустрінемося».

Питання ОСОБА_6 : «Жєлєзно, ну а як по другому?»

ОСОБА_2 : «Ну а по другому нічого не зробиш. По цій дєлюзі всьоравно буде отвічать оцей третій ваш, ОСОБА_32 …».

ОСОБА_6 : « Ага , та ОСОБА_32 . І що робить щас?».

ОСОБА_2 (мовою оригінала): «Щас я йому отнесу, отдам, а потом созвонимося, завтра встрінемось».

ОСОБА_6 : « Шо ж він казав, що я там буду як стороною, плечем його зацепив? А тепер свідком».

ОСОБА_2 відповів (мовою оригінала): «Ні, ти будеш як, там ти просто на відео єсть, ти будеш як просто проходив і всьо, тебе допитають на протокол свідка, ну як тебе там не було, ти не участвовав і ти їх не знаєш».

На оглянутому диску міститься третій файл, на якому зафіксовані відомості, отримані 20.05.2018 року у виді розмови ідентифікованих осіб: ОСОБА_6 ), ОСОБА_2 (К).

Зокрема, ОСОБА_2 говорить до ОСОБА_6 (мовою оригінала): « Всьо , тоді оставляй в машині»,

ОСОБА_6 питає: «Де іменно?»

ОСОБА_2 відповідає: «Та ззаду»

ОСОБА_6 : «Я поняв».(а.с.230 - 233 тому № 3).

На а.с.1- 3 тому № 4 наявний протокол про результати проведення НСРД 05.06.2018 року у виді відеозапису, на якому зафіксовано 19 травня 2018 року зустріч двох осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 на вул. Грушевського в м.Полтаві.

Фіксація розпочата о 13 год 01 хв.

О 14:28:12 ОСОБА_6 підійшов до автомобіля золотистого кольору, став біля нього, о 14:28:41 ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , який сидить на передньому правому сидінні автомобіля, потиснули один одному руки. Далі ОСОБА_6 сів на заднє сидіння автомобіля і в кадрі з`являються його руки, в яких він тримає грошові кошти. О 14:38:34 ОСОБА_6 повертається до автомобіля, з якого до цього виходив, сідає на заднє сидіння. О 15:08:02 ОСОБА_6 протягнув руку між передніми сидіннями назустріч руху руки особи, яка перебуває за кермом, потім вийшов з автомобіля.

Судом переглянуто в судовому засіданні відповідний відеозапис.

На а.с. 5-7 тому № 4 наявний протокол про результати проведення НСРД від 12.09.2018 року у виді відеозапису, на якому зафіксовано 20 травня 2018 року зустріч трьох осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 біля кінотеатру Котляревського, що на вул. Європейській в м.Полтаві.

Згідно цього протоколу та даних відеозапису, отримано інформаціюв ході НСРД 20 травня 2018 року, де зафіксовано розмову тривалістю 16 хв. 15 секунд трьох осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_1 15 год 40 хв. зйомка розпочата, через хвилину ОСОБА_6 сів на заднє сидіння автомобіля золотистого кольору. О 15 год 53 хв. ОСОБА_6 виходить з автомобіля та стає біля ОСОБА_1 . Майже відразу ж ОСОБА_6 сідає на заднє сидіння автомобіля, тримає в руках гроші, а потім виходить з автомобіля, тисне руку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Таким чином, досліджуючи обставини вчинення даного кримінального правопорушення, суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі.

Суд знаходить неспроможними та такими, що суперечать доказам у кримінальному провадженні, дослідженими в судовому засідання, показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у тій частині, що вони отримали від ОСОБА_6 грошові кошти виключно для потерпілого ОСОБА_3 , тобто в рахунок відшкодування тому майнової шкоди, а не як неправомірну вигоду. На їхнє переконання вони, будучи працівниками правоохоронного органу, діяли в межах наданих їм повноважень, оскільки зобов`язані вживати заходів, направлених на відшкодування шкоди потерпілим, а також стосовно них мала місце провокація злочину зі сторони заявника та працівників правоохоронних органів.

Суд вважає, що такі показання спростовані не лише показаннями свідків, допитаних під присягою, в судовому засіданні, але й фактичними даними, зафіксованими в письмових доказах, зокрема розмовами, які відбувалися 19.05.2018 року, 20.05.2018 року за участю заявника та обвинувачених, при яких останні виявляли свою зацікавленістьу результатах розгляду кримінального № 12018170040001388 від 05.05.2018 року,у відшкодуванні шкоди потерпілому ОСОБА_3 , були обізнані з обставинами справи, розміром майнової шкоди, однак не мали жодного процесуального стосунку до кримінального провадження, оскільки будь - яких вказівок від слідчого чи прокурора не отримували.

З цього приводу слід звернути увагу на положення ст.41 КПК України, відповідно до якої оперативні підрозділи органів Національної поліції здійснюють слідчі дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії за власною ініціативою.

З приводу доводів обвинувачених про відсутність в їхніх діях умислу на одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, суд звертає увагу на положення ч.ч.1, 2 ст.24 КК України, відповідно до якої умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Об`єктивна сторона ч.2 ст. 369-2 КК України полягає в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Тобто, аналіз диспозиції ч.2 статті 369 - 2 КК України дає можливість зробити висновок про те, що суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суд констатуєнаявність усвідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суспільної небезпеки вказаного вище діяння про що свідчить той факт, що ті відкрито повідомляли заявнику про необхідність надання їм неправомірної вигоди і саме за непритягнення того до кримінальної відповідальності та набуття ним статусу свідка; назвали йому конкретну суму; підшукували місця зустрічей; використовували знайомство та приятельські стосунки з потерпілим ОСОБА_35 ; отримали з порушенням Кримінально - процесуального закону відеозапис, як засіб впливу на заявника; усвідомлювали відповідний статус службової особи - слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, від якої залежало прийняття такого рішення та проводили заходи в кримінальному провадженні № 12018170040001388 від 05.05.2018 року без вказівок слідчого, прокурора, тобто за власною ініціативою та на свій розсуд.

Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_36 заперечили факт надання вказівок оперативним працівникам в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12018170040001388 від 05.05.2018 року.

При цьому в задокументованих розмовах ОСОБА_1 декілька разів висловлював побоювання та запитував ОСОБА_6 , чи той не фіксує на телефоні їхні розмови.

Суд звертає увагу, що при зустрічах, які неодноразово відбувалися між обвинуваченими та заявником, їхньою метою та предметом розмов було лише обговорення питання щодо можливості непритягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, набуття ним статусу свідка і лише на підставі незмінних умов, які озвучили обвинувачені, а саме передання через них потерпілому грошових коштів в розмірі 26000 грн.

З цього приводу, із даних розмов, зафіксованих в ході НСРД, вбачається, що ініціативу вирішення такого питання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли саме на себе, брали активну участь в його обговоренні, в деталях повідомляли послідовний порядок вчинення дій, встановлювали строк для надання грошей, переконували заявника в тому, що відшкодування шкоди потерпілому матиме для нього позитивний наслідок і він не буде притягнутим до кримінальної відповідальності та набуде статусу свідка.

Згідно з приміткою до ст. 364 - 1 КК України у статті 369-2 цього Кодексу, під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Судом встановлено, що в розмові з ОСОБА_6 , ОСОБА_1 використав факт наявності у нього відеозапису подій, які мали місце 13.04.2018 року та довів до його відома про те, що на ньому зафіксовано його причетність до вчинення неправомірних дій стосовно ОСОБА_3 . При цьому, на той час, даний відеозапис в розпорядження слідчого не був наданий та речовим доказом у кримінальному провадженні не визнавався. Окрім того, судом встановлено, що в розмовах обвинувачені звертали увагу заявника на те, що питання про не притягнення до кримінальної відповідальності та відшкодування шкоди потерпілому він зможе вирішити тільки через них, оскільки ОСОБА_3 не мав бажання з ними зустрічатися.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали від ОСОБА_6 грошові кошти без законних на те підстав, обіцяли в обмін за це сприяти у не притягненні його до кримінальної відповідальності, то такі грошові кошти є неправомірною вигодою.

У ході допиту свідок ОСОБА_6 вказав, що сприймав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як працівників правоохоронного органу та розумів їхні висловлювання про необхідність передання їм грошей як неправомірну вигоду за непритягнення його до кримінальної відповідальності.

При цьому, суд критично відноситься до показань обвинувачених в тій частині, що грошей для себе вони не отримували, а мали намір передати їх ОСОБА_37 та на підтвердження таких доводів суду надано цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 , написану ним розписку, датовану 19.05.2018 роком.

Однак, матеріалами справи доведено, що цивільний позов та розписка долучені до кримінального провадження захисником ОСОБА_38 значно пізніше, в лютому 2019 року, до цього органу досудового розслідування жодного разу не повідомлялося про бажання ОСОБА_6 відшкодувати шкоду потерпілому або про факт такого відшкодування.

При чому, сам факт отримання неправомірної вигоди не для себе, а в інтересах іншої особи не впливає на кваліфікацію злочинного діяння, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.

Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення (ч.2 ст.28 КК України).

Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брали спільну участь у вчиненні інкримінованого їм кримінальному правопорушення і заздалегідь, до 19.05.2018 року, домовились про спільне його вчинення. Їхня попередня домовленість підтверджується їхньою обізнаністю про обставини кримінального провадження № 12018170040001388 від 05.05.2018 року, виявленням зацікавленості в результатах цього провадження.

Стосунки заявника та обвинувачених характеризувалися певною послідовністю дій, а саме спочатку ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_6 про його причетність до вчинення кримінального правопорушення. Після цього ОСОБА_39 та ОСОБА_2 озвучили йому суму неправомірної вигоди, а надалі, в короткий строк, за результатами двох зустрічей прийняли цю вигоду, при цьому діяючи безвказівок слідчого та прокурора. Після зустрічі з ОСОБА_2 , останній відразу привіз ОСОБА_6 вирішувати питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності саме до ОСОБА_1 , який на той час з власної ініціативи та на свій розсуд проводив оперативно - розшукові заходи в кримінальному провадження № 12018170040001388 від 05.05.2018 року. На зафіксованих розмовах обвинувачені разом беруть участь в обговоренні питань непритягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та отриманні неправомірної вигоди від нього.

Окрім того, дослідивши докази в справі, суд приходить до висновку, що обвинувачені та їхній захисник хибно вважають, що всі докази є недопустимими, оскільки обвинувачених було спровоковано до вчинення злочину.

Така позиція була мотивована тим, що працівники прокуратури та УСБУ спеціально створили умови, які спонукали обвинувачених до злочину, оскільки заявник першим шукав з ними зустрічей, просив надати консультації як йому уникнути кримінальної відповідальності, приймав активну участь в обговоренні цих питань, відразу ж погодився із запропонованим розміром шкоди, добровільно виявив бажання відшкодувати її потерпілому, двома частина спочатку добровільно передав 10000 грн, а наступного дня, за його ж ініціативи, передав іншу частину грошових коштів в розмірі 16000 грн.

Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні (ч.3 ст.271 КПК України).

Матеріалами справи встановлено, що на початку травня 2018 року до ОСОБА_6 першим прибув працівник поліції ОСОБА_1 , який довів до його відома про наявність у нього доказу - відеозапису з магазину АТБ, після чого запросив його для бесіди. При цьому ОСОБА_1 на вчинення таких дій, як оперуповноваженого, ні слідчий, ні прокурор не уповноважували, жодного відношення до кримінального провадження № 12018170040001388 від 05.05.2018 року, в силу наданих повноважень, він не мав, а тому діяв за власною ініціативою і на власний розсуд. Після звернення ОСОБА_6 за допомогою до ОСОБА_2 , як до працівника поліції, останній почав проявляти ініціативу та відразу ж зізвонився з ОСОБА_1 , який був обізнаний про обставини справи та він організуава їхню спільну зустріч, при якій ними було озвучено ОСОБА_6 розмір неправомірної вигоди за сприяння у непритягненні того до кримінальної відповідальності та набуття ним статусу свідка або просто «перехожого», пославшись навіть на можливість видалення факту його присутності з відеозапису. Як вбачається з даних, отриманих з телефонних мереж, ОСОБА_1 ОСОБА_2 , у досліджуваний період часу, часто зізвонювалися між собою, контактували, при чому безпосередньо орієнтували заявника контактувати та дзвонити лише ОСОБА_2 . Саме останній, виходячи із досліджених доказів, проявляв ініціативу у визначенні місць зустрічей, 19.05.2018 року безпосередньо прийняв від ОСОБА_6 гроші в розмірі 10000 грн., а також 20.05.2018 року дав вказівку заявнику залишити гроші ззаду в автомобілі.

Матеріалами справи доведено, що 18 травня 2018 року заявник ОСОБА_6 звернувся із заявою до прокуратури області, тобто після того, як ОСОБА_1 і ОСОБА_2 висунули йому вимогу передати їм неправомірну вигоду в розмірі 26000 грн., після чого при зустрічах 19.05.2018 року та 20.05.2018 року він діяв вже під прикриттям працівників правоохоронних органів.

Судом встановлено, що в досліджених задокументованих розмовах саме обвинувачені проявляють ініціативу з приводу необхідності сплати їм грошових коштів, озвучують порядок їхнього передання та суми, а також за що саме, зокрема слова ОСОБА_2 : «… потєрпєвший, общаться він з тобою не буде, якщо тебе так устраює десятка сьогодні, шістнадцять до вечора, то да. У понеділок тебе допитають як свідка, ти будеш свідком по цій справі, ото таке. Ну тільки це ж должно буть желєзно….. Счас я йому віднесу отдам, а потом зізвонимося, завтра зустрінемося».

З цих підстав суд визнає неспроможними доводи обвинувачених в тій частині, що ОСОБА_6 сам ініціював питання відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_35 , а вони, як законослухняні працівники правоохоронних органі вжили вичерпних заходів на захист прав особи, яка потерпіла від злочину і вчинили дії на відшкодування завданої їй шкоди.

Як встановлено в справі, питання ініціювання відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_35 , саме під виглядом отримання неправомірної вигоди, виходило від обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Сам же ОСОБА_6 сперш звернувся до ОСОБА_2 не з питанням про відшкодування шкоди, а по питанню, як йому діяти в ситуації, коли його звинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, до якого він ніби - то непричетний. При цьому, маючи можливість, запропонувати йому звернутися до професійного юриста чи адвоката з даного питання, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдалися до висунення вимог про надання їм неправомірної вигоди, пояснивши це необхідністю відшкодувати шкоду потерпілому, при чому гарантуючи тому в обмін не притягнення до кримінальної відповідальності та набуття статусу свідка.

Таким чином, надаючи оцінку діям працівників прокуратури та УСБУ щодо наявності провокації в діях останніх, суд застосовує за аналогією права рішення Європейського Суду з права людини.

Так, у справах «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства», «Джасперс проти Сполученого Королівства», «Раманаускас про Литви», «Банніков проти Росії» тощо акцентувалася увага на наявності державного інтересу, який не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду з самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.

В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства» (рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти РФ» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти РФ» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

У постанові від 6 березня 2018 року (справа № 727/6661/15-к) Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог ЄСПЛ для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є низка критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання.

Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року в справі «Раманаускас проти Литви»).

Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (наприклад, рішення ЄСПЛ від 15 червня 1992 року у справі «Люді проти Швейцарії»). Однак, застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкта з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Зокрема, суд має встановити, чи перевищили правоохоронні органи межі, визначені у зв`язку з використанням моделі симулювання, тобто чи підбурювали вони заявника до вчинення злочину. Із цією метою з`ясуванню підлягають причини, з яких було розпочато використання цієї моделі, ступінь співучасті поліції у вчиненні злочину та характер підбурювання чи тиску, який чинили на заявника.

Оцінивши докази в справі, судом встановлено, що 18.05.2018 року заявник ОСОБА_6 звернувся з заявою до прокуратури на неправомірні дії працівника ОСОБА_1 , де повідомив про вимагання в нього хабаря в розмірі 26000 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності і з цього часу він працював під прикриттям правоохоронних органів.

Суд вважає, що дії працівників правоохоронних органів в межах кримінального провадження не були провокативними, оскільки останні діяли відповідно до положень Закону та підставі санкціонованих дозволів на проведення НСРД, діяли пасивно та виявивши ознаки правопорушення, наділені повноваженнями вживати заходів реагування на його документування, викриття та припинення. З огляду на обставини справи, суд вважає, що інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_26 було б ними вчинене і без участі працівників правоохоронних органів.

Оцінивши докази в справі, суд робить висновок, що правоохоронні органи не створювали штучно ситуацію, яка б могла призвести до надання неправомірної вигоди. У цьому провадженні слідство розпочато після виявлення ознак готування до злочину та без активної участі заявника та працівників прокуратури і УСБУ, а тому суд не вбачає підстав для визнання доказів недопустимими внаслідок провокації.

Захисник просив суд визнати недопустимим доказом протокол обшуку від 20.05.2018 року, оскільки під час його проведення обвинуваченим не роз`яснили ст.63 Конституції України, відповідно до якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Як встановлено, під час обшуку обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь - яких пояснень та показань не надавали, у вчиненні неправомірних дій себе не викривали, є працівниками правоохоронного органу, мають вищу юридичну особу, а тому такі доводи захисника жодним чином не можуть порушувати їхнього права на захист та визнання фактичних даних, отриманих в ході обшуку, недопустимим доказом.

Окрім того, згідно з ч.11 ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отримані до або під час судового розгляду.

Зазначену вимогу процесуального закону прокурором виконано, відкрито стороні захисту додаткові матеріали, які стали підставою для проведення НСРД в цьому кримінальному провадженні. Постанови слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області та інші матеріали підтверджують здійснення судового контролю і мають значення для підтвердження допустимості проведених НСРД та складення протоколів, які є безпосереднім джерелом доказів.

Тобто, матеріалами справи доведено, що стороною обвинувачення з дозволу суду було здійснено втручання в спілкування учасників розмов, які відбувалися 19.05.2018 року та 20.05.2018 року та в ці дні здійснено відповідні відеозаписи, які були санкціонованими.

Посада слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області відноситься до службових осіб, які займають відповідальне становище.

Відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Судом встановлено, що 18.05.2018 року відомості за заявою ОСОБА_6 внесено до ЄРДР за № 42018170000000171 з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.368 КК України, що є тяжким злочином. (а.с.4 тому № 2).

Кваліфікуючими ознаками ч. 3 ст. 368 КК України, є вчинення діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигоду великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди,

Підозра обвинуваченим у даному кримінальному провадженні змінена із ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке є нетяжким злочином.

Однак, доведення наявності кваліфікуючих ознак в діях обвинувачених потребує певного часу, при чому на час проведення НСРД залишалася первинна кваліфікація, що вказує на законність їх проведення, в межах даного кримінального провадження.

Суд не приймає до уваги доводів обвинувачених в частині не проведення експертизи по з`ясуванню, чи були грошові кошти, які вручалися як неправомірна вигода справжніми або імітаційними. Всі дані щодо цих грошових коштів містяться в матеріалах справи, зокрема протоколах, які досліджені судом і будь - яких сумнівів не викликають.

Окрім цього, у суду не виникає жодних сумнівів щодо належності та достовірності доказів, на яких збереглися сліди люмінофору.

Як встановлено, оперативними працівниками було помічено грошові кошти в розмірі 16000 грн., які знаходилися в руках заявника, в пачці, перегнутими навпіл, і він безпосередньо контактував з ними. На відеозаписі зафіксовано факт його рукостискання з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак, матеріалами справи підтверджується та не заперечується обвинуваченими факт прийняття ними від ОСОБА_6 грошових коштів в розмірі 16000 грн., навіть не торкаючись до них руками, які той за вказівкою ОСОБА_2 залишив на задньому сидінні, і вони потрапили у володіння обвинувачених.

За результатами розгляду справи судом встановлено та підтверджено доказами походження грошових коштів, які надавалися заявником ОСОБА_6 як неправомірна вигода, а саме це є його особисті кошти. Закон не містить заборон працівникам правоохоронних органів використовувати для викриття осіб у вчинення кримінальних правопорушень такі грошові кошти.

Таким чином, у сукупності отриманих та проаналізованих доказів, суд приходить до висновку, що саме умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було вчинено одержання ними неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачені ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-1 КК України і їхня винуватість доведена повністю поза розумним сумнівом.

При прийнятті даного рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Таким чином, визнавши показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неспроможними та суперечливими в частині того, що вони не одержували неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, суд розцінює їхню поведінку як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнути покарання за вчинення кримінального правопорушення.

Натомість у суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань свідків, оскільки ці показання є логічними, послідовними, підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами та узгоджуються між собою.

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Обставиною, якавідповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб

Відповідно до висновківоргану пробації, виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе без обмеження або позбавлення волі, їх особи не становлять високої небезпеки для суспільства.

Згідност. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч. 2ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_25 вчинено нетяжкий корупційний злочин, він раніше несудимий, на теперішній час офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, на обліку в лікаря - психіатра, - невролога, - нарколога не перебуває.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено нетяжкий корупційний злочин, він раніше несудимий, на теперішній час офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, інвалід другої групи, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на обліку в лікаря - психіатра, - невролога, - нарколога не перебуває.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, характеристику осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їхню поведінку як під час скоєння злочину, так і після, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих обставин, а тому приходить до висновку про необхідність призначення їм покарання у виді штрафу, яке буде необхідним та достатнім для їхнього виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», із змінами, внесеними згідно із Законом№ 321-IX від 03.12.2019, ч.2 ст.369-2 КК зазнали змін, а саме в сторону посилення.

Таким чином, суд про призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовує закон про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення ними кримінального правопорушення, тобто станом на 19.05.2018 року.

Цивільні позови в справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

З метою забезпечення належного виконання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , призначеного покарання, уникнення ризиків, пов`язаних із ухиленням від суду та продовження ними злочинної діяльності, незаконного впливу на свідків, до набрання вироком законної сили, обраний стосовно них альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд залишає без змін.,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі в розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

До набрання вироком законної сили, обраний стосовно ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін. Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 140960 грн повернути заставодавцю ОСОБА_41 .

До набрання вироком законної сили, обраний стосовно ОСОБА_2 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін. Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 140960 грн повернути заставодавцю ОСОБА_42 .

Речові докази: грошові кошти в сумі 16000 грн - повернути заявнику ОСОБА_6 ; змиви з рук обвинувачених - знищити; папку чорного кольору з документами - повернути свідку ОСОБА_19 ; 1 купюру номіналом 100 грн., серії ГЦ № 6131467, вилучену у ОСОБА_1 , дві купюри по 500 грн., с серійними номерами Фз 9546110, ФД 2201834, дві купюри номіналом по 200 грн., с серійними номерами УВ 6762540, КЕ 4707897; вісім купюр номіналом по 100 грн. з серійними номерами УВ 6762540, КЕ 4707897, 8 купюр номіналом по 100 грн. з серійними номерами: ЕД 7157096, КН 6064011, ЕИ 4042412, КУ 7557970, СБ 3029934, ЕГ 1637534, КФ 9377288, СГ 6236799, 1 купюру номіналом 50 грн., 1 купюру номіналом 20 грн., 2 купюри номіналом 10 грн., 1 купюру номіналом 5 грн., 3 купюри номіналом 2 грн., 6 купюр номіналом 1 грн. - конфіскувати в дохід держави, диски з відеозаписи за результатами НСРД та процесуальних дій зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено через Октябрський районний суд м.Полтави до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяТ.О. Січиокно