Рішення № 94340449, 22.01.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

22.01.2021 Справа № 469/1554/18

2/469/93/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.

учасники справи:

представники позивача Кіріченко В.М. - не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач 05 грудня 2018 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі заяви б/н від 26 листопада 2015 року, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг, отримала кредит у розмірі 2200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, сплачувати комісії та штрафи.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно з договором, відповідач, у свою чергу, не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 16 жовтня 2018 року заборгованість відповідача склала 14657,24 грн., у тому числі тіло кредиту – 786,69 грн., відсотки за користування кредитом – 1849,84 грн., пеня – 10846,56 грн., штрафи: 500 грн. (фіксована складова) та 674,15 грн. (процентна складова), тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.

06 лютого 2019 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог та відповідь на відзив, у якій посилався на те, що штраф та пеня є окремими видами неустойки за різні види порушень; відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, тобто вона знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. У наданому до суду відзиві на позовну заяву проти позову не заперечувала факт використання кредиту та його часткового погашення шляхом автоматичного списання з пенсійного рахунку у розмірі 105,00 грн.; останнє автоматичне списання відбулося у січні 2017 року, потім картку було заблоковано, у зв`язку із чим відповідач зверталася до банку з приводу погашення кредиту за умови блокування картки, але їй не пояснили, на який рахунок необхідно сплачувати решту кредиту. З умовами та правилами надання банківських послуг та іншими внутрішніми документами банку, які стосуються кредитування, вона не була ознайомлена, ознайомитися з ними на сайті банку вона також не могла, оскільки проживає у селі та послугами інтернету не користується. Окрім заяви-анкети, вона нічого не підписувала, виписку про стан картрахунку банк їй не надавав, інформацію про тарифи і умови обслуговування вона не отримувала. Також зазначила про неможливість одночасного застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов`язань за договором та неприпустимість їх одночасного стягнення; посилалась на те, що вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а позивач не зазначив строк дії картки та не надав доказів отримання нею іншої картки і не пояснив, як вона могла б користуватися надалі карткою, термін дії якої закінчився, та не вказав спосіб сплачування кредиту після блокування кредитної картки. Крім того, відповідач вважає, що позовна давність звернення до суду з позовом спливла та позивачем неправильно визначена заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, які неправомірно збільшені, у зв`язку із чим заборгованість по процентах підлягає перерахунку з урахуванням початку перебігу строків позовної давності щодо місячних платежів, сума пені підлягає перерахунку з урахуванням строку позовної давності, решта заявлених у позові сум стягненню не підлягає.

Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 листопада ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.6, 65), у якій погодилась з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, та що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До Анкети-заяви позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна 55», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна COLD» (а.с.7) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.8-22), розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини кредитного договору, які відповідачем не підписані.

Згідно з наданим Банком розрахунком (а.с.5), заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 16 жовтня 2018 року заборгованість відповідача склала 14657,24 грн., у тому числі тіло кредиту – 786,69 грн., нараховані відсотки – 1849,84 грн., пеня – 10846,56 грн., заборгованість по судових штрафах – 1174,15 грн..

У обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладення сторонами договору приєднання б/н від 26 листопада 2015 року, складовими якого є підписана відповідачем заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/.

Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачем Анкеті-заяві від 26 листопада 2015 року (а.с.6, 65) відсутні дані про бажання та згоду ОСОБА_1 отримати будь-який з кредитних продуктів, зокрема, із зазначених у доданому до позовної заяви Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” (а.с.7), відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту та штрафних санкцій, розміру кредитного ліміту, строку дії договору.

Тому суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та що саме ці Тарифи та Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З таких міркувань суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Відповідно до положень ст.ст.1048, 1056-1 ЦК України, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З наданої позивачем анкети-заяви позичальника неможливо встановити розмір процентної ставки та умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Тому не є доведеним посилання позивача на те, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З викладених вище підстав слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача відсотків у сумі 1849,84 грн., пені у 10846,56 грн., штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та штрафу у розмірі 674,15 грн. (процентної складової) у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача та витягу з особового рахунку (а.с.5, 107-108), фактично отримана відповідачем сума коштів складає 2439,18 грн., у рахунок погашення заборгованості сплачено 1652,49 грн., тому стягненню з відповідача підлягає сума отриманого ним та непогашеного тіла кредиту в розмірі 786,69 грн..

Суд не бере до уваги посилання відповідача на блокування картки та неможливість сплати кредитних коштів, оскільки зазначені обставини відповідачем не доведено, так як відповідач не була позбавлена можливості сплачувати заборгованість іншими способами, зокрема, готівкою у відділенні “ПриватБанку”, що підтверджується і даними витягу з особового рахунку, відповідно до якого останній платіж відповідачем здійснено шляхом поповнення карти готівкою у відділенні банку (а.с.107 на звороті).

Власного розрахунку заборгованості відповідач не надала, клопотань про призначення судової бухгалтерської експертизи або про долучення висновку такої експертизи не заявляла, а тому суд вважає посилання відповідача на неправильне визначення позивачем заборгованості за тілом кредиту таким, що не спростовує наданий позивачем розрахунок заборгованості у цій частині.

Як вбачається з довідки про видачу кредитної картки (а.с.109), строк дії виданої відповідачу кредитної картки до серпня 2019 року; позивач звернувся до суду з позовом 05 грудня 2018 року.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України), позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до виписки з особового рахунку, перше зняття коштів з карткового рахунку відповідачем здійснено 24 березня 2016 року (а.с.108), тобто позовна давність за вимогою про повернення кредиту не сплинула.

Оскільки за вимогами про стягнення відсотків, пені та штрафів відмовлено з інших підстав, суд не розглядається питання про застосування позовної давності щодо зазначених вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк", адреса: 01001, м. Київ, вул. .Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2015 року, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 786 (сімсот вісімдесят шість) гривень 69 копійок, а також судовий збір в сумі 94,57 грн., всього стягнути 881 (вісімсот вісімдесят одну) гривню 26 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: