Постанова № 9433921, 19.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-5708/10/0570

час прийняття постанови: 13:55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                  Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля»

до Державної податкової інспекції у м. Димитрові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000081640/0 від 25 лютого 2010 року

за участю представників сторін:

від позивача: Лакізи Н.М. – за дов. від 14 січня 2010 року

від відповідача: Гуцалюк А.В. – за дов. від 19 лютого 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Красноармійськвугілля» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000081640/0 від 25 лютого 2010 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість, оскільки ним здійснювалась оплата податкового зобов’язання з податку на додану вартість платіжними дорученнями, в яких зазначалося цільове призначення платежу та період, за який проводиться оплата. Також зазначає, що законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій у разі подання до податкового органу уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Тому, просить скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач у письмових запереченнях та під час розгляду справи проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати податку на додану вартість. Крім того, посилається на підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України « Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який, на його думку, не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов’язань за наявності у платника податків податкового боргу, що має більш пізніші терміни виникнення.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Красноармійськвугілля» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32087941 (арк. справи 26 - 27).

25 лютого 2010 року відповідачем складений акт № 46/15-32087941 про результати невиїзної документальної перевірки особової картки позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 30 жовтня 2009 року по 16 лютого 2010 року (арк. справи 8-9).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2010 року № 0000081640/0 (арк. справи 10), яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 200 879 грн. 87 коп. за затримку на 60 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 1004 399 грн. 32 коп. за платежем: податок на додану вартість.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181).

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність об’єкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з акту перевірки об’єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем сум податку на додану вартість 7 платіжними дорученнями, дати та суми сплати співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача.

Призначенням платежу, як вбачається з банківських виписок, є сплата податку на додану вартість як поточних податкових зобов’язань, а саме на виконання договорів про розстрочення податкових зобов’язань з податку на додану вартість від 3 березня 2008 року № 6/24 та від 31 березня 2008 року № 8/24, а також згідно з актом перевірки № 384/23-11-132087941 від 24 листопада 2009 року. Суд вважає, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000081640/0 від 25 лютого 2010 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000081640/0 від 25 лютого 2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Красноармійськвугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 квітня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 23 квітня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.