Постанова № 9433883, 22.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-8867/08/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Рябовол М.О.

за участю

представника позивача - Жолоб Я.С.,

представника відповідача -                     Наумової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Піонер» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0012091540/3 від 26.03.2008р.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Піонер», звернувся до суду з позовною заявою до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0012091540/3 від 26.03.2008р.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідачем за результатами проведення невиїзної документальної перевірки з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропяллявугілля» за період з 31.05.2007р. по 06.11.2007р. складено акт № 695/15-0/26319454 від 19.11.2007р.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012091540/0 від 19.11.2007р.

Вказане податкове повідомлення-рішення за результатами оскарження залишено без змін.

За наслідками оскарження відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0012091540/3 від 26.03.2008р.

Але він із спірним податковим повідомленням – рішенням не погоджується вважає його необґрунтованим з наступних підстав.

При розрахунку штрафних санкцій, а саме при визначенні строків затримки сплати узгоджених сум податку на додану вартість відповідачем не враховувалось призначення платежу, яке вказувалось позивачем в платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум податкового боргу по податку на додану вартість, при цьому порушувалося право позивача самостійно визначати цільове використання своїх коштів.

В обґрунтування позову посилається на ст. 319 Цивільного кодексу України, п.1 ст. 4 Закону України «Про власність», ст. 139 Господарського кодексу України, та п. 1.2 ст. 1 Методики проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання, затвердженої Наказом Головного Контрольно-ревізійного управління України №232 від 09.10.2007р., п. 20.1 ст. 20, п.21.1 ст. 21 Закону України «Про переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001р., п.5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вважає, що відповідач своїми діями порушує його права, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення відповідно до яких зазначив, що вважає правомірно застосованою фінансову санкцію в розмірі 50 % у сумі 35075,06 гривень за платежем за збір за геологорозвідувальні роботи за прострочення терміну сплати із затримкою більше 90 календарних днів, а саме на 408 днів, згідно з нормами п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ.

Вказує, що згідно з нормами чинного законодавства, при здійснені платником податків розрахунків зі бору геологорозвідувальні роботи, спочатку повинні погашатися суми раніше створеного податкового боргу, і відповідно, нараховуватись штрафні санкції, а потім нараховуватись сплата поточних нарахувань.

У зв’язку з календарною черговістю зарахування платежів, кошти, спрямовані платником податків на сплату узгоджених сум та податкового боргу, в автоматичному режимі відповідно до вимог чинного законодавства зараховувались на погашення сум податкового боргу.

З огляду на вищевказане просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.03.2008р. у справі призначено судово-економічну експертизу.

Перед судовим експертом було поставлено наступні питання :

1. На підставі відомостей, що відображені в первинних документах

та податкової звітності позивача, визначити документальну обґрунтованість висновків акту перевірки № 695/15-0/26319454 від 19.11.2007 року на підставі якого податковим повідомленням-рішенням № 0012091540/3 від 26.03.2008р. донараховані штрафні санкції у сумі 35075,06 гривень.

2. З урахуванням дослідження по питанню № 1 та норм закону 2181-ІІІ від

21.12.2000 року, що застосовані у повідомленні-рішенні № 0012091540/3 від 26.03.2008р. визначити суму штрафу яка підлягає донарахуванню.

30 березня 2010 року до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи.

Згідно вкзаного висновку за результами дослідження експертом встановлено наступне.

По першому питанню: В результаті дослідження первинних бухгалтерських документів та податкової звітності з урахуванням Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2009р., висновку судово-економічної експертизи по справі № 2-а-7321/08/0570 від 09.06.2009р. не підтверджується по справі № 2-а-7321/08/0570 від 09.06.2009р. не підтверджується документальна обґрунтованість висновків акту перевірки № 69/15-2/26319454 від 19.11.2007р. на підставі якого податковим повідомленням - рішенням № 0012091540/3 від 26.03.2008р. донараховані штрафні санкції у сумі 35075,06 гривень.

По другому питанню: В результаті дослідження первинних бухгалтерських документів та податкової звітності з урахуванням Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2009р., висновку судово-економічної експертизи по справі № 2-а-7321/08/0570 від 09.06.2009р. та висновків цього дослідження по першому питанню експертом надається умовний висновок щодо можливості нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов’язань зі збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 18 165,32 гривень по даті 30.11.2007р. в сумі 49,59 гривень по даті 20.10.2008р. по розрахунку податкового зобов’язання № 11623 від 28.07.06р.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши перевіривши матеріали справи, висновок експертизи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Державне підприємство «Добропіллявугілля», згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області,- юридичною особою, дата реєстрації 11.03.2003р (а.с.18), здійснює свою діяльність відповідно до статуту (у новій редакції) (а.с. 13-15).

Відокремлений підрозділ Шахта «Піонер» Державного підприємства «Добропіллявугілля», згідно довідки Управління статистики у м. Добропіллі від 31.01.2007р., має правовий статус суб’єкта «без права юридичної особи» (а.с.16), діє на підставі Положення про Відокремлений підрозділ Шахта «Піонер» Державного підприємства «Добропіллявугілля», знаходиться на податковому обліку в Добропільській об’єднаній державній податковій інспекції.

Добропільська об’єднана державна податкова інспекція,- є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету Відокремленим підрозділом «Шахта «Піонер» Державного підприємства «Добропіллявугілля», за період з 31.05.2007р. по 06.11.2007р.

19.11.2007р. за результатами проведеної перевірки складено акт № 695/15-0/26319454 (а.с.5-7).

Згідно висновку вказаного акту встановлено порушення норм законодавчих актів України, а саме:

п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

ч.3 п.13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого ПКМУ від 29.01.99р. № 115;

п.3 ч.1 ст. 9 ЗУ від 25.06.1991р. № 1251 –ХІІ «Про систему оподаткування» зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету у сумі 70150,08 гривень, у т.ч. більше 90 днів – у сумі 70150,08 гривень.

19.11.2007р. Добропільською об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012091540/0, згідно якого Відокремленому підрозділу «Шахта «Піонер» Державного підприємства «Добропіллявугілля» визначено податкове зобов’язання у вигляді штрафу у розмірі 50% на суму 35075,06 гривень за платежем - збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем остаточно було винесене податкове повідомлення-рішення № 0012091540/3 від 26.03.2008р., відповідно до яких було визначено податкове зобов’язання у вигляді штрафу у розмірі 50% на суму 35075,06 гривень за платежем - збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (а.с.9-12).

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення зазначено п.п. 17.1.7 п.п 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.п 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,- у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,- у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,- у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності— протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а"- “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до ч.3 п.13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого ПКМУ від 29.01.99р. № 115 збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 ЗУ від 25.06.1991р. № 1251 –ХІІ «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Як вбачається із описової частини акту перевірки та спірного податкового повідомлення –рішення відповідачем нараховані штрафні санкції в сумі 35075,06 гривень за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи по розрахунках податкового зобовязання № 11623 від 28.07.2006р. за 2-й квартал 2006р., № 16788 від 02.11.2006р. за 3-й квартал 2006р.

Суд погоджується із висновками експертизи з огляду на наступне.

Експертом при дослідженні наданих документів застосовані методи документальної перевірки та зіставлення:

-          при документальній перевірці було перевірено повноту та правильність заповнення реквізитів досліджених об’єктів (наявність дати, підпису осіб, показників);

-          встановлювалась відповідність операцій з нарахування та стягнення страхових внесків, відображених на рахунках, законодавчим актам і нормативній базі;

-          проводилось зіставлення даних бухгалтерської та звітної документації;

-          з метою перевірки правильності розрахунків у наданій документації проводився арифметичний підрахунок.

В результаті дослідження експертом встановлено, що відповідачем сума податкової заборгованості по по розрахункам податкового зобовязання № 11623 від 28.07.2006р. за 2-й квартал 2006р., № 16788 від 02.11.2006р. за 3-й квартал 2006р. є частково погашеною не раніше дати 30.11.2007р.

Як встановлено вище, відповідачем податковим повідомленням рішенням від 19.11.1007р. № 0012091540/0 здійснено нарахування штраних санкцій в сумі 35075,06 гривень за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи по розрахунках № 11623 від 28.07.2006р. за 2-й квартал 2006р., № 16788 від 02.11.2006р. за 3-й квартал 2006р.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу. Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону , податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону .

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

Згідно з п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національні валюті, яку затверджено Постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22 платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 гривень.

Таким чином підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимогу повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Піонер» до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0012091540/3 від 26.03.2008р., - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0012091540/3 від 26.03.2008р.

Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 гривень (три гривні сорок копійок).

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 квітня 2010 року.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Христофоров А.Б.