Ухвала суду № 94338046, 16.01.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/689/21

Провадження №2/523/1807/21

У Х В А Л А

"16" січня 2021 р. м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду міста Одеса Мурманова І.М., вивчивши позовну заяву, що надійшла до суду через Електронний суд та додані до неї документи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного Акціонерного Товариства «КИЇВСТАР» (код ЄДРПОУ: 21673832, місце знаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53) про захист прав споживачів, приведення до відповідальності, накладення штрафу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, стягнення витрат на правничу допомогу, стягнення неустойки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до Приватного Акціонерного Товариства «КИЇВСТАР» про захист прав споживачів, приведення до відповідальності, накладення штрафу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, стягнення витрат на правничу допомогу, стягнення неустойки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.12.2020 року він отримав інформацію про зміну тарифу його телефонного номеру та з 01.01.2021 року відповідно до якого абонентська плата за його номером буде збільшена, що стало підставою для звернення до оператора з питання щодо зміни існуючого тарифного плану на тарифний план - « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Позивач зазначає, що йому оператором ПАТ «КИЇВСТАР» було відмовлено в переведенні на зазначений тарифний план у зв`язку з тим, що даний тариф є доступним лише для міст: Сміла та Черкаси. Позивач у позовній заяві зазначає, що дії оператора є незаконним та такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки порушується/обмежуються його право, як споживача послуг, у зв`язку з цим він змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права, як споживача послуг публічного договору.

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ознайомившись з позовною заявою суддя дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно поданого позову ОСОБА_1 просить суд:

-привести до відповідальності Відповідача та його робітників, згідно законодавства, а саме, ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 633 ЦК України;

-визнати дії Відповідача протиправними при наданні переваг одним споживачам перед іншими в одних і тих же умовах за територіальною ознакою, і відмові за цією ознакою від надання тарифу, при безперечній можливості його надати. Переваги (так би мовити пільги) одних споживачів перед іншими, явно не визначені законом в описаному випадку;

-стягнути з Відповідача на користь позивача, в якості компенсації заподіяну моральну шкоду та за невизнання умов публічного договору в розмірі 5 000 гривень;

-накласти на Відповідача та його працівників штраф за незадоволення в добровільному порядку вимог споживача (ч.12 ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів»;

-стягнути з Відповідача на користь позивача відшкодування витрат на правничу допомогу (ст. 137 ЦПК України);

-присудити Відповідачу судову неустойку за кожен день невиконання судового акту (п.13 ч. 1 ст. 611 ЦК України);

-зобов`язати Відповідача привести всі свої тарифні плани у відповідності до законодавства, щоб не було переваг одних споживачів над іншими.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При цьому, матеріали позову не містять посилань на норму матеріального права, якою передбачався би відповідний спосіб захисту порушеного права, що обраний заявником у вимогах: - привести до відповідальності Відповідача та його працівників; - стягнути з Відповідача та його працівників штраф у відповідності до ч.12 ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів»

Так, відповідно до ч.1 п.12 ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених ч. 2 ст. 17 цього Закону відповідальність у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено у разі порушення прав споживача на підприємствах сфери обслуговування продавець (виробник, виконавець) і працівники цих підприємств несуть відповідальність, встановлену законом.

При цьому, відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення п.1.4. Інструкції передбачено - уповноважені посадові особи складають протоколи про адміністративні правопорушення у випадках:

порушення законодавства про захист прав громадян-споживачів (статті 155, 155-2, частина друга статті 156, статті 156-1, 156-2, 167 Кодексу - стосовно правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам - споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 168-1 Кодексу (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статті 168-2, 170 Кодексу - стосовно правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 170-1 Кодексу - щодо правопорушень під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг громадянам - споживачам, стаття 172 Кодексу - стосовно порушень на підприємствах (в організаціях) торгівлі, громадського харчування, сфери послуг і громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, стаття 188-2 Кодексу).

Відповідно до положення «Про Державну інспекцію України» з питань захисту прав споживачів, саме Держспоживінспекція та її територіальні органи мають право накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення згідно зі ст. 23 Закону № 1023. Роблять це на підставі Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою КМУ від 17.08.2002 р. № 1177

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суддя дійшов висновку, що позовні вимоги: привести до відповідальності Відповідача та його робітників, згідно законодавства, а саме, ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів», накласти на Відповідача та його працівників штраф за незадоволення в добровільному порядку вимог споживача (ч.12 ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів») - не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, та такий спосіб захисту порушеного права позивача не передбачений ч. 2 ст.16 ЦК України, а тому слід відмовити у відкритті провадження у справі за позовними вимогами в цій частині.

Щодо позовної вимоги - про стягнення з Відповідача на користь позивача моральної шкоди за невиконання умов публічного договору в розмірі 5 000 гривень.

Позивач при зверненні з вимогами до суду посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (частина третя стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/24672/15-ц від 19.06.2018 р.

Пунктом 5 ч. 1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оплата судового збору за подання до суду позовної заяви здійснюється у розмірах визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 4 якого, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350 грн.).

Як встановлено суддею, позивачем до позовної заяви в супереч вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України не додано документу про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Щодо позовної вимоги викладеної у п.6 позовної заяви, а саме: стягнення з Відповідача на користь позивача відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно до положення ст.. 137 ЦПК України, слід зазначити наступне.

Згідно з ч.ч.5,6 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 ст. 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Однак, позивачем в супереч вимог ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не надано доказів на підтвердження витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги, що перешкоджає суду перевірити обставини та факти викладені в позовній заяві.

Таким чином, вищенаведені недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 186, 260, 261 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадженні в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «КИЇВСТАР»: - про приведення до відповідальності Відповідача та його робітників, згідно законодавства, а саме, ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів»; - накладення на Відповідача та його працівників штрафу за незадоволення в добровільному порядку вимог споживача (ч.12 ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів») – відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 про право на звернення до компетентних органів у сфері захисту прав споживачів щодо вирішення питання про притягнення до відповідальності та накладення штрафу на Відповідача та його працівників у порядку передбаченому ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «КИЇВСТАР» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певних дій, стягнення моральної шкоди, стягнення витрат на правничу допомогу, стягнення неустойки, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків, який не перевищує десять днів з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, з урахуванням вимог викладених в ухвалі суду, а саме:

- надати суду платіжне доручення про сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, відповідно до ставок судового збору, що діють на день подачі позову до суду за наступними реквізитами: Отримувач коштів: УК у м. Одесі/Суворовський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) -899998; Рахунок отримувача - UA748999980313181206000015759; Код бюджету – 22030101, або докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору,

- надати докази (договір, квитанцію) на підтвердження вимог про стягнення витрат на правничу допомогу;

Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в частині відмови у відкритті провадження у справі та визначення розміру судових витрат може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання повної ухвали. В іншій часті ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: