Рішення № 94335308, 22.01.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.01.2021 227/4154/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року м.Добропілля

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") та просить стягнути з відповідача:

1) заборгованість із заробітної плати за березень-червень 2017 року в розмірі 19258,14 грн, яка включає:

заборгованість з заробітної плати за березень 2017 року в сумі - 2354,07грн

заборгованість з заробітної плати за квітень 2017 року в сумі - 924,48 грн

заборгованість з заробітної плати за травень 2017 року в сумі - 905,22 грн

заборгованість з заробітної плати за червень 2017 року в сумі - 462,24 грн,

заборгованість з заробітної плати за липень 2017 року в сумі - 14612,13 грн, в яку входить вихідна допомога при звільненні – 6080,67 грн та коменсація за невикористані 43 дні відпустки – 8264,17 грн

2) компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01.09.2020 року – 4311,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах. 17.07.2017 року був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. З вказаним наказом про звільнення особисто був ознайомлений. Проте відповідач при його звільненні не здійснив з ним повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. На підставі викладеного просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

03.12.2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги і просить відмовити в їх задоволенні. При цьому відповідач посилається на те, що територіально ВП «Ясинуватське локомотивне депо» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», з яким позивач перебував у трудових відносинах, знаходиться на непідконтрольній українській владі території. У зв`язку з чим відповідач втратив контроль за виробничими потужностями своїх підприємств. З 16.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності вказаного структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, було припинено нарахування заробітної плати працівникам вказаного структурного підрозділу. Прийняття вищевказаного рішення було обумовлено відсутністю зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також неможливістю передачі з непідконтрольної території первинних документів. Через відсутність доступу до документації підприємства (кадрової, первинної тощо), комп`ютерних баз та втраченого контролю над господарською діяльністю за місцем роботи позивача (м.Донецьк, м.Ясинувата) виконання відповідачем свої трудових зобов`язань (ст.ст.47,83,115,116 КЗоТ України) перед працівниками, які залишилися на непідконтрольній території, є неможливим в силу вищевказаних форс-мажорних обставин. Відповідач зазначає, що табелі обліку робочого часу, які є первинними документами та відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати, ні позивачем, ані бухгалтерією ВП «Ясинуватське локомотивне депо» не надані, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання. Станом на день звільнення позивач заборгованості з виплати заробіної плати за період січень-липень 2017 року не має. Посилаючись на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року зазначав, що внаслідок виниклих через форс-мажорні обставин відповідач підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодвством про працю. Відповідач ввважає, що надані позивачем розрахункові листи не можуть бути належними доказами нарахованої заробітної плати, оскільки не підтверджуються табелями обліку робочого часу за період березень-липень 2017 року та інформація в них суперечить інформації, яка надана ПФУ та довідці про доходи позивача, яка надана відповідачем до відзиву.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював помічником машиніста тепловоза ВП «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 , наказом про звільнення позивача № 8764/ДН-ос від 10.07.2017 року (а.с.7-10).

Наказом (розпорядженням) № 8764/ДН-ос від 10.07.2017 року позивача звільнено 17.07.2017 року з посади, у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до змісту вказаного наказу при звільненні позивачу необхідно виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 43 дні невикористаної відпустки (а.с.10).

Судом також встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Запис про звільнення позивача, в трудовій книжці позивача зроблений на підставі наказу № 8764/ДН-ос від 10.07.2017 року і засвідчений підписом провідним начальником відділу кадрів – Н.О.Мала та печаткою відділу кадрів Донецького структурного підрозділу дирекції залізничних перевезень ПАТ «Укрзалізниця»(а.с.7-9).

Позивачем, на підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період з березня по червень 2017 року включно, в яких зазначені суми нарахованої позивачу заробітної плати та суми, які підлягають виплаті після обов`язкових утримань. Вказані табуляграми видані ВП ТЧ Ясинувата СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ (ЄДРПОУ 40150216).

Так, згідно розрахункового листа сум нарахованої і виплаченої зарплати за березень 2017 року позивачу нараховано 2354,07 грн, з яких оплата за простой (80 годин) – 1512,61 грн,. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 1872,41 грн.

Згідно розрахункового листа сум нарахованої і виплаченої зарплати за квітень 2017 року позивачу нараховано 924,48 грн (сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 735,14 грн.), з яких оплата за простой (48 години) – 907,57 грн, неявказа довідкою лікаря (104 години).

Згідно розрахункового листа сум нарахованої і виплаченої зарплати за травень 2017 року позивачу нараховано 905,22 грн (сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 719,81 грн.), з яких оплата за простой (47 години) – 2875,71 грн, недопрацювання до норми (114 годин ).

Згідно розрахункового листа сум нарахованої і виплаченої зарплати за червень 2017 року позивачу нараховано 462,24 грн (сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 367,56 грн.), з яких оплата за простой (24 години) – 453,78 грн, недопрацювання до норми (135 годин ).

Згідно розрахункового листа сум нарахованої і виплаченої зарплати за липень 2017 року позивачу нараховано 14612,13 грн, з яких: вихідна допомога при звільненні – 6080,67 грн, компенсація за невикористану відпустку (43 дні) – 8264,17 грн, недопрацювання до норми (64 годин), відпустка без збереження (24 години). Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого – 11680,13 грн.

Відповідно до вищевказаних табуляграм вбачається, що оклад (тариф) позивача становить 28,36 грн (а.с.19-23).

Копією наказу № 384-Н від 15.03.2017 року, яка надана відповідачем вбачається, що з 16.03.2017 року для всіх працівників апарату управління СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" встановлений простой та наказано начальнику СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" встановими відповідними наказани початок простою з 16.03.2017 року для всіх працівників, підпорядкованих їм структурних (виробничих) підрозділів(а.с.86)

З наданої відповідачем копії наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД «Про встановлення простою» вбачається, що у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів Донецької дирекції залізничних перевезень; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; начальникам відповідних виробничих підрозділів наказано встановити відповідними наказами початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу та оплату за час простою не з вини працівників проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи(а.с.89-90).

Наказом першого заступника начальника РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" № 645-НЗ-1 від 28.04.2017 року (а.с.87-88), з 17.07.2017 року наказано вилучити зі складу РФ «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» та виробниці підрозділи, які підпорядковані структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», в тому числі і ВП «Ясинуватське локомативне депо».

Довідка СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» № 1451/3 від 24.11.2020 року (а.с.83) свідчить, що ОСОБА_1 за період січень –липень 2017 року нараховувалась заробітна плата лише в січні та лютому місяцях. З березня по липень включно 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , наданими органами Пенсійного Фонду України (а.с.39-41), страхувальником ОСОБА_1 за березень 2017 року регіональною філією «Донецька залізниця» АТ "Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40150216), страхові внески сплачені, сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок у березні 2017 року склала – 2304,07грн, у квітні, травні, червні, липні 2017 року - 0,00 грн. (страхові внески не сплачені).

Науково-правовим висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільнені (звільнені) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійснені господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку, м. Горлівки, м. Ясинувата,м.Дебальцеве. З 20 березня 2017 року господарська діяльність на управління виробничими процесами відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ »Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Ясинувата перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. У висновку зазначано, що фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих процесів та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, табелів обліку робочого часу, що позбавило його можливості виконати зобов"язання перед вивільнеми працівниками згідно з ст.ст.47,83, 115.116 КЗпП, а саме кожному звільненому працівнику структурних підрозділі "Донецька дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок, що свідчить про відсутність вини ПАТ "Українська залізниця". Початком дій форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року (а.с.96-104).

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості по оплаті праці, до якої включаються заробітна плата за час вимушеного простою суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, за якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст. 115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З аналізу норм ст.ст. 115, 116 КЗпП України, вбачається, що відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Згідно матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати й інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з березня 2017 року не проводилося.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної праців-ником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтер-ський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), наведене свідчить, що законодавець обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві поклав на власника або уповноважений ним орган, і тому саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Ообливість трудових правовідносин характеризується, тим, що саме у роботодавця залишаються всі дані щодо праці найманого працівника, а тому саме роботодавець зобов`язаний надати такі відомості судові у разі виникнення трудового спору, та довести свої заперечення проти вимог працівника. Зазначене будь-яким чином не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Та обставина, що позивач працював у відповідача та був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, відповідачем не оспорюється, крім цього підтверджується дослідженими в судовому засіданні записами в трудовій книжці позивача та надамини останнім суду розрахунковими листами.

Факт того, що на підприємстві був оголошений простой відповідачем визнається та підтверджується вищенаведеними наказами, які були предметом дослідження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випад-ків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів того, що позивач у період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року не знаходився на робочому місці, як то зазначено у наказі про простій відповідачем суду надано не було. Натомість позивачем суду надані розрахункові листи, в яких зазначено помісячно за оспорюваний період нараховану заробітну плату та інші виплати із зазначенням днів роботи та простою.

Доводи АТ «Українська залізниця» про те, що з березня 2017 року до дирекції не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року не можуть стати підставою для відмови позивачу у задоволенні заявлених вимог.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

У зв`язку з цим суд відхиляє посилання відповідача на відсутність первинної документації, як підставу для відмови у виплаті позивачу заробітної плати, з огляду на те, що товариство не має можливості перевірити нарахування та виплату позивачу заробітної плати та усіх належних при звільненні платежів, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові.

До суду позивач надав розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 року, згідно яких позивачу нараховувалась заробітна плата за вказаний період.

Відомості, зазначені у наданих позивачем розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, наказом начальника структурного підрозділу "Донецької дирекції залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, наказом про припинення трудового договору № 8764/ДН-ОС від 10.07.2017 року, якими підтверджується факт встановлення простою на підприємстві відповідача не з вини працівників, порядок оплати за час простою з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи, факт необхідності виплати позивачу при звільненні середнього заробітку та компенсації за невикористані 43 дні відпустки.

При цьому суд ще раз звертає увагу на те, що наказ про встановлення простою був наданий саме відповідачем, що свідчить про те, що наявність і зміст вказаного наказу ним не оспорюється.

Наказ від 17 березня 2017 року № 236/ДНД узгоджується з нормою ст. 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач, в своєму відзиві, не ставив під сумнів факт звільнення позивача 17.07.2017 року за п.1 ст.40 КЗпП, відомості зазначені в розрахункових листах, наданих позивачем, за період березень-липень 2017 року. Посилаючись у відзиві на позов на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - липень 2017 року не наводить та не спростовує докази, надані до суду позивачем.

В той же час слід зазначити, що позивачем також надані до позову розрахункові листи, які йому видавались за період з серпня по грудень 2016 року та за січень – лютий 2017 року (а.с.12-18) і відомості зазначені у вказаних листах повністю збігаються з відомостями щодо нарахованих сум заробітної плати позивачу за вказані періоди, які зазначені в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 (а.с.39-41) та відомостями, зазначеними у наданих відповідачем довідках про доходи ОСОБА_1 від 24.11.2020 року за №№ 1451/3, 1451/2 (а.с.82-83).

У зв"язку з вищевикладених у суду відсутні будь-які сумніви щодо надання позивачем достовірних відомостей, зазначених в розрахункових листах за період березень-липень 2017 року. Підстав вважати, що вказані розрахункові листи є підробленими у суду також не має і тому суд вважає їх належними доказами у справі, які підтверджують факт нарахування та розмір нарахованої заробітної плати позивачу за період березень-липень 2017 року.

Крім того суд звертає увагу на те, що ВП «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", який видав позивачу щомісячні розрахунки заробітної плати, є виробничим підрозділом відповідача, діяльність якого саме відповідачем протягом трьох років після початку антитерористичної операції не припинялася. Протягом цього строку саме цей виробничий підрозділ, знаходячись на території, на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, видавав своїм працівникам розрахунки заробітної плати, за якими відповідачем здійснювалась виплата заробітної плати працівникам по лютий 2017 року включно.

Посилаючись на втрату з 16 березня 2017 року контролю над виробничим підрозділом, відповідач, зокрема його структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень", 17 липня 2017 року, тобто вже після втрати контролю, видав наказ про припинення трудових відносин з позивачем та знайшов шляхи внести запис у трудову книжку позивача про її звільнення, що спростовує доводи відповідача про відсутність зв`язків з виробничим підрозділом, в якому працював позивач та в якому зберігалася його трудова книжка.

Вказаний наказ про звільнення підписаний в.о.начальника дирекції залізничних перевезень Подлузським В.О. Відповідач не оспорював того, що вказаний наказ виданий неуповноваженою на те особою. Будь-яких клопотань з цього приводу від відповідача не надходило.

Крім того, зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні компенсації за 43 дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, видавши наказ щодо порядку остаточного розрахунку працівників, зокрема структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим зловживає своїми процесуальними правами.

Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22).

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи, що позивач до 17.07.2017 року знаходився з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, те що в період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року наказами відповідача були встановлені простої на підприємстві, доказів того, що позивач в період простою не виходив на своє робоче місце згідно графіків роботи відповідачем суду надано не було , суд вважає, що майнові вимоги позивача щодо оплати йому часу простою за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, виплати компенсації за невикористані дні відпустки та грошової допомоги, про що роботодавцем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст.116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства ані при звільненні, ані на час розгляду справи судом, суд вважає, що позивачем доведена сума заборгованості заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року в сумі 19258,14 грн (нарахована сума), яка складається з таких сум:

за березень 2017 року – нараховано 2354,07 грн, сума до виплати 1872,41 грн

за квітень 2017 року – нараховано 924,48 грн, сума до виплати 735,14 грн

за травень 2017 року – нараховано 905,22 грн, сума до виплати 719,81 грн

за червень 2017 року – нараховано 462,24 грн, сума до виплати 367,56 грн

за липень 2017 року – нараховано 14612,13грн (в тому числі одноразова допомога – 6080,67 грн, компенсація за 43 дні невикористаної відпустки 8264,17 грн), сума до виплати 11680,13 грн.

Що стосується компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, то з цього приводу суд виходить з такого.

На підставі Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ст. 1, 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень –липень 2017 року станом на вересень 2020 року (розрахунок приведений в позовній заяві).

Вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими, але, перевіривши розрахунок, з урахуванням сум заробітної плати, які підлягають стягненняю з відповідача, суд не може погодитись з розрахунком компенсації, зробленим позивачем виходячи з такого.

Як вже було зазначено вище, сума компенсації обчислюється з невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Вказаних норм позивач при здійсненні розрахунку компенсації не врахував.

Крім того компенсації не підлягають грошові доходи громадян, які мають разовий характер.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, останньому відповідачем була нарахована одноразова грошова допомога при припинені трудового договору, на підставі ст.44 КЗпП. Вказане підтверджується табуляграмою за липень 2017 року та копією наказу про звільнення.

Враховуючи наведене, оскільки сума вихідної допомоги при припиненні трудового договору, має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується.

Але, позивач вказаних норм також не врахував, у зв`язку з чим розрахунок позивача є невірним.

З досліджених судом табуляграмм (а.с.19-23) вбачається, що заробітна плата до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить за:

березень 2017 року – 1872,41 грн,

за квітень 2017 року – 735,14 грн,

за травень 2017 року –719,81 грн,

за червень 2017 року – 367,56 грн.

Таким чином, сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати заробітної плати за березень-червень 2017 року повинна обчислюватися саме з вищевказаних сум заробітної плати(з яких вже утримані податки).

Вирішуючи питання з якої суми повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року суд виходить з такого розрахунку.

З табуляграми за липень 2017 року вбачається, що позивачу була нарахована сума (без утримання податків) в розмірі 14612,13 грн. До вказаної суми також входить одноразова допомога при звільненні (6080,67 грн). Таким чином сума нарахованого позивачу доходу за липень 2017 року (без утримання податків) без урахування одноразової допомоги становить 8531,46 грн (14612,13 – 6080,67). Для нарахування компенсації з вказаної суми слід відрахувати обов`язкові платежі та податки, а саме податок з доходів 18% та військовий збір – 1,5%. Тобто, сума невиплаченого позивачу доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить 6867,83 грн= (8531,46 грн – 19,5 % податку) і саме з суми в розмірі 6867,83 грн повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року.

Враховуючи наведене, розрахунок компенсації станом на 01.05.2020 року становить:

Місяць, рік не виплаченого доходуСума нарахованого доходу (грн.)ПДФО (грн.) 18%Військовий збір (грн.) 1,5%.Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.)Коефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації (грн.)березень 2017 року2354,07 1872,41 1,264 за період з 01.04.2017 по 01.09.2020 року494,38квітень 2017 року924,48 735,14 1,253 за період з 01.05.2017 по 01.09.2020 року185,82травень 2017 року905,22 719,81 1,237 за період з 01.05.2017 по 01.09.2020 року170,37червень 2017462,24 367,56 1,217 за період з 01.06.2017 по 01.09.2020 року79,84липень 20178531,46 (14612,13– 6080,67) 6867,831,215 за період з 17.07.2017 по 01.09.2020 року1475,07всього 2405,48

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 21663,62 грн, а саме:

в частині стягнення нарахованої заборгованості по заробітній платі за березень-липень 2017 року в сумі 19258,14 грн

в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - в сумі 2405,48 грн.

Зазначені суми підлягають виплаті позивачу за вирахуванням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 2102,00 грн, але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (91,91%) у сумі 1931,95 грн, оскільки вимоги позивача задоволені частково(ціна позову – 23569,96 грн, задоволено 21663,62 грн).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в загальному розмірі 19258,14 грн (девятнадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень 14 коп) та компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 2405,48 грн (дві тисячи чотириста пять гривень 48 коп), а всього 21663,62 грн (двадцять одну тисячу шістсот шістдесят три гривні 62 коп).

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу у розмірі 21663,62 грн утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1931,95 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять одна гривня 95 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Іловайськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

22.01.2021