Рішення № 94334946, 30.10.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6928/20

Провадження №

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом – АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 132745,08 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2102 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 липня 2010 року відповідач з позивачем уклали договір № б/н. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. У разі виникнення прострочених зобов`язань клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобов`язання та може змінюватись у відповідності до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30 квітня 2020 року має заборгованість в розмірі 594262,09 гривень, яка складається з наступного: 5399,83 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 584219,15 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 4643,11 грн. – нарахована пеня. Звертають увагу суду, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином заборгованість до стягнення становить 132745,08 грн., яка складається з наступного: 5399,83 грн. – заборгованість за кредитом, 127345,25 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 26 липня 2010 року по 30 травня 2018 року. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 28 вересня 2020 року.

07 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Разом з тим, відповідач не укладав з відповідачем кредитного договору. Позивачем не надано належних та допустимих доказів факту укладення між сторонами у 2010 році кредитного договору, оскільки анкета-заява, на яку посилається позивач, не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі та на умовах, зазначених у позовній заяві. Інші надані банком документи (умови та правила) не містять підпису відповідача, у зв`язку з чим доводи позивача про те, що відповідач погодився з тим, що підписана ним заява разом з умовами та Правилами складає між ним і банком договір, не заслуговують на увагу. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до таких умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Разом з тим, слід додатково зазначити, що згідно з позовною заявою та доданою до неї роздруківкою вказана заборгованість за тілом кредиту в сумі 5399,83 грн. утворилась з 26 липня 2010 року по 30 квітня 2020 року. Також позивачем зазначено, що заборгованість за відсотками нараховано за період з 26 липня 2010 року по 30 травня 2018 року. Відповідач наполягає на строках позовної давності. В даному випадку позовна заява подана до суду 02 липня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, на застосування якої стосовно всіх вимог позивача наполягає відповідач. Крім того, згідно з матеріалами справи позивач видав відповідачу платіжну картку від 26 липня 2010 року зі строком дії по червень 2014 року. Отже, строк виконання зобов`язань обмежено червнем 2014 року. Відтак, у межах строку дії картки до 01 червня 2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві фактично отримані кошти і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця (згідно з довідкою про умови кредитування, яка додана позивачем до позовної заяви). Починаючи з 02 червня 2014 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку дії картки. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати проценти припиняється після спливу строку дії картки, а тому після 01 червня 2014 року позивач за будь-яких умов взагалі не міг здійснювати нарахування процентів за зобов`язанням відповідача. Отже, оскільки згідно з довідкою від 26 липня 2010 року, наданою позивачем, відповідач мав виконувати зобов`язання з повернення грошових коштів та зі сплати процентів до 25 числа місяця, наступного за звітним, згідно з наданою платіжною карткою впродовж строку до червня 2014 року, то перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку дії картки має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами щодо погашення заборгованості, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення (з 26 числа кожного наступного місяця).

До судового засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, у позовній заяві зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи за його відсутності в разі неявки в судове засідання відповідача та винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судове засідання не з`явилася за невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справ повідомлялася належним чином у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою її міста проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справиу їх відсутності, просить у задоволені позову відмовити.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка 26 липня 2010 року підписана сторонами, а також Умов та правил надання банківських послуг, та «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті: www. privatbank.ua, між відповідачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір.

На підтвердження заявлених вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Голд»; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.(а.с.17-44).

Згідно копії статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 21 травня 2018 року № 519 та погодженого Національним банком України 11 червня 2018 року, за рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв`язку із зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», який в свою чергу, є правонаступником прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку «ПриватБанк». Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПУБЛІЧНОГ7О АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». Єдиним акціонером Банку, якому належить 100% акцій Банку, є держава в особі Міністерства фінансів України (а.с.51-52).

Відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (а.с.50).

Згідно копії банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, наданої Національним банком України, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» внесено до державного реєстру банків 19 березня 1992 року за № 92 на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.49).

З копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) від 19 жовтня 2017 року вбачається, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» є юридичною особою, його керівником є Крумханзл Петр, та видами діяльності за КВЕД-2010 є: 64.19 Інші види грошового посередництва, 64.92 Інші види кредитування, 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12 Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с.47).

Окрім того, слід зауважити на той факт, що в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відсутній підпис відповідача. Відповідач не виконав своїх зобов`язань за вказаним договором, внаслідок чого в нього перед ПАТ «КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача позивач звернувся до суду 22 липня 2020 року.

Стороною у спорі заявлено вимогу про застосування позовної давності (а.с.79-81).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до Заяви Позичальника від 26 липня 2010 року відповідач отримав кредитну картку (а.с.17), строк дії якої був до червня 2014 року (а.с.16).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що строк позовної давності в даному випадку сплив в червні 2018 року, в той час як позивач звернувся із вказаним позовом до суду в липні 2020 року.

Таким чином, виходячи з того, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 1.1.7.42 встановлено, що цій договір діє без обмеження строків, проте у них відсутній підпис відповідача (боржника), та у заяві позичальника від 26 липня 2010 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. Крім того, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 1.1.7.42 встановлено, що цій договір діє без обмеження строків, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в своїх постановах у цивільних справах № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року та № 6-1926цс15 від 04 листопада 2015 року.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строкукредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/.

За таких обставин, суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог за наведених вище обставин.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України не підлягають також і стягненню з відповідача понесені судові витрати позивачем.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 42 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 638, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1055, 10561 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 280-284, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 липня 2010 року на загальну суму 132745,08 грн. – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя