Ухвала суду № 94332032, 16.01.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/14307/20

Провадження № 1-кп/643/704/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., суддів Довготько Т.М., Мельникової І.Д., за участю секретаря судового засідання Петрової О.С., прокурора Мозгової Н.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого – адвоката Гайдай Р.П., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020000000000190, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дергачі Харківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 4, ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020000000000190, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 4, ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

У вказаному провадженні відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурором заявлено письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачується у готуванні до вчинення умисного вбивства двох осіб на замовлення, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб. Ризики, які були враховані судом при обранні ОСОБА_1 та неодноразовому продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ході досудового розслідування та підготовчого судового засідання, на даний час не зменшились та продовжують існувати. ОСОБА_1 може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Так, ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон. Відповідно до повідомлення ГУ БКОЗ СБ України від 28.01.2020 № 14/3/3-1537, ОСОБА_1 у разі притягнення його до кримінальної відповідальності, вживатиме активні заходи з метою перешкодити здійсненню досудового розслідування. Зокрема, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та підтримку у кримінальному середовищі, ОСОБА_1 планує певний час переховуватись від органів досудового слідства та суду за межами України, у тому числі розглядає можливість залишення України поза межами контрольно-пропускних пунктів. Указане дає підстави вважати, що ОСОБА_1 буде переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вільно спілкуватись з іншими особами, з якими вступив в попередню змову щодо вчинення злочину, в якому він обвинувачується. Досудове розслідування щодо вказаних інших осіб ще не завершено, здійснюється збирання доказів. ОСОБА_1 може координувати їхні спільні дії щодо приховування слідів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків. Також на даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким обвинувачений може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, що стали відомі йому в ході ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що унеможливіть притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, тому ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом. Перебуваючи на волі, ОСОБА_1 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Враховуючи наведене, жоден більш м`який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу – тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконанню завдань кримінального провадження. Також необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину насильницького характеру, що мав призвести до загибелі людей.

Захисник обвинуваченого - адвокат Гайдай Р.П. заявив письмове клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 був затриманий з порушенням вимог КПК України. В подальшому в порушення приписів КПК України ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений. У зв`язку із скасуванням ухвали слідчого судді, ОСОБА_1 незаконно утримувався під вартою як мінімум з 19.05.2020 по 24.06.2020. На даний час обставини, які були підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, відпали з огляду на таке. Обвинувачений по суті очікує вироку, що не може виправдовувати такий ступінь втручання в його права і свободи. Крім того, досудове розслідування здійснювала значна кількість працівників слідчих органів та прокуратури, проведений значний обсяг слідчих дій, вилучені документи зберігаються в правоохоронних органах, свідками є особа, які співпрацювала з правоохоронними органами, та працівник останніх. Зі спливом часу причинно-наслідковий зв`язок слабшає і може бути розірваний за умов, коли рішення про відмову у звільненні та повторне ув`язнення, в тому числі продовження запобіжного ув`язнення, буде ґрунтуватись на підставах, не пов`язаних з цілями законодавчого органу. За таких обставин тримання під вартою, яке було законним спочатку, перетворилось би на свавільне позбавленні волі. Крім того, стороною обвинувачення ОСОБА_1 незаконно обмежується в праві на побачення зі своїми рідними. Також захисник в обґрунтування клопотання посилався на численну практику Європейського суду з прав людини та можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Крім того, в клопотанні зазначено, що матеріали на його обґрунтування були надані в підготовчому судовому засіданні 28.09.2020.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого. Заперечував проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Гайдай Р.П. в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора. Підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав доводи, висловлені захисником. Зазначив, що йому необхідно займатись вихованням дитини та доглядом за матір`ю. Також пояснив, що не розуміє підстави свого взяття під варту. Зазначив, що ніколи не був за кордоном, а рапорти працівників правоохоронних органів є безпідставними. Пояснив, що не збирається переховуватись від суду.

Свідок ОСОБА_2 , допитана за клопотанням сторони захисту та за її згодою з питань, пов`язаних із запобіжним заходом, пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 . Мати обвинуваченого, яка проживає в м. Дергачі Харківської області, знаходиться в лікарні у важкому стані та потребує стороннього догляду. Обвинувачений не збирається переховуватись від суду, оскільки повинен доглядати матір та дочку, яка є дитиною з особливими потребами. Свідок надає згоду на домашній арешт ОСОБА_1 за адресою квартири, яка перебуває у її власності. На уточнююче запитання прокурора свідок пояснила, що у матері ОСОБА_1 є також дочка, яка проживає в м. Харкові.

Вирішуючи клопотання сторони захисту та сторони обвинувачення, суд керується таким.

Частиною третьою ст. 315 КПК України, в редакції згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з структури розділу IV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження.

Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Оцінюючи доводи та аргументи сторін і їх представників, висловлені під час розгляду вказаних вище клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 29.09.2020 року. Продовжуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , а також про доведеність зазначених прокурором ризиків.

В подальшому дія вказаного запобіжного заходу також неодноразово продовжувалась.

Так, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.09.2020, постановленою в даному судовому провадженні, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , та відмовлено в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який. Вказана ухвала за наслідками її перегляду в апеляційному порядку залишена без змін. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості вказаної вище ухвали.

ОСОБА_1 обвинувачується у особливо тяжкому насильницькому злочині, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину з особливими потребами.

Оцінюючи доводи захисника та обвинуваченого відносно того, що із спливом певного часу ризики зменшуються, та посилання на відповідну практику Європейського суду з прав людини, а також доводи щодо недоведеності ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує таке.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

В даному кримінальному провадженні судовий розгляд не розпочатий, свідки не допитувались, докази судом не досліджувались.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винними, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.

Показання свідка, яка є дружиною обвинуваченого, вказаних висновків суду не спростовують.

Крім того, суд враховує, що у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно пред`явленого обвинувачення пов`язаний із готуванням на посягання на життя двох осіб, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

Наявність у обвинуваченого дитини з особливим потребами, хворої матері, а також факт його перебування у шлюбі, з урахуванням вищезазначеного, суд не може визнати обставинами, які спростовують доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризиків вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, суд враховує, що у матері ОСОБА_1 є інша дитина, яка також проживає в м. Харкові та не позбавлена можливості здійснювати за нею догляд в разі необхідності.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо незаконності затримання ОСОБА_1 , а також щодо безпідставного тримання ОСОБА_1 під вартою з 19.05.2020 по 24.06.2020, суд керується таким.

Вказані вище обставини не відносяться до предмету доказування під час вирішення питання щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу або продовження його дії.

Так, як вбачається з матеріалів обвинувального акту, останній затверджений прокурором 28.08.2020.

Відповідно, затримання ОСОБА_1 28.01.2020 та його тримання під вартою з 19.05.2020 по 24.06.2020 відбувалось на стадії досудового розслідування, в зв`язку з чим контроль за законністю затримання та подальшим триманням обвинуваченого під вартою відносився до компетенції слідчих суддів.

Враховуючи наведене, захисник не був позбавлений права оскаржувати законність тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. 206 КПК України до компетентних судів.

Як вбачається з матеріалів справи, захисник неодноразово звертався до слідчих суддів із скаргами в порядку ст. 206 КПК України. Відповідно, вказані питання були предметом судового контролю на стадії досудового розслідування.

Посилання захисника на неналежний, за його доводами, розгляд скарг слідчими суддями, не спростовує висновків суду, що вказані питання були предметом судового контролю на стадії досудового розслідування.

Посилання захисника на те, що незаконне, за його доводами, тримання ОСОБА_1 під вартою в період з 19.05.2020 по 24.06.2020 виключає законність подальшого тримання обвинуваченого під вартою та є підставою для скасування запобіжного заходу, судом не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

В даний час обвинувачений утримується під вартою на підставі ухвали суду від 23.11.2020, тобто вказане тримання під вартою здійснюється на підставі закону.

Зазначена ухвала оскаржена захисником в апеляційному порядку. Враховуючи наведене, оцінку законності та обґрунтованості ухвали суду від 23.11.2020, тобто оцінку наявності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою, буде також надано судом апеляційної інстанції.

При цьому попередня ухвала Московського районного суду м. Харкова про продовження тримання обвинуваченого під вартою від 28.09.2020, залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Таким чином, станом на даний час ОСОБА_1 утримується під вартою на підставі відповідних судових рішень, тобто на законних підставах.

Доводи захисника відносно того, що ОСОБА_1 обмежується в праві на побачення зі своїми рідними, не відносяться до предмету доказування під час розгляду питання щодо продовження або зміни запобіжного заходу. Разом з тим суд зауважує, що протягом судового провадження жодна особа не зверталась до суду з клопотанням про надання дозволу на побачення з обвинуваченим.

Доводи захисника, висловлені під час судового засідання, відносно того, що показання свідка не можуть бути підставою для засудження особи, тому у обвинуваченого немає сенсу спливати на свідків, не можуть бути визнані судом такими, що свідчать про відсутність відповідних ризиків, з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. 84, 95 КПК України, показання свідків є одним з процесуальних джерел доказів у кримінальному провадженні.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є в тому числі запобігання спробам незаконного впливу на свідків.

Доводи захисника відносно того, що ОСОБА_1 в разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, буде позбавлений можливості впливати на свідків, суд не може визнати підставою для зміни запобіжного заходу з огляду на таке.

Домашній арешт сам по собі не здатний запобігти можливості переховування від суду, впливу на свідків, оскільки, перебуваючи в умовах домашнього арешту, обвинувачений не буде позбавлений можливості залишити житло та пересуватись на власний розсуд.

Доводи захисника, висловлені в судовому засіданні, щодо наявності підстав для виправдання ОСОБА_1 , не можуть бути оцінені судом по суті на даній стадії розгляду справи, оскільки докази судом ще не досліджувались.

Крім того, виходячи з положень КПК України та висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в п. 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості надавати юридичну оцінку діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

Відповідно, оцінку доводам сторони захисту щодо наявності підстав для виправдання ОСОБА_1 , тобто оцінку питання доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, судом може бути надано виключно під час ухвалення вироку, в разі призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Оцінюючи доводи захисника, висловлені під час судового засідання, щодо ігнорування судом принципу презумпції невинуватості в ситуації, коли суд посилається на можливість призначення обвинуваченому покарання, суд керується таким.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 210/4600/15, суть презумпції невинуватості не в тому, що особа є невинуватою, а в тому, що існує припущення щодо її невинуватості. Презумпція невинуватості не може бути виправдана одним лише прагненням полегшити становище обвинуваченого. Вона стимулює доказування вини особи, і доки цього не буде досягнуто, ніхто не може бути визнаний винним. Відповідно до принципу презумпції невинуватості на обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути покладено обов`язку доводити свою невинність, наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність. Цей обов`язок покладається на органи, що висунули звинувачення (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, але це не виключає права обвинуваченого доводити свою повну невинність або меншу вину. Усі обставини, що наводяться ним на свій захист, повинні бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором і судом.

Крім того, з постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

За таких обставин врахування тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, само по собі не порушує презумпцію невинуватості, оскільки остання не означає, що особа є невинуватою, а означає, що існує припущення щодо її невинуватості.

Оцінку доводам захисника щодо незаконності проведення досудового розслідування органами Служби безпеки України, судом було надано в ухвалі від 13.11.2020 під час розгляду скарги захисника на постанову першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 27.09.2019.

Як зазначено у вказаній вище ухвалі, згідно імперативних положень КПК України наслідком порушень правил підслідності, визначених ст. 216 КПК України, є визнання відповідних доказів недопустимими.

Враховуючи наведене, оцінку вказаним доводам захисника судом може бути надано під час вирішення питання щодо допустимості доказів на іншій стадії судового провадження, в разі призначення справи до судового розгляду.

Оцінюючи посилання захисника на можливість застосування застави, суд керується таким.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується у готуванні до вчинення особливо тяжкого насильницького злочину, а саме у готуванні до умисного протиправного заподіяння смерті двох осіб, вчиненого на замовлення, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визначення застави, оскільки на даній стадії судового провадження застава не здатна запобігти ризикам вчинення обвинуваченим вказаних вище дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими доводи та аргументи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , на строк до 24:00 годин 15 березня 2021 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності на даній стадії судового провадженні підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, на домашній арешт та визначення розміру застави, на необхідність чого посилалась сторона захисту, в зв`язку з чим відмовляє у вказаному клопотанні сторони захисту.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_1 , що він має право оскаржити ухвалу в частині продовження запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду.

Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Гайдай Романа Петровича про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , на строк до 24:00 годин 15 березня 2021 року включно.

Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_1 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова (м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є) 20.01.2021 о 16-15 год.

Головуючий Д.А. Крівцов

Судді Т.М. Довготько

І.Д. Мельникова