Рішення № 94331773, 22.01.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6956/20

Провадження № 2/639/433/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання – Пивоварова Т. В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 639/6956/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, вимоги якого в подальшому уточнено, та просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій формі в розмірі 5000 гривень на місяць, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 30.10.2020 і до повноліття дитини; стягнути з відповідача аліменти на утримання позивача у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень на місяць до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , 3-річного віку.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що сторони з 25.08.2018 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.10.2020. Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає з позивачем. ОСОБА_1 зазначає, що дитина потребує постійного лікування та реабілітації, оскільки має медичний діагноз «полідактилія» (додаткові пальці обох кистей та стоп). Наразі витрачено більше 60000 грн на лікування сина, а до кінця 2020 року планові витрати на проведення операцій становлять 15000 – 20000 грн. Щомісячні витрати на дитину становлять 10000 – 11000 грн, що включають в себе продукти харчування (відповідно до доопераційної та післяопераційної дієти), одяг, засоби гігієни, щеплення, доопераційні аналізи, витрати на операції, післяопераційні витрати на реабілітацію, інше. Крім того, позивач зазначає, що вона проживає сама з дитиною, наразі не має постійної роботи, доходи носять непостійний та мінливий характер. Угоди про добровільну сплату аліментів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягнуто, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

12.11.2020 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 16-17).

26.11.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він офіційно працевлаштований та розмір його заробітної плати становить в середньому 5175,00 грн на місяць. Окрім того, відповідач проживає разом з матір`ю, яка за станом здоров`я не може працювати та перебуває на його утриманні. ОСОБА_2 оплачує рахунки за комунальні послуги та купує ліки матері. Також, з ними проживає сестра відповідача і четверо її малолітніх дітей, яким також інколи доводиться допомагати. Тому стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 5000,00 грн щомісячно ставить відповідача у скрутне матеріальне становище. ОСОБА_2 зазначає, що від забезпечення своєї дитини він не відмовляється та готовий сплачувати аліменти у розмірі 1/4 його заробітку (доходу) щомісячно, а також готовий додатково брати участь у конкретних витратах, необхідних для вирішення проблем із здоров`ям сина. Щодо стягнення аліментів на утримання позивача, то ОСОБА_2 вказує, що такої можливості надавати матеріальну допомогу він не має (а.с. 22-29).

21.12.2020 позивачем надано суду відповідь на відзив, в якому ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування своїх заперечень, а саме, що на його утриманні перебуває непрацездатна матір, сестра та четверо її дітей, що він сплачує комунальні послуги за оселю де проживає він та вказані особи.

21.01.2021 у судовому засіданні ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 змінила другу вимогу та просить стягувати аліменти на її утримання в розмірі 1500,00 грн до досягнення дитиною 3-річного віку, замість 6-річного віку.

Позивач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме на суму стягнення з нього аліментів на утримання сина в розмірі 1250,00 грн, в іншій частині заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що він не має змоги оплачувати аліменти в розмірі, заявленому позивачем.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.08.2018, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.10.2020 по справі № 639/5778/20.

Батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданою Новобаварським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 36 (а.с. 4).

З довідки КНП «Міська дитяча поліклініка № 2» ХМР від 26.10.2020 вбачається, що ОСОБА_3 , 2019 р.н., має діагноз полідактилія (додаткові пальці обох кистей та стоп), перебуває на обліку, його двічі прооперовано, потребує ще в оперативному втручанні, що також підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с. 8, 9, 10).

Наразі позивач з відповідачем проживають окремо та не дійшли домовленості з вирішення питання щодо матеріального забезпечення їхньої спільної дитини, яка проживає разом із ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 на даний час не працевлаштована, отримує лише державну соціальну матеріальну допомогу по догляду за дитиною, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (а.с. 7).

Виходячи з приписів ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.ст. 180, 181, 182 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен утримувати дитину, оскільки обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2021 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.

Таким чином, розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 960,50 грн.

У судовому засіданні позивачем усупереч вимог ст. 81 ЦПК України не доведено належними та достатніми доказами жодних обставин щодо необхідності відповідно до ст. 184 Сімейного Кодексу України визначення розміру аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн , на утримання позивача до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1500,00 грн та можливості відповідача, враховуючи його матеріальне становище, сплачувати щомісячно аліменти в такому розмірі.

Щодо посилань позивача, як на докази стягнення аліментів на дитину в розмірі 5000,00 грн, що дитина потребує постійного лікування та реабілітації, витрат на продукти харчування відповідно до доопераційної та післяопераційної дієти, засоби гігієни, щеплення, доопераційні аналізи, витрати на операції, післяопераційні витрати на реабілітацію, то суд зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлена права згідно ст. 185 СК України звернутися до суду з позовною заявою про стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

У відповідності до ст. 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, а саме щодо стягнення аліментів на утримання сина в розмірі 1250,00 грн, обґрунтовуючи там, що його матеріальне становище позбавляє його можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_2 , який працює в ТОВ «ПАПЕР КАПС» на посаді оператора верстатів з програмним керуванням, останній отримав заробітну плату за травень 2020 р. у розмірі 3660,53 грн, за червень – серпень 2020 р. у розмірі 5350,00 грн на місцяь, за вересень – жовтень 2020 р. у розмірі 5670,00 грн на місяць (а.с. 33).

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини і відповідача , матеріальне становище позивача, вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім того, відповідно до статті 84 СК України, яка передбачає право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Згідно з ч. 2 зазначеної статті, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Отже, частина 4 статті 84 СК України закріплює умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, а саме, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

В добровільному порядку питання щодо утримання дружини позивач та відповідач не вирішили.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач має працездатний вік, і враховуючи відсутність у позивача самостійного доходу, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

Беручи до уваги, матеріальне становище відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 500,00 грн щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з дня подачі позову та до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити, у зв`язку з його недоведеністю.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 80, 84, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 30.10.2020 до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 500 (п`ятсот) грн щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону щомісячно, починаючи з 30.10.2020 і до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (Отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача – UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 22.01.2021.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк