Рішення № 94324889, 22.01.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6397/20

РІШЕННЯ

іменем України

22 січня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1788 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1788 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно та індексацію грошового забезпечення за період проходження служби.

Позивач покликається на те, що йому належить грошова компенсація за неотримане під час служби речове майно та індексація грошового забезпечення. Зазначає, що він звернувся до відповідача з заявою про виплату цих коштів, однак отримав необґрунтовану відмову, мотивовану тим, що до звільнення зі служби він не звертався з рапортом про їх виплату. Позивач не погоджується з тим, що на даний час у зв`язку з тим, що позивач припинив військову службу у ВЧА1788, він втратив право на одержання компенсації.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2020 року, головуючим визначено суддю ОСОБА_2 . У подальшому, відповідно до розпорядження керівника апарату суду проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на адміністративний позов відповідач покликається на те, що під час розрахунку при звільненні позивач не звертався до військової частини з відповідним рапортом про грошову компенсацію. Вважає, що оскільки на момент звільнення у позивача не виникало заперечень щодо виплат чи розрахунків з ним, він не має права на виплату компенсації за неотримане речове майно. Також посилається на те, що у 2016-2018 роках бюджетних призначень на виплату індексації грошового забезпечення не було, тоді як Порядком №1078 не встановлено першочерговості чи пріоритетності виплати індексації перед іншими виплатами, а також відсутній механізм виплат для вже звільнених військовослужбовців. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям з 2016 року у Міністерства оборони України не було. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини А0553 (на даний час ВЧ А1788) за № 91 від 17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення та проведений розрахунок за час служби.

Питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості недоотриманого речового майна та індексації грошового забезпечення вирішене не було, що сторонами не заперечується.

У вересні 2020 року позивач звернувся до військової частини із заявою про нарахування та виплату йому цих коштів. Листом від 05.10.2010 військова частина повідомила, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби виключно за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. Оскільки позивачем не було своєчасно подано рапорт на виплату грошової компенсації замість речового майна, ця компенсація виплачена не була. Зазначалось також про те, що протягом 2016-2018 років бюджетних призначень на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців не було, тому підстав для нарахування та виплатити індексації за цей період немає.

Вважаючи відмову необґрунтованою, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду. Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178)

Абзацом першим п.2 Порядку №178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Згідно з п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Аналіз норм статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців 1,3 пункту 242 Положення №1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178 в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, свідчить про те, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого ним під час служби речового майна.

Одночасно з цим, застосовування в п. 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення періоду проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Тому за військовослужбовцями після звільнення їх з військової служби зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить і те, що у пункті 4 Порядку №178 передбачене застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 року у справі №803/756/17, від 23.08.2019 року у справі №2040/7697/18 та від 11.09.2019 року у справі №825/1104/17.

Судом встановлено, що позивач звертався до Військової частини А1788 про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відтак вчинив дії, необхідні для вирішення цього питання.

Доводи стосовно неможливості проведення компенсації, викладені відповідачем у відзиві, суд оцінює критично, оскільки вони не спростовують наявності відповідного права особи, яке вона набула за час проходження служби і яке є однією з гарантій статусу військовослужбовця. Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, суд виходить з такого.

Як встановлено судом та підтверджується довідкою ВЧ А1788 від 04.11.2020 року №1837, з 01.01. 2016 року по 17.10.2017 року включно позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення. У наказі про звільнення позивача зі служби також відсутнє посилання на її виплату. За період з січня 2016 року по жовтень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 356,70 грн. індексації грошового забезпечення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII) Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення) (ч. ч. 1, 5 статті 2 Закону № 1282-ХІІ). Підприємства, установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З огляду на це, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Судом встановлено, що фактично єдиною підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення стало те, що кошторисні призначення на її виплату, за даними відповідача, були відсутні.

У той же час, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що:

- у розпорядженні відповідача дійсно не було вільних коштів для виплати позивачу індексації грошового забезпечення;

- у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина, кошти на індексацію грошового забезпечення позивача були відсутні;

- відповідачем вчинялись дії з метою вирішення питання про отримання додаткового фінансування для виплати індексації.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі 825/1832/17.

Суд звертає увагу на те, що позивач мав законні очікування щодо виплати йому цих коштів відповідачем у добровільному порядку аж до моменту проведення остаточного розрахунку, чого зроблено не було. Однак, навіть після розрахунку позивач своє право на виплату індексації не втратив, оскільки роботодавець свій обов`язок перед ним не виконав.

Виплата індексації охоплюється поняттям грошового забезпечення військовослужбовців, безпосередньо стосується оплати їх праці, для захисту якої державою забезпечуються посилені гарантії. Зважаючи на це, на дані вимоги не розповсюджуються обмеження щодо тривалості строків звернення до суду. Отже, оскільки виплата індексації пов`язана з виплатою самого грошового забезпечення військовослужбовця, і повинна була здійснюватись у відповідних розмірах постійно разом з основною виплатою, ця гарантія оплати праці державою дотримана не була, відтак індексацію потрібно провести за період її невиплати.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності відмови позивачеві у виплаті грошової компенсації за належне до видачі та неотримане під час служби речове майно, а також індексації грошового забезпечення, позов слід задоволити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправною відмову Військової частини А1788 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час служби речове майно, а також протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 17.10.2017 року.

Зобов`язати Військову частину А1788 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне до видачі та неотримане під час служби речове майно, а також індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період служби з 01.01.2016 року по 17.10.2017 року (з урахуванням проведених виплат)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22 січня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А 1788 (вул. Толстого, 4,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 07840179)

Головуючий суддя І.С. Козачок