Рішення № 94324282, 22.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2021 року м. Рівне №460/8080/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача списати ОСОБА_1 несплачені суми недоїмки єдиного внеску за період з 1 січня 2018 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеню, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2018 до 03.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 14.01.2014 року по 06.07.2020 року позивач був зареєстрований як суб`єкт господарювання - фізична особа-підприємець та перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Рівненській області. Керуючись змінами, внесеними Законом України від 13 травня 2020 року № 592 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі – Закон № 592), а саме пункту 9-15 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), 06.07.2020 року ОСОБА_1 було припинено реєстрацію як суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, подано звітність та відповідну заяву до відповідача з проханням списати йому несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пеню, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 року до 03.06.2020 року. Також, у заяві зазначено, що за вказаний період позивач не отримував дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року подано звітність з ЄСВ за 2017-2020 роки. Тобто вчинено всі необхідні дії, згідно приписів п. 9-15 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 для застосування процедури списання за згаданим вище Законом № 592, які мають наслідком вчинення відповідачем дій по списанню позивачу несплачених станом на 3 червня 2020 року сум недоїмки, нарахованої платникам єдиного внеску, а також штрафних санкцій та пені нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 року по 03 червня 2020 року. Натомість, не отримавши жодної відповіді на його заяву від 22.07.2020 року, позивач через адвокатський запит дізнався, що йому відмовлено у списанні недоїмки у зв`язку з тим, що він за колом платників не може скористуватись вказаним правом. При цьому, позивач зазначає, що нормами Закону № 2464 передбачено виключний перелік підстав для відмови у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, під які він не підпадає. Інших підстав для відмови у списанні несплаченої суми недоїмки Законом № 2464 не передбачено. Виходячи з відомостей про відмову та її підстави, позивач робить висновок про те, що рішення відповідача про відмову у його заяві про списання заборгованості за вказаний період не ґрунтується на приписах Закону та винесено безпідставно і необґрунтовано. Вказана бездіяльність щодо незастосування до позивача правових наслідків у формі несписання за вказаний період несплачених станом на день набрання чинності Законом № 592 сум недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2018 року по 03.06.2020 року порушує його права на справедливий баланс та має негативні наслідки фінансового зобов`язального характеру. Враховуючи наведене просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем, у строк встановлений судом, подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що відмова у списанні недоїмки є правомірною та такою, що прийнята в межах повноважень, наданих чинним законодавством. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 07.12.2020, за обґрунтованим клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено до 004.01.2021.

Ухвалою суду від 04.01.2021, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи доказів належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи відкладено до 20.01.2021.

У судове засідання призначене на 20.01.2021, учасники справи, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не прибули. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Випадків, визначених пунктами 1-3, 5 частини другої статті 205 КАС України, судом не встановлено, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, перешкоди для розгляду справи, передбачені статтею 205 КАС України - відсутні, та враховуючи подане клопотання позивача і приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалою від 20.01.2021 вирішив розгляд справи провести у письмовому провадженні, за наявними у суду матеріалами.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 14.01.2014 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

06.07.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації вказаної у листі Головного управління ДПС у Рівненській області № 11465/ФОП/17-00-04-15 від 16.10.2020 платник податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом періоду з 01.01.2017 до 31.12.2017 перебував на спрощеній системі оподаткування – єдиний податок, згідно поданої заяви платником № 6648 від14.09.2016.

Разом з тим, відповідно до інформації зазначеної у позовній заяві, ФОП ОСОБА_1 потягом періоду з 01.01.2018 до 03.06.2020 перебував на загальній системі оподаткування.

Керуючись змінами, внесеними Законом № 592, а саме пункту 9-15 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону 2464, 06.07.2020 року ОСОБА_1 було подано заяву до відповідача з проханням списати йому несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пеню, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 року до 03.06.2020 року.

Згідно листа Головного управління ДПС у Рівненській області № 11465/ФОП/17-00-04-15 від 16.10.2020 позивача повідомлено, що йому відмовлено у списанні недоїмки у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 за колом платників не може скористуватись вказаним правом.

Вважаючи, що рішення відповідача про відмову у задоволенні його заяви щодо списання заборгованості за відповідний період не ґрунтується на приписах Закону № 2464 та винесено безпідставно і необґрунтовано, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464 (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З системного аналізу вказаних норм права судом встановлено, що для платників єдиного внеску – фізичних осіб-підприємців законодавцем визначено залежність бази нарахування єдиного внеску від системи оподаткування.

Так, у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є доход (прибуток), отриманий від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Разом з тим, у фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе. При цьому сума єдиного внеску також не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Спільним у даних груп фізичних осіб-підприємців, є те, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Однак, 13.05.2020 було прийнято Закон № 592, пункт 5 розділу I якого, набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 03.06.2020.

Так, згідно пояснювальної записки до проекту Закону № 592 від 20.09.2019 встановлення обов`язку сплати ЄСВ без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання даного виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування ЄСВ саме отриманий дохід. Також зазначене положення суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо кола осіб, які мають право на державну трудову пенсію.

Відповідно до п. 5 розділу І Закону № 592 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9.15 такого змісту:

«9.15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню».

З системного аналізу вказаних норм права судом встановлено, що суми недоїмки, нараховані фізичним особам-підприємцям (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону № 2464 за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року.

Також, судом встановлено, що згідно вказаної норми Закону № 2464 протягом 15 робочих днів податковий орган проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Перелік для відмови у списанні є вичерпним.

Крім того, з системного аналізу зазначених норм права, судом встановлено, що не підлягають списанню суми недоїмки, штрафних санкцій та пені нараховані фізичним особам-підприємцям, за період перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки у вказаний період база нарахування їх єдиного внеску не була доходом від підприємницької діяльності, а були суми, що визначалися ними самостійно для себе.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем відповідно до п. 9.15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 було подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та звітність відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону № 2464 за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Крім того, 22.07.2020 ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області було подано заяву щодо списання сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, а також штрафу та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року.

Разом з тим, відповідачем протиправно протягом 15 робочих днів жодного рішення прийнято не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суду слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Рівненській області щодо прийняття рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивованого рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у зв`язку із реєстрацією припинення підприємницької діяльності та подачею звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону № 2464 за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року ОСОБА_1 .

Разом з тим, відповідно до листа Головного управління ДПС у Рівненській області № 11465/ФОП/17-00-04-15 від 16.10.2020 позивача повідомлено, що йому відмовлено у списанні недоїмки у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 за колом платників не може скористуватись вказаним правом, а саме, у зв`язку з тим, що платник податків ОСОБА_1 протягом періоду з 01.01.2017 до 31.12.2017 перебував на спрощеній системі оподаткування – єдиний податок, згідно поданої заяви платником № 6648 від14.09.2016.

Так, суд погоджується з висновком податкового органу, що протягом періоду перебування на спрощеній системі оподаткування позивач не відносився до кола осіб, які відповідно до п. 9.15 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 могли скористатися правом списання недоїмки зі сплати ЄСВ за період з 01.01.2017 до 31.12.2017.

Однак висновки податкового органу про відмову позивачу у списанні суми недоїмки зі сплати ЄСВ, штрафних санкцій і пені за період з 01.01.2018 по 03.06.2020, а саме період перебування позивачем на загальній системі оподаткування без отримання доходу від підприємницької діяльності, не відповідає легальній меті державного регулювання даного виду відносин та є непослідовним у контексті Закону № 2464, який визначає об`єктом нарахування ЄСВ саме отриманий дохід.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ виставлена відмова у списанні недоїмки за період з 01.01.2018 до 03.06.2020 не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи – позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску – страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску у разі отримання доходу. В свою чергу трактування відповідачем законодавства, призводить до необхідності виплати додаткових коштів (зайвих витрат) позивачем, за умови відсутності доказів підтвердження отримання доходу від підприємницької діяльності.

Разом з тим, суду необхідно звернути увагу позивача на те, що ч. 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Цими приписами Основного Закону України втілено загальновідому формулу обмеження дискреційних повноважень органів державної влади, тобто органи одних гілок державної влади не вправі перебирати на себе функції і повноваження інших гілок влади.

Зважаючи на вказаний конституційний принцип, адмінстративний суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення та давати вказівки, які свідчили б про вирішення питань, які належить до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Частиною 4 статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки, у відповідності до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, як встановлено п. 9.15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

З даної норми слідує, що прийняття рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені є дискреційним повноваженням податкового органу, яке приймається відповідно до визначених законом етапів, прийняттю рішення, передує камеральна перевірка поданої звітності. Суд не може зобов`язати відповідача списати ОСОБА_1 несплачені суми недоїмки єдиного внеску за період з 01.01.2018 до 03.06.2020, а також штрафи та пеню, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2018 до 03.06.2020, за обставин, коли достеменно не встановлено всі обставини, а всі етапи їх перевірки – завершені.

Таким чином, суду слід частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області повторно, з урахуванням правової оцінки наданої у рішенні, розглянути матеріали та заяву ОСОБА_1 від 22.07.2020 щодо списання несплачених сум недоїмки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 до 03.06.2020, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2018 до 03.06.2020.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі 420,40 грн., сплачених згідно квитанції № 0.0.1892469014.1 від 03.11.2020, що наявна в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Рівненській області щодо неприйняття рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивованого рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у зв`язку із реєстрацією припинення підприємницької діяльності та подачею звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону № 2464 за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області повторно, з урахуванням правової оцінки наданої у рішенні, розглянути матеріали та заяву ОСОБА_1 від 22.07.2020 щодо списання несплачених сум недоїмки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 до 03.06.2020, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2018 до 03.06.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 січня 2021 року.

Суддя Д.П. Зозуля